Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №280/534/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Справа № 280/534/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Трифонова Андрія Володимировича ( АДРЕСА_2 ), до Управління патрульної поліції в Запорізькій області (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя, 69005), третя особа - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048), про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника – адвоката Трифонова Андрія Володимировича, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач, УПП в Запорізькій області ДПП) (після уточнення позовних вимог), третя особа - Департамент патрульної поліції (далі – третя особа, ДПП), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції від 20.01.2026 року № 4 “Про застосування до працівника УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарного стягнення”.

Ухвалою від 26.01.2026 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.

29.01.2026 від представника позивачки до суду надійшла заява на усунення недоліків позову з уточненим позовом (уточнений відповідач).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не доведено наявності в діях позивачки дисциплінарного проступку. Позивачка виконувала свої службові та посадові обов`язки відповідно до вимог Закону та локальних нормативних актів, що регламентують діяльність Національної поліції України. Застосування до неї засобів дисциплінарного впливу з питань, визначених у наказі начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 20.01.2026 року №4 «Про застосування до працівника УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарного стягнення» є незаконним. Просить суд задовольнити позовні вимоги. Також, хоча в позові не обґрунтовані понесені позивачкою судові витрати, до позову додані документальні докази понесення позивачкою витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн.

Ухвалою від 02.02.2026 відкрито провадження у справі №280/534/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

05.02.2026 засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6121), якій містить незгоду з заявленими позовними вимогами. В обґрунтування відзиву посилається на те, що на підставі рапорту позивачки було проведено службове розслідування. Дисциплінарною комісією під час службового розслідування не встановлено відомостей, які свідчать про вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 порушень службової дисципліни. Окремо дисциплінарна комісія оцінила відмову майора поліції ОСОБА_3 (позивачки) надати запитувані відомості про осіб поліцейських (зазначити конкретних поліцейських), які, за її твердженням, повідомляли їй про тиск з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , як умисне невиконання службового обов`язку щодо сприяння проведенню службового розслідування, що призвело до створення перешкод для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин можливого дисциплінарного проступку. Дисциплінарна комісія встановила, що причинами та умовами вчинення майором поліції ОСОБА_5 дисциплінарного проступку стали неналежне усвідомлення нею покладених службових обов`язків щодо обов`язкового сприяння проведенню службового розслідування, невірне тлумачення меж конфіденційності службової інформації, а також ігнорування питань поставлених дисциплінарною комісією щодо надання відомостей, що мають істотне значення для встановлення обставин справи. Зазначене відбулося за відсутності об`єктивних перешкод для надання запитуваної інформації та за наявності реальної можливості виконати відповідний службовий обов`язок, що в сукупності призвело до умисного несприяння проведенню службового розслідування. В зв`язку з чим, начальником УПП в Запорізькій області ДПП підполковником поліції Ярославом Білим виданий наказ по управління патрульної поліції в Запорізькій області від 20.01.2026 №4 «Про притягнення до працівника УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарного стягнення» у виді зауваження. Вважає спірний наказ законним та обґрунтованим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також вважає, розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачкою, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг.

09.02.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки надійшла відповідь на відзив (вх.№6958), в якій зазначено, що усі аргументи представника відповідача побудовані на помилковому уявленні та тлумаченні норм законодавства України, які регламентують службову діяльність Національної поліції України та служби психологічного забезпечення в структурі поліції. З аргументами відповідача, викладеними у відзиві сторона позивача категорично не згодна, вважає їх надуманими. Також вважає, що даним відзивом відповідач сам визнає протиправність оскаржуваного наказу та підтверджує своє вкрай упереджене ставлення до позивачки. Підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

03.11.2025 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Запорізькій області ДПП надійшов рапорт майора поліції ОСОБА_1 , старшого психолога відділу кадрового забезпечення УПП в Запорізькій області ДПП, зареєстрований 20.11.2025 за №2396/41/32, про можливе порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , т. в. о. командира батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП.

У рапорті зазначалось, що 16.10.2025 з 06.15 по 07.10 відповідно до пунктів 1.2 та 1.9 розділу VI Порядку організації системи психологічного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції України та курсантів (слухачів) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2019 року №88 (далі – Порядок), на виконання пункту 4.3.1 Плану основних заходів УПП в Запорізькій області ДПП на друге півріччя 2025 року, проведено анкетування окремих поліцейських УПП в Запорізькій області ДПП з метою дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин, а також експрес діагностику (із використанням проєктивної невербальної методики «Поліцейський на службі»).

Опитування проводилося у залі брифінгів та було розподілене на три групи з міркувань інтересів служби та зручності розміщення особового складу. Опитування здійснювалося шляхом добровільного анкетування. Усього соціометричним вивченням було охоплено 61 поліцейського (особовий склад батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП).

Майор поліції ОСОБА_7 зазначає, що декілька днів потому до неї звернулися поліцейські зазначеного батальйону та повідомили, що з ними були проведені виховні бесіди старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 на тему: «З якою метою ви намалювали певні деталі в малюнковій методиці».

Проведення групових форм і методів психопрофілактичної роботи з працівниками поліції передбачене пунктом 3.8 розділу IV Порядку. Матеріали психологічних вивчень зберігаються у сейфі в кабінеті №213 адміністративної будівлі УПП в Запорізькій області ДПП з дотриманням установлених нормативних вимог, і доступу до них командири не мають. Розмов з жодним із командирів батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП щодо результатів психологічних вивчень не проводилося.

06.11.2025 о 09.15, під час зустрічі з ОСОБА_2 на другому поверсі адміністративної будівлі, ОСОБА_5 було запропоновано йому пройти до службового кабінету, де було поставлено питання щодо того, яким чином йому стало відомо про зміст малюнків, з огляду на те, що 16.10.2025 він перебував у відрядженні. У відповідь ОСОБА_8 повідомив, що надав завдання окремим поліцейським підглядати за іншими, назвавши це власним способом контролю за особовим складом. Також він зазначив, що і надалі змушуватиме поліцейських підглядати один за одним та проводитиме з ними виховні бесіди.

На зауваження про відсутність у командира повноважень на проведення таких бесід за результатами доносів та про порушення статті 32 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, а також збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, передбачених законом, ОСОБА_8 відповів словами: «Не втручайтеся, а то пошкодуєте». На уточнююче запитання, чи є це погрозою, ОСОБА_8 відповів схвальним кивком голови та залишив приміщення.

Таким чином, доповідається, що стосовно посадової особи Національної поліції України було здійснено тиск з боку іншої посадової особи в службовий час та в службовому приміщенні з метою обмеження або унеможливлення виконання нею прямих посадових обов`язків з особовим складом батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП.

Викладені відомості стали підставою для призначення та проведення службового розслідування.

Під час службового розслідування опитано старшого психолога УПП в Запорізькій області ДПП майора поліції ОСОБА_1 .

Окрім інших відповідей, на питання: «Чи можете Ви надати прізвища, імена та по батькові цих поліцейських?», позивачка відповіла: «Враховуючи факт, що старший лейтенант поліції ОСОБА_8 на даний момент виконує обов`язки командира і особовий склад знаходиться у його підпорядкуванні, тобто є ризик впливу на свідків, а також ризик перешкоджання перевірці, як старший психолог ВКЗ УПП в Запорізькій області ДПП я не можу дозволити, щоб на поліцейських був вчинений адміністративний тиск. Тому обґрунтовано вважаю, що не маю права розголошувати цю інформацію в умовах, які є наразі. Матеріали психологічного тестування мають гриф «для службового користування» у відповідності до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 №945 (зі змінами), а також у відповідності з вимогами Порядку».

Також, під час службового розслідування було опитано: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , капітана поліції ОСОБА_9 , лейтенанта поліції ОСОБА_10 , підполковника поліції ОСОБА_11 , підполковника поліції ОСОБА_12 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 , майора поліції ОСОБА_14 .

За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок службового розслідування, призначеного за фактами, викладеними у доповідній записці капітана поліції ОСОБА_15 , старшого інспектора з особливих доручень ВМАЗ УПП в Запорізькій області ДПП від 17.12.2025 за №2634/41/32 (далі – Висновок).

У Висновку зазначено: «Дисциплінарною комісією під час службового розслідування не встановлено відомостей, які свідчать про вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 порушень службової дисципліни та містять ознаки дисциплінарного проступку, з огляду на таке.

По-перше, твердження майора поліції ОСОБА_3 щодо здійснення на неї психологічного тиску та висловлення погроз з боку ОСОБА_4 не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Під час надання пояснень ОСОБА_8 факт висловлення будь-яких погроз категорично заперечив. Можливий свідок події - підполковник поліції ОСОБА_16 - у своїх поясненнях зазначив, що не чув підвищених тонів, конфліктної розмови чи інших ознак неетичної поведінки. При цьому будь-які матеріали аудіо- чи відеофіксації розмови, які могли б підтвердити наведені ОСОБА_5 твердження, відсутні.

По-друге, у межах службового розслідування встановлено, що інформація щодо результатів психологічного тестування була отримана старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 з правомірного джерела, на добровільній основі. Згідно з поясненнями капітана поліції ОСОБА_17 та лейтенанта поліції ОСОБА_18 , остання добровільно, з власної ініціативи та без будь-якого примусу повідомила безпосередньому керівнику про зміст свого малюнка та власний емоційний стан. Зазначене спростовує припущення ОСОБА_3 щодо незаконного доступу до конфіденційних матеріалів психологічного тестування або використання неофіційних повідомлень. Подальші дії ОСОБА_4 у частині комунікації з ОСОБА_19 свідчать про реалізацію ним службових повноважень керівника щодо забезпечення сприятливого стану морально-психологічного клімату в колективі, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та посадової інструкції.

Твердження майора поліції ОСОБА_3 щодо побоювань за власне життя та здоров`я через «фізичну форму» ОСОБА_4 та нібито висловлені ним погрози дисциплінарна комісія вважає суб`єктивними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Під час службового розслідування не здобуто жодного фактичного доказу (свідчень очевидців, записів відеоспостереження, аудіофіксації), який би підтверджував факт агресивної поведінки або фізичного впливу з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_20 .

Твердження про «фізичну форму» як чинник тиску є виключно оціночним судженням ОСОБА_3 , яке не може бути покладене в основу висновку про дисциплінарний проступок. Крім того, ОСОБА_7 підтвердила, що після описаного інциденту, а саме 28.11.2025, вона проводила з ОСОБА_2 планове психологічне вивчення, що свідчить про можливість виконання нею службових обов`язків у звичайному режимі. Скарг та зауважень на момент проведення психологічного вивчення ОСОБА_4 від ОСОБА_3 не надходило.

З огляду на це, посилання ОСОБА_3 на страх за життя і здоров`я розцінюються дисциплінарною комісією як безпідставні та такі, що неможливо підтвердити матеріалами службового розслідування.

Твердження майора поліції ОСОБА_3 щодо перешкоджання її професійній діяльності з боку керівного складу батальйону № 3 УПП в Запорізькій області ДПП під час службового розслідування свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

Дисциплінарною комісією встановлено, що 16.10.2025 заплановані заходи психологічного супроводження особового складу, а саме анкетування та застосування малюнкової методики, були проведені. Факт проведення зазначених заходів та охоплення психологічним вивченням 61 поліцейського підтверджується безпосередніми поясненнями ОСОБА_20 .

Що стосується дій капітана поліції ОСОБА_17 , надання ним розпоряджень особовому складу щодо шикування, було зумовлено необхідністю організації несення служби у тому числі проведення цільових інструктажів з поліцейськими перед заступанням на службу, виконанням службових обов`язків з протидії злочинності, підтримання безпеки та порядку, що належить до його безпосередніх службових обов`язків як командира роти.

За таких обставин дисциплінарною комісією під час службового розслідування не встановлено відомостей, які б свідчили про наявність у діях посадових осіб та окремих поліцейських батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП ознак дисциплінарного проступку, у тому числі пов`язаного з перешкоджанням законній діяльності посадової особи, у зв`язку з чим підстави для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Окремо дисциплінарна комісія оцінила відмову майора поліції ОСОБА_3 надати запитувані відомості про осіб поліцейських (зазначити конкретних поліцейських), які, за її твердженням, повідомляли їй про тиск з боку старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , як умисне невиконання службового обов`язку щодо сприяння проведенню службового розслідування, що призвело до створення перешкод для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин можливого дисциплінарного проступку.

Разом з тим, у рапорті та письмових поясненнях ОСОБА_7 посилалася на наявність відомостей про старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 (службову особу поліції, наділену організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо підлеглих), який нібито всупереч вимогам поваги до честі й гідності поліцейських та недопущення порушення їхніх прав допустив відповідні порушення. Водночас ОСОБА_7 у категоричній формі відмовилася надати будь-яку конкретизуючу інформацію щодо зазначених осіб поліцейських, мотивуючи це забороною на розголошення таких відомостей, посилаючись на окремі положення законодавства України (Порядку) та власні припущення щодо можливого здійснення тиску зі сторони ОСОБА_4 на поліцейських.

Запитувана дисциплінарною комісією під час опитування інформація у ОСОБА_3 не мала конфіденційного характеру, оскільки не стосувалася відомостей про особу, отриманих у результаті проведення психологічних заходів, та не передбачала розголошення такої інформації. Натомість зазначена інформація стосувалася повідомлення ОСОБА_5 про осіб поліцейських, які через певний проміжок часу звернулися до неї та поінформували її про можливе порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції

ОСОБА_6 свою чергу дії ОСОБА_3 в частині несприяння проведенню службового розслідування, що виразилися у ненаданні запитуваної дисциплінарною комісією інформації (прізвищ поліцейських, на яких у своїх поясненнях вказувала ОСОБА_7 ), унеможливили у повній мірі встановлення об`єктивних обставин проведення даного службового розслідування.

Такі дії ОСОБА_3 слід розцінювати як вчинення дисциплінарного проступку, що мав безпосередній та негативний вплив на хід проведення службового розслідування.

Отже, причинами та умовами вчинення майором поліції ОСОБА_5 дисциплінарного проступку стали неналежне усвідомлення нею покладених службових обов`язків щодо обов`язкового сприяння проведенню службового розслідування, невірне тлумачення меж конфіденційності службової інформації, а також ігнорування питань поставлених дисциплінарною комісією щодо надання відомостей, що мають істотне значення для встановлення обставин справи. Зазначене відбулося за відсутності об`єктивних перешкод для надання запитуваної інформації та за наявності реальної можливості виконати відповідний службовий обов`язок, що в сукупності призвело до умисного несприяння проведенню службового розслідування.

Водночас майор поліції ОСОБА_7 протягом проходження служби в лавах патрульної поліції до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, що свідчить про її попередню бездоганну поведінку та є обставиною, що пом`якшує відповідальність.

Крім того, обставиною, що пом`якшує відповідальність майора поліції ОСОБА_3 , є наявність заохочень.

Обставин, які б обтяжували відповідальність майора поліції ОСОБА_3 , дисциплінарною комісією не встановлено.

На підставі зазначеного Висновку, начальником УПП в Запорізькій області ДПП підполковником поліції Ярославом Білим виданий наказ по управління патрульної поліції в Запорізькій області від 20.01.2026 №4 «Про притягнення до працівника УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарного стягнення» у виді зауваження».

Вважаючи такий наказ протиправним, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з частиною першою статті першої Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі – Дисциплінарний статут), службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з пунктом 6 та 13 частини третьої статті першої Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни , інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно з пунктом 2, 9 частини третьої статті першої Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки , підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до абзацу другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до пункту 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Згідно із частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу III Порядку організації системи психологічного забезпечення поліцейських, працівників Національної поліції України та курсантів (слухачів) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2019 року №88 (далі – Порядок №88), конфіденційність це нерозголошення інформації стосовно особи, отриманої в результаті психологічних заходів, застосування отриманих відомостей виключно для надання цій особі кваліфікованої психологічної допомоги.

Слід зазначити, що матеріалами службового розслідування встановлено факт ненадання майором поліції ОСОБА_1 відомостей, необхідних для всебічного, повного та об`єктивного проведення службового розслідування, що є умисним несприянням службовому розслідуванню.

Зазначений факт позивачкою (представником позивачки) не спростовано.

Позивачка в позовній заяві посилається на поняття «конфіденційність», яке визначене в підпункті 5 пункті 1 розділі III Порядку № 88, як на законну підставу для відмови у наданні дисциплінарній комісії запитуваної інформації (прізвищ, імен та по батькові поліцейських, котрі звернулись до майора поліції ОСОБА_3 ).

Однак, наведене тлумачення позивачкою вказаного поняття є помилковим та таким, що не відповідає його правовій природі і меті нормативного регулювання. Поняття «конфіденційність» у розумінні Порядку №88 спрямоване на забезпечення захисту інформації щодо змісту психологічної допомоги, відомостей про психологічний стан особи та інших чутливих даних, отриманих у процесі надання психологічної підтримки , проте не встановлює абсолютної заборони на розкриття будь-яких відомостей, пов`язаних із фактом звернення, у випадках, коли така інформація витребовується у межах проведення службового розслідування.

Запитувана дисциплінарною комісією інформація не стосувалась змісту психологічної допомоги, обсягу наданих консультацій, оцінки психологічного стану поліцейських чи будь-яких інших відомостей, які є «конфіденційними» у розумінні Порядку №88.

Натомість запитувались виключно відомості про факт звернення та ідентифікацію поліцейських, що було необхідним для перевірки доводів, викладених у рапорті позивачки, зареєстрованому 20.11.2025 за №2396/41/32, щодо можливого вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 порушень службової дисципліни та наявності ознак дисциплінарного проступку.

Суд вважає, що дисциплінарна комісія, запитуючи зазначені відомості, діяла в межах наданих їй повноважень відповідно до Дисциплінарного статуту та з метою забезпечення повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Витребування прізвищ, імен та по батькові поліцейських було обґрунтованим, необхідним і співмірним втручанням у сферу конфіденційності, оскільки здійснювалося виключно у службових цілях, без розкриття змісту психологічної допомоги та без порушення прав і законних інтересів осіб, які звертались за психологічною підтримкою.

Відповідно до принципів службової дисципліни, поліцейський зобов`язаний сприяти проведенню службового розслідування, надавати повну, достовірну інформацію та виконувати законні вимоги дисциплінарної комісії.

На думку суду, ненадання позивачкою запитуваної інформації на законну вимогу дисциплінарної комісії не ґрунтується на нормах чинного законодавства, суперечить завданням службового розслідування та обґрунтовано було оцінене як порушення службової дисципліни.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування має право відмовитись від надання пояснень.

Суд зазначає, що дане твердження безпідставним, оскільки, у даному випадку, службове розслідування було призначено та проведено з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених у рапорті позивачки щодо можливого порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , а не щодо дій самої позивачки.

За таких обставин ОСОБА_1 не перебувала у статусі поліцейського, стосовно якого здійснювалося службове розслідування, а отже не могла посилатися на право відмови від надання пояснень як на підставу для невиконання законних вимог дисциплінарної комісії щодо надання службової інформації, необхідної для перевірки її ж доводів, викладених в рапорті.

Також позивачка у позовній заяві стверджує, що з оскаржуваного наказу дисциплінарній комісії були відомі прізвища поліцейських, які у неї запитувалися.

Однак, зміст наказу «Про застосування до працівника УПП в Запорізькій області ДПП дисциплінарного стягнення» від 20.01.2026 № 4 спростовує зазначені твердження, оскільки відомості про прізвища поліцейських, які, на думку позивачки, були відомі дисціплінарній комісії, у вказаному наказі відсутні .

При цьому, доказів того, що дисциплінарній комісії була відома запитувана у позивачці інформація до суду не надано.

Додатково слід зазначити, що під час проведення службового розслідування комісією було опитано лейтенанта поліції ОСОБА_21 , яка повідомила, що добровільно, з власної ініціативи та без будь-якого примусу поінформувала безпосереднього керівника про зміст свого малюнка та власний емоційний стан. Також вона зазначила, що приблизно через тиждень відбулося навчання в УПП в Запорізькій області ДПП, на яке прибула психолог ОСОБА_1 . Після запитання щодо передачі результатів тестування керівництву ОСОБА_1 почала нервувати та повідомила, що тести зберігаються в сейфі та нікому не передаються. З наведеного вбачається, що лейтенант поліції ОСОБА_22 не зверталася до ОСОБА_1 із повідомленням про проведення виховних бесід ОСОБА_2 на тему «З якою метою Ви намалювали певні деталі в малюнковій методиці», а отже не може бути однією з осіб, про яких зазначала ОСОБА_1 у рапорті від 20.11.2025 № 2396/41/32 щодо можливого порушення службової дисципліни старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , т.в.о. командира батальйону №3 УПП в Запорізькій області ДПП.

Як стверджує відповідач у наданому відзиві, відмова позивачки надати прізвище, ім`я та по батькові відповідних поліцейських унеможливила всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, що стало правомірною підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді зауваження.

Позивачка у позові та відповіді також стверджує, що дії відповідача містять ознаки мобінгу (цькування), оскільки її залучають, без видання письмового наказу та незважаючи на стан здоров`я до виконання інших, не властивих психологу, дій.

Однак, як убачається з висновку службового розслідування, застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді зауваження не передбачало покладення на неї будь-яких додаткових чи не передбачених законодавством обов`язків.

Отже, твердження про наявність мобінгу фактично зводиться до незгоди позивачки з необхідністю виконання посадових обов`язків у визначеній організаційній формі, що саме по собі не може розцінюватися як психологічний тиск, переслідування чи інше протиправне поводження.

Окрім цього, посилання ОСОБА_1 на відсутність конкретизації в резолютивній частині оскаржуваного наказу є хибним та повністю спростовується змістом резолютивної частини наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Інші доводи позивачки (представника позивачки), викладені в позові та відповіді, вищезазначених висновків суду не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачкою не доведено обґрунтованість як своїх тверджень, так і заявлених вимог.

Таким чином, наказ начальника управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції «Про застосування до працівника УПП в Запорізькій ДПП дисциплінарного стягнення» від 20.01.2026 №4 у виді зауваження у повному обсязі відповідає Дисциплінарному статуту, є законним, обґрунтованим та пропорційним характеру дисциплінарного проступку.

Беручі до уваги вищевикладені обставини суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог.

Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу).

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – адвоката Трифонова Андрія Володимировича ( АДРЕСА_2 ), до Управління патрульної поліції в Запорізькій області (вул. Перемоги, 96, м. Запоріжжя, 69005), третя особа - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048), про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «23» липня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль