Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №908/374/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/374/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.,

за участю секретаря судового засідання: Янкіної Г.Б.

за участю представників сторін:

від скаржника: Берегових В.С.

від відповідача: Седлярова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 (повний текст якої складено 13.04.2026, суддя Корсун В.Л.) у справі № 908/374/23

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14

про стягнення 219 203 047,94 грн

заінтересована особа: Міністерство юстиції України, 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і ухвали суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.2023 у справі № 908/374/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 219 203 047,94 грн задоволено частково. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 197 455 151,52 грн основного боргу, 3 070 123,24 грн пені, 2 242 666,50 грн 3% річних, 16 434 975,99 грн інфляційних втрат та 939 306,06 грн судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 908/374/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 28.06.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 908/374/23 Господарським судом Запорізької області 31.01.2024 видано відповідний наказ.

09.04.2026 до Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» надійшло подання від 09.04.2026 № 20.1/В-7/77419144/зв про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у справі № 908/374/23, в якому Міністерство юстиції України просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника юридичної особи Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Стасевського Андрія Леонідовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт для виїзду за межі України: НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до виконання ним зобов`язань згідно зведеного виконавчого провадження № 77419144 з виконання наступних рішень: наказу № 908/374/23 від 31.01.2024, наказу № 908/948/23 від 04.11.2024, наказу № 908/1174/23 від 04.02.2025, наказу № 908/1338/24 від 26.09.2025, наказу № 908/2528/23 від 15.08.2025, наказу № 908/1325/22 від 14.05.2025, наказу № 908/3625/23 від 06.06.2025, що видані Господарським судом Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/374/23 відмовлено у задоволенні подання Міністерства юстиції України від 09.04.26 № 20.1/В-7/77419144/зв про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника по справі № 908/374/23.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Міністерство юстиції України 24.04.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/374/23;

- прийняти нове рішення, яким тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Стасевського Андрія Леонідовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт для виїзду за межі України: НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 до виконання ним зобов`язань згідно зведеного виконавчого провадження № 77419144 з виконання наступних рішень: наказу № 908/374/23 від 31.01.2024, наказу № 908/948/23 від 04.11.2024, наказу № 908/1174/23 від 04.02.2025, наказу № 908/1338/24 від 26.09.2025, наказу № 908/2528/23 від 15.08.2025, наказу № 908/1325/22 від 14.05.2025, наказу № 908/3625/23 від 06.06.2025, що видані Господарським судом Запорізької області.

На думку скаржника суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження керівника АТ «Запоріжжяобленерго» у праві виїзду за межі України, оскільки допустив істотні порушення норм процесуального та матеріального права: розглянув подання без участі державного виконавця, не здійснив повного та всебічного аналізу матеріалів виконавчого провадження, не надав належної оцінки доказам, які підтверджують реальну фінансову спроможність боржника виконати судові рішення та його свідоме ухилення від їх виконання, проігнорував дані про значні залишки коштів на рахунках, виплату дивідендів, наявність ліквідних активів і незначний обсяг фактичного погашення заборгованості порівняно з фінансовими можливостями товариства.

Апелянт вважає, що суд безпідставно поклався на доводи боржника щодо статусу критично важливого підприємства, воєнного стану та здійснення соціально значущих платежів, не перевірив належними доказами обставини, які нібито унеможливлюють виконання рішення, та не врахував, що керівник товариства як особа, уповноважена управляти його майном і коштами, несе відповідальність за організацію виконання судових рішень.

На думку скаржника, за наявності реальної можливості виконати рішення тривале невиконання свідчить про ухилення боржника, а відмова у застосуванні тимчасового обмеження права виїзду позбавляє державного виконавця ефективного заходу примусового виконання судових рішень, що суперечить принципу обов`язковості їх виконання, гарантіям статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подало відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Боржник зазначає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України є безпідставними.

Боржник заперечує проти долучення нових доказів в апеляційній інстанції, оскільки вони були створені вже після постановлення оскаржуваної ухвали та не можуть підтверджувати обставини, що існували на момент її прийняття. Також зазначається, що наявність залишків коштів на рахунках не свідчить про наявність вільних коштів для погашення боргу, оскільки вони спрямовуються на виконання обов`язкових платежів, забезпечення діяльності оператора системи розподілу та використовуються відповідно до вимог НКРЕКП. Боржник наголошує на критичному значенні підприємства для функціонування енергетичної інфраструктури прифронтового регіону, значних фінансових втратах і руйнуваннях, спричинених збройною агресією, необхідності відновлення пошкоджених об`єктів та виконання заходів із захисту енергетичної інфраструктури.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що державний виконавець протягом тривалого часу не вжив усіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення, не звернув стягнення на майно, зазначене у деклараціях боржника, та проігнорував клопотання про звернення стягнення на дебіторську заборгованість, розмір якої перевищує суму стягнення. Боржник також вказує, що виконавець безпідставно надає власну оцінку судовим актам, які набрали законної сили, чим виходить за межі своїх повноважень. Відсутні докази свідомого ухилення керівника боржника від виконання судового рішення, оскільки підприємство добровільно здійснює значні платежі на користь стягувача, а тому застосування такого виняткового заходу, як тимчасове обмеження права виїзду за межі України, є безпідставним.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

27.05.2026 надійшло клопотання про долучення доказів від Міністерства юстиції України.

02.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

До суду 15.06.2026 надійшло клопотання про долучення доказів від відповідача.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.06.2026, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи та у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Фещенко Ю.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/374/23.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Соп`яненко О.Ю., суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Ухвалою суду від 16.06.2026 апеляційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/374/23 прийнята до провадження визначеною колегією суддів.

16.06.2026 у судове засідання з`явився представник скаржника та відповідача, представник позивача не з`явився.

Колегія суддів у судовому засіданні 16.06.2026 прийняла скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.06.2023 у справі № 908/374/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024, частково задоволено позов ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості; 31.01.2024 на його виконання видано відповідний наказ.

На виконанні у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 77419144, до складу якого входять 18 виконавчих проваджень щодо АТ «Запоріжжяобленерго» на загальну суму понад 1,748 млрд грн, у тому числі виконавче провадження, відкрите на підставі наказу у справі № 908/374/23.

У зв`язку з невиконанням зазначених судових рішень Міністерство юстиції України звернулося до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Стасевського А.Л. до повного виконання зобов`язань. В обґрунтування подання державний виконавець посилався на наявність значної непогашеної заборгованості та вчинення боржником дій, які, на думку заявника, свідчили про ухилення від виконання судових рішень, зокрема використання процесуальних механізмів забезпечення позову для унеможливлення накладення арешту на кошти боржника, а також зазначав, що тимчасове обмеження права виїзду є єдиним ефективним заходом спонукання керівника боржника до виконання судових рішень.

Разом із тим АТ «Запоріжжяобленерго» заперечило проти задоволення подання, зазначивши, що товариство є оператором системи розподілу електричної енергії та об`єктом критичної інфраструктури, який забезпечує електропостачання Запорізької області в умовах воєнного стану, систематично здійснює погашення заборгованості перед ПрАТ «НЕК «Укренерго», проводить взаємозаліки, перераховує кошти до органу державної виконавчої служби, співпрацює з державним виконавцем, неодноразово подавало декларації про доходи та майно, інформацію щодо активів і письмові пояснення про стан виконання виконавчих документів, а керівник товариства не ухилявся від взаємодії з органом примусового виконання рішень та оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд першої інстанції встановив, що АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, діяльність якого має істотне значення для забезпечення безперебійного енергопостачання Запорізької області в умовах воєнного стану, товариство фактично здійснювало погашення заборгованості перед ПрАТ «НЕК «Укренерго», що підтверджується платіжними документами, керівник товариства здійснював закордонні поїздки з подальшим поверненням в Україну, боржником надавалися державному виконавцю письмові пояснення щодо виконання зведеного виконавчого провадження, а постанова про притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності була оскаржена у судовому порядку.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Порядок виконання судових рішень встановлюється законом (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

«Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у пункті 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа може бути обмежена у праві виїзду за межі держави за наявності доведеності суду: факту невиконаного зобов`язання за рішенням суду; об`єктивно наявного факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду; наміру боржника вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду.

Під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти свідому поведінку боржника, яка проявляється у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на невиконання обов`язків у виконавчому провадженні, за умови, що боржник має реальну можливість виконати такі обов`язки, а їх виконанню не перешкоджають об`єктивні обставини, які не залежать від його волі.

Право державного чи приватного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає лише за умови встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Сам по собі факт наявності невиконаного судового рішення або непогашеної заборгованості не є достатньою правовою підставою для застосування такого заходу та не наділяє виконавця правом на звернення до суду з відповідним поданням.

Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки задоволення відповідного подання можливе лише за умови доведеності факту такого ухилення.

Сам лише факт існування невиконаного судового рішення чи неодноразового перетинання боржником державного кордону не свідчить про ухилення від виконання судового рішення та не може бути самостійною підставою для застосування такого виключного заходу, як тимчасове обмеження права виїзду за межі України.

Дослідивши матеріали подання та надані сторонами докази, суд першої інстанції врахував такі обставини.

АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, яке здійснює функції оператора системи розподілу електричної енергії та забезпечує електропостачання споживачів міста Запоріжжя і підконтрольної Україні території Запорізької області.

В умовах дії правового режиму воєнного стану безперебійне функціонування товариства має важливе значення для забезпечення життєдіяльності населення, сталого функціонування об`єктів критичної інфраструктури, а також підтримання належного рівня національної безпеки й оборони держави.

Судом також враховано, що на території Запорізької області тривають активні бойові дії, а внаслідок ракетних і безпілотних атак з боку держави-агресора зазнають пошкоджень об`єкти енергетичної інфраструктури, що перебувають на балансі АТ «Запоріжжяобленерго», зокрема кабельні та повітряні лінії електропередач, високовольтні опори, підстанції, трансформатори та інші об`єкти електромережевого комплексу.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що боржник здійснював погашення заборгованості перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» як за поточними нарахуваннями, так і за виконавчими документами, що перебувають на примусовому виконанні. Зокрема, протягом 2025 року сплачено 261 945 782,83 грн, протягом 2026 року - 80 626 875,84 грн, а також у 2025 році проведено зарахування зустрічних однорідних вимог між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та АТ «Запоріжжяобленерго» на суму 65 367 377,28 грн, що підтверджується документами, поданими боржником разом із запереченнями від 10.04.2026 у справі № 908/374/23.

Судом також встановлено, що відповідно до довідок Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.04.2025 № 19/28521-25-Вих та від 17.02.2026 № 19.5.2/11851-26-Вих підтверджується факт виїзду за межі України та повернення в Україну Стасевського Андрія Леонідовича у період з 22.08.2024 по 15.11.2025.

Отже, надані заявником до Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України докази, які мали б підтверджувати наявність відповідних підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду, зокрема, ухилення від виконання покладених судовим рішенням зобов`язань, свідчать лише про вчинення державним виконавцем дій щодо арешту майна боржника (постанова про арешт коштів боржника від 12.03.2026, ВП № 74799068, Вимога державного виконавця від 12.03.2026, адресована АТ "МетаБанк" та відповідь на неї, довідка банку про залишки грошових коштів на рахунках Товариства), отримання інформації щодо виплати Товариством дивідендів, перетину Стасевським А.Л. державного кордону тощо.

Також матеріали справи свідчать, що боржником надавалися державному виконавцю письмові пояснення щодо виконання зведеного виконавчого провадження № 77419144, а також з приводу виклику виконувача обов`язків генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується поясненнями від 16.03.2026 № 32-32/277 та від 20.02.2026, поданими у відповідь на виклик від 13.02.2026 № 20.1/В-7/77419144/зв.

Крім того, судом враховано, що Стасевським Андрієм Леонідовичем оскаржено в судовому порядку постанову державного виконавця від 17.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн за порушення вимог частини першої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання відповідної позовної заяви через підсистему «Електронний суд» до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Також матеріали справи не містять доказів наявності реального наміру відповідної особи залишити територію України з метою уникнення виконання зобов`язань, що є самостійною обов`язковою умовою для застосування такого обмеження.

Апелянт, крім іншого, зазначає, що в порушення приписів ч. 4 ст. 337 ГПК України суд розглянув подання за відсутності державного виконавця.

Згідно з ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що визначений ч. 4 ст. 337 ГПК України порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця - негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця - стосується розгляду питання щодо фізичної особи - боржника і не унормовує такий порядок щодо керівника боржника - юридичної особи (пункт 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доводи апелянта у вказаній частині, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при прийнятті якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду ухвали суду.

Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

8. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстави для скасування оскаржуваної ухвали не вбачаються, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 240, 269-271, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/374/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.04.2026 у справі № 908/374/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2026 у зв`язку з відпусткою головуючого судді - Соп`яненко О.Ю. з 22.06.2026 по 15.07.2026 та 21.07.2026.

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Я.С. Золотарьова