Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №908/129/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 м.Дніпро справа №908/129/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

з секретарем судового засідання Кахикало А.С.

за участю представників сторін:

від апелянта Погосян С.Г., адвокат (в режимі відеоконференції)

від позивача: Хілько А.В., адвокат (в режимі відеоконференції)

розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 (суддя Зінченко Н.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А)

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 759 815 грн 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви.

15.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 759 815,83 грн. заборгованості за договором на постачання товару №53-121-0121-10909 від 23.11.2021, у тому числі 445273 грн 20 коп. основного боргу за поставлений товар, 52847 грн 22 коп. 3 % річних та 261695 грн 41 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар за видатковою накладною №127 від 29.11.2021 на суму 445273 гривні 20 копійок, який відповідач прийняв без зауважень щодо кількості та якості, проте вартість поставленого товару у встановлений договором строк не оплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував на суму заборгованості три проценти річних та інфляційні втрати за період з 01.02.2022 до 15.01.2026 та звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення зазначеної заборгованості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», м.Запоріжжя до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ», 445273 грн 20 коп. основного боргу, 52847 грн 22 коп. 3 % річних, 261695 грн 41коп. інфляційних втрат, 9117 грн 79 коп. судового збору.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт поставки товару позивачем та отримання цього товару відповідачем підтверджений видатковою накладною №127 від 29.11.2021 та відповідачем не заперечується. Суд першої інстанції встановив, що пунктом 3.2 договору сторони погодили відстрочення оплати на 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, який визначений пунктом 1.1 договору, і дійшов висновку, що кінцевим строком оплати всього поставленого товару є 28.01.2022, оскільки повний обсяг товару поставлено 29.11.2021.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відокремлення строку оплати вартості товару без податку на додану вартість від строку оплати суми податку на додану вартість, зазначивши, що сума податку на додану вартість є складовою бази оподаткування, входить до ціни товару та не підлягає відокремленню, а тому положення пункту 3.3 договору щодо реєстрації податкової накладної не змінюють єдиного шістдесятиденного строку оплати повної вартості товару. Визнав недоведеними доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання грошового зобов`язання, з посиланням на те, що відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, передбаченого розділом 9 Договору, та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією проти України і неможливістю здійснити оплату за поставлений товар.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції з посиланням на пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 08.11.2023 №3450-ІХ встановив, що перебіг позовної давності зупинявся на час дії воєнного стану і відновлений лише з 04.09.2025, а тому звернення позивача до суду 15.01.2026 з вимогами за весь період прострочення визнав обґрунтованим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд першої інстанції встановив, що він виконаний з помилкою у визначенні періоду нарахування, однак зазначив, що не виходить за межі позовних вимог, та задовольнив вимогу про стягнення трьох процентів річних у заявленому позивачем розмірі 52847 грн 22 коп. Розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним правильно та задовольнив цю вимогу в заявленому розмірі 261695 грн 41 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

31.03.2026 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026, у якій просить скасувати рішення у справі у частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 39854 грн 99 коп. та інфляційні втрати у розмірі 137240 грн 17 коп. Здійснити перерозподіл судового збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про настання строку оплати всього поставленого товару 28.01.2022 не відповідає обставинам справи, оскільки станом на дату фактичної поставки товару за видатковою накладною №127, тобто 29.11.2021, повний обсяг товару, який передбачений пунктом 1.1 договору, ще не був визначений остаточно, адже додатковою угодою №1 від 28.12.2021 строк поставки позицій 85-90 перенесено на червень 2022 року, і лише додатковою угодою №2 від 19.04.2022 сторони виключили ці позиції зі специфікації та встановили нову загальну вартість товару, що поставляється за договором у розмірі 445273 грн 20 коп. На переконання скаржника, саме з 19.04.2022, коли обсяг товару, який поставлений за видатковою накладною №127, став тотожним повному обсягу товару у редакції додаткової угоди №2, розпочався перебіг шістдесятиденного строку оплати, який сплив 18.06.2022, а з урахуванням того, що зазначена дата припадає на вихідний день, - 20.06.2022, і прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 21.06.2022.

Зазначає, що податкова накладна №38 від 29.11.2021 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 05.07.2022, тобто з порушенням установлених Податковим кодексом України строків реєстрації, у зв`язку з чим вважає обґрунтованим обчислення строку оплати частини вартості товару у розмірі суми податку на додану вартість окремо, з прив`язкою до строку, визначеного претензією позивача (до 02.01.2026).

Скаржник вказує, що з огляду на наведене нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2022 до 20.06.2022 є необґрунтованим, а розрахунок вказаних сум має здійснюватися за період з 21.06.2022 до 15.01.2026, з поділом бази нарахування на вартість товару без податку на додану вартість та суму такого податку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 - без змін, посилаючись на те, що додаткові угоди №1 та №2 до договору змінили виключно асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, проте не містять положень щодо зміни строків чи порядку оплати поставленого товару, а тому умови пункту 3.2 договору щодо шістдесяти денного строку оплати з дати фактичної поставки товару (29.11.2021) залишаються незмінними та підлягають застосуванню у первісній редакції. Позивач також зазначає, що сума податку на додану вартість входить до складу ціни товару і підлягає сплаті одночасно з вартістю самого товару, а тому доводи скаржника про необхідність відокремленого обчислення строку оплати податку на додану вартість вважає помилковими.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, чітко викласти прохальну частину апеляційної скарги.

13.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення, надано уточнену апеляційну скаргу з уточненою прохальною частиною апеляційної скарги у частині розміру 3% річних та інфляційних витрат. Відповідно до змісту уточненої апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду у частині стягнення з нього 316542 грн 63 коп. (52847 грн 22 коп. 3 % річних, 261695 грн 41коп. інфляційних втрат) та просить скасувати рішення суду у цій частині та стягнути з апелянта 39854 грн 99 коп. 3% річних, 137240 грн 17 коп інфляційних.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026, витребувано матеріали справи №908/129/26 з Господарського суду Запорізької області.

29.04.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 надійшли матеріали справи №908/129/26

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2026 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 призначено у судовому засіданні 10.06.2026 о 16 год 45 хв.

10.06.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

23.11.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговии? дім «Доноват» укладено договір на постачання товару №53-121-01-21-10909 (далі – Договір).

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», якою утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства. 11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2984379 грн 36 коп. з ПДВ. Строк поставки товару: листопад-грудень 2021 року (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Оплата за поставлений? товар, здіи?снюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару визначеного в пункті 1.1, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий? рахунок Постачальника (пункт 3.2 Договору).

Оплата частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здіи?снюється після реєстрації від Постачальника належним чином оформленоі? податкової? накладної? в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається на умовах DDP- м.Енергодар згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоотримувач 3В ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», вул. Промислова, 13, м. Енергодар,Запорізька обл.,(склад №3) (пункт 4.1 Договору).

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». (пункт 4.4 Договору).

Додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладення цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень цього договору, дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох сторін договору (пункт 11.1 Договору).

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік (пункт 12.1 Договору)

28.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою пункт 1.2 договору виклали у новій? редакції?: «Строк поставки товару, окрім позицій? 85-90, листопад - грудень 2021. Строк поставки позицій? 85-90 - червень 2022».

19.04.2022 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, згідно з якою виключили товар, який зазначений у позиціях 85-90 пункту 1.1 Договору, а також виклали пункт 3.1 Договору у наступній редакції: «Загальна вартість продукції, що поставляється, становить 371061 грн 00 коп., крім того ПДВ – 74212 грн 20 коп., разом – 445373 грн 20 коп.». Інші умови Договору залишились незмінними.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару, який визначений умовами Договору, що підтверджується видатковою накладною №127 від 29.11.2021 на суму 445273 грн 20 коп. з ПДВ.

Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару, що підтверджується видатковою накладною, а саме:

- № 127 від 29.11.2021 на суму 445 273 грн 20 коп. з ПДВ.

Зазначена вище видаткова накладна підписана уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковою накладною не заперечив.

16.12.2026 позивачем на адресу відповідача направлена Претензія за вих. №1/10909 про погашення заборгованості за поставлении? товар та сплату штрафних санкціи?.

Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, перелік якого узгоджений у пункті 1.1 Договору позиції 1-90 загальною вартістю 2984379 грн 36 коп. з ПДВ протягом листопада-грудня 2021 року.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

З огляду на наведені правові норми та умови пункту 11.1 Договору, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що додаткової угоди №1 від 28.12.2021 та №2 від 19.04.2022, узгоджені сторонами, підписані уповноваженими представниками, отже є невід`ємною частиною Договору, змінюючи його умови у частині строку поставки, асортименту, кількості та загальної вартості товару, що підлягає поставці.

Станом на дату поставки товару за видатковою накладною №127 тобто 29.11.2021, пункт 1.1 Договору у чинній на той момент редакції передбачав поставку товару, включно з позиціями 85-90, а з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.12.2021, строк поставки цих позицій перенесено на червень 2022 року, а тому зобов`язання постачальника щодо поставки повного обсягу товару, який визначений у пункті 1.1 Договору, станом на 29.11.2021 виконаним не було, і поставка товару за видатковою накладною №127 становила лише частину товару, що підлягав поставці за Договором.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами договору оплата за поставлений? товар, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, який визначений у пункті 1.1 Договору. Отже, у цьому випадку апеляційний суд вважає, що у відповідача не виник обов`язок протягом 60 днів оплатити товар, який був поставлений за накладною №127, оскільки поставка була здійснена не повністю.

Лише 19.04.2022, з укладенням додаткової угоди №2, сторони виключили товар, який був зазначений у позиціях 85-90 пункту 1.1 Договору, таким чином визначивши інший (менший) обсяг товару та узгодили нову загальну вартість продукції, що поставляється за Договором у сумі 445273 грн 20 коп., яка є тотожною вартості товару, поставленого за видатковою накладною №127 від 29.11.2021.

За таких обставин обсяг товару, який поставлений позивачем 29.11.2021, набув значення повного обсягу товару у розумінні пункту 1.1 Договору з 19.04.2022 - дати, з якої предмет поставки за Договором, було зміненого шляхом внесення змін до умов договору. До настання цієї дати поставлений товар не міг вважатися повним обсягом товару, оскільки Договір у чинній на той момент редакції передбачав поставку товару на суму 2984379 грн 36 коп.

Оскільки за умовами договору перебіг шістдесяти денного строку оплати пов`язується сторонами з датою поставки повного обсягу товару, а не з датою поставки частини товару, перебіг шістдесяти денного строку оплати розпочався з наступного дня укладення додаткової угоди, тобто з 20.04.2022 та закінчився 18.06.2022. Оскільки зазначена дата припадає на вихідний день (суботу), відповідно до частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, останнім днем строку оплати є 20.06.2022 (понеділок).

За таких обставин відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, з 21.06.2022, а не з 29.01.2022, як помилково визначено судом першої інстанції.

Висновок суду першої інстанції про те, що кінцевим строком оплати всього поставленого товару є 28.01.2022, ґрунтується на встановленні дати фактичної поставки товару (29.11.2021) без урахування наступної зміни сторонами предмета та обсягу поставки додатковою угодою №2 від 19.04.2022, а тому не відповідає обставинам справи, які встановлені на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зокрема тексту додаткових угод №1 та №2, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у цій частині відповідно до пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про необхідність обчислення строку оплати частини вартості товару у розмірі суми податку на додану вартість окремо від строку оплати вартості самого товару, у залежності від дати реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (05.07.2022) або дати, яка визначена у претензії позивача (02.01.2026), з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, а сума податку на додану вартість, обчислена від такої бази оподаткування, є складовою частиною ціни товару та формує загальну вартість товару, що підлягає сплаті покупцем, а не є самостійним, відокремленим від ціни товару грошовим зобов`язанням із власним строком виконання.

Пунктом 3.3 Договору на постачальника покладено обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідає вимогам пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, проте зазначена умова визначає порядок виконання постачальником його податкового обов`язку, а не встановлює для покупця інший, відмінний від того, що визначений умовами Договору строк оплати вартості товару. Аналіз взаємопов`язаних положень пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Договору свідчить, що сторони погодили ціну товару, яка включає податок на додану вартість, та шістдесяти денний строк оплати вартості товару.

Порушення постачальником строків реєстрації податкової накладної, які установлені Податковим кодексом України, є підставою для застосування до постачальника заходів, які передбачені податковим законодавством, проте не породжує для покупця права на відстрочення виконання його власного грошового зобов`язання за Договором понад строк, який погоджений Договором, оскільки умовами Договором не передбачено, що прострочення постачальником обов`язку з реєстрації податкової накладної тягне за собою відповідну зміну строку оплати покупцем вартості товару. Такий висновок узгоджується з позицією суду першої інстанції у цій частині, яку колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правильною.

Наведене також спростовує доводи скаржника про застосування до частини вартості товару у розмірі суми податку на додану вартість строку оплати, який визначений у претензії позивача (до 02.01.2026), оскільки зобов`язання відповідача щодо оплати вартості поставленого товару, включно з сумою податку на додану вартість, виникло раніше - з настанням шістдесяти денного строку і не може бути відстрочене односторонньою вимогою кредитора, яка викладена у претензії.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 445273 грн 20 коп розпочалося з 21.06.2022.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних та інфляційні втрати, які передбачені зазначеною нормою, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації за користування останнім грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові, та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем розпочалося з 21.06.2022, а не з 01.02.2022, як помилково визначив суд першої інстанції, застосувавши до розрахунку період, який суд самостійно визнав помилковим, проте залишений без змін лише з мотивів недопущення виходу за межі позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що така мотивація суперечить вимогам частини другої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами.

Здійснивши перерахунок трьох процентів річних від суми боргу 445273 грн 20 коп. за період прострочення з 21.06.2022 до 15.01.2026, з урахуванням фактичної кількості днів прострочення у кожному календарному році та фактичної кількості днів у відповідному календарному році (2022 рік - 194 дні прострочення при 365 днях у році; 2023 рік - 365 днів прострочення; 2024 рік - 366 днів прострочення; 2025 рік - 365 днів прострочення; 2026 рік - 15 днів прострочення), колегія суддів апеляційного господарського суду визначила розмір трьох процентів річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 47723 грн 53 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, та обчислюються за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, з подальшим підсумовуванням одержаних результатів за весь час прострочення. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений уповноваженим державним органом, за кожний місяць прострочення. Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем розпочалося 21.06.2022, першим повним календарним місяцем прострочення, за який підлягає нарахуванню індекс інфляції, є липень 2022 року, а останнім - грудень 2025 року, оскільки кінцева дата розрахунку - 15.01.2026 - припадає на період з першого до п`ятнадцятого числа місяця, за яке інфляційна складова без урахування такого місяця не нараховується.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат від суми боргу 445 273 гривні 20 копійок за період з липня 2022 року по грудень 2025 року, з використанням опублікованих Державною службою статистики України індексів інфляції за відповідні місяці, колегія суддів апеляційного господарського суду визначила розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 164688 грн 20 коп.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у частині визначення дати початку прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оскаржуваного рішення у частині розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також відповідного розподілу судових витрат, тоді як в іншій частині, зокрема щодо встановлення факту та розміру основного боргу, рішення суду першої інстанції відповідає закону та обставинам справи і скасуванню чи зміні не підлягає.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог, заявлених до стягнення, становив 759815 грн 83 коп., судовий збір за подання позовної заяви сплачений позивачем у розмірі 9117 грн 79 коп. За результатами апеляційного перегляду загальний розмір вимог, який визнаний обґрунтованим, становить 657684 гривні 93 копійки (445273 грн 20 коп борг, 47723 грн 53 коп. 3% річних, 164688 грн 20 коп. інфляційних), що становить 86,5585 відсотка від первісно заявленої суми позовних вимог.

З урахуванням наведеного співвідношення, судовий збір за подання позовної заяви підлягає до відшкодування позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7892 грн 22 коп. судового збору.

За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 5697 грн 77 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №425 від 27.03.2026. Оскільки за результатами апеляційного перегляду вимоги позивача визнані обґрунтованими у тій самій пропорції - 86,5585% від заявленого розміру, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу між сторонами, а тому до відшкодування скаржнику за рахунок позивача підлягає 4931 грн 90 коп. судового збору.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2026 змінити у частині стягнення інфляційних та річних та розподілу судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» 164688 грн 20 коп., інфляційних, 47723 грн 53 коп. 3% річних, 7892 грн 22 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 4931 грн 90 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.07.2026.

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.В. Стефанів

Т.Ю. Демчина