Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №300/3431/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. справа № 300/3431/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №094687 від 01.04.2025;

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2025 року посадовими особами відповідача за результатами рейдової перевірки складено акт, в якому зафіксовано порушення, а саме відсутність індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водія. Зазначений акт став підставою для винесено оскаржувану постанову, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що під час проведення перевірки водієм надано весь перелік необхідних документів, індивідуальну контрольну книжку він випадкову забув у диспетчера, яку доніс під час проведення перевірки. Вказане підтверджується актом проведення перевірки, поясненнями водія та печаткою відповідача на індивідуальній контрольній книжці.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.06.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що 30.01.2025 під час рейдової перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював перевезення пасажирів, встановлено відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки. За результатами перевірки складено акт №077938. Відповідач вказує, що відповідно до вимог законодавства автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити водія всіма документами, необхідними для здійснення перевезень, а водій зобов`язаний мати їх при собі та пред`являти на вимогу посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль. Наголошував на тому, що індивідуальну контрольну книжку водій повинен надати на момент проведення перевірки, а її відсутність під час перевірки є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також зазначено, що донесення водію книжки не спростовує факту відсутності її на момент перевірки. Відтак оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку №001971 від 03.02.2025 року Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, посадових осіб відповідача направлено для проведення перевірки з 03.02.2025 по 09.02.2025.

05.02.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області складено акт №077938 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого водієм ОСОБА_2 на автостанції в смт. Богородчани на транспортному засобі Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , допущено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час здійснення перевезень пасажирів на приміському маршруті Манява-Івано-Франківськ перевізник не забезпечив водія індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водія (водій довіз індивідуальну контрольну книжку водія) чим порушено абз. 3 ч.1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Як свідчать матеріали справи на адресу позивача направлялися листи з інформацією, що розгляд справи про порушення, зафіксоване в акті №077938, який отримано позивачем 06.03.2025.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094687 від 01.04.2025, про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

На підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340) відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд. Графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні.

Відповідно до п. 6.1 Положення №340 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення №340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, проаналізувавши вищевикладені положення нормативно-правових актів, судом з`ясовано, що автобуси, які здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.

Як встановлено судом посадовими особами відповідача складено акт №077938 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до вказаного акту водієм ОСОБА_2 на автостанції в смт. Богородчани на транспортному засобі Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , порушено вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час здійснення перевезень пасажирів на приміському маршруті Манява-Богородчани-Івано-Франківськ перевізник не забезпечив водія індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водія.

При цьому у позовній заяві представником позивача наголошено, що під час проведення перевірки водієм надано весь перелік необхідних документів, а індивідуальну контрольну книжку водія він випадкову забув у диспетчера автостанції смт. Богородчани, яку доніс за декілька хвилин під час проведення перевірки.

Так, матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою, яка проводила перевірку під час складання (винесення) акту перевірки №077938 від 05.02.2025, у графі виявлених порушень, серед іншого зазначено - “водій довіз індивідуальну контрольну книжку водія”.

Окрім цього вказане також підтверджується зазначеними у акті перевірки поясненнями водія, який повідомив – “індивідуальну книжку водія під час перевірки доніс, вибачаюсь такого більше не повториться”.

Зазначені обставини свідчать про доручення водієм індивідуальної контрольної книжки протягом нетривалого часу під час проведення перевірки. Більше того наявна у матеріалах адміністративної справи індивідуальну контрольна книжка водія містить відмітку Державної служби України з безпеки на транспорті про її перевірку.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються

Відтак, на переконання суду, наявність індивідуальної контрольної книжки під час проведення перевірки та під час складання акту перевірки, про що зазначено посадовою особою відповідача у самому акті перевірки, свідчить про її фактичну наявність під час проведення такої та, відповідно виключає можливість притягнення позивача до відповідальності.

Безпідставними є посилання позивача про те, що відповідачем не повідомлено позивача належним чином про розгляд справи, оскільки листи з інформацією, що розгляд справи про порушення, зафіксоване в акті №077938, отримано позивачем 06.03.2025.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що у діях позивача відсутні порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому винесена відповідачем постанова №094687 від 01.04.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу прийнята протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно приписів частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Натомість позивачем доведено обставин на яких грутуються його позовні вимоги.

З урахуванням викладено позовні вимоги є обґрунтованими, а позов такий, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №094687 від 01.04.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.