Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №300/7149/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. справа № 300/7149/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відмови у збільшенні пенсії на 20% відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";

- зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2025 із врахування підвищення її на 20 відсотків у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення норм пенсійного законодавства протиправно відмовлено у перерахунку пенсії та підвищенні розміру пенсії на 20 відсотків, оскільки Згідно ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" позивач з 2021 фактично проживає у гірському населеному пункті та має пільги, а саме розмір державної пенсії громадянам, які одержали статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Факт проживання у гірському населеному пункті підтверджується відповідним посвідчення та актом обстеження. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначила, що про правомірність відмову у перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що позивач не проживала не менше шести місяців підряд на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 18.02.2025 №926090149047 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки зареєстроване місце проживання позивача на території населеного пункту, якому не надано статус гірського.

Відповідно до Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії НОМЕР_1 від 10.02.2025 позивач проживає на території гірського населеного пункту (а.с. 13).

03.07.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, до якого було долучено Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії НОМЕР_1 від 10.02.2025 та акт обстеження №131 від 05.02.2025.

За результатами розгляду заяви листом від 04.03.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області від 25.03.2024 відмовлено у перерахунку пенсії та повідомлено, що порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту КМУ не визначено (а.с. 16-17).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив наступне.

Щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії суд зазначає таке.

Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15.02.1995 №56/95-ВР (далі Закон № 56/95) встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються.

До гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність (частина перша статті 1 Закону № 56/95).

Статтею 5 Закону № 56/95 визначено порядок визначення та надання громадянам статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського:

Статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

У разі, коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але мають філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Рішення виконавчого органу місцевої ради про відмову у наданні (припиненні) громадянинові статусу особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно із частиною 2 статті 6 Закону № 56/95 розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, законодавством визначено право особи на збільшення розміру пенсії у разі якщо особа проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського.

Підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що для встановлення до пенсії надбавок, підвищень, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною, допомог пред`являються такі документи: посвідчення або інший документ, що підтверджує проживання, роботу (навчання) особи на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»).

Судом установлено, що згідно акту обстеження №131 від 05.02.2025 складеного депутатами Надвірнянської міської ради позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , однак з січня 2021 по даний час фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Також відповідно до витягу з реєстру територіальних громад позивач з 06.02.2025 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Окрім цього згідно Посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії НОМЕР_1 від 10.02.2025 позивач проживає на території гірського населеного пункту.

Відтак, позивачу згідно вказаних документів, надано статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.

Таким чином, позивач має право на пільги, визначені статтею 6 Закону № 56/95 - на підвищення пенсії на 20 відсотків, звернулася з заявою про перерахунок пенсії у визначений Порядком № 3-1 спосіб, надавши всі документи, визначені Законом № 56/95 та Порядком №3-1.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Судом встановлено, що позивач 03.07.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії, тому позивачу слід здійснити перерахунок пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, тобто з 01.03.2025 року, а не як зазначено позивачем з 01.01.2025.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в перерахунку пенсії і у збільшенні пенсії на 20% відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та зобов`язання провести з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням підвищення її на 20 відсотків, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у збільшенні розміру пенсії на 20% відповідності до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням підвищення її на 20 відсотків, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.