Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №908/654/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/53/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 Справа № 908/654/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянув матеріали справи

За позовом: Заступника керівника дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі:

Позивача: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (вул. Петра Сагайдачного, буд. 1-А, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 37573513)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” (пр. Моторобудівників, буд. 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 42165732)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021 №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 41 772,22 грн.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Гапонова В.М. - посвідчення № 075791 від 01.03.2023;

Від позивача: Пасютіна О.В. – довіреність № 17.01/01-27/6 від 05.01.2026; посвідчення № 27 від 15.01.2026;

Від відповідача: Мельніков О.А. - Витяг з ЄДРПОУ 42165732, керівник;

СУТЬ СПОРУ

17.03.2026 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Заступника керівника дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі - позивача: Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району до Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021 №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 41 772,22 грн.

17.03.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/654/26 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/654/26 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2026 № 908/654/26 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ “Співдружність Енерго” про витребування доказів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 18.05.2026 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 07.05.2026 підготовче засідання перенесено з 18.05.2026 о 12 год. 30 хв. на 01.06.2026 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 07.05.2026 судом задоволено клопотання Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про продовження строку на здійснення відповідних процесуальних дій та прийняти до розгляду заяву від 31.05.2026 з поясненнями та додатками. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.06.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.06.2026 судом оголошувалися перерви до 13.07.2026 та 14.07.2026.

В судовому засіданні 14.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 14.07.2026 фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд” ЄСІКС.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, ст.ст. 6, 203, 215, 216, 632, 1212 Цивільного кодексу України. Прокурор вказує, що сторони договору чітко зафіксували ціну товару але протягом дії цього договору підписали низку додаткових угод, якими безпідставно збільшили вартість електроенергії майже на половину від початкової ціни. Одночасно зі зростанням вартості товару пропорційно зменшувався обсяг закупленої електричної енергії. Прокуратура наголошує, що сторони змінювали ціну в бік збільшення за ті періоди, коли товар уже був фактично поставлений покупцю та повністю ним спожитий. Крім того, підставою для збільшення ціни постачальник зазначав коливання вартості електроенергії на ринку, проте не надавав цьому належного підтвердження. Надані довідки торгово-промислової палати носили лише інформаційний характер і відображали ціни за минулі місяці, а не на дату підписання угод. Постачальник жодним чином не довів, що виконання первинного договору за початковою ціною стало для нього збитковим або неможливим. Усі ці дії сторін призвели до того, що загальна вартість товару суттєво перевищила допустимий ліміт максимального подорожчання. Через недобросовісні домовленості замовник перерахував за спожиту електрику значно більше бюджетних коштів, ніж мав би сплатити за початковими умовами. Прокурор здійснив перерахунок та визначив, що сума необґрунтованої переплати склала 41772,22 грн., яку прокурор просить стягнути з відповідача як таку, що була набута безпідставно та обов`язково підлягає поверненню до місцевого бюджету. Необхідність подання цього позову саме прокуратурою пояснюється повною бездіяльністю уповноважених державних органів управління. Хоча розпорядники коштів були офіційно повідомлені про переплату, вони проігнорували проблему та не вжили жодних дій для скасування угод чи захисту фінансових інтересів громади.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що вимоги позивача містять суперечності, оскільки він заявляє про незаконність збільшення ціни понад 10 відсотків, але водночас оскаржує додаткову угоду, де ціна зросла лише на 9,5 відсотка. Початкові тендерні умови були вкрай невигідними, через що попередні торги не відбулися, тому відповідач укладав договір з урахуванням високих комерційних ризиків. Дії щодо зміни ціни повністю відповідають нормам Постанови Кабінету Міністрів України №1067 від 01.09.2025. Згідно з пунктом 19 Особливостей, обмеження строків зміни ціни не застосовуються до закупівлі електроенергії, а ліміт у 10 відсотків стосується кожного окремого випадку збільшення ціни. При цьому загальна змінена ціна за одиницю товару в цьому випадку не перевищує допустиму законодавством межу у 50 відсотків від початкової ціни. Відповідач наголошує на відсутності законних підстав для представництва інтересів держави прокурором у порядку ст. 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", також посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, практику Верховного Суду, та ст. 53 ГПК України. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" та нормами про державний фінансовий контроль саме Східний офіс Держаудитслужби є тим уповноваженим суб`єктом, який мав би реагувати на ймовірні порушення бюджетного законодавства під час цієї закупівлі. Також Відповідач вказує на процесуальне порушення, оскільки прокурор не залучив до участі у розгляді справи всіх зацікавлених осіб, а саме Відповідно до п. 3.7 спірного договору, значну частину вартості спожитої електроенергії відшкодовують орендарі приміщень позивача, на майнові права яких може безпосередньо вплинути майбутнє судове рішення. Просить у позові відмовити.

У своїй відповіді на відзив прокурор зазначив, що додаткова угода №1 оспорюється не через перевищення ліміту збільшення ціни на 10 відсотків, а через порушення ч. 3 ст. 632 ЦК України щодо зміни ціни товару після його фактичного постачання та споживання. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, ціна є істотною умовою, і її зміна після виконання зобов`язання не допускається. Також порушено п.2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відсутнє належне документальне підтвердження факту коливання ціни електроенергії саме на момент укладання угоди. Висновок Запорізької ТПП від 04.08.2021 не є належним доказом, оскільки відображає ціни за попередні місяці, а не на дату підписання угоди, що суперечить висновкам Великої Палати ВС від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Твердження про невигідні початкові умови торгів не виправдовують відповідача. Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво здійснюється на власний ризик, і підписання договору за початковою ціною було добровільним волевиявленням постачальника. Постанова КМУ №1067 від 01.09.2025 не може застосовуватись до цих правовідносин, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України, акти не мають зворотної дії в часі, тому постанова 2025 року не регулює додаткові угоди, укладені у 2021 році. Вважає, що прокурор правомірно здійснює представництво інтересів держави в особі Районної адміністрації, яка є розпорядником бюджетних коштів і стороною спірного договору. Цей підхід узгоджується з практикою Великої Палати ВС (постанова від 21.11.2025 у справі №920/19/24), згідно з якою позов має подаватися в інтересах органу з безпосереднім інтересом у захисті бюджетних ресурсів. Закон не вимагає від прокурора подавати позов від імені всіх можливих контролюючих органів, адже достатньо звернення в інтересах хоча б одного з них. Також заперечує необхідність залучення до справи орендарів приміщень. Розмежування у договорі сум, які відшкодовуються орендарями, свідчить лише про класифікацію видатків адміністрації, а не про статус орендарів як покупців електроенергії за цим договором. Відповідно, рішення суду у цій справі жодним чином не вплине на майнові права не залучених третіх осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У своїх поясненнях від 01.07.2026 Відповідач додатково вказав, що 24.06.2026 року набула чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі». Пункт 2) ч.5 ст. 41 Закону викладений в новій редакції, а тому посилання в позові на порушення Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом збільшення ціни більше, ніж на 10 відсотків – є таким, що суперечить вимогам Закону.

У своїх поясненнях Районна адміністрація посилається на вимоги статей 11, 626 та 628 Цивільного кодексу України, та вказує, що договір є двостороннім, а його сторонами виступають виключно РДА та постачальник. Згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги", орендарі приміщень не є споживачами за цим договором, а лише відшкодовують балансоутримувачу витрати на утримання майна. РДА наголошує, що судове рішення у цій справі жодним чином не вплине на права та обов`язки орендарів, тому їх не потрібно залучати до справи. Посилаючись на ст. 42 ГПК України та ст. 626 ЦК України, адміністрація зазначає, що підписання договору постачальником було його вільним волевиявленням. Проте, на момент укладання договору у березні 2021 року запропонована ціна була суттєво нижчою за середньозважену ринкову ціну. Збільшення вартості електроенергії здійснювалося відповідно до пункту 5.3 договору та частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка дозволяє зміну ціни до 10 відсотків для запобігання збитковості виконання укладеного договору. Правомірність такого підходу підкріплюється сталою практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 16.02.2023 у справі №903/383/22 та від 16.04.2019 у справі №915/346/18. Також, згідно з правовим висновком Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24, під коливанням ціни слід розуміти її зміну за певний розрахунковий період, а не зміну станом на конкретний день. Компетентна організація у своєму документі повинна зазначити діючу ринкову ціну та порівняти її з ціною на дату укладання договору для підтвердження факту коливання. Чинне законодавство не встановлює вичерпного переліку документів, які конкретно мають підтверджувати цей факт зміни цін на ринку. Для економічного обґрунтування укладання спірних додаткових угод постачальник правомірно надавав висновки Запорізької торгово-промислової палати, які фіксували середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії на ринку за відповідні попередні місяці. РДА окремо підкреслює, що погоджувалася на зміну ціни через нагальну потребу в електроенергії для забезпечення свого безперервного функціонування як органу місцевого самоврядування. Дострокове розірвання договору вимагало б проведення нової закупівлі, що фактично унеможливило б роботу адміністрації на тривалий період.

Наявні матеріали справи дозоляють суду розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району оголошено процедури відкритих торгів №UA-2021-02-03-009370-a та №UA-2021-02-19-010355-b (з предметом закупівлі електричної енергії), які були автоматично відмінені електронною системою через подання для участі у відкритих торгах менше двох тендерних пропозицій.

У подальшому за результатами проведення переговорної процедури (ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-11-007460-b) між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (Відповідач, Постачальник) 17.03.2021 укладено договір №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 на постачання електричної енергії споживачу в обсязі 143 745 кВт*год (п.п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 1,95833 грн, крім того ПДВ 0,39167 грн, всього з ПДВ – 2,35 грн.

Відповідно до п. 5.7 Договору – загальна сума цього Договору складає 337 800,75 грн в тому числі ПДВ - 56 300,12 грн.

Відповідно до п. 13.1 Договору визначено, що цей Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021 включно, а у частині виконання зобов`язань Сторонами – до повного їх виконання.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленої (поставленої) електроенергії Споживачу за розрахунковий період, що складений між ОСР та Споживачем (п.п. 3.3.1 п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна електричної енергії, зазначена в п. 5.2 Договору, не може змінюватись протягом дії Договору крім випадків передбачених пунктом 13.5 даного Договору. Будь-які зміни ціни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за ціною Договору. У разі зміни ціни (тарифу) Постачальник в межах дії Договору надає Споживачу на розгляд додаткову угоду та економічне обґрунтування коливання ціни (тарифу) Постачальником із зазначенням відповідних норм чинного законодавства України з документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку компетентними державними органами, що мають на те повноваження. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни товару за цим Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей цього Договору розуміється будь-яка зміна ціни (тарифу) за 1 кВт*год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору.

Пунктами 13.5.2 п. 13.5 Договору передбачено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: не раніше, ніж через 30 днів від дати початку постачання електричної енергії за цим Договором, зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10% у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів.

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому між замовником та постачальником укладено 5 додаткових угод до Договору №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34:

- Додатковою угодою №1 від 11.08.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 143 745 кВт*год до 133 907 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,35 грн до 2,57326 грн з ПДВ. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.08.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

- Додатковою угодою №2 від 20.09.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 133 907 кВт*год до 125 156 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,57326 грн. до 2,82960 грн. з ПДВ. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.09.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

- Додатковою угодою №3 від 20.12.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 125 156 кВт*год до 120 115 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,57326 грн. до 3,08426 грн. з ПДВ та продовжено термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі, а саме до 20.04.2022 включно. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.12.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

- Додатковою угодою №4 від 17.01.2022 сторонами узгоджено внесення змін до Договору, а саме: п. 2.5 Договору викладено у наступній редакції: «2.5 Період постачання: з дати укладання договору до 28.02.2022 включно»; додано п. 2.2 Договору – « 2.2 Обсяг електричної енергії, що закуповується за цим Договором у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 включно становить 19 913 кВт*год»; додано до п. 5.7 Договору наступне речення: «Ціна за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 включно становить 67 558,64 грн., у т.ч. ПДВ 11259,77 грн.».

При цьому за умовами додаткової угоди №4 Сторонами не визначено вартість за 1 кВт*год, однак, оскільки вартість за 19 913 кВт*год становить 67 558,64 грн., то вартість 1 кВт*год становить 3,392690 грн. Разом з тим, в ній відсутнє будь-яке посилання на факт коливання ціни.

- Додатковою угодою №5 від 17.01.2022 сторонами узгоджено внесення змін до Договору у зв`язку зі зміною реквізитів Постачальника. Внаслідок укладення додаткових угод №1 від 11.08.2021, №2 від 20.09.2021, №3 від 20.12.2021, №4 від 17.01.2022 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,35 грн до 3,392690 грн., тобто на 1,04269 грн. (на 44,37% від первинної ціни) та відповідно зменшилась кількість товару з 143 745 кВт*год до 93 017 кВт*год, що на 50 728 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару більше 10 відсотків без належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Протягом 2021-2022 року на підставі вказаного договору та додаткових угод до нього ТОВ «Співдружність Енерго» поставлено електричну енергію обсягом 93 017 кВт*год, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії №250 від 09.04.2021, №342 від 12.05.2021, №434 від 09.06.2021, №520 від 30.06.2021, №611 від 13.08.2021, №707 від 22.09.2021, №809 від 12.10.2021, №908 від 11.11.2021, №1016 від 09.12.2021, №1054 від 21.12.2021, №7 від 11.02.2022, №109 від 23.02.2022.

Районною адміністрацією ЗМР по Дніпровському району за поставлену електричну енергію сплачено на користь ТОВ «Співдружність Енерго» кошти на загальну суму 260 362,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №109 від 20.04.2021, №108 від 12.04.2021, №135 від 12.05.2021, №142 від 21.05.2021, №169 від 10.06.2021, №172 від 15.06.2021, №171 від 14.06.2021, №201 від 26.07.2021, №219 від 28.07.2021, №238 від 13.08.2021, №251 від 25.08.2021, №280 від 22.09.2021, №301 від 20.10.2021, №309 від 21.10.2021, №331 від 11.11.2021, №370 від 09.12.2021, №371 від 09.12.2022, №389 від 24.12.2021, №25 від 16.02.2022, №49 від 25.02.2022, №41 від 23.02.2022, №50 від 25.02.2022.

Приймаючи рішення у цій справі суд також враховує наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», метою аукціонів є економія коштів та прозора конкуренція, а визначальним критерієм відбору переможця — пропозиція ціни, нижчої за ринкову.

Штучне заниження ціни для перемоги на торгах із її подальшим необґрунтованим збільшенням понад 10% через додаткові угоди прямо суперечить вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що сторони під час укладання договору про постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021 погодили ціну 1 кВт*год електричної енергії у розмірі 2,35 грн. за 1 кВт*год з урахуванням ПДВ.

Отже, рішення відповідача як переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням про те, що він погоджується з умовами договору, в тому числі з ціною за одиницю товару на день підписання договору.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначено, що зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця прямо заборонена частиною 3 статті 632 ЦК України.

Судом встановлено, що додаткову угоду №1 укладено сторонами 11.08.2021 та визначено, що умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли до її укладання, а саме з 01.08.2021, яка втім вже була продана позивачу та спожита ним з 01.08.2021 по 10.08.2021, тобто товар, поставлений відповідачем за період з 01.08.2021 по 10.08.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Таким чином, додаткова угода №1 від 11.08.2021 до Договору укладена з порушенням вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання).

Також з порушенням ч. 3 ст. 632 ЦК України укладені і додаткові угоди №2 та №3, а саме: додаткову угоду №2 укладено 20.09.2021 та визначено, що умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли до її укладання, а саме з 01.09.2021. Отже, товар, поставлений відповідачем за період з 01.09.2021 по 19.09.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

У подальшому 20.12.2021 укладено Додаткову угоду №3, якою змінено ціну електричної енергії з 01.12.2021, яка втім вже була продана позивачу та спожита ним з 01.12.2021 по 19.12.2021. Отже товар, поставлений відповідачем за період з 01.12.2021 по 19.12.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що в порушення вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України сторонами змінено ціну на електричну енергію за попередній період, коли вказаний товар був вже фактично поставлений та спожитий.

Щодо недійсності додаткових угод від 20.09.2021 №2, від 20.12.2021 №3, від 17.01.2022 №4 до Договору, з підстав порушення сторонами приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Дійсно, на момент укладення договору та протягом його дії п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у чинній на той час редакції), при закупівлі електроенергії допускалася зміна ціни частіше ніж раз на 90 днів у разі її коливання на ринку.

Однак, відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, в об`єднаній палаті КГС ВС у справі №927/491/19), ціна могла бути збільшена виключно в межах максимального ліміту — загалом не більше ніж на 10% від початкової вартості договору за результатами всіх укладених додаткових угод.

Проте, 24.06.2026 року набула чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі», якою п. 2 ч.5 ст. 41 Закону викладений в наступній редакції: «збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) (пункт 2 частини п`ятої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.06.2021 р. N 1530-IX, у редакції Закону України від 27.05.2026 р. N 4888-IX).

Згідно розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII.

Разом з тим, суд наголошує, що вказана зміна законодавства не робить оскаржувані додаткові угоди дійсними, оскільки вказана зміна законодавства хоча і набрала чинності після звернення прокурора позовом у цій справі, проте незмінною умовою для підвищення ціни залишається наявність належного документального підтвердження факту її коливання на ринку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 5.3 Договору сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, сам лише факт зростання ринкових цін не тягне за собою автоматичного збільшення ціни договору. Для правомірного підвищення вартості постачальник зобов`язаний надати документ від компетентної організації, який чітко порівнює поточну ціну з попередньою для підтвердження коливання у конкретний період, причому кожна додаткова угода потребує окремого доказу. Крім того, закон вимагає від постачальника довести непередбачуваність такого подорожчання на момент проведення тендеру та обґрунтувати, що виконання укладеного договору за початковою ціною стало для нього вочевидь невигідним чи збитковим. Будь-які недобросовісні домовленості про збільшення ціни без такого обґрунтування нівелюють результати закупівлі та завдають шкоди бюджету. Аналогічні та близькі за змістом правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 06.02.2025 у справі №916/747/24 та від 02.07.2024 №910/13579/23 та низці інших.

У справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертні висновки ТПП України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Судом встановлено, що укладаючи додаткові угоди до Договору Сторони посилались на експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати, а саме:

- для укладання додаткової угоди №1 від 11.08.2021 надано висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-10 від 04.08.2021, завданням якого є визначення середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на РДН по ОЕС України станом на травень та червень 2021 року, а не на момент укладання додаткової угоди.

Проте, вказаний висновок, не відображає факт коливання та дійсну цінову політику на момент фактичного укладання додаткової угоди (на 11.08.2021), а лише констатує рівень середньозважених цін купівлі-продажу, які діяли у травні та червні (тобто за 2-3 місяці до дати укладання додаткової угоди), саме тому такий висновок не є доказом коливання ціни на момент укладання додаткової угоди №1, оскільки він не відображає рівень та динаміку цін, які мали місце (як в бік збільшення, так і в бік зменшення) після періоду, за який здійснювався аналіз ціни.

- для укладання додаткової угоди №2, надано висновок №ОИ-110 від 02.09.2021, завданням якого було надання інформації щодо визначення середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» станом на липень 2021 року та серпень 2021 року, визначення відсотка різниці середньозваженої ціни купівлі-продажу за такий самий період, в той час як додаткова угода №2 на підставі зазначеного експертного висновку була укладена сторонами лише 20.09.2021. Отже, цей висновок не враховує інформацію щодо коливання цін на ринку електричної енергії, яке мало місце протягом з 01.09.2021 по 20.09.2021 (тобто, майже місяць) як в бік збільшення, так і в бік зменшення;

- для укладання додаткової угоди №3, надано висновок №ОИ-620 від 06.12.2021, завданням якого було надання інформації щодо визначення середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» станом на жовтень 2021 року та листопад 2021 року, визначення відсотка різниці середньозваженої ціни купівлі-продажу за аналогічний період;

- укладаючи додаткову угоду №4 від 17.01.2022, сторонами узгоджено внесення змін до Договору, а саме: п. 2.5 Договору викладено у наступній редакції: « 2.5 Період постачання: з дати укладання договору до 28.02.2022 включно»; додано п. 2.2 Договору – « 2.2 Обсяг електричної енергії, що закуповується за цим Договором у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 включно становить 19 913 кВт*год»; додано до п. 5.7 Договору наступне речення: «Ціна за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 включно становить 67 558,64 грн, у т.ч. ПДВ 11 259,77 грн».

Також за умовами додаткової угоди №4 Сторонами не визначено вартість за 1 кВт*год. Однак, оскільки вартість за 19 913 кВт*год становить 67 558,64 грн., то вартість за 1 кВт*год становить 3,392690 грн., отже ціна за 1 кВт*год є більшою на 10% ніж передбачено умовами додаткової угоди №3. При цьому, відсутнє будь-яке посилання на встановлення факту коливання ціни.

Таким чином, Сторонами збільшено вартість електроенергії без будь-яких обґрунтувань та правових підстав. Усі вищезазначені документи за своїм змістом лише відображають середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2021 року.

При цьому, надані висновки Запорізької торгово-промислової палати мають виключно довідково-інформаційний характер: вони лише констатують середньозважені ціни за певні місяці, але не містять порівняльного аналізу динаміки ціни між датами укладання договору та додаткових угод.

Таким чином, об`єктивне коливання ціни при підписанні угод №1-4 належним чином не підтверджено. Більше того, постачальник не довів, що таке зростання цін було непрогнозованим на момент подання тендерної пропозиції, і не обґрунтував, що подальше виконання договору за початковою ціною стало для нього вочевидь невигідним чи неможливим.

Суд враховує, що безпідставна зміна ціни внаслідок недобросовісних дій сторін спотворює результати закупівлі, тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів та порушує базові принципи Закону України «Про публічні закупівлі». За таких обставин законні підстави для зміни істотних умов договору відсутні, що також відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 (п. 134).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що незважаючи на зміну ст. 41 Закону щодо кількості можливих піднять ціни, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод №1 від 11.08.2021, №2 від 20.09.2021, №3 від 20.12.2021, №4 від 17.01.2022 до Договору є обґрунтованими з інших вищевказаних підстав та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Співдружність Енерго» безпідставно сплачених коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 – 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22 вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач ініціював укладення додаткових угод та збільшення ціни за одиницю товару загалом на 44,37%, при цьому пропонуючи лише однобічне збільшення ціни за електроенергію, що вигідно лише Постачальнику, при цьому не підтвердив факт коливання ціни та неможливість постачання електроенергії за узгодженою ціною, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 9, 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача.

Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні процедур закупівель порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зроблено висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнані судом недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021 №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34, а саме 2,35 грн з ПДВ за 1 кВт*год.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, районна адміністрація ЗМР по Дніпровському району мала сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 93 017 кВт*год кошти у розмірі 218 589,95 грн (93 017 * 2,35).

Разом з тим, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію, шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням норм чинного законодавства, Районною адміністрацією ЗМР по Дніпровському району сплачено на розрахункові рахунки ТОВ «Співдружність Енерго» 260 362,17 грн., що на 41 772,22 грн. більше, ніж підлягало оплаті за первісною ціною (260 362,17 грн. – 218 589,95 грн.).

Отже, отримана ТОВ «Співдружність Енерго» частина оплати у сумі 41 772,22 грн. є такою, що була безпідставно одержана постачальником електричної енергії, оскільки підстава їх набуття відпала, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню споживачу на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і також підлягають задоволенню.

Щодо вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що звернення прокурора до суду у цій справі є правомірним та обґрунтованим винятковим випадком захисту інтересів держави відповідно до статті 131-1 Конституції України.

Так, публічний інтерес у цій справі полягає у недопущенні безпідставної переплати з дефіцитного бюджету міста Запоріжжя (дефіцит понад 1,74 млрд грн) в умовах воєнного стану та захисті основних принципів публічних закупівель. Безпідставне збільшення ціни договору нівелює економію від торгів та завдає прямої матеріальної шкоди державі у вигляді переплати.

Згідно зі сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду, а виконує субсидіарну роль, замінюючи компетентний орган, який не здійснює захисту державних інтересів або робить це неналежно.

Оскільки уповноважений орган (РДА), будучи повідомленим прокурором про виявлені порушення запитом від 05.11.2025, виявив свідому бездіяльність і листом від 27.11.2025 відмовився самостійно звертатися до суду, то прокурор правомірно взяв на себе субсидіарну роль.

Таким чином, прокурор дотримався вимог процесуального законодавства та Закону України «Про прокуратуру», повноваження за яким, згідно з рішенням КСУ, залишаються чинними до 2027 року

Також суд виходить з того, що ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інтереси територіальної громади безпосередньо збігаються з інтересами держави, а місцевий бюджет є їх фінансовою основою. Нераціональне використання бюджетних коштів під час публічних закупівель є прямим порушенням державного інтересу.

Як підтверджує стала практика Верховного Суду (постанови у справах №905/1907/230, №904/123/22 та №924/1283/21), неефективне витрачання місцевого бюджету за незаконними правочинами шкодить економіці громади, а взяття зобов`язань всупереч бюджетним асигнуванням порушує ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що Районна адміністрація (РДА) виступає головним розпорядником виділених бюджетних коштів у цій закупівлі. Незважаючи на безпідставну зміну ціни договору (можливі зловживання за ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), уповноважений орган виявив усвідомлену пасивність та не вжив самостійних заходів для захисту фінансових інтересів громади і стягнення переплати.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», бездіяльність уповноваженого органу є винятковим випадком, що надає прокурору право на представництво в суді. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду (справа №912/2385/18), для доведення такої бездіяльності прокурору достатньо повідомити компетентний орган про порушення, і якщо той у розумний строк не реагує, виникає право на самостійний позов.

Прокуратура повністю дотрималася процедури, офіційно повідомивши РДА про вжиття заходів представницького характеру листом від 12.03.2026 за вих. №53-95-1835ВИХ-26.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у цій справі були наявні усі підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відносно тверджень Відповідача про необґрунтованість прокурором позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди №1, внаслідок укладання якої відбулось збільшення ціни електроенергії на 9,5%.

Судом встановлено, що додаткову угоду №1 було укладено 11.08.2021, проте її дію безпідставно поширено на правовідносини з 01.08.2021. Тобто сторонами змінено ціну на електроенергію, яка вже була поставлена та спожита. Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України та правової позиції Великої Палати ВС (постанова від 24.01.2024 у справі №922/2321/22), зміна ціни товару після виконання продавцем зобов`язання з його передачі прямо заборонена.

Також всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 5.3 Договору, зміна ціни не була належним чином обґрунтована. Наданий висновок Запорізької ТПП (№ОИ-10 від 04.08.2021) містить інформацію про середні ціни за травень-червень 2021 року, що не відображає цінову динаміку безпосередньо на момент укладання угоди в серпні. Згідно зі сталою практикою ВС (зокрема, постанова від 06.02.2025 №916/747/24 та постанова ВП ВС від 21.11.2025 №920/19/24), документ компетентного органу має порівнювати ринкові ціни для підтвердження самого факту коливання у відповідний період. Відтак, вказаний висновок ТПП не є належним доказом, а законні підстави для укладання угоди №1 були відсутні.

Відносно посилань Відповідача на невигідність умов під час участі у публічній закупівлі суд зазначає, що у зв`язку з відміною попередніх торгів, 17.03.2021 між сторонами за переговорною процедурою було укладено договір (№37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34), за умовами якого Постачальник ТОВ «Співдружність Енерго» добровільно погодився постачати 143 745 кВт*год загальною вартістю 337 800,75 грн. (2,35 грн/кВт*год).

Відповідно до ст. 42 ГК України, що був чинним на дату укладення договору, підприємництво здійснюється на власний ризик, а тому підписання договору на запропонованих умовах було вільним волевиявленням відповідача.

Отже, відміна попередніх торгів через відсутність учасників не є доказом «невигідних умов» для постачальника. Навпаки, аргументи відповідача про свідоме прийняття комерційних ризиків та підписання невигідного договору лише підтверджують факт його недобросовісної поведінки.

Також є безпідставними і посилання Відповідача на Постанову КМУ №1067 від 01.09.2025, оскільки вона не має зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України). Оскаржувані додаткові угоди були укладені протягом 2021 року, тоді як вказана Постанова набрала чинності лише 04.09.2025. Більше того, сама Постанова прямо встановлює, що: закупівлі, розпочаті до її прийняття, завершуються за старими правилами; зміни до вже чинних договорів вносяться у порядку, що діяв на момент їх укладання. Отже, норми 2025 року регулюють виключно нові правовідносини й жодним чином не можуть обґрунтовувати законність дій сторін у 2021 році.

Суд відхиляє і доводи Відповідача про необхідність залучення в якості позивача Східного офісу Держаудитслужби, оскільки матеріали справи не містять доказів, що цей орган виявляв спірні порушення або заявляв відповідне клопотання. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 14) та ст. ст. 47, 53-55 ГПК України, прокурор самостійно визначає орган, в інтересах якого подає позов. У цьому випадку ним правомірно визначено Районну адміністрацію, яка є безпосереднім розпорядником коштів місцевого бюджету за відповідною програмою, позивачем у справі.

Крім цього відсутні і підстави залучати орендарів приміщень як третіх осіб, оскільки зазначене у п. 5.7 Договору розмежування сум на власні витрати РДА та кошти, що відшкодовуються орендарями, є лише внутрішньою бюджетною класифікацією видатків. Орендарі не є самостійними споживачами за цим договором (електроенергія постачається для потреб адміністративної будівлі загалом), тому рішення суду жодним чином не вплине на їхні права чи обов`язки.

З огляду на викладене суд вважає усі вказані вище доводи відповідача суперечливими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відхиляються судом як безпідставні.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 11.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ: 37573513, вул. Бородінська (нова назва Петра Сагайдачного), 1-а, м. Запоріжжя, 69096) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 20.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ: 37573513, вул. Бородінська (нова назва Петра Сагайдачного), 1-а, м. Запоріжжя, 69096) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ: 37573513, вул. Бородінська (нова назва Петра Сагайдачного), 1-а, м. Запоріжжя, 69096) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 17.01.2022 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ: 37573513, вул. Бородінська (нова назва Петра Сагайдачного), 1-а, м. Запоріжжя, 69096) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068) на користь місцевого бюджету в особі Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району безпідставно сплачені кошти у розмірі 41 772 (сорок одна тисяча сімсот сімдесят дві) гривні 22 коп. Видати наказ після рішення законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (код ЄДРПОУ: 42165732, просп. Моторобудівників, 42-А, офіс 117, м. Запоріжжя, 69068) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) гривень 00 коп. Видати наказ після рішення законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.