Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №912/366/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Дніпро Справа № 912/366/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Андрейчука Л.В. (доповідач),

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.,

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

Представники сторін:

від позивача (апелянта): Смалиус І.В.;

від відповідача-1: Коротченко О.О.;

від відповідача-2: Попович П.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськ-Оріон" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 (суддя Закурін М.К.)

у справі № 912/366/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон», Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія

до відповідачів:

1. Помічнянської міської ради, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Помічна

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир», Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Помічна

про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

13.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Помічнянської міської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мир», у якому просило: визнати відсутнім у СТОВ «Мир» право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, розташованої на території Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, набуте на підставі договору оренди землі від 15.12.2025, укладеного між Помічнянською міською радою та СТОВ «Мир», державна реєстрація речового права за яким проведена 23.12.2025 за № 62956010; визнати укладеною між Помічнянською міською радою та ТОВ «Світловодськ-Оріон» додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди землі від 07.05.2018 щодо зазначеної земельної ділянки на той самий строк, а саме до 15.11.2032, і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Світловодськ-Оріон» користувалося спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 07.05.2018, строк дії якого закінчувався 15.11.2025. До закінчення строку дії договору, 29.09.2025, позивач звернувся до Помічнянської міської ради із заявою про його поновлення, до якої, за твердженням позивача, було додано проєкт додаткової угоди.

Позивач зазначав, що після закінчення строку дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою, тоді як Помічнянська міська рада у встановлений законом строк не прийняла рішення про відмову в поновленні договору та не направила належного повідомлення про заперечення проти його поновлення. У зв`язку із цим позивач вважав договір оренди землі від 07.05.2018 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а передачу спірної земельної ділянки в оренду СТОВ «Мир» - такою, що порушує його право оренди.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що до правовідносин сторін щодо поновлення договору оренди землі від 07.05.2018 підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення цього договору.

Місцевий господарський суд зазначив, що для поновлення договору оренди землі позивач мав не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку його дії, тобто до 15.10.2025, повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та додати до такого повідомлення підписаний проєкт додаткової угоди.

Суд встановив, що 29.09.2025 позивач своєчасно звернувся до Помічнянської міської ради із заявою про поновлення договору оренди, яка зареєстрована за вх. № 115/05-07. Водночас у тексті цієї заяви відсутня вказівка про додання до неї проєкту додаткової угоди, а інших належних доказів передання такого проєкту орендодавцю позивач не надав.

Оцінивши наявні у справі докази за стандартом вірогідності, суд першої інстанції визнав більш вірогідною обставину неподання позивачем проєкту додаткової угоди разом із заявою від 29.09.2025. Суд зазначив, що підготовка Помічнянською міською радою проєкту рішення про поновлення договору на 10 років не підтверджує отримання нею проєкту додаткової угоди, оскільки відповідна пропозиція щодо строку поновлення була викладена безпосередньо в заяві позивача. Крім того, проєкт рішення ради не містив запропонованої позивачем умови щодо розміру орендної плати.

Подання позивачем листів-повідомлень від 24.10.2025 та від 15.12.2025, до яких були додані проєкти додаткової угоди, суд визнав таким, що не усуває порушення процедури поновлення договору, оскільки ці звернення подані після закінчення встановленого законом строку.

Суд першої інстанції також установив, що Помічнянська міська рада у місячний строк не прийняла рішення про поновлення договору або про відмову в його поновленні, а направлені позивачу інформаційні листи про ненабрання проєктами рішень необхідної кількості голосів не містили волевиявлення ради щодо позитивного чи негативного вирішення заяви. Разом із тим суд зазначив, що недотримання радою порядку розгляду заяви не впливає на результат вирішення спору, оскільки позивач не виконав першочергової умови щодо своєчасного подання проєкту додаткової угоди.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не дотримався встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову та виключає необхідність дослідження обставин належного виконання позивачем умов договору в частині повноти і своєчасності сплати орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26, ТОВ «Світловодськ-Оріон» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а саме: визнати відсутнім у СТОВ «Мир» право оренди земельної ділянки площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, набуте на підставі договору оренди землі від 15.12.2025; визнати укладеною між Помічнянською міською радою та ТОВ «Світловодськ-Оріон» додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди землі від 07.05.2018 у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» зазначає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 ухвалене за неповного дослідження наявних у справі доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають установленим обставинам справи.

Апелянт вказує, що 07.05.2018 між Новоукраїнською районною державною адміністрацією та ТОВ «Світловодськ-Оріон» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, розташованої на території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Строк дії договору визначено до моменту отримання власником витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, але не більше ніж до 15.11.2025. Право оренди позивача зареєстроване 11.09.2018, номер запису про інше речове право 27942526.

За твердженням скаржника, позивач належно виконував обов`язки за договором оренди та, маючи намір скористатися переважним правом на поновлення договору, 29.09.2025, тобто до закінчення встановленого законом місячного строку, звернувся до Помічнянської міської ради із заявою, зареєстрованою за вхідним № 115/05-07. У заяві позивач просив поновити договір оренди на 10 років, запропонувавши, зокрема, умову щодо сплати орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» наголошує, що разом із заявою від 29.09.2025 позивач подав проєкт додаткової угоди. Тому висновок суду першої інстанції про недоведеність подання такого проєкту та, як наслідок, недотримання позивачем встановленого законом порядку поновлення договору оренди є помилковим.

Як зазначає скаржник, за результатами розгляду заяви від 29.09.2025 на пленарне засідання п`ятдесят сьомої сесії Помічнянської міської ради 15.10.2025 було винесено проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”», який не набрав необхідної кількості голосів. Листом виконавчого комітету Помічнянської міської ради від 21.10.2025 № 84/01-26/1 позивача було лише поінформовано про результати голосування. При цьому, як зауважує апелянт, у рішенні суду першої інстанції помилково зазначено номер цього листа як № 84/01-20/1.

На думку апелянта, ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів не свідчить про прийняття радою рішення про відмову в поновленні договору оренди та не може вважатися належно оформленим запереченням орендодавця. Лист виконавчого комітету від 21.10.2025 також не містить рішення про поновлення договору або про відмову в його поновленні, мотивів чи обґрунтованих заперечень орендодавця, а має виключно інформаційний характер.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» стверджує, що 24.10.2025 позивач повторно звернувся до Помічнянської міської ради з листом-повідомленням та проєктом додаткової угоди, цього разу запропонувавши поновити договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Однак міська рада у встановлений законом місячний строк цього звернення не розглянула, істотних умов договору з орендарем не узгоджувала, рішення про поновлення договору або про заперечення щодо його поновлення не прийняла.

Лише листом від 09.12.2025 виконавчий комітет Помічнянської міської ради повідомив позивача, що на засіданні п`ятдесят дев`ятої сесії міської ради 04.12.2025 повторно розглядався проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”», який також не набрав необхідної кількості голосів, у зв`язку із чим рішення з відповідного питання не прийнято. За доводами скаржника, цей лист так само не містить належно оформленого заперечення орендодавця щодо поновлення договору.

Апелянт зазначає, що після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, виконувати умови договору та сплачувати орендну плату. Упродовж одного місяця після 15.11.2025 орендодавець не направив на юридичну адресу позивача листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору.

У зв`язку із цим 15.12.2025 позивач повторно звернувся до Помічнянської міської ради з листом-повідомленням про укладення додаткової угоди щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. До цього звернення, за твердженням апелянта, було додано підписаний позивачем примірник додаткової угоди.

Листом від 23.12.2025 виконавчий комітет Помічнянської міської ради повідомив позивача, що у зв`язку із закінченням 15.11.2025 строку дії договору та відсутністю рішення про його поновлення договір вважається припиненим на підставі статті 31 Закону України «Про оренду землі», а 11.12.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон». Крім того, рішенням Помічнянської міської ради від 04.12.2025 № 1231 «Про передачу в оренду СТОВ “Мир” невитребуваних земельних ділянок» спірну земельну ділянку передано в оренду СТОВ «Мир». На підставі укладеного 15.12.2025 договору право оренди СТОВ «Мир» зареєстровано 23.12.2025 за номером запису 62956010.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин апелянт посилається на абзац четвертий розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та зазначає, що правила статті 126-1 Земельного кодексу України поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». Оскільки цей Закон набрав чинності 16.01.2020, а спірний договір укладено 07.05.2018, порядок його поновлення, на переконання скаржника, визначається умовами договору та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент його укладення.

Посилаючись на положення частин першої – шостої та восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, апелянт зазначає, що орендар, який належно виконує договір, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Для реалізації цього права орендар зобов`язаний до закінчення строку дії договору, але не пізніше ніж за місяць до його спливу, повідомити про свій намір орендодавця та додати до листа-повідомлення проєкт додаткової угоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» наголошує, що після отримання такого звернення орендодавець зобов`язаний у місячний строк розглянути його, перевірити проєкт додаткової угоди на відповідність вимогам закону, за необхідності узгодити з орендарем істотні умови договору та прийняти рішення про поновлення договору або направити орендарю лист-повідомлення про наявність обґрунтованих заперечень. Навіть у разі незгоди із запропонованими орендарем змінами істотних умов договору орендодавець не звільняється від обов`язку розглянути звернення та належним чином повідомити орендаря про результати його розгляду.

Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, відповідно до яких частини перша – п`ята та частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачають послідовний алгоритм дій орендаря та орендодавця. Завчасне направлення орендарем листа-повідомлення із проєктом додаткової угоди є передумовою поновлення договору як за процедурою реалізації переважного права, так і за принципом «мовчазної згоди».

З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду скаржник указує, що для поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна сукупність таких юридичних фактів: належне виконання орендарем обов`язків за договором; своєчасне повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом; подання разом із повідомленням проєкту додаткової угоди; продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору; відсутність упродовж одного місяця після закінчення строку договору письмового заперечення орендодавця проти його поновлення. На переконання апелянта, усі ці умови позивачем виконано.

Крім того, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, у якій зазначено про необхідність завчасного направлення орендарем листа-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди незалежно від того, чи мають сторони намір змінювати умови договору. За доводами скаржника, порушення орендодавцем місячного строку для направлення заперечень дає добросовісному орендарю, який продовжує користуватися земельною ділянкою, підстави розраховувати на поновлення договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Відсутність своєчасного заперечення у такому разі кваліфікується як «мовчазна згода» орендодавця, а поновлення договору підлягає оформленню додатковою угодою, зокрема в судовому порядку в разі відмови або ухилення орендодавця від її підписання.

Посилаючись також на пункт 81 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 905/231/22, апелянт зазначає, що вимога про визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення договору може бути заявлена, якщо орендодавець відмовляється або зволікає з її підписанням, але не за відсутності проєкту такої угоди. Скаржник наполягає, що у цій справі проєкт додаткової угоди було своєчасно подано разом із заявою від 29.09.2025, тому наведене обмеження не перешкоджає задоволенню позову.

Заперечуючи висновок суду першої інстанції про недоведеність подання проєкту додаткової угоди, апелянт посилається на статті 20– 25 Регламенту Помічнянської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 10.12.2020 № 23. Скаржник зазначає, що пропозиції про внесення питань на розгляд ради мають супроводжуватися проєктом рішення та пояснювальною запискою, матеріали попередньо розглядаються постійними комісіями ради, а проєкт рішення з доданими матеріалами до внесення на пленарне засідання підлягає погодженню особами, які його готували, відповідними заступниками міського голови та секретарем ради.

На переконання апелянта, обставина винесення 15.10.2025 на розгляд п`ятдесят сьомої сесії міської ради проєкту рішення саме про поновлення договору підтверджує подання позивачем проєкту додаткової угоди, незважаючи на те, що у тексті заяви від 29.09.2025 не наведено переліку додатків. У пункті 2 проєкту рішення пропонувалося поновити договір щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026 на 10 років та викласти пункт 7 договору в редакції: «Договір укладено на 17 (сімнадцять) років. Договір оренди припиняється з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» вважає, що наведений зміст проєкту рішення свідчить про опрацювання відповідною постійною комісією заяви позивача разом із проєктом додаткової угоди, перевірку поданих матеріалів та підготовку проєкту рішення саме про поновлення договору, а не про наявність заперечень щодо його поновлення. На думку апелянта, за відсутності проєкту додаткової угоди питання про поновлення договору не було б підготовлене та винесене на пленарне засідання ради. Тому факт подання та використання міською радою проєкту додаткової угоди є більш вірогідним, ніж протилежне твердження.

У цьому контексті апелянт посилається на статтю 79 Господарського процесуального кодексу України та вказує, що суд першої інстанції не застосував передбачений цією нормою стандарт вірогідності доказів. На переконання скаржника, суд мав порівняти докази, надані на підтвердження та спростування факту подання проєкту додаткової угоди, й установити, чи є існування відповідної обставини більш вірогідним, ніж її відсутність, а не вимагати виключно прямого доказу подання такого документа.

На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19. За змістом наведених апелянтом правових висновків обставина у господарській справі вважається доведеною, якщо з урахуванням сукупності поданих доказів висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний висновок.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» також посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. and Others v. Sweden»), відповідно до якого у цивільних справах застосовується стандарт «балансу вірогідностей». На думку апелянта, подані ним докази у своїй сукупності відповідають цьому стандарту та підтверджують направлення позивачем проєкту додаткової угоди разом із заявою про поновлення договору.

Щодо форми волевиявлення орендодавця апелянт посилається на статтю 19 Конституції України, пункт 34 частини першої статті 26, статті 46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зазначає, що вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції міської ради і здійснюється на її пленарному засіданні шляхом прийняття відповідного рішення більшістю депутатів від загального складу ради.

На підтвердження цього доводу скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 922/1188/19, від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21 та від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21. За доводами апелянта, викладені у цих постановах висновки підтверджують, що належною формою волевиявлення ради з питань регулювання земельних відносин є рішення, прийняте на пленарному засіданні.

З огляду на це апелянт вважає, що саме по собі ненабрання проєктами рішень необхідної кількості голосів на сесіях 15.10.2025 та 04.12.2025 не є рішенням про відмову в поновленні договору. Не можуть вважатися таким рішенням і листи виконавчого комітету, оскільки вони лише повідомляють про результати голосування та не містять оформленого у встановленому законом порядку волевиявлення міської ради щодо заперечення проти поновлення договору.

Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції сам установив неприйняття міською радою до 29.10.2025 рішення про поновлення договору або про заперечення щодо його поновлення, а також визнав інформаційний характер листа від 21.10.2025 № 84/01-26/1. Крім того, передача 04.12.2025 спірної земельної ділянки в оренду СТОВ «Мир» та ініціювання припинення державної реєстрації права оренди позивача не є рівнозначними прийняттю рішення за результатами розгляду заяви ТОВ «Світловодськ-Оріон» про поновлення договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» стверджує, що заява від 29.09.2025, лист-повідомлення від 24.10.2025 та лист-повідомлення від 15.12.2025 у встановленому законом порядку розглянуті не були, а рішення про поновлення договору або про відмову в його поновленні міська рада не прийняла. У матеріалах справи, за доводами апелянта, відсутні докази прийняття на пленарному засіданні ради рішення за цими зверненнями, а також докази направлення позивачу заперечень упродовж одного місяця після закінчення 15.11.2025 строку дії договору.

На думку апелянта, така бездіяльність Помічнянської міської ради порушує вимоги частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», ставить позивача у стан правової невизначеності та водночас свідчить про «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини шостої цієї статті.

Ураховуючи належне виконання позивачем обов`язків за договором, своєчасне звернення до орендодавця разом із проєктом додаткової угоди, продовження користування земельною ділянкою та сплати орендної плати після закінчення строку договору, а також відсутність своєчасного й належно оформленого заперечення орендодавця, апелянт вважає договір оренди від 07.05.2018 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Оскільки, за позицією скаржника, право оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон» не припинилося, укладення Помічнянською міською радою 15.12.2025 договору оренди цієї самої земельної ділянки із СТОВ «Мир» порушує право позивача на користування земельною ділянкою. Відтак апелянт вважає, що право оренди СТОВ «Мир», зареєстроване 23.12.2025 за номером запису 62956010, має бути визнане відсутнім, а додаткова угода між Помічнянською міською радою та ТОВ «Світловодськ-Оріон» про поновлення договору оренди - укладеною в запропонованій позивачем редакції.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи.

Помічнянська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає наведені апелянтом доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідач-1 просить апеляційну скаргу ТОВ «Світловодськ-Оріон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо відсутності належного волевиявлення орендодавця, Помічнянська міська рада зазначає, що 04.12.2025 на засідання п`ятдесят дев`ятої сесії міської ради восьмого скликання було винесено проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”», однак цей проєкт не набрав необхідної кількості голосів, у зв`язку із чим рішення про поновлення договору прийняте не було.

На думку відповідача-1, ненабрання відповідним проєктом рішення необхідної кількості голосів є чітко сформованим колегіальним волевиявленням депутатів Помічнянської міської ради про відмову ТОВ «Світловодськ-Оріон» у поновленні договору оренди. Міська рада вважає, що відсутність позитивного голосування за проєкт рішення не може тлумачитися як відсутність волі орендодавця або як його згода на поновлення договору.

Відповідач-1 також зазначає, що Помічнянська міська рада є колегіальним органом, який не здійснює самостійно діловодство та листування з фізичними і юридичними особами. Відповідні функції виконує створений радою виконавчий орган - виконавчий комітет Помічнянської міської ради.

За доводами відповідача-1, направляючи ТОВ «Світловодськ-Оріон» лист від 09.12.2025 № 93/01-26/1, виконавчий комітет не приймав власного рішення щодо поновлення договору оренди, а виключно повідомив позивача про волевиявлення депутатів міської ради, виражене результатами голосування на пленарному засіданні 04.12.2025.

Помічнянська міська рада стверджує, що Закон України «Про оренду землі» та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладають на орендодавця обов`язок у визначений строк повідомити орендаря про відмову в поновленні договору шляхом направлення відповідного повідомлення за підписом уповноваженої посадової особи виконавчого комітету. Тому відповідач-1 вважає, що виконавчий комітет належним чином та у межах визначених строків повідомив позивача про волевиявлення міської ради, не допустивши поновлення договору за принципом «мовчазної згоди», яке, за твердженням ради, суперечило б інтересам територіальної громади.

Посилаючись на статті 11,51,52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламент Помічнянської міської ради, відповідач-1 наполягає, що виконавчий комітет діяв у межах наданих йому повноважень, виступаючи організаційним механізмом виконання та доведення до відома позивача волевиявлення міської ради.

Міська рада звертає увагу, що позивач не заперечує факту отримання відповідей виконавчого комітету, хоча й вважає цей орган неналежним суб`єктом для повідомлення про результати розгляду його звернень. На думку відповідача-1, якщо позивач вважав отримані відповіді неналежними або недостатніми, він мав до закінчення строку дії договору вчинити активні дії для з`ясування остаточної позиції власника земельної ділянки, а не покладатися на виникнення у нього правомірних очікувань щодо поновлення договору.

Окремо відповідач-1 заперечує проти твердження апелянта про належне виконання позивачем обов`язків за договором оренди, зокрема щодо своєчасного та повного внесення орендної плати.

Помічнянська міська рада зазначає, що договором оренди встановлено строк внесення орендної плати до 10 числа відповідного місяця. Посилання позивача на невідповідність цієї умови положенням Податкового кодексу України відповідач-1 вважає помилковим, оскільки відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови та строки внесення орендної плати визначаються за згодою сторін у договорі оренди.

За позицією міської ради, положення Податкового кодексу України визначають граничні строки виконання податкового обов`язку з метою уникнення відповідальності перед державою, тоді як умови договору визначають строки виконання цивільно-правового зобов`язання орендаря перед орендодавцем. Тому відсутність порушення податкових строків не свідчить про належне виконання орендарем строків, безпосередньо погоджених сторонами в договорі.

Відповідач-1 стверджує, що систематичне порушення позивачем договірних строків внесення орендної плати є самостійним свідченням неналежного виконання договору та виключає можливість реалізації орендарем переважного права на його поновлення.

Міська рада також заперечує проти доводів позивача про самостійне застосування ним відповідних індексів під час визначення розміру орендної плати. За твердженням відповідача-1, позивач не надав доказів погодження розрахованих ним сум з орендодавцем у порядку, встановленому пунктом 2.4 договору оренди.

Надану позивачем довідку органу Державної податкової служби про відсутність заборгованості відповідач-1 не вважає доказом належного виконання договірних зобов`язань. На думку міської ради, така довідка підтверджує лише відсутність претензій з боку податкового органу, але не доводить відсутності заборгованості або недоплати перед орендодавцем, оскільки податковий орган не перевіряє в режимі реального часу правильність нарахування та сплати орендної плати відповідно до умов конкретного договору.

Таким чином, як зазначає відповідач-1, позивач безпідставно ототожнює виконання податкового обов`язку з належним виконанням цивільно-правового зобов`язання перед орендодавцем та намагається підмінити питання дотримання договірної дисципліни положеннями податкового законодавства.

На обґрунтування своєї позиції Помічнянська міська рада посилається на статті 1,2,13,15,21,24,25 Закону України «Про оренду землі», частину першу статті 93 та статтю 141 Земельного кодексу України. Відповідач-1 зазначає, що оренда землі є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, орендна плата належить до істотних умов договору, а орендодавець має право вимагати її своєчасного та повного внесення.

Міська рада вказує, що відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Сплату орендної плати в меншому розмірі, ніж передбачено договором, відповідач-1 розцінює як часткову несплату та істотне порушення договору в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

На підтвердження цього доводу відповідач-1 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24, та зазначає, що внесення орендної плати у меншому розмірі, ніж визначено умовами договору, може становити окреме істотне порушення договору.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, міська рада вказує, що систематичне порушення орендарем обов`язку зі сплати орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору незалежно від того, чи була заборгованість погашена в подальшому. Відповідач-1 наголошує, що подальше внесення орендарем суми заборгованості не усуває факту попереднього систематичного порушення договору.

Відповідач-1 також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та зазначає, що систематичною вважається несплата орендної плати у двох і більше випадках, а погашення заборгованості повністю або частково на час звернення до суду не позбавляє відповідні порушення їх правового значення.

Крім того, Помічнянська міська рада посилається на постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 484/301/18, за змістом якої систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договору, а наступна виплата заборгованості не нівелює факту систематичного порушення. За доводами відповідача-1, переважне право на поновлення договору оренди виникає лише за умови належного та бездоганного виконання орендарем усіх договірних обов`язків.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 904/1392/22, міська рада зазначає, що навіть нетривалі, але систематичні затримки у сплаті орендної плати свідчать про неналежне виконання умов договору та можуть бути підставою для відмови у його поновленні.

Відповідач-1 також заперечує проти посилань позивача на неотримання листів орендодавця щодо необхідності перегляду розміру орендної плати. На переконання міської ради, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є публічними, відкритими та загальнодоступними, тому добросовісний і дбайливий орендар мав самостійно цікавитися їх зміною та контролювати правильність визначення розміру орендної плати.

Помічнянська міська рада вважає, що відсутність з боку позивача відповідної ініціативи стала причиною неповного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. Посилання на неотримання поштових повідомлень відповідач-1 розцінює як спробу перекласти відповідальність за власну бездіяльність на орендодавця. Недоплату, яка, за твердженням міської ради, виникла внаслідок неврахування актуальної нормативної грошової оцінки, відповідач-1 вважає самостійною підставою для відмови позивачу в реалізації переважного права на поновлення договору.

У такий спосіб, на переконання відповідача-1, систематичне порушення строків внесення орендної плати, сплата її не в повному розмірі та невжиття заходів для отримання актуальної інформації про нормативну грошову оцінку спростовують твердження апелянта про належне і добросовісне виконання договору та свідчать про відсутність у нього переважного права на поновлення орендних правовідносин.

Щодо твердження апелянта про подання разом із заявою від 29.09.2025 проєкту додаткової угоди Помічнянська міська рада зазначає, що відповідно до частин першої–п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» такий проєкт є обов`язковим додатком до листа-повідомлення орендаря.

Водночас, за доводами відповідача-1, позивач не надав належних доказів того, що саме до заяви від 29.09.2025 було додано проєкт додаткової угоди до договору оренди від 07.05.2018. Заява від 29.09.2025 не містить відомостей про додатки, а позивач не надав опису поштового вкладення з відміткою оператора поштового зв`язку, який би підтверджував направлення орендодавцю заяви разом із проєктом відповідної додаткової угоди.

Міська рада звертає увагу, що підписаний примірник додаткової угоди позивач направив лише 15.12.2025, тобто після закінчення строку дії договору. На переконання відповідача-1, ця обставина підтверджує, що станом на 29.09.2025 повного пакета документів, необхідного для реалізації переважного права на поновлення договору, орендодавцю подано не було.

Саме по собі перебування проєкту додаткової угоди в матеріалах судової справи, як зазначає відповідач-1, не доводить його вручення Помічнянській міській раді у складі повного пакета документів та у встановлений законом строк.

Заперечуючи проти доводів апелянта, заснованих на змісті проєкту рішення міської ради, відповідач-1 указує, що на розгляд п`ятдесят сьомої сесії 15.10.2025 було винесено лише проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”», а не погоджену сторонами додаткову угоду. На думку міської ради, це свідчить про відсутність зафіксованого тексту додаткової угоди в органах місцевого самоврядування на час проведення відповідної сесії та не підтверджує подання такого проєкту позивачем.

Відповідач-1 також зазначає, що позивач намагається одночасно обґрунтувати поновлення договору за двома різними процедурами: шляхом реалізації переважного права відповідно до частин першої–п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та за принципом «мовчазної згоди», передбаченим частиною шостою цієї статті. На переконання міської ради, така позиція свідчить про недотримання позивачем початкового алгоритму поновлення договору та відсутність факту подання проєкту додаткової угоди у вересні 2025 року.

Твердження позивача про своєчасне подання проєкту додаткової угоди відповідач-1 розцінює як маніпулювання фактичними обставинами справи, зловживання процесуальними правами та намагання створити у суду помилкове уявлення про дотримання орендарем установленої законом процедури.

Щодо норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Помічнянська міська рада посилається на абзац четвертий розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» та зазначає, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», здійснюється за правилами, які діяли на момент укладення відповідних договорів.

Оскільки спірний договір укладено 07.05.2018, відповідач-1 вважає, що до його поновлення підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на цю дату. Натомість правила статті 126-1 Земельного кодексу України, за твердженням міської ради, застосовуються до договорів, укладених або змінених після 15.07.2020, або до договорів, до яких сторони внесли відповідну умову шляхом їх зміни.

Відповідач-1 стверджує, що позивач помилково намагається застосувати нові положення законодавства до правовідносин, які виникли на підставі договору від 07.05.2018, ігноруючи відповідні перехідні положення. Водночас міська рада наголошує, що навіть у разі застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» у будь-якій редакції переважне право орендаря не є абсолютним та виникає лише за умови суворого дотримання ним передбаченої законом процедури і належного виконання договору.

Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду у справі № 906/1314/21, відповідач-1 зазначає, що орендодавець має право відмовити у поновленні договору, повідомивши орендаря про наявність відповідних підстав, зокрема у разі прийняття власником рішення розпорядитися земельною ділянкою в інший спосіб.

Помічнянська міська рада заперечує проти твердження апелянта про виникнення у нього правомірного очікування на поновлення договору. Відповідач-1 указує, що питання поновлення договору двічі виносилося на розгляд ради - 15.10.2025 та 04.12.2025 - і в обох випадках відповідні проєкти рішень не набрали необхідної кількості голосів. За таких обставин, на думку міської ради, добросовісний орендар мав усвідомлювати відсутність згоди власника на продовження договору та належним чином реагувати на результати розгляду його звернень, а не розраховувати на поновлення договору за принципом «мовчазної згоди».

Підсумовуючи свої заперечення, Помічнянська міська рада зазначає, що позивач не довів своєчасного подання проєкту додаткової угоди, не дотримався встановленого законом порядку реалізації переважного права, неналежно виконував зобов`язання зі сплати орендної плати та був обізнаний про відсутність волевиявлення міської ради на продовження орендних правовідносин. У зв`язку із цим відповідач-1 вважає, що правові підстави для визнання додаткової угоди укладеною та визнання відсутнім права оренди СТОВ «Мир» відсутні.

СТОВ «Мир» відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень щодо її доводів до суду апеляційної інстанції не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Андрейчука Л.В. - доповідача, суддів Віннікова С.В. та Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Світловодськ-Оріон», витребувано з Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/366/26 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.07.2026. Учасникам справи також повідомлено про наявність у Центральному апеляційному господарському суді технічної можливості брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.07.2026 матеріали справи № 912/366/26 в одному томі надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

09.07.2026 від представника ТОВ «Світловодськ-Оріон» адвоката Смалюс І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.07.2026 в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області.

09.07.2026 від Помічнянської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

13.07.2026 від представника Помічнянської міської ради адвоката Коротченка О.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні 22.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

17.07.2026 від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “МИР” адвоката Попович П.О. надійшла заява про участь у судовому засіданні 22.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» адвоката Смалиус Ірини Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду задоволено; заяву представника Помічнянської міської ради адвоката Коротченка Олександра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МИР» адвоката Поповича Павла Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Доручено Господарському суду Кіровоградської області забезпечити проведення 22.07.2026 об 11:00 відеоконференції із Центральним апеляційним господарським судом за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» адвоката Смалиус Ірини Володимирівни.

За результатами апеляційного перегляду у судовому засіданні 22.07.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Встановлені судом обставини справи.

07.05.2018 Новоукраїнська районна державна адміністрація як орендодавець та ТОВ «Світловодськ-Оріон» як орендар уклали договір оренди землі, за умовами якого позивачу передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,1808 га ріллі, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На виконання умов договору за актом приймання-передачі від 07.05.2018 земельну ділянку передано позивачу у користування.

Право оренди позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2018, номер запису про інше речове право 27942526, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 137939666 від 17.09.2018.

Відповідно до пункту 7 договору його укладено на строк до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку, але не більше ніж до 15.11.2025. Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов`язки за його умовами, мав за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

За пунктом 8 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації за один рік.

Пунктом 10 договору передбачено внесення орендної плати щомісячно рівними частинами до 10 числа після закінчення кожного місяця.

Згідно з пунктом 35 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни його умов або розірвання.

29.09.2025 ТОВ «Світловодськ-Оріон» звернулося до Помічнянської міської ради із заявою, зареєстрованою за вхідним № 115/05-07, в якій просило поновити договір оренди землі від 07.05.2018 строком на десять років, із орендною платою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Текст заяви від 29.09.2025 не містить переліку додатків або відомостей про додання до неї проєкту додаткової угоди. Окремого опису поданих документів, реєстраційної картки, витягу з журналу вхідної кореспонденції чи іншого документа, в якому було б зафіксовано склад прийнятого радою пакета документів, матеріали справи не містять. Обставина подання разом із цією заявою проєкту додаткової угоди є спірною між сторонами.

Розпорядженням Помічнянського міського голови № 294-р від 13.10.2025 скликано п`ятдесят сьому позачергову сесію Помічнянської міської ради на 15.10.2025.

На розгляд сесії винесено проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”». У вступній частині проєкту зазначено про розгляд п`яти клопотань товариства від 30.09.2025 №№ 112/01-26– 116/01-26 щодо поновлення договорів оренди п`яти земельних ділянок.

Пунктом 2 цього проєкту передбачалося поновити договір оренди спірної земельної ділянки площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, строком на десять років, а пункт 7 договору викласти в редакції, за якою договір укладено на сімнадцять років та він припиняється з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Положень щодо зміни розміру або порядку внесення орендної плати цей проєкт рішення не містив.

Відповідно до результатів поіменного голосування 15.10.2025 проєкт рішення за основу підтримали 14 депутатів, проти та тих, хто утримався, не було, 7 депутатів були відсутні, у зв`язку із чим рішення за основу було прийнято.

Під час голосування за проєкт рішення в цілому «за» проголосував 1 депутат, «проти» - 3, утрималися - 10, були відсутні - 7, унаслідок чого рішення в цілому не прийнято.

Листом № 84/01-26/1 від 21.10.2025 виконавчий комітет Помічнянської міської ради повідомив позивача, що питання поновлення договорів оренди розглянуто на засіданні ради 15.10.2025, однак проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів.

24.10.2025 позивач повторно звернувся до Помічнянської міської ради з листом-повідомленням, у якому просив поновити договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, але не більше ніж до 15.11.2032. У цьому листі зазначено про додання підписаного позивачем проєкту додаткової угоди.

Розпорядженням Помічнянського міського голови № 348-р від 03.12.2025 скликано п`ятдесят дев`яту позачергову сесію міської ради на 04.12.2025.

На розгляд цієї сесії повторно винесено проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”». У проєкті пропонувалося поновити договори на той самий строк і на тих самих умовах, але не більше ніж до 15.11.2032.

Щодо спірної земельної ділянки проєктом передбачалося поновлення договору на сім років та викладення пункту 7 договору в редакції, за якою договір укладено на чотирнадцять років і припиняється з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Під час голосування 04.12.2025 за прийняття проєкту рішення за основу проголосували 11 депутатів, проти - 0, утримався - 1, не голосував - 1, були відсутні - 8, унаслідок чого рішення за основу було прийнято.

Під час голосування за проєкт рішення в цілому «за» не проголосував жоден депутат, «проти» проголосували 2 депутати, утрималися - 10, не голосував - 1, були відсутні - 8, унаслідок чого рішення в цілому не прийнято.

Листом № 93/01-26/1 від 09.12.2025 виконавчий комітет Помічнянської міської ради повідомив позивача, що винесений на розгляд сесії 04.12.2025 проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів і рішення щодо порушеного питання не прийнято.

15.12.2025 позивач утретє звернувся до Помічнянської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі не більше ніж до 15.11.2032. У тексті цього листа також зазначено про додання підписаного позивачем проєкту додаткової угоди.

Листом № 97/01-26/1 від 23.12.2025 виконавчий комітет Помічнянської міської ради повідомив позивача, що проєкти рішень за результатами його звернень від 29.09.2025 та 24.10.2025 не набрали необхідної кількості голосів, а тому договір припинив дію 15.11.2025 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. До листа долучено вимогу про звільнення земельної ділянки.

Окремого рішення Помічнянської міської ради про задоволення заяви позивача щодо поновлення договору або про відмову в його поновленні за результатами звернення від 29.09.2025 матеріали справи не містять.

Водночас 04.12.2025 Помічнянська міська рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду СТОВ «Мир».

11.12.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення права оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон».

15.12.2025 Помічнянська міська рада та СТОВ «Мир» уклали договір оренди земельної ділянки площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, строком на десять років.

Право оренди СТОВ «Мир» зареєстровано 23.12.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 62956010.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 13.01.2026 до кадастру внесено відомості про перебування спірної земельної ділянки в оренді СТОВ «Мир».

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 363/АП/11-28-13-07-20-Е від 22.01.2026 станом на 22.01.2026 у ТОВ «Світловодськ-Оріон» відсутні податковий борг, недоїмка зі сплати єдиного внеску та інша заборгованість із платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Витягом № НВ-9902208222023 від 20.01.2023 підтверджується, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2023 році становила 151 275,02 грн, а розрахований радою розмір річної орендної плати - 18 153 грн.

За витягом № НВ-9902142222024 від 17.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2024 році становила 158 990,05 грн, а розмір річної орендної плати - 19 078,81 грн.

Відповідно до витягу № НВ-9901809742025 від 16.01.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2025 році становила 178 050,70 грн, а розмір річної орендної плати - 21 366,08 грн.

В інформації виконавчого комітету Помічнянської міської ради № 37/01-23/1 від 20.02.2026 наведено відомості про нарахування та сплату орендної плати сукупно щодо п`яти земельних ділянок із кадастровими номерами 3524084800:02:000:9012,3524084800:02:000:9013,3524084800:02:000:9024,3524084800:02:000:9027 та 3524084800:02:000:9026.

За цими відомостями у 2023 році сукупно нараховано 82 541,05 грн, фактично сплачено 81 735,36 грн, різниця становила 805,69 грн; у 2024 році нараховано 86 750,65 грн, фактично сплачено 85 903,86 грн, різниця становила 846,79 грн; у 2025 році нараховано та сплачено 97 150,82 грн.

Водночас зазначені суми фактичної сплати та різниці обчислено сукупно щодо всіх п`яти земельних ділянок. Окремого розподілу фактично сплачених сум та визначеної різниці щодо кожної земельної ділянки, зокрема щодо ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026, інформація № 37/01-23/1 не містить.

В інформації виконавчого комітету Помічнянської міської ради № 35/01-23/1 від 19.02.2026 наведено дати та суми платежів ТОВ «Світловодськ-Оріон» до місцевого бюджету за користування тими самими п`ятьма земельними ділянками. Платежі здійснювалися одним сукупним платежем без розподілу за окремими кадастровими номерами.

Відповідно до цієї інформації платежі за попередній місяць упродовж 2023– 2025 років переважно проводилися 27– 30 числа наступного місяця; окремі платежі здійснено 19,25 та 26 числа. Загальна сума зазначених у цій інформації платежів становила: за 2023 рік - 81 735,36 грн, за 2024 рік - 85 556,54 грн, за 2025 рік - 96 213,50 грн.

Позивач посилається на те, що після закінчення 15.11.2025 строку дії договору продовжив користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

В інформації виконавчого комітету Помічнянської міської ради № 35/01-23/1 від 19.02.2026 зазначено про здійснення ТОВ «Світловодськ-Оріон» 25.12.2025 платежу в сумі 8 095,90 грн із призначенням «орендна плата за землю за листопад 2025 року». Водночас цей платіж здійснено сукупно щодо п`яти земельних ділянок без визначення частини, яка припадала на земельну ділянку з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026.

Інших доказів, які б безпосередньо підтверджували фактичне користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, зокрема актів обстеження, матеріалів фіксації проведення сільськогосподарських робіт або інших первинних документів, матеріали справи не містять.

Таким чином, надані радою документи містять відомості про дати внесення сукупних платежів за п`ять земельних ділянок, однак не містять окремого обліку платежів, прострочення або недоплати саме за спірною земельною ділянкою. Оцінка цих доказів у контексті належного виконання позивачем умов договору та дотримання процедури його поновлення підлягає наведенню в наступному розділі постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Основним спірним питанням у цій справі є наявність або відсутність передбаченої законом сукупності юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі від 07.05.2018 щодо земельної ділянки площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, на той самий строк і на тих самих умовах у порядку частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів насамперед має визначити редакцію законодавства, яка регулює спірні правовідносини.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, договір оренди спірної земельної ділянки укладений 07.05.2018, а право оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон» зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.09.2018 за номером запису 27942526.

Законом України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» статтю 33 Закону України «Про оренду землі» викладено в новій редакції, а порядок поновлення договорів оренди землі врегульовано статтею 126-1 Земельного кодексу України та статтею 32-2 Закону України «Про оренду землі».

Водночас абзацом четвертим розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» передбачено, що правила статті 126-1 Земельного кодексу України застосовуються до договорів оренди землі, укладених або змінених після набрання чинності Законом № 340-IX. Договори, укладені до цього, поновлюються на визначених ними умовах за правилами, чинними на момент їх укладення.

Зміни щодо нового порядку поновлення договорів оренди землі набрали чинності 16.07.2020. Таким чином, як дата укладення договору - 07.05.2018, так і дата державної реєстрації права оренди - 11.09.2018 передували набранню чинності зазначеними змінами.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню умови договору оренди землі від 07.05.2018 та положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення цього договору.

Таким чином, довід апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 33 Закону України «Про оренду землі» у попередній редакції є правильним.

Однак цей довід не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд, навівши загальне чинне на час вирішення спору правове регулювання, надалі застосував саме перехідні положення Закону України «Про оренду землі» та вирішив спір відповідно до статті 33 цього Закону в редакції, чинній на час укладення договору від 07.05.2018.

Таким чином, саме по собі попереднє наведення судом першої інстанції положень статті 126-1 Земельного кодексу України та статті 32-2 Закону України «Про оренду землі» не означає їх застосування до спірних правовідносин і не вплинуло на правильність визначення нормативної основи вирішення спору.

За змістом частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до частини другої цієї статті орендар, який мав намір скористатися таким переважним правом, зобов`язаний був повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений договором, але не пізніше ніж за один місяць до спливу строку його дії.

Імперативною вимогою частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» було додання орендарем до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкту додаткової угоди.

Частиною четвертою цієї статті передбачалося, що під час поновлення договору оренди землі його умови могли бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати або інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припинялося.

За частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний строк мав розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди, перевірити такий проєкт на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем за необхідності істотні умови договору та, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі комунальної власності й укласти з орендарем додаткову угоду. За наявності заперечень орендодавець мав направити орендареві лист-повідомлення про прийняте рішення.

Водночас частиною шостою статті 33 цього Закону було передбачено, що в разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у його поновленні такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода про поновлення договору мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а згідно із частиною одинадцятою цієї статті відмова або зволікання в укладенні такої додаткової угоди могли бути оскаржені в суді.

У такий спосіб, у попередній редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі» були передбачені пов`язані між собою етапи єдиної процедури продовження орендних правовідносин: належне виконання орендарем своїх обов`язків за договором; повідомлення орендодавця до закінчення строку договору про намір продовжити орендні правовідносини; додання до такого повідомлення проєкту додаткової угоди; розгляд орендодавцем листа-повідомлення та проєкту додаткової угоди; продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору; відсутність упродовж одного місяця після закінчення строку договору письмових заперечень орендодавця; оформлення продовження орендних правовідносин додатковою угодою, а в разі відмови або зволікання орендодавця - судове визнання такої угоди укладеною з наведенням її повного тексту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 зазначила, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору або висловити заперечення має передувати своєчасне звернення орендаря, до якого додано проєкт додаткової угоди. Лише порушення орендодавцем установленого строку реагування на належно оформлене звернення орендаря може бути підставою для кваліфікації поведінки орендодавця як «мовчазної згоди».

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше викладеного Касаційним господарським судом у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 висновку про необов`язковість попереднього повідомлення орендодавця та надсилання проєкту додаткової угоди для поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Надалі Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 підтвердила, що передбачені частинами першою–п`ятою та частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» підстави поновлення договору пов`язані між собою. Тому навіть у разі поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах орендар до спливу строку договору повинен надіслати орендодавцеві лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди. Відсутність цієї передумови не може бути компенсована самим лише подальшим користуванням земельною ділянкою або відсутністю заперечень орендодавця.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.12.2023 у справі № 905/231/22 конкретизував, що саме орендар повинен довести факт надання орендодавцеві проєкту додаткової угоди разом із повідомленням про поновлення договору. Презюмування дотримання орендарем цієї процедури лише через відсутність доказів неподання проєкту суперечить принципу змагальності та означає неправомірне перекладення тягаря доказування на орендодавця. За відсутності доказів своєчасного подання проєкту додаткової угоди продовження користування земельною ділянкою, сплата орендної плати та ненадання орендодавцем заперечень не мають самостійного правового значення для поновлення договору.

Таким чином, положення частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлювали автоматичного поновлення договору лише внаслідок продовження користування земельною ділянкою та відсутності письмових заперечень орендодавця. Вказана норма могла бути застосована лише за умови попереднього належного та своєчасного виконання орендарем вимог частин другої і третьої цієї статті.

З огляду на викладене першочерговим для вирішення цього спору є встановлення обставини, чи було до поданої ТОВ «Світловодськ-Оріон» 29.09.2025 заяви за вхідним № 115/05-07 додано належно оформлений проєкт додаткової угоди.

Лише в разі позитивної відповіді на це питання можуть мати визначальне правове значення доводи апелянта щодо недотримання Помічнянською міською радою місячного строку розгляду звернення, неприйняття радою формального рішення, ненадсилання обґрунтованих заперечень, продовження позивачем користування земельною ділянкою та сплати орендної плати після 15.11.2025.

У такий спосіб, визначена судом першої інстанції послідовність дослідження юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі, відповідає положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі» та наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Щодо доведеності подання проєкту додаткової угоди разом із заявою від 29.09.2025 та застосування стандарту вірогідності доказів

В апеляційній скарзі ТОВ «Світловодськ-Оріон» не заперечує, що безпосередньо в тексті заяви від 29.09.2025 не зазначено про додання до неї проєкту додаткової угоди. Водночас апелянт наполягає, що факт подання такого проєкту підтверджується сукупністю подальших дій Помічнянської міської ради, а саме підготовкою та винесенням на розгляд 57-ї сесії міської ради проєкту рішення про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ «Світловодськ-Оріон».

На переконання апелянта, оскільки в підготовленому радою проєкті рішення було передбачено поновлення спірного договору на 10 років і викладення пункту 7 договору в редакції, за якою договір укладений загалом на 17 років, відповідні умови могли бути взяті радою саме з поданого позивачем проєкту додаткової угоди.

Крім того, апелянт посилається на статті 20– 25 Регламенту Помічнянської міської ради, відповідно до яких пропозиції про внесення питань на розгляд ради мають супроводжуватися проєктом рішення та пояснювальною запискою, матеріали попередньо розглядаються постійними комісіями, а проєкт рішення разом із поданими матеріалами погоджується відповідними посадовими особами. На думку апелянта, проходження питання про поновлення договору через зазначені внутрішні процедури свідчить про те, що рада отримала повний пакет документів, включно з проєктом додаткової угоди.

Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції не застосував передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт вірогідності доказів та помилково поклав в основу рішення лише відсутність у заяві від 29.09.2025 переліку додатків.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами з огляду на таке.

За змістом частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76– 79 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність і вірогідність доказів. Обставина вважається доведеною тоді, коли докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

За частинами першою–третьою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має наперед установленої сили; суд оцінює як кожен доказ окремо, так і їх взаємний зв`язок у сукупності та повинен мотивувати врахування або відхилення доказів.

При цьому стандарт вірогідності доказів не змінює розподілу тягаря доказування та не створює презумпції правдивості твердження сторони до моменту його спростування іншою стороною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, але не зобов`язує суд вважати встановленою обставину лише тому, що сторона про неї стверджує. Обставина повинна бути підтверджена так, щоб висновок про її існування був більш переконливим, ніж протилежний. Визнання обставини доведеною лише через те, що інша сторона не спростувала її, є застосуванням концепції негативного доказу, яка несумісна з принципом змагальності.

Такі ж висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається сам апелянт. Таким чином, наведені ним постанови підтверджують необхідність активного доведення стверджуваної обставини, а не можливість її презюмування.

У цій справі предметом доказування є не просто наявність у ТОВ «Світловодськ-Оріон» наміру продовжити орендні правовідносини і не факт поінформованості ради про такий намір. Визначальним є конкретний юридичний факт - передання позивачем Помічнянській міській раді не пізніше 15.10.2025 разом із заявою про поновлення договору належно оформленого проєкту додаткової угоди.

Саме позивач обґрунтовує цим фактом своє право на поновлення договору оренди землі. Тому відповідно до статей 13,74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення зазначеної обставини покладений на ТОВ «Світловодськ-Оріон».

Досліджена судами заява ТОВ «Світловодськ-Оріон» від 29.09.2025 містить прохання поновити договір оренди землі від 07.05.2018, право оренди за яким зареєстровано за номером 27942526, строком на 10 років щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026, площею 4,1808 га, з орендною платою в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки на рік.

На заяві наявна відмітка Помічнянської міської ради про її отримання 29.09.2025 за вхідним № 115/05-07, що підтверджує своєчасність звернення позивача до орендодавця та сторонами не заперечується.

Водночас текст заяви не містить: зазначення про додання до неї проєкту додаткової угоди; переліку будь-яких доданих документів; відомостей про кількість аркушів або примірників додатків; посилання на редакцію чи реквізити проєкту додаткової угоди; прохання розглянути саме лист-повідомлення разом із доданим проєктом додаткової угоди.

Матеріали справи також не містять опису вкладення, супровідного листа, розписки про отримання, реєстраційної картки, витягу з журналу вхідної кореспонденції, електронних відомостей про склад поданого пакета документів, копії проєкту додаткової угоди з відміткою ради про його отримання або іншого доказу, який би безпосередньо чи у взаємозв`язку з іншими доказами підтверджував передання такого проєкту 29.09.2025.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність у тексті заяви переліку додатків сама по собі не є безумовним доказом неподання проєкту додаткової угоди. Закон не обмежує орендаря одним виключним засобом доказування цього факту, а тому подання проєкту могло бути підтверджене будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами.

Проте в цій справі відповідний недолік заяви не є єдиною підставою висновку про недоведеність спірної обставини. Він оцінюється в сукупності з відсутністю будь-яких інших об`єктивних відомостей про склад отриманих радою 29.09.2025 документів, змістом підготовленого радою проєкту рішення та змістом наступних звернень самого позивача.

Пояснення представника позивача про фактичне подання проєкту додаткової угоди відображають процесуальну позицію ТОВ «Світловодськ-Оріон», однак без підтвердження іншими доказами не дають підстав установити відповідний факт.

Наявність у матеріалах справи тексту проєкту додаткової угоди також не підтверджує, що саме цей документ був переданий Помічнянській міській раді 29.09.2025.

Документ, поданий до суду разом із позовом або наданий орендодавцеві з наступними листами, може підтверджувати існування відповідної редакції проєкту на час його фактичного подання, але не доводить передання такого документа раді в іншу, більш ранню дату.

До того ж редакція додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною в судовому порядку, передбачає поновлення договору на той самий строк - до 15.11.2032. Натомість у заяві від 29.09.2025 позивач просив поновити договір на 10 років. Таким чином, текст додаткової угоди, наведений у позовній заяві та апеляційній скарзі, відображає іншу запропоновану тривалість орендних правовідносин і не може бути без додаткового підтвердження ідентифікований як проєкт, що нібито додавався до первісної заяви від 29.09.2025.

Стосовно посилання апелянта на проєкт рішення Помічнянської міської ради, винесений на розгляд сесії 15.10.2025, колегія суддів зазначає таке.

У пункті 2 цього проєкту передбачалося поновлення договору оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років та викладення пункту 7 договору в редакції, відповідно до якої договір укладений на 17 років.

Однак строк поновлення договору тривалістю 10 років прямо зазначений у самій заяві ТОВ «Світловодськ-Оріон» від 29.09.2025. Визначення в проєкті рішення загального строку договору тривалістю 17 років є арифметичним наслідком додавання запропонованого десятирічного строку до попереднього строку дії орендних правовідносин.

Тому відповідні відомості могли бути внесені радою до проєкту рішення виключно на підставі заяви від 29.09.2025 та наявного в ради договору оренди землі. Вони не є інформацією, яка могла міститися лише у проєкті додаткової угоди.

Підготовлений радою проєкт рішення не відтворює повного тексту додаткової угоди, не містить умов щодо заміни орендодавця, порядку набрання угодою чинності, кількості її примірників, реквізитів сторін та інших положень, які містить проєкт додаткової угоди, поданий позивачем до суду.

Крім того, проєкт рішення не відтворює наведене у заяві позивача формулювання щодо орендної плати в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки на рік. Таким чином, зміст проєкту рішення ради не дає змоги встановити, що під час його підготовки використовувався саме окремий проєкт додаткової угоди, а не відомості із заяви та чинного договору оренди.

Не підтверджує факту подання проєкту додаткової угоди й посилання апелянта на статті 20– 25 Регламенту Помічнянської міської ради.

Стаття 23 цього Регламенту передбачає, що пропозиція про внесення питання на розгляд ради супроводжується проєктом рішення міської ради та короткою пояснювальною запискою. У такий спосіб, наведена норма стосується проєкту рішення ради як внутрішнього документа, необхідного для включення відповідного питання до порядку денного, а не проєкту додаткової угоди, який відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» мав подати орендар.

Статті 24,25 Регламенту регулюють попередній розгляд матеріалів постійними комісіями та погодження проєкту рішення особами, які його готували, заступниками міського голови і секретарем ради. Ці положення не встановлюють, що винесення питання на розгляд сесії можливе лише за умови подання заявником усіх документів, передбачених матеріальним законом, і не створюють презумпції повноти пакета документів, поданого заявником.

Матеріали справи не містять висновку постійної комісії, пояснювальної записки, реєстру отриманих документів або іншого внутрішнього документа ради, в якому було б прямо зазначено, що разом із заявою від 29.09.2025 рада отримала проєкт додаткової угоди.

Сам факт підготовки позитивного проєкту рішення свідчить лише про те, що рада розглянула пропозицію позивача про продовження орендних правовідносин та винесла відповідне питання на пленарне засідання. Такий факт не є визнанням радою дотримання позивачем усіх вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та не замінює доказу передання конкретного документа.

Внутрішні процедурні дії органу місцевого самоврядування і належне виконання орендарем власного обов`язку є різними юридичними обставинами. Вчинення або невчинення радою певних дій після отримання заяви не звільняє позивача від доказування того, який саме пакет документів він передав орендодавцеві до закінчення встановленого законом строку.

Крім того, у листах-повідомленнях від 24.10.2025 та від 15.12.2025 ТОВ «Світловодськ-Оріон» уже прямо зазначало, що до відповідного звернення додається підписаний з боку товариства проєкт додаткової угоди. Наявність такого застереження в наступних зверненнях і його відсутність у первісній заяві від 29.09.2025 додатково свідчать про відмінність складу цих звернень.

Водночас лист від 24.10.2025 поданий після 15.10.2025 - граничної дати повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом, а лист від 15.12.2025 - після закінчення строку дії договору. Тому ці звернення не можуть підтвердити виконання вимог частин другої, третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» під час первісного звернення 29.09.2025.

Особливе значення для оцінки наведених доводів має правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена в постанові від 12.12.2023 у справі № 905/231/22.

У тій справі суд першої інстанції відмовив у позові через недоведеність подання орендарем проєкту додаткової угоди. Апеляційний господарський суд скасував це рішення, пославшись, зокрема, на відсутність доказів неподання такого проєкту, бездіяльність орендодавця та законні очікування орендаря.

Касаційний господарський суд скасував постанову апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції, зазначивши, що апеляційний суд безпідставно переклав на орендодавця тягар доказування та фактично без доказів презюмував дотримання орендарем процедури поновлення договору. Обов`язок доведення факту подання проєкту додаткової угоди покладається саме на орендаря, який посилається на цю обставину як на підставу свого права.

У зазначеній справі Верховний Суд також визнав, що за недоведеності своєчасного подання проєкту додаткової угоди продовження користування земельною ділянкою, сплата орендної плати та відсутність заперечень орендодавця не мають самостійного правового значення для поновлення договору.

Наведена правова позиція є застосовною до спірних правовідносин, оскільки доводи апелянта у цій справі також фактично зводяться до необхідності визнати проєкт додаткової угоди поданим через відсутність прямого доказу його неподання та подальшу поведінку орендодавця. Такий підхід означав би застосування концепції негативного доказу та неправомірне перекладення тягаря доказування з позивача на відповідача.

Посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «J.K. та інші проти Швеції» наведеного висновку не спростовує.

Вказана справа стосувалася можливого порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з примусовим поверненням заявників до Іраку та особливого розподілу доказового тягаря у справах про надання міжнародного захисту. Європейський суд з прав людини виходив із того, що заявник повинен подати докази щодо індивідуальних обставин і ризиків, а лише після наведення ним достатньо вагомих та узгоджених відомостей доказовий тягар щодо їх спростування може переходити до держави. Таким чином, це рішення не встановлює загальної презумпції достовірності непідтверджених тверджень сторони у приватноправовому спорі та не змінює правил статей 13,74,79 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів ураховує: відсутність у заяві від 29.09.2025 будь-якої згадки про проєкт додаткової угоди; відсутність у матеріалах справи об`єктивних відомостей про склад отриманого радою пакета документів; можливість підготовки проєкту рішення ради виключно на підставі відомостей, прямо наведених у заяві, та умов чинного договору; відсутність у проєкті рішення ради положень, які могли походити лише з проєкту додаткової угоди; відмінність строку, зазначеного в заяві від 29.09.2025, від строку, передбаченого додатковою угодою, яку позивач просить визнати укладеною; пряме зазначення про додання проєкту додаткової угоди в наступних листах від 24.10.2025 та від 15.12.2025 за відсутності такого зазначення в первісній заяві; заперечення Помічнянської міської ради щодо отримання проєкту додаткової угоди разом із заявою від 29.09.2025.

За такої сукупності обставин висновок про неподання ТОВ «Світловодськ-Оріон» проєкту додаткової угоди разом із заявою від 29.09.2025 є більш вірогідним, ніж протилежне твердження позивача.

Суд першої інстанції не обмежився констатацією відсутності переліку додатків у заяві, а зіставив зміст первісного звернення, проєкту рішення ради, наступних листів позивача та пояснення сторін. Застосувавши стандарт переваги більш вагомих доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність факту, який входить до предмета доказування.

Таким чином, довід апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції статті 79 Господарського процесуального кодексу України спростовується змістом оскаржуваного рішення, а висновок місцевого господарського суду про недоведеність своєчасного подання проєкту додаткової угоди є обґрунтованим.

Оскільки обов`язкова передумова, передбачена частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», позивачем не доведена, подана 29.09.2025 заява сама по собі не започаткувала належним чином процедуру поновлення договору, завершення якої могло б відбутися за правилами частини шостої цієї статті.

Щодо форми волевиявлення Помічнянської міської ради та наслідків неприйняття нею рішення

Апелянт стверджує, що ненабрання проєктом рішення необхідної кількості голосів не є рішенням про відмову в поновленні договору, а листи виконавчого комітету ради мають виключно інформаційний характер та не можуть замінити волевиявлення ради як колегіального органу.

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів виходить з такого.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. За статтею 46 цього Закону рада проводить свою роботу сесійно, а відповідно до статті 59 у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Таким чином, способом зовнішнього волевиявлення Помічнянської міської ради як органу, що здійснює повноваження власника земельної ділянки комунальної власності, є рішення, прийняте на її пленарному засіданні у встановленому законом порядку.

У постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 922/1188/19 та від 06.12.2018 у справі № 910/18875/17 зазначено, що закон не визначає єдиної форми висловлення заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди, однак рішення ради як колегіального органу найбільш повно відповідає вимогам щодо письмового волевиявлення.

У постанові від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20 Верховний Суд також наголосив, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені територіальної громади у сфері земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Цей підхід підтверджено й у постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 912/1952/23, у якій розмежовано розгляд проєкту рішення на пленарному засіданні та прийняття радою рішення як юридичного акта.

Як встановлено у цій справі, 15.10.2025 на пленарне засідання п`ятдесят сьомої сесії Помічнянської міської ради було винесено проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок ТОВ “Світловодськ-Оріон”».

Під час голосування за проєкт рішення в цілому він не набрав необхідної кількості голосів. Таким чином, запропонований проєкт не набув статусу рішення ради та не породив правових наслідків ні як рішення про поновлення договору, ні як рішення про відмову в його поновленні.

Лист виконавчого комітету Помічнянської міської ради від 21.10.2025 № 84/01-26/1 лише повідомляє позивача про винесення питання на пленарне засідання та про ненабрання проєктом необхідної кількості голосів. У ньому не викладено змісту прийнятого радою рішення, оскільки такого рішення рада не прийняла.

Аналогічною є правова природа листа від 09.12.2025 № 93/01-26/1, яким повідомлено про ненабрання необхідної кількості голосів проєктом рішення, що розглядався 04.12.2025. Цей лист також не ґрунтується на прийнятому радою рішенні про задоволення або відхилення звернення позивача.

Лист від 23.12.2025 № 97/01-26/1, крім повідомлення про результати голосувань, містить посилання на закінчення строку дії договору та вимогу звільнити земельну ділянку. Однак його було направлено після спливу одного місяця з дня закінчення договору 15.11.2025. До того ж він також не підтверджує прийняття радою окремого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 29.09.2025.

Прийняте Помічнянською міською радою 04.12.2025 рішення № 1231 про передачу спірної земельної ділянки в оренду СТОВ «Мир» є окремим актом розпорядження земельною ділянкою. Воно об`єктивно свідчить про подальший намір ради передати земельну ділянку іншій особі, проте не є рішенням, прийнятим безпосередньо за результатами розгляду заяви ТОВ «Світловодськ-Оріон» від 29.09.2025.

Тому доводи апелянта про те, що ненабрання проєктом необхідної кількості голосів та інформаційні листи виконавчого комітету не є належним рішенням ради про відмову в поновленні договору, самі по собі є обґрунтованими.

Проте такий висновок не спростовує рішення суду першої інстанції, оскільки місцевий господарський суд також установив, що Помічнянська міська рада не прийняла у визначений законом строк рішення про поновлення договору або про наявність заперечень щодо його поновлення, а лист від 21.10.2025 мав інформаційний характер.

Водночас апелянт помилково ототожнює порушення радою порядку оформлення результатів розгляду його звернення з автоматичним виникненням у нього права на поновлення договору.

Щодо доводів про «мовчазну згоду» орендодавця

За змістом колишньої частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» поновлення договору за принципом «мовчазної згоди» є наслідком сукупності юридичних фактів, а не лише відсутності своєчасного заперечення орендодавця.

Орендар повинен: належно виконувати договір; своєчасно повідомити орендодавця про намір продовжити орендні відносини; разом із таким повідомленням надати проєкт додаткової угоди; продовжувати користуватися земельною ділянкою після закінчення договору; не отримати протягом одного місяця після закінчення договору письмового заперечення орендодавця.

Тому відсутність належно оформленого рішення або повідомлення орендодавця набуває правового значення лише після того, як орендар своєчасно і в повному обсязі виконав покладені на нього законом обов`язки.

У постановах від 27.09.2022 у справі № 912/1803/21 та від 02.11.2022 у справі № 912/1802/21 Верховний Суд прямо зазначив, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення відповіді не має самостійного правового значення, якщо орендар не надав разом із листом-повідомленням проєкту додаткової угоди.

Саме ця обставина істотно відрізняє справи № 912/1802/21 та № 912/1803/21 від справи, що переглядається.

У наведених справах Верховний Суд виходив із установленого та підтвердженого доказами факту своєчасного направлення орендарем листа-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди. За таких обставин ненабрання проєктом рішення ради необхідної кількості голосів та інформаційний лист посадової особи не були визнані належним запереченням орендодавця.

Натомість у справі № 912/366/26 позивач не довів, що разом із заявою від 29.09.2025 передав Помічнянській міській раді підписаний проєкт додаткової угоди. Таким чином, відсутня первинна юридична передумова, з якою закон пов`язує виникнення в орендодавця обов`язку розглянути саме проєкт угоди, перевірити його на відповідність закону та, за необхідності, узгодити істотні умови договору.

У цьому аспекті безпідставним є і твердження апелянта про ухилення ради від погодження істотних умов. Без отримання проєкту додаткової угоди орендодавець не мав документа, умови якого він повинен був перевірити та погоджувати. Заява, у якій зазначено лише бажаний строк та розмір орендної плати, не замінює проєкту правочину, подання якого прямо вимагав закон.

Надання проєкту додаткової угоди разом із листом від 24.10.2025 не усунуло допущеного порушення, оскільки таке звернення було здійснене після 15.10.2025 - останнього дня встановленого законом строку. Звернення від 15.12.2025 подано вже після закінчення строку дії договору.

У такий спосіб, неналежне виконання Помічнянською міською радою обов`язку щодо оформлення результатів розгляду заяви від 29.09.2025 не може: замінити відсутній проєкт додаткової угоди; усунути порушення, допущене самим позивачем; надати простій заяві статус належної оферти; породити «мовчазну згоду» орендодавця поза сукупністю інших необхідних юридичних фактів.

Щодо посилань на добросовісність, правову визначеність та правомірні очікування

Колегія суддів враховує, що у постанові судової палати КГС ВС від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 наголошено на обов`язку органу місцевого самоврядування добросовісно поводитися під час розгляду звернення орендаря, зокрема провести переговори щодо строку договору, розміру орендної плати та інших істотних умов.

Водночас Верховний Суд застеріг, що судовий захист від недобросовісної поведінки орендодавця надається орендарю, який сам належним чином виконував договірні обов`язки та добросовісно реалізовував належні йому права.

Принцип добросовісності не скасовує імперативної вимоги про направлення проєкту договору або додаткової угоди та не дозволяє суду вважати виконаною дію, фактичне вчинення якої орендар не довів.

Саме такий підхід застосовано КГС ВС у постанові від 12.12.2023 у справі № 905/231/22: обов`язок довести направлення проєкту додаткової угоди покладається на орендаря, а його припущення та посилання на правомірні очікування не можуть замінити відповідного доказу.

Не утворювало у позивача правомірних очікувань і винесення на розгляд ради позитивно сформульованих проєктів рішень. Проєкт рішення є підготовчим документом, а не завершеним волевиявленням власника. За результатами голосувань 15.10.2025 та 04.12.2025 відповідні проєкти не були підтримані необхідною більшістю депутатів. Таким чином, рада не вчинила дій, які об`єктивно могли бути сприйняті позивачем як остаточна згода на продовження орендних відносин.

Відсутність належного рішення ради справді залишила невирішеним питання про формальний результат розгляду звернення позивача. Проте правова невизначеність, спричинена бездіяльністю однієї сторони, не може бути усунена шляхом визнання виконаним обов`язку іншої сторони, який не був нею виконаний.

Тому колегія суддів погоджується з апелянтом лише в тому, що Помічнянська міська рада не оформила результати розгляду заяви від 29.09.2025 належним рішенням. Однак цей недолік не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення договору, оскільки ТОВ «Світловодськ-Оріон» не довело своєчасного подання проєкту додаткової угоди - обставини, яка передує виникненню правових наслідків бездіяльності орендодавця.

Щодо належного виконання позивачем умов договору, сплати орендної плати та продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди

Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача про належне виконання ним умов договору оренди землі від 07.05.2018, а також протилежним запереченням відповідача-1 щодо несвоєчасного та неповного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 7 договору після закінчення строку його дії орендар, який належно виконував обов`язки за договором, має за інших рівних умов переважне право на його поновлення.

У такий спосіб, належне виконання орендарем договірних обов`язків є однією із самостійних передумов реалізації переважного права, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору.

За загальними положеннями статей 526,629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

Водночас, оцінюючи доводи відповідача-1 про порушення позивачем установленого пунктом 10 договору строку сплати орендної плати - до 10 числа після закінчення кожного місяця, колегія суддів ураховує спеціальне правове регулювання строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

За пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем відповідного податкового місяця.

Таким чином, твердження відповідача-1 про те, що Податковий кодекс України регулює виключно питання податкової відповідальності орендаря перед державою, тоді як строк виконання зобов`язання перед орендодавцем у будь-якому разі визначається договором, не відповідає прямому змісту частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Надані відповідачем-1 таблиці містять відомості про здійснення позивачем платежів переважно 26– 30 числа місяця, наступного за звітним. Проте такі дати перебувають у межах установленого пунктом 287.3 статті 287 ПК України тридцятиденного строку. Таким чином, самі лише дати відповідних платежів не підтверджують прострочення сплати орендної плати в розумінні спеціальних приписів податкового законодавства.

З огляду на викладене інформаційні довідки відповідача-1 не підтверджують його твердження про систематичне порушення позивачем законодавчо встановлених строків сплати орендної плати упродовж 2023– 2025 років.

Іншим є питання повноти внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата повинна була вноситися позивачем у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.

З наявних у справі витягів із технічної документації вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026 становила: у 2023 році - 151 275,02 грн; у 2024 році - 158 990,05 грн; у 2025 році - 178 050,70 грн.

Відповідно, у складеній відповідачем-1 інформації визначено, що нарахована орендна плата саме за спірну земельну ділянку мала становити 18 153 грн за 2023 рік, 19 078,81 грн за 2024 рік та 21 366,08 грн за 2025 рік.

Колегія суддів у цьому контексті враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, за яким з моменту початку застосування зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності відповідно змінюється і розмір орендної плати, визначений у відсотковому співвідношенні до такої оцінки. Обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки виникає в орендаря без необхідності укладення окремої додаткової угоди.

Тому заперечення відповідача-1 про обов`язок позивача враховувати актуальні показники нормативної грошової оцінки незалежно від отримання окремих листів орендодавця загалом відповідають наведеному правовому регулюванню.

Разом із тим документи, якими відповідач-1 обґрунтовує недоплату, не дають можливості встановити порушення зобов`язання саме за спірним договором оренди.

Так, інформація про нарахування орендної плати містить відомості щодо п`яти земельних ділянок із кадастровими номерами 3524084800:02:000:9012,3524084800:02:000:9013,3524084800:02:000:9024,3524084800:02:000:9027 та 3524084800:02:000:9026. Платіжні таблиці також відображають загальні суми, сплачені позивачем за всі п`ять земельних ділянок, без розподілу кожного платежу за окремими договорами та кадастровими номерами.

Заявлена відповідачем-1 різниця у сумі 805,69 грн за 2023 рік та 846,79 грн за 2024 рік розрахована між сукупною орендною платою, нарахованою за п`ять земельних ділянок, і загальними сумами платежів позивача за ці ділянки.

Проте з такого сукупного розрахунку неможливо встановити, за якою саме земельною ділянкою та за яким договором виникла відповідна різниця. Матеріали справи не містять податкових декларацій із розрахунками за кожною земельною ділянкою, індивідуалізованої картки розрахунків за договором від 07.05.2018 щодо ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026 або іншого документа, який давав би змогу віднести заявлену недоплату саме до спірного договору.

Питання належного виконання орендарем умов кожного окремого договору має вирішуватися на підставі доказів виконання саме цього договору. Наявність невизначеної сукупної різниці за п`ятьма різними об`єктами оренди не може за стандартом вірогідності доказів підтверджувати порушення позивачем зобов`язань щодо конкретної земельної ділянки.

Довідка ГУ ДПС у Кіровоградській області № 363/АП/11-28-13-07-20-Е від 22.01.2026 підтверджує, що станом на 22.01.2026 позивач не мав податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску та іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів погоджується з відповідачем-1 у тому, що сама лише відсутність податкового боргу на певну дату не підтверджує безумовно своєчасність і повноту виконання всіх зобов`язань упродовж попередніх періодів, оскільки заборгованість могла бути погашена до дати видачі довідки.

Однак обмежене доказове значення цієї довідки не звільняє відповідача-1 від обов`язку довести конкретний факт несвоєчасної або неповної сплати орендної плати саме за договором, який є предметом спору. Такого індивідуалізованого доказування відповідач-1 не здійснив.

Колегія суддів також звертає увагу, що в рішенні суду першої інстанції внаслідок очевидних технічних помилок зазначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік у розмірі 1 528 990,05 грн замість 158 990,05 грн, а також указано неіснуючу календарну дату інформації № 37/01-23/1 - 30.02.2026 замість 20.02.2026. Зміст первинних документів дає змогу усунути ці неточності, які не вплинули на висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

Посилання відповідача-1 на постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 14.11.2018 у справі № 484/301/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 також не підтверджують неналежного виконання позивачем спірного договору.

У наведених справах вирішувалося питання дострокового розірвання договорів після встановлення судами конкретних фактів систематичної несплати орендної плати. Натомість у справі, яка переглядається, відповідач-1 не довів, що сукупна різниця за п`ятьма земельними ділянками становить заборгованість саме за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 розмежувала систематичну повну несплату орендної плати та часткову несплату (недоплату). Часткова несплата може бути підставою для розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України лише за умови встановлення істотності такого порушення.

Тому наведене у відзиві твердження, що будь-яка часткова недоплата сама собою є окремим істотним порушенням договору, не відповідає зазначеному висновку Великої Палати Верховного Суду. Відповідач-1 не лише не довів віднесення заявлених сум до спірного договору, але й не навів обставин, які б свідчили, що внаслідок такої недоплати орендодавець значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що недоведеність направлення позивачем разом із заявою від 29.09.2025 проєкту додаткової угоди є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, у зв`язку із чим установлення іншої передумови поновлення договору - належного виконання орендарем його умов - не було необхідним для вирішення спору.

Водночас наведені відповідачем-1 докази також не дають підстав для протилежного категоричного висновку про неналежне виконання позивачем саме спірного договору оренди.

Щодо твердження апелянта про продовження користування земельною ділянкою після 15.11.2025 колегія суддів зазначає таке.

Продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору є окремим юридичним фактом у сукупності передумов, необхідних для поновлення договору за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції.

Позивач стверджує, що після 15.11.2025 продовжував користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату. Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів, які б безпосередньо підтверджували фактичне використання саме земельної ділянки з кадастровим номером 3524084800:02:000:9026 після закінчення строку оренди.

Зокрема, до справи не подано актів обстеження земельної ділянки, документів про проведення на ній сільськогосподарських робіт після 15.11.2025, доказів наявності посівів або зібраного врожаю чи інших об`єктивних даних, які давали б можливість установити період і характер фактичного користування ділянкою.

Відображений у платіжній інформації платіж від 25.12.2025 у сумі 8 095,90 грн із призначенням «орендна плата за землю за листопад 2025 року» також не є достатнім доказом такої обставини. Цей платіж здійснений однією сумою щодо п`яти земельних ділянок без визначення частини, яка стосується спірної ділянки. Крім того, листопад 2025 року охоплював як період дії договору до 15.11.2025, так і період після закінчення його строку. Тому сам факт сплати зазначеної суми не доводить фактичного користування конкретною земельною ділянкою після 15.11.2025.

Зарахування такого платежу до місцевого бюджету також не є волевиявленням Помічнянської міської ради на поновлення договору, оскільки відбувається в порядку адміністрування плати за землю як обов`язкового платежу.

Вимога відповідача-1 від 23.12.2025 про звільнення земельної ділянки засвідчує позицію ради щодо припинення договору, однак сама собою не встановлює конкретних фактичних дій позивача з використання ділянки після 15.11.2025.

У будь-якому разі, навіть якщо припустити, що позивач фактично продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, така обставина не усуває недотримання ним попередньої обов`язкової стадії процедури - своєчасного направлення орендодавцеві проєкту додаткової угоди.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 905/231/22 виснувано, що продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплата орендної плати та відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення не мають самостійного правового значення, якщо орендар не довів своєчасного направлення проєкту додаткової угоди.

Лист-повідомлення позивача від 15.12.2025 із доданим проєктом додаткової угоди не змінює цього висновку. Такий лист направлений після спливу строку, встановленого частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», та після закінчення договору. Він міг бути вимогою про оформлення вже набутого права на поновлення лише за умови попереднього дотримання позивачем усієї сукупності законодавчих передумов. Проте відсутність доказів своєчасного направлення проєкту додаткової угоди разом із заявою від 29.09.2025 виключає виникнення в ради обов`язку укласти таку угоду за правилами частин шостої - восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, доводи апеляційної скарги про належне виконання позивачем умов договору, продовження користування земельною ділянкою та сплату орендної плати після 15.11.2025 не спростовують висновку суду першої інстанції про недотримання позивачем обов`язкового порядку поновлення договору оренди землі.

Щодо змісту додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною

Звертаючись із позовом, ТОВ «Світловодськ-Оріон» просило визнати укладеною додаткову угоду, за змістом якої договір оренди землі від 07.05.2018 поновлюється «на той самий строк», а саме до моменту отримання власником витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, але не більше 15.11.2032, та на тих самих умовах.

Відповідно до статей 638,641 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції та водночас новою пропозицією.

За змістом колишньої частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови могли бути змінені за згодою сторін, а в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинялося. Натомість поновлення договору з підстав, передбачених частиною шостою цієї статті, могло відбутися лише на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц зазначила, що у разі відмови або ухилення орендодавця від укладення обов`язкової відповідно до закону додаткової угоди належним способом захисту є визнання такої угоди укладеною з викладенням її змісту.

Разом із тим застосування цього способу захисту передбачає встановлення судом не лише факту ухилення орендодавця, а насамперед існування матеріально-правового обов`язку укласти угоду саме на тих умовах, які позивач просить закріпити судовим рішенням.

За правилами частини другої статті 237 та частини дев`ятої статті 238 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, а у спорі, що виник при укладенні або зміні договору, повинен визначити умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір. У такий спосіб, судове рішення може замінити відсутнє волевиявлення сторони лише в тих межах, у яких обов`язковість такого волевиявлення безпосередньо випливає із закону та встановлених обставин.

Подібний підхід викладений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18: за результатами розгляду вимоги про визнання договору укладеним суд має або визнати його укладеним у запропонованій позивачем редакції, якщо така редакція відповідає законодавству і встановленому обов`язку сторін, або відмовити у задоволенні такої вимоги.

У цій справі матеріали свідчать про непослідовність пропозицій позивача щодо однієї з істотних умов договору - строку оренди.

Так, у заяві від 29.09.2025, зареєстрованій Помічнянською міською радою за вх. № 115/05-07, ТОВ «Світловодськ-Оріон» просило поновити договір оренди землі строком на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Таким чином, своєчасно подана заява містила пропозицію змінити строк оренди. Поновлення договору на 10 років не було поновленням на той самий строк у розумінні колишньої частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а могло відбутися лише за взаємною згодою сторін у порядку реалізації переважного права орендаря.

Підготовлений виконавчими органами міської ради проєкт рішення, винесений на пленарне засідання 15.10.2025, також передбачав поновлення договору на 10 років та викладення пункту 7 договору в редакції: «Договір укладено на 17 років. Договір оренди припиняється з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку».

Проте цей проєкт не був рішенням Помічнянської міської ради, оскільки не набрав необхідної кількості голосів. Відтак він не засвідчує досягнення сторонами згоди щодо нового строку оренди і не може вважатися акцептом пропозиції позивача.

Крім того, як уже встановлено колегією суддів, зазначений проєкт рішення був підготовлений працівниками органу місцевого самоврядування на підставі відомостей, безпосередньо викладених у заяві від 29.09.2025. Тому його зміст не підтверджує отримання радою разом із цією заявою окремого проєкту додаткової угоди.

Лише листом-повідомленням від 24.10.2025 позивач надіслав підписаний примірник додаткової угоди, в якому запропонував поновити договір до моменту отримання власником відповідного витягу з Державного реєстру речових прав, але не більше ніж до 15.11.2032. Аналогічна умова була викладена у проєкті, направленому листом від 15.12.2025, та відтворена у позовній заяві.

Таким чином, редакція додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, не відповідає змісту його своєчасної заяви від 29.09.2025. Первісно позивач просив поновити договір на 10 років, тоді як у подальших зверненнях та в позові визначив граничною датою 15.11.2032.

Надсилання після 15.10.2025 підписаного проєкту додаткової угоди з іншою умовою щодо строку не усуває недотримання позивачем установленого законом порядку. Пізніші звернення є новими пропозиціями, поданими після закінчення граничного строку повідомлення орендодавця, та не мають зворотної дії.

Колегія суддів ураховує, що за умови своєчасного надсилання проєкту додаткової угоди, навіть якщо він передбачав змінені умови, та за наявності всіх інших юридичних фактів питання про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах могло б оцінюватися в контексті колишньої частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Однак у цій справі своєчасного подання будь-якого проєкту додаткової угоди не доведено. Відмінність між умовою заяви від 29.09.2025 та редакцією угоди, заявленою в позові, додатково унеможливлює встановлення змісту тієї пропозиції, яка, за твердженням позивача, нібито була своєчасно вручена орендодавцеві.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що договір від 07.05.2018 не визначав строк оренди абстрактною кількістю років. Пункт 7 договору встановлював, що він укладається до моменту отримання власником витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, але не більше ніж до 15.11.2025.

Водночас позивач, називаючи строк до 15.11.2032 «тим самим строком», не навів розрахунку та правового обґрунтування, з яких підстав саме ця дата відтворює тривалість первісного договору. Матеріали справи такого обґрунтування також не містять.

Проте остаточне вирішення питання про правильність визначення позивачем дати 15.11.2032 не має самостійного значення для результату спору, оскільки відсутність доказів своєчасного направлення проєкту додаткової угоди вже виключає виникнення передбаченого законом обов`язку Помічнянської міської ради укласти таку угоду.

Суд не наділений повноваженнями самостійно обрати замість позивача інший строк оренди, сформувати нову редакцію додаткової угоди або замінити умови, які не були належно і своєчасно запропоновані орендодавцеві. Це означало б створення судом нових договірних умов за відсутності передбачених законом матеріально-правових підстав та вихід за межі заявлених вимог.

Таким чином, редакція додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, не має доведеного зв`язку зі своєчасно поданим проєктом, а існування обов`язку Помічнянської міської ради укласти угоду саме в такій редакції матеріалами справи не підтверджено.

За цих обставин відсутність у рішенні суду першої інстанції окремого розгорнутого аналізу кожного положення запропонованої додаткової угоди не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки встановлене судом недотримання позивачем обов`язкової процедури є самостійною та достатньою підставою для відмови у відповідній позовній вимозі.

Щодо вимоги про визнання відсутнім права оренди у СТОВ «Мир»

Позивач обґрунтовує цю вимогу тим, що договір оренди землі від 07.05.2018 нібито поновився в силу закону, а тому одночасне існування зареєстрованого права оренди СТОВ «Мир» порушує його право користування тією самою земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що визнання відсутнім зареєстрованого права оренди наступного орендаря в принципі може бути належним та ефективним способом захисту права первісного орендаря.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 виснувала, що якщо первісний орендар має право на укладення договору оренди або додаткової угоди до нього, то можуть існувати два окремі порушення: з боку орендодавця, який ухиляється від укладення відповідної угоди, та з боку наступного орендаря, за яким зареєстроване конкуруюче право оренди. За таких обставин належним способам захисту відповідають вимоги про визнання додаткової угоди укладеною та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення речового права на нерухоме майно є підставою для проведення відповідної державної реєстрації.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту сам по собі не є неналежним. Водночас можливість його застосування залежить від доведення первісним орендарем існування свого права, якому перешкоджає державна реєстрація права наступного орендаря.

У цій справі право оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон», зареєстроване 11.09.2018 за номером запису 27942526, ґрунтувалося на договорі від 07.05.2018, граничний строк дії якого закінчився 15.11.2025.

Доказів виникнення у позивача права на поновлення цього договору в порядку, передбаченому законом, не встановлено. Зокрема, позивач не довів своєчасного направлення орендодавцеві проєкту додаткової угоди та продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору. Пізніше направлені проєкти не усувають порушення процедури.

Відтак договір оренди від 07.05.2018 припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, що відповідає статті 31 Закону України «Про оренду землі». Державну реєстрацію права оренди позивача припинено 11.12.2025.

Рішенням Помічнянської міської ради від 04.12.2025 № 1231 земельну ділянку площею 4,1808 га, кадастровий номер 3524084800:02:000:9026, передано в оренду СТОВ «Мир». На підставі цього рішення 15.12.2025 укладено договір оренди строком на 10 років, а 23.12.2025 проведено державну реєстрацію права оренди СТОВ «Мир» за номером запису 62956010.

На момент укладення договору зі СТОВ «Мир» строк договору позивача вже закінчився, а встановлені обставини не підтверджують його поновлення в силу закону. Тому одночасного існування двох чинних прав оренди на одну земельну ділянку не виникло.

Саме по собі неприйняття Помічнянською міською радою оформленого окремим рішенням заперечення щодо поновлення договору позивача не спричиняє автоматичного виникнення у нього права оренди. Порушення орендодавцем власного процедурного обов`язку не замінює відсутніх юридичних фактів, які зобов`язаний був забезпечити орендар, насамперед своєчасного направлення проєкту додаткової угоди.

Крім того, позивач не навів самостійних підстав відсутності права оренди СТОВ «Мир», які не були б пов`язані з твердженням про поновлення його власного договору. Позов не обґрунтований недійсністю договору оренди від 15.12.2025, відсутністю повноважень орендодавця, дефектами волевиявлення СТОВ «Мир» або іншими обставинами, які самостійно виключали б виникнення права оренди у наступного орендаря.

Таким чином, за наведеними позивачем фактичними підставами вимога про визнання відсутнім права оренди СТОВ «Мир» є залежною від задоволення вимоги про поновлення договору оренди ТОВ «Світловодськ-Оріон».

Аналогічний підхід застосований Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2026 у справі № 920/1557/24, у якій зазначено, що за відсутності підстав для поновлення договору первісного орендаря не підлягає задоволенню і вимога про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря, заявлена саме з підстав існування поновленого права первісного орендаря.

Оскільки ТОВ «Світловодськ-Оріон» не довело виникнення у нього після 15.11.2025 права оренди спірної земельної ділянки, державна реєстрація права оренди за СТОВ «Мир» не порушує права позивача на підставі договору від 07.05.2018.

У такий спосіб, підстави для задоволення вимоги про визнання відсутнім права оренди СТОВ «Мир» також відсутні. Висновок суду першої інстанції про відмову в позові є правильним; наведені вище мотиви додатково підтверджують його обґрунтованість.

Щодо доводів про неповне дослідження доказів і недостатнє мотивування рішення

За частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України» зауважував, що обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожний довід сторони; обсяг мотивування залежить від характеру рішення та обставин конкретної справи. Водночас вирішальні для результату спору аргументи повинні одержати належну відповідь.

У цій справі суд першої інстанції встановив застосовне правове регулювання, визначив кінцевий строк подання позивачем листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди, дослідив зміст заяви від 29.09.2025, наступних листів позивача, проєктів рішень ради та листів виконавчого комітету, розподілив між сторонами тягар доказування і навів мотиви, з яких визнав недоведеною передачу проєкту додаткової угоди разом із первинним зверненням.

Відсутність доказів своєчасного подання проєкту додаткової угоди є самостійною та достатньою підставою для висновку про недотримання позивачем процедури поновлення договору. Оскільки передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» юридичні факти мають існувати у сукупності, відсутність хоча б одного з них виключає виникнення права на поновлення договору за частиною шостою цієї статті.

Тому нездійснення судом першої інстанції подальшого докладного аналізу належності виконання позивачем усіх інших умов договору, зокрема щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, не призвело до неправильного вирішення спору. Навіть установлення належного виконання договору не могло б компенсувати недоведеність своєчасного подання проєкту додаткової угоди.

Так само вимога про визнання відсутнім права оренди СТОВ «Мир» має похідний характер від твердження позивача про чинність його власного поновленого права оренди. Оскільки виникнення такого права у ТОВ «Світловодськ-Оріон» не доведене, передача земельної ділянки іншому орендареві після припинення первинного договору не порушує право позивача, якого на цей час не існувало.

Апеляційна скарга не містить нових доказів, які спростовували б установлені судом першої інстанції обставини. Її доводи переважно зводяться до іншого тлумачення тих самих документів та незгоди з наданою судом оцінкою доказів. Однак саме по собі прагнення апелянта до переоцінки доказів на його користь не свідчить про неповноту судового розгляду або порушення судом норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 та статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до частини першої статті 277 ГПК України є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність викладених у рішенні висновків установленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що воно призвело до неправильного вирішення справи.

Переглянувши справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність оцінки зібраних доказів та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені статтею 277 ГПК України підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Вирішальним у цій справі є те, що позивач, своєчасно подавши заяву від 29.09.2025, не довів передання разом із нею належно оформленого та підписаного проєкту додаткової угоди. Наступні звернення з такими проєктами подані після закінчення встановленого законом строку. Тому неприйняття міською радою належного рішення, продовження користування земельною ділянкою та інші обставини, на які посилається апелянт, не створюють передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» сукупності юридичних фактів і не спростовують правильності відмови в обох позовних вимогах.

Таким чином, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, тоді як апеляційна скарга ТОВ «Світловодськ-Оріон» - залишенню без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до статей 123,129 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, і розподіляються залежно від результату вирішення спору та розгляду відповідної скарги.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 підлягає залишенню без змін, підстави для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат відсутні.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати зі сплати судового збору за її подання згідно з платіжною інструкцією від 19.06.2026 № 192 покладаються на ТОВ «Світловодськ-Оріон».

Заяв про розподіл інших судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, та належних доказів на підтвердження їх розміру учасники справи не подали.

Керуючись статтею 129, статтями 269,270, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276,281– 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськ-Оріон» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2026 у справі № 912/366/26 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2026.

Головуючий суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький