Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №160/4826/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа №160/4826/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про повторне включення на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та оголошення позивача в адміністративний розшук за порушення законодавства про мобілізацію шляхом електронного звернення до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за допомогою електронних ресурсів Міністерства оборони України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та виключення позивача з адміністративного розшуку за порушення законодавства про мобілізацію шляхом звернення за допомогою електронних ресурсів МО України до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки позивач у 2013 році був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та зобов`язано надати суду разом з відзивом на позов належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

Відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, надав до суду електронну копію пенсійної справи позивача.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.02.2013 виключений з військового обліку, згідно запису, наявному у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 09.07.1991.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивача оголошено в розшук органами Національної поліції з підстав неуточнення облікових даних до 16.07.2024.

Позивач звернувся до Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою з питання наявності відносно позивача інформації в Інформаційному порталі Національної поліції України.

Листом №386183-2025 від 26.11.2025 Самарівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.05.2025 №Е2041566, щодо порушення законодавства про мобілізацію, Самарівським РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстровано ЄО №20111 від 01.05.2025. Додатково запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

02.12.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку військовозобов`язаних позивача , у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Листом від 15.12.2025 №216/5390 ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ(далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.07.2010 року) було встановлено, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

При цьому ч. 4 ст. 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.07.2010р.) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас за приписами п.4 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 18.07.2010 р.) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Так, Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014р. граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014р. і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України чітко встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Якщо громадянина було законно виключено з військового обліку у 2013 році на підставі норм, що діяли на той момент, він повністю втратив статус військовозобов`язаного.

Набрання чинності Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якими було внесено зміни до ст.28 Закону №2232-XII, регулюють виключно ті правовідносини, що виникли після моменту їх ухвалення. Нові норми не можуть автоматично анулювати юридичні факти, які належним чином відбулися у минулому.

Чинне законодавство України містить чіткий та вичерпний перелік підстав для взяття громадян на військовий облік (ч. 2, 3, 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Процедура «поновлення» чи «відновлення» особи на обліку, яку раніше було саме виключено (а не знято), чинним законодавством не передбачена.

Виключення з військового обліку є остаточною дією, що припиняє військово-облікові обов`язки громадянина. Відповідно, будь-які заочні рішення ТЦК та СП щодо відновлення такого обліку є перевищенням владних повноважень.

Згідно з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органи ТЦК та СП є верифікаторами та розпорядниками інформації реєстру. Вони зобов`язані вносити актуальні та правдиві відомості про правовий статус громадянина на основі наявних паперових документів.

Оскільки у військовому квитку позивача є чинний запис про виключення, ТЦК та СП не має права ігнорувати цей документ або самовільно змінювати статус особи в електронній базі даних.

Державні органи не можуть посилатися на зміну законодавства для того, щоб позбавити особу раніше визнаного та офіційно оформленого правового статусу.

Заочне (без відома особи та проведення передбачених процедур) відновлення на обліку є протиправним.

Суд зазначає, що особи, які зняті з обліку (наприклад, у зв`язку зі зміною місця проживання), підлягають повторному взяттю на облік.

Особи, які виключені з обліку, перестають бути військовозобов`язаними. Стаття 37 чинного Закону містить вичерпний перелік підстав для взяття на облік. Жоден пункт цієї статті не передбачає можливості повторного взяття на облік особи, яку раніше було виключено за рішенням самого ТЦК. Заочне або примусове «відновлення» статусу військовозобов`язаного є протиправним самоправством органу ТЦК.

Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ»), принцип правової визначеності передбачає, що особа може покладатися на остаточність рішень державних органів.

Раптове, одностороннє та заочне скасування державним органом статусу «виключений з обліку» через зміну політики держави чи редакції закону є прямим порушенням права особи на мирне володіння своїм майном та особисту безпеку (в контексті стабільності її правового статусу).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 1331,20 грн, відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про повторне включення на військовий облік ОСОБА_1 та оголошення в розшук за порушення законодавства про мобілізацію шляхом електронного звернення до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області за допомогою електронних ресурсів Міністерства оборони України.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 та виключення з розшуку за порушення законодавства про мобілізацію шляхом звернення за допомогою електронних ресурсів Міністерства оборони України до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька