Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №300/3548/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. справа № 300/3548/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №094932 від 29.04.2025;

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2025 року посадовими особами відповідача за результатами рейдової перевірки складено акт, в якому зафіксовано порушення, а саме відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Зазначений акт став підставою для винесено оскаржувану постанову, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що зупинку транспортного засобу було здійснено у невизначеному місці та на момент перевірки позивач не здійснював перевезення пасажирів, про що свідчить відсутність пасажирів в автобусі. Також відповідачем порушено строки накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.06.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що 30.01.2025 під час рейдової перевірки транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював перевезення пасажирів, встановлено відсутність у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. За результатами перевірки складено акт № 076524. Відповідач вказує, що відповідно до вимог законодавства автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити водія всіма документами, необхідними для здійснення перевезень, а водій зобов`язаний мати їх при собі та пред`являти на вимогу посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль. Наголошував на тому, що протокол перевірки технічного стану транспортного засобу належить до документів, передбачених законодавством для здійснення пасажирських перевезень, а його відсутність під час перевірки є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також зазначено, що відповідачем не порушено терміни притягнення до відповідальності, оскільки згідно вимог ГКУ адміністративно-господарська санкція може бути застосована протягом шести місяців. Відтак оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством України. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку №001970 від 24.01.2025 року Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, посадових осіб відповідача направлено для проведення перевірки з 27.01.2025 по 02.02.2025.

30.01.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області складено акт №076524 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого водієм ОСОБА_2 на автостанції в смт. Богородчани на транспортному засобі Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , допущено порушення статей 34 та 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час здійснення перевезень пасажирів (регулярних) перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу чим порушено абз. 3 ч.1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Як свідчать матеріали справи на адресу позивача направлялися листи з інформацією, що розгляд справи про порушення, зафіксоване в акті №076524, розгляд справи відкладався у зв`язку з клопотанням позивача.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094932 від 29.04.2025, про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн за порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначеннями наведеними у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За приписами статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки, з-поміж іншого, перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацом другим частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з статтею 22 Закону №2344-ІІІ технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Відповідно до статті 23 Закону №2344-ІІІ контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Отже, порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Згідно з статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Згідно з частиною третьою статті 35 Закону № 3353-XII обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України (частина четверта статті 35 Закону № 3353-XII).

Частиною п`ятою статті 35 Закону № 3353-XII визначено, що обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 35 Закону № 3353-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 35 Закону № 3353-XII періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

Згідно з частиною восьмою статті 35 Закону № 3353-XII на кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Відповідно до пункту 31.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: - у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; - якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю); - якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; - у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі -транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації визначає Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (далі - Порядок №137).

Відповідно до пункту 1 Порядку №137 обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, крім таких: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Пункт 18 Порядку № 137 встановлює, що у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу виконавець складає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу видається замовнику (водію). На вимогу замовника (водія) паперова копія виготовляється та видається на бланку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що автобус марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , як транспортний засіб, що використовується для перевезення пасажирів, підлягав обов`язковому технічному контролю в порядку, визначеному законодавством.

За результатами проходження такого контролю відповідно до пункту 18 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012, виконавцем складається протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Аналіз положень статей 39, 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що протокол перевірки технічного стану транспортного засобу належить до інших документів, передбачених законодавством для здійснення пасажирських перевезень, які водій зобов`язаний мати при собі та пред`являти на вимогу уповноважених осіб під час проведення заходів державного контролю.

Щодо тверджень позивача про те, що перевірка транспортного засобу було здійснено у невизначеному для цього місці суд зазначає, що згідно акт №076524 від 30.01.2025 перевірку транспортного засобу позивача було здійснено на автостанції в смт. Богородчани. При цьому відповідно до затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 24.01.2025 місяцями перевірки визначено, зокрема: маршрути руху, автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів. Відтак на переконання суду проведення перевірки на автостанції в смт. Богородчани є правомірною (а.с. 44).

Безпідставними також є посилання позивача про те, що на момент перевірки позивач не здійснював перевезення пасажирів, про що свідчить відсутність пасажирів в автобусі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відсутність пасажирів на момент перевірки не свідчить про нездійснення позивачем перевезення пасажирів за відповідними маршрутами.

При цьому відповідно до фотографії автобуса наявної в матеріалах справи на лобовому склі автобуса Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 міститься табличка з маршрутом – Богородчани – Старі Богородчани (а.с. 12).

Також суд зазначає, що відповідно до вищенаведених норм обов`язковому технічному контролю підлягають всі автобуси та забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення рейдової перевірки водієм протокол перевірки технічного стану транспортного засобу не був пред`явлений посадовим особам Укртрансбезпеки. Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки №076524 від 30.01.2025 та не спростовані позивачем.

Щодо тверджень представника позивача про розгляд справи з порушенням двохмісячного терміну встановленого п. 25 Порядку, як підставу скасування оскаржуваною постанови суд зазначає наступне.

Висновок про застосування пункту 25 Порядку № 1567 у взаємозв`язку з положеннями статті 250 ГК України у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року в справі № 160/12371/22. Такий висновок зводиться до наступного.

Зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Судом встановлено, що акт проведення перевірки складено 30.01.2025 року, а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 29.04.2025.

Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, фактично порушивши строк розгляду справи (не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення), передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Згідно правових висновків Верховного Суду у справі №160/10125/22 викладених у постанові від 14.12.2023 вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Зі встановлених судом обставин слідує, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на момент проведення рейдової перевірки водій не мав та не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, наявність якого передбачена законодавством для здійснення пасажирських перевезень, у зв`язку з чим відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях автомобільного перевізника порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та, відповідно правомірність винесеної постанови.

З урахуванням викладено суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.