Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №908/552/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 м.Дніпро справа №908/552/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

з секретарем судового засідання Кахикало А.С.

за участю представника апелянта Єгорова В.С., адвокат

розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 (суддя Ярешко О.В.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Комунальної установи «Михайлівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (село Показне, будинок 90А, Михайлівський район, Запорізька область, 72040)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька обласна рада (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізька обласна військова адміністрація (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107)

про стягнення 385 558 грн 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

06.03.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. №125/3/2-3931 від 17.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» до відповідача Комунальної установи «МИХАЙЛІВСЬКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ІНТЕРНАТ» Запорізької обласної ради про стягнення 262219,28 грн. основного боргу, 48325,52 грн. пені, 15950,41 грн. 3% річних, 59063,11 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 22.11.2021 №07-1172/21-БО-Т, у частині несплати за спожитий у період із січня по квітень 2022 природний газ. Оскільки споживач не підписав акти приймання-передачі природного газу, позивач здійснив розрахунок отриманого відповідачем природного газу на підставі інформації, яка розміщена на Інформаційній платформі Оператора ГТС, за ціною, яка зазначена у договорі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізьку обласну раду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Запорізьку обласну військову адміністрацію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунальної установи «Михайлівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 115129 грн. 40 коп. основного боргу, 4725 грн. 55 коп. 3% річних, 19181 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 1668 грн. 44 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з 26.02.2022 територія села Показне Михайлівського району Запорізької області, яке є місцезнаходженням відповідача, було окуповане російською федерацією. Цей факт є загальновідомим та дані про це відображені у наказі Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, яким затверджено переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. У зв`язку з цим позивач, починаючи з 26.02.2022, не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу на окуповану територію відповідно до статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право постачати природний газ лише до 25.02.2022, відповідно, з відповідача стягнуто заборгованість за січень 2022 у сумі 56103 грн 14 коп. та з 01.02.2022 до 25.02.2022 у сумі 59026 грн 26 коп., у загальній сумі, що підлягає стягненню 115129 грн 40 коп.

Суд також зазначив, що відсутність у відповідача актів приймання-передачі природного газу, які складені у паперовому вигляді, не звільняє його від обов`язку оплатити спожитий природний газ, оскільки умовами договору передбачено визначення обсягів спожитого газу на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Відповідач не надав доказів сплати основного боргу за поставлений природний газ за період до 26.02.2022, тому заборгованість разом з нараховими на неї інфляційними та річними підлягає до стягнення у примусовому порядку.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 позовні вимоги про стягнення пені у сумі 48 325 грн 52 коп. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12468 грн 29 коп. пені та 149 грн 62 коп. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 35857 грн 23 коп. відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що пеня підлягає нарахуванню лише на суму основного боргу за січень, лютий 2022 за період з 01.02.2022 до 25.02.2022, яка становить 59 026 грн 26 коп. Суд здійснив перерахунок пені у межах заявленого позивачем періоду та встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню, становить 12468 грн 29 коп. У стягненні решти суми пені, нарахованої на борг, що виник після 26.02.2022, відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

21.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026, у якій просить скасувати рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 198196 грн 15 коп. у тому числі: основного боргу у сумі 147089 грн 88 коп., 3% річних у сумі 11224 грн 86 коп., інфляційних втрат у сумі 39881 грн 41 коп., прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №908/1162/23. На думку скаржника, ці висновки не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли у період з січня до квітня 2022 року, оскільки у той час діяли інші редакції зазначеного Закону.

Позивач зазначає, що до 19.03.2022 Закон визначав тимчасово окупованою виключно територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а з 20.03.2022 до 07.05.2022 потребував окремого рішення Ради національної безпеки і оборони України для визнання інших територій окупованими, яке не було прийнято.

Також скаржник посилається на ухвалу Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №280/5808/23, у якій, на його думку, викладено іншу правову позицію.

Позивач зазначає, що відповідач не надав доказів припинення споживання природного газу, а процедура припинення газопостачання є складною та не може бути здійснена одномоментно. Відповідач, як споживач, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та своєчасно його припиняти.

27.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 35857 грн 23 коп. та прийняти нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги про стягнення 35857 грн 23 коп. пені, у стягненні яких було відмовлено - задовольнити.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення є аналогічними доводам апеляційної скарги на рішення суду і зводяться до неправильного застосування судом першої інстанції Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та необґрунтованого застосування висновків Верховного Суду у справі №908/1162/23.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення від 31.03.2026 відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що з 26.02.2022 Михайлівський район Запорізької області є тимчасово окупованою територією, що є загальновідомим фактом. Відповідно до статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» переміщення товарів, у тому числі природного газу, на окуповану територію заборонено. Відповідач посилається на правові висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №908/1162/23, які є обов`язковими для застосування судами.

Також відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів надсилання актів приймання-передачі природного газу у паперовому вигляді або з електронної пошти, яка зазначена у договорі. Акти надсилались з електронної адреси іншого працівника, що не було передбачено договором. Відповідач вказує, що через окупацію він був позбавлений можливості отримувати кореспонденцію та належним чином виконувати свої зобов`язання. Відсутність підписаних актів приймання-передачі позбавила відповідача можливості здійснити оплату.

Відповідач зазначає, що вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є безпідставними, оскільки строк оплати не настав через відсутність належним чином оформлених актів приймання-передачі.

Третя особа 1 (Запорізька обласна рада) у своєму відзиві підтримала позицію відповідача, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.

Третя особа 2 (Запорізька обласна військова адміністрація) у відзиві також підтримала позицію відповідача, зазначивши, що комунальна установа не була релокована, а її керівник був депортований, тому у відповідача не було можливості подати докази.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи відзиву є аналогічними доводам, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду. Відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення пені є безпідставними, оскільки строк оплати не настав, а постачання газу на окуповану територію було заборонене.

Третя особа 1 (Запорізька обласна рада) у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення підтримала позицію відповідача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Кошля А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026, витребувано матеріали справи №908/552/25 з Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026.

Об`єднано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 до спільного розгляду із апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026.

11.05.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 надійшли матеріали справи №908/552/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 призначено у судовому засіданні 17.06.2026 о 16 год 45 хв.

17.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, які встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» (постачальник, позивач) та Комунальною установою «Михайлівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради (споживач, відповідач) (ЕІС-код 56XS0000358G0001) укладено договір постачання природного газу №07-1172/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) (пункт 1.4 договору).

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно) у кількості 57,000 тис.куб.метрів (пункт 2.1 договору).

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3 договору).

Обсяг, який визначений у акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (пункт 2.4 договору).

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 договору).

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 3.2 договору).

Постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (підпункт 3.5.1 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (підпункт 3.5.4 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,57 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн (пункт 4.1 договору).

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.2 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (пункт 5.1 договору).

Згідно з підпунктами 6.2.2, 6.2.4 пункту 6.2, споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором; своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1 договору).

У розділі 14 договору вказані адреси та реквізити сторін, а саме: e-mail постачальника (позивача): ngt@naftogaztrading.com.uа та e-mail споживача (відповідача): mihaylovskiyinternat@ukr.net.

Відповідач у відзиві визнав обставини укладення вказаного договору.

Позивачем складені акти приймання-передачі природного газу:

від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 66516 грн 60 коп. (обсяг споживання 4,01816 тис.куб.м);

від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 72356 грн 52 коп. (обсяг споживання 4,37094 тис.куб.м);

від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 63542 грн 84 коп. (обсяг споживання 3,83852 тис.куб.м);

від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 66476 грн 09 коп. (обсяг споживання 4,01933 тис.куб.м);

від 25.04.2022 коригуючий акт за березень 2022 року на суму 66476 грн 09 коп. (обсяг споживання 4,01933 тис.куб.м);

від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 79097 грн 21 коп. (обсяг споживання 4,60105 тис.куб.м).,

Всього на загальну суму 344989 грн 26 коп.

До позовної заяви додано скріншоти екрану щодо надсилання відповідачу актів за січень-квітень 2022 на електронну адресу його пошти, яка зазначена у договорі mihaylovskiyinternat@ukr.net. Відправлення здійснювалися з пошти позивача v.hnezdilov@naftogaztrading.com.ua. Разом з тим, як вбачається з цих доказів, мається напис щодо готовності повідомлення до надсилання. Також позивач просив разом із підписаними актами повернути йому примірники оригіналів актів за листопад 2021 - січень 2022 років, які не були повернуті до цього часу.

Відповідачем надано скріншот екрану щодо отримання від позивача електронною поштою листа, у якому зазначено про відправлення найближчим часом оригіналів актів приймання-передачі природного газу за період: лютий-травень 2022 року, які до цього часу у зв`язку з воєнним станом щомісяця надавалися лише в електронному вигляді.

Як вказано у листі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 18.12.2024 №ТОВВИХ-24-19667, обсяг природного газу, який використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000358G0001 (відповідач) за період з 25.11.2021 до 31.12.2022 внесено в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» становить: з 25.11.2021 до 30.11.2021 - 723,77 куб.м; з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 4018,16 куб.м; з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 4370,94 кубм.; з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 3838,52 куб.м; з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 4019,33 куб.м; з 01.04.2022 до 30.04.2022 - 4601,05 куб.м; починаючи з 01.05.2022 до 31.12.2022 - 0,00 куб.м.

Вказані обсяги природного газу зазначені також у витягах із Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000358G0001 за відповідні періоди.

Як вбачається з листа АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» від 29.04.2025 вих. №69028-Сл-4920-0425, фактично спожиті обсяги по КУ «Михайлівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради за період лютий-квітень 2022 були закриті відповідно до інформації, яка отримана за допомогою засобів дистанційної передачі даних, встановлених на вузлі обліку відповідача. Станом на 28.04.2025 АТ «Запоріжгаз» не має технічної можливості надати копії звітів за вказаний період у паперовому вигляді.

До матеріалів справи долучені копії актів приймання-передачі природного газу, які підписані АТ «Запоріжгаз», згідно з якими відповідачу розподілено природний газ у таких обсягах: лютий 2022 - 3838,52 куб.м, березень 2022 - 4019,33 куб.м, квітень 2022 - 4601,05 куб.м.

06.06.2022 відповідач надіслав позивачу електронною поштою з адреси mihaylovskiyinternat@ukr.net на адресу v.hnezdilov@naftogaztrading.com.ua лист від 06.06.2022 вих. №14, яким просив залишок невикористаної попередньої оплати, що обліковується станом на 01.01.2022 у сумі 16253 грн 38 коп., зарахувати відповідно до пункт 5.3 договору №07-1172/21-БО-Т, як оплату за газ поточного споживання 2022 року.

11.07.2022 позивач надіслав відповідачу електронною поштою з адреси v.hnezdilov@naftogaztrading.com.ua на адресу mihaylovskiyinternat@ukr.net лист, у якому зазначив, що протягом травня-червня 2022 неодноразово звертався до відповідача щодо нагальної потреби вирішення питання впорядкування розрахунків, зокрема, питання наявної переплати за договором №07-1172/21-БО-Т у сумі 16253 грн 38 коп. станом на 01.01.2022. І оскільки станом на 11.07.2022 пропозиції щодо впорядкування розрахунків від відповідача не надходили, у разі ненадання відповіді на дане повідомлення, позивач протягом 20 днів зараховує суму переплати у рахунок оплати за спожитий природний газ у 2022 році, у відповідності до пункту 5.3 договору.

Згідно з розрахунком позивача 29.12.2021 відповідачем було сплачено за природний газ у сумі 11981 грн 28 коп. за листопад 2021 року та суму 82769 грн 98 коп. за грудень 2021 року. Із сплаченої суми 82769 грн 98 коп. сума 66516 грн 60 коп. була зарахована в оплату за поставлений газ у грудні 2021 року та залишок суми у розмірі 16253 грн 38 коп. в оплату за січень 2022 року.

Враховуючи здійснені оплати, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за газ за січень 2022 року у сумі 56103 грн 14 коп., за лютий 2022 року у сумі 63542 грн 84 коп., за березень 2022 року у сумі 66476 грн 09 коп., за квітень 2022 року у сумі 79097 грн 21 коп., що разом складає 262219 грн 28 коп.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки природного газу, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного Кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та визнається учасниками справи, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Предметом судового розгляду є визначення обсягу спожитого відповідачем природного газу за період з січня до квітня 2022 року, а також оцінка правомірності застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) та висновків Об`єднаної палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає правовий статус тимчасово окупованої території України, встановлює особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах тимчасової окупації, а також права і обов`язки громадян України, які перебувають на цій території.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини 1 статті 3 Закону №1207-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04.2022 №2217-IX було внесені зміни до Закону №1207-VII, зокрема, викладено пункт 1 частини першої статті 3 у новій редакції, яка передбачає, що тимчасово окупованою територією є сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, яка є обов`язковою для врахування судами згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1207-VII не залежить від ухвалення окремого рішення повноважним органом державної влади про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація почалася чи припинилася.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що положення статті 13-1 Закону №1207-VII підлягають застосуванню до правовідносин щодо здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях у період воєнного стану лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Статтею 131 Закону №1207-VII передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, у тому числі трубопровідним, заборонено.

У справі №908/1162/23 Верховний Суд дійшов висновку про заборону здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії на тимчасово окуповану територію міста Мелітополя, виходячи з того, що факт окупації цього міста є загальновідомим. Правовідносини у справі №908/552/25 є подібними за змістовим критерієм, оскільки стосуються постачання природного газу на тимчасово окуповану територію села Показне Михайлівського району Запорізької області.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон №1207-VII, у зв`язку з відсутністю окремого рішення Кабінету Міністрів України або Ради національної безпеки і оборони України про включення села Показне Михайлівського району Запорізької області до окупованих територій, оскільки цей факт є загальновідомим. Суд першої інстанції правильно застосував висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, які сформульовані для правовідносин, що виникли після 07.05.2022, тобто після набрання чинності змінами до Закону №1207-VII. Ці висновки є загальними та підлягають застосуванню до всіх правовідносин, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях, незалежно від періоду виникнення таких правовідносин, оскільки вони ґрунтуються на загальновідомому факті окупації цих територій.

Твердження позивача про те, що ухвала Верховного Суду у справі №280/5808/23 містить інший правовий висновок, є безпідставним, оскільки ця ухвала постановлена у адміністративній справі та стосується інших правовідносин.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, передбачено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та у разі необхідності має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Однак, посилання позивача на ці норми не спростовують висновку суду першої інстанції про заборону постачання природного газу на окуповану територію. Обов`язок споживача припинити споживання газу не звільняє постачальника від обов`язку дотримуватись прямої законодавчої заборони на переміщення товарів на тимчасово окуповану територію. Законодавець встановив безумовну заборону для постачальника, а не поклав на нього обов`язок очікувати ініціативи споживача щодо припинення постачання. Складність процедури припинення газопостачання не може бути виправданням для порушення прямої законодавчої заборони.

Стосовно тверджень позивача про те, що відповідач не надав доказів припинення споживання природного газу, апеляційний суд зазначає, що відповідач був позбавлений можливості надати такі докази через об`єктивні обставини, які пов`язані з окупацією. Крім того, саме на позивача, як на постачальника, покладено обов`язок довести правомірність здійснення господарської діяльності на окупованій території. Позивач не надав доказів того, що він мав право постачати природний газ після 26.02.2022.

Крім того, після окупації села Показне Михайлівського району Запорізької області, відповідач був позбавлений можливості будь-яким чином самостійно контролювати газоспоживання у своїх точках споживання чи самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не мав права здійснювати постачання природного газу відповідачу, починаючи з 26.02.2022, оскільки ця діяльність прямо заборонена статтею 131 Закону №1207-VII. Відповідно, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений природний газ після цієї дати є безпідставними.

Щодо доводів позивача про неналежне оформлення актів приймання-передачі, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність підписаних актів не звільняє відповідача від обов`язку оплатити фактично спожитий природний газ.

Як визначено у пункті 5.1 договору, у разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Умовами підпункту 3.5.4 пункту 3.5 визначено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору. Отже, відсутність у відповідача акту приймання-передачі природного газу у паперовому вигляді, не позбавляє його обов`язку здійснити оплату спожитого газу.

Крім того, акт приймання-передачі, згідно з підпунктами 3.5.2 пункту 3.5 договору, готується постачальником на підставі отриманих саме від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 3.4 договору, постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Відповідач не заперечив обсяги спожитого ним природного газу, які підтверджені ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», який надав інформацію щодо обсягу природного газу, який використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000358G0001 (відповідач), і ці дані внесені в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» за періоди: з 25.11.2021 до 30.11.2021 - 723,77 куб.м; з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 4018,16 куб.м; з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 4370,94 кубм.; з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 3838,52 куб.м. Отже, позивач правомірно визначив обсяги спожитого відповідачем природного газу на підставі інформації, яка розміщена на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Споживаючи природний газ у період із січня до 25.02.2022 відповідач зобов`язаний оплати його вартість, а у разі необхідності мав можливість звернутися до позивача з вимогою надати йому такі акти у паперовому вигляді для сплати та належного бухгалтерського обліку. Крім того, у листі, що був надісланий 06.06.2022 електронною поштою відповідачу, позивач просив залишок невикористаної попередньої оплати, що обліковується станом на 01.01.2022 у сумі 16253,38 грн., зарахувати як оплату за газ поточного споживання 2022 року.

Доказів сплати основного боргу за поставлений природний газ у сумі 56103 грн 14 коп. за січень 2022 року та у сумі 59026 грн 26 коп. за період із 01.02.202 до 25.02.2022 відповідачем не надано, тому суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача заборгованість у сумі 115129,40 грн. основного боргу за вказаний період.

Щодо додаткового рішення про стягнення пені, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 7.2 договору, у разі прострочення строків остаточного розрахунку споживач зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заборгованості, яка не сплаченою у строк, який визначений договором, за період з січня і до 26 лютого 2022 року, пеня підлягає нарахуванню на суму цієї заборгованості. Суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та встановив, що її розмір становить 12468 грн 29 коп. Цей розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Доводи скаржника щодо неправомірності відмови у стягненні пені в іншій частині є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Закону №1207-VII.

Щодо порушення норм процесуального права, то апеляційний суд зазначає, що доводи скаржника не підтверджені конкретними обставинами та доказами. Суд першої інстанції дотримався принципів змагальності та рівності сторін, надав належну оцінку доказам, що є у матеріалах справи. Рішення та додаткове рішення відповідають вимогам статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо їх законності та обґрунтованості.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг, згідно з вимогами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 31.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.07.2026.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.В. Стефанів

А.О. Кошля