Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №908/672/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/672/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (боржника): Біленко Р.І. (в режимі відеоконференції);

від кредитора: Саковець І.В. (в режимі відеоконференції);

арбітражний керуючий: Ведмедєв С.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 (постановлену суддею Юлдашевим О.О. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 17.06.2026)

у справі № 908/672/25

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (м. Запоріжжя);

кредитор - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (м. Київ);

арбітражний керуючий Ведмедєв Сергій Сергійович (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25:

- у клопотанні боржника ОСОБА_1 про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів відмовлено;

- клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 задоволено;

- закрито провадження у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- припинено процедуру реструктуризації боргів боржника та повноваження керуючого реструктуризацією Ведмедева С.С.;

- припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025.

Ухвала обґрунтована наступним:

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/672/25 за підсумками попереднього засідання визнано грошові вимоги АТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 2 000 грн 00 коп. - позачергове задоволення, 77 501 851 грн 53 коп. - друга черга задоволення, та 4 844 грн 80 коп. судового збору за подання заяви до суду - позачергове задоволення. Тобто всього у розмірі 77 508 696 грн 30 коп.;

- відповідно до надісланого кредитору проєкту Плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (надалі також - боржник): 1) доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів: заробітна плата 32 650 грн 00 коп. на місяць; 2) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів (банку) 10 000 грн 00 коп.; 3) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб орієнтовно 22 650 грн 00 коп. на місяць; 4) вимоги кредиторів (банку), які будуть прощені (списані) у разі виконання Плану реструктуризації боргів 76 852 307 грн 61 коп.;

- нормами статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб гарантується у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні, що з 01.01.2026 становить 3 328 грн 00 коп. Натомість боржник пропонує щомісячне погашення у розмірі 10 000 грн 00 коп., залишаючи на побутові потреби 22 650 грн 00 коп. на місяць. Таким чином, при доході 32 650 грн 00 коп. щомісячно та відніманні гарантованого мінімуму 3 328 грн 00 коп., боржник має реальну фінансову можливість сплачувати 29 322 грн. 00 коп. щомісяця. Отже, за 60 місяців сума погашення має становити 1 759 320 грн 00 коп., що майже у 3 рази більше, ніж пропонує боржник (600 000 грн 00 коп.). Отже, наявна неспівмірність суми, запропонованої до погашення, із визнаною судом сумою грошових вимог АТ "Ощадбанк";

- за даними поданих декларацій, боржниця зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомого майна належить ОСОБА_2 (доньці боржниці), яка набула право власності на нього у 2021 році на підставі договору дарування. При внесенні даних до декларацій не було внесено інформації про дочку ОСОБА_2 та вищезазначену квартиру. В подальшому, вже після направлення АТ "Ощадбанк" листа від № 55-11/30827/2026 від 03.03.2026 боржником було виправлено декларації та внесено інформацію про дочку ОСОБА_2 та вищезазначену квартиру. Однак даних про доходи дочки ОСОБА_2 та інші активи декларації не містять, відповідних запитів до органів податкової служи щодо доходів дочки ОСОБА_2 та відповідей матеріали перевірки декларацій не містять. Отже, невнесення даних про майно та доходи ОСОБА_2 до декларацій, з урахуванням факту приховування ОСОБА_2 як дочки при поданні первинних декларацій, та подальше виправлення цієї інформації лише після листа банку (№ 55-11/30827/2026 від 03.03.2026) розцінюється як свідоме приховування інформації про члена сім`ї та відповідно її майно;

- дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що інформація про доходи дочки боржника, наявність або відсутність у неї інших активів, а також інші відомості, необхідні для перевірки декларацій боржника, фактично відсутні;

- крім того, матеріалами справи підтверджується, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до дочки боржниці на підставі договору дарування. Зазначені обставини збігаються у часі з виникненням фінансових труднощів основного боржника за кредитним договором та подальшим оформленням забезпечувальних зобов`язань за участю ОСОБА_1 . Незважаючи на те, що суд не надає остаточної оцінки правомірності такого правочину в межах даної справи, наведені обставини у сукупності із первинним незазначенням дочки боржника у деклараціях об`єктивно викликають сумніви щодо повноти розкриття боржником інформації про свій майновий стан та майновий стан членів сім`ї;

- суд також враховує, що єдиний кредитор із правом вирішального голосу у справі - АТ "Державний ощадний банк України" - двічі голосував проти схвалення Плану реструктуризації боргів боржника;

- крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи № 908/672/25 повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 2019/54594 25-Вих від 02.07.2025, а також повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит керуючого реструктуризацією від № 19/79481-25-Вих від 07.10.2025 у період з 12.06.2022 по 12.06.2025 боржниця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перетинала державний кордон України (28.05.2023 - виїзд через пункт пропуску Ягодин, 15.06.2023 - в`їзд через пункт пропуску Мостиська). Керуючим реструктуризацією жодних заходів по встановленню повної інформації про факт (відсутність факту) митного декларування боржником цінностей при перетині кордону вжито не було. Крім того, також відсутні дані про перетин кордону дочкою боржника ОСОБА_2 та про факт (або відсутність) факту декларування нею цінностей при перетині кордону, що підлягало встановленню з огляду на фідуціарний характер відносин;

- даних про доходи дочки ОСОБА_2 та інші активи декларації не містять, відповідних запитів до органів податкової служи щодо доходів дочки ОСОБА_2 та відповідей матеріали перевірки декларацій не містять;

- за таких обставин, інформацію про майно боржника та члені її сім`ї встановлено неповно, що перешкоджає переходу до процедури погашення боргів;

- у зв`язку з викладеним, АТ "Ощадбанк", як єдиним кредитором (з правом вирішального голосу) у справі № 908/672/25 було прийнято рішення про голосування "Проти" схвалення Плану реструктуризації боргів боржника, погодженого боржником 13.03.2026 (копія протоколу зборів кредиторів у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , складений за результатами опитування 04.06.2026, міститься в матеріалах справи). Як убачається з протоколу зборів кредиторів, кредитором прийнято рішення про відмову у схваленні Плану реструктуризації та звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що у даній справі відсутні передбачені Кодексом України з процедур банкрутства підстави для переходу до процедури погашення боргів боржника та визнання його банкрутом. Натомість встановлені обставини свідчать про наявність підстав, передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, для закриття провадження у справі. З урахуванням викладеного клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання боржника про визнання його банкрутом та введення процедури погашення боргів слід відмовити.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 (боржник) звернулась за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх № суду 51155 від 26.06.2026), в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25 скасувати повністю, справу направити до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду (переходу до процедури погашення боргів).

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- боржник діяла добросовісно і самостійно усунула вказані кредитором недоліки, подавши виправлені декларації із внесенням інформації про доньку та її майно ще до моменту розгляду справи судом по суті (в березні 2026 року);

- на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 09.06.2026 вся інформація була розкрита боржником;

- повнолітня донька боржниці проживає окремо, не пов`язана з боржницею спільним побутом, не перебуває на її утриманні та веде повністю самостійне господарство. Договір дарування квартири було укладено у 2021 році - тобто за 4 роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (12.06.2025), що виключає мету приховування майна від процедури банкрутства, оскільки на той момент такої процедури не існувало й не передбачалося. Боржник не мала умислу на приховування родичів, а первинне неповне заповнення було викликане помилковим тлумаченням норм сімейного права щодо визначення кола членів сім`ї, які спільно проживають;

- щодо неспівмірності Плану реструктуризації суд вказав на те, що запропонований боржником План реструктуризації передбачав виплату кредитору 10 000 грн 00 коп. на місяць при доході 32 650 грн 00 коп., що, на думку суду, є заниженим розміром. Скаржник наголошує, що План реструктуризації є лише проєктом пропозиції боржника. Відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, кредитори мають право висувати свої заперечення, пропонувати зміни до плану або розробляти свій варіант. Сама по собі незгода єдиного кредитора з параметрами плану (сумою погашення) або визнання судом його неспівмірним не є законною підставою для закриття провадження у справі, а є підставою для подальшого обговорення, коригування або, у разі неможливості реструктуризації, переходу до процедури погашення боргів (ліквідації), про що боржник і просила суд у своєму клопотанні від 08.06.2026. Навіть за умови включення в План реструктуризації боргів щомісячної суми 29 332 грн 00 коп. (із розрахунку 32 650 - 3 328) на погашення заборгованості, кредитор отримав би за 5 років лише 1 759 320 грн 00 коп., що складає лише 2,27% від загальної суми вимог кредитора, визнаної судом, а залишок заборгованості в розмірі 75 749 376 грн 33 коп. кредитору довелось би спростити (списати), що кредитор, як державний банк, ніколи б не зробив. Тож неспівмірність умов реструктуризації боргів полягає не в розмірі щомісячної суми для погашення вимог кредитора, а взагалі в розмір щомісячного доходу боржника та загальної суми заборгованості основного боржника - ТОВ "Асоціація дитячого харчування", поручителем якого є боржник;

- щодо фактів перетину кордону суд першої інстанції поставив у провину боржнику факт перетину кордону у 2023 році та відсутність даних про митне декларування цінностей. Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що сам по собі факт короткострокового виїзду за кордон у 2023 році (на 18 днів) не є доказом наявності у боржника прихованих активів. Обов`язок щодо збору інформації, направлення запитів до митних та прикордонних органів покладено законом на керуючого реструктуризацією (арбітражного керуючого). Невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим Ведмедєвим С.С. своїх процесуальних обов`язків та ухвал суду не може бути підставою для покладання негативних наслідків такої бездіяльності виключно на боржника у вигляді закриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- таким чином, висновки суду першої інстанції про свідоме приховування боржником інформації та майна є передчасними, а закриття провадження позбавляє боржника законного права на відновлення платоспроможності, передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства.

Від арбітражного керуючого Ведмедєва С.С. до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 9707/26 від 14.07.2026), в якому він просить суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25 - скасувати та направити справу № 908/672/25 до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований арбітражним керуючим наступними обставинами:

- дійсно, при внесенні даних до декларацій, боржником не було внесено інформації про дочку ОСОБА_2 , але боржник після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї, де зазначив відомості про дочку ОСОБА_2 . Законодавець визнає можливість допущення боржниками помилок при поданні декларацій, а тому і встановив можливість для виправлення таких помилок. Боржник вчасно виправив декларації, в яких зазначив лише той обсяг відомостей та інформації, яким володів, додатково пояснивши, що на момент звернення до суду та складання декларацій боржник не вважав свою повнолітню дочку, яка живе власним життям, з власною сім`єю вже багато років за кордоном та взагалі не спілкується з боржником, членом своєї сім`ї. Саме з цих причин боржник надав відомості про рухоме / нерухоме майно дочки, отримані з відповідних відкритих державних реєстрів, але не надав інформації про її доходи, тому що зв`язку з дочкою у боржника немає, а самостійно таку інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу боржник повноважень не має;

- твердження суду про те, що майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника або зареєстровано на іншого члена сім`ї, з метою ухилення від погашення боргу перед кредиторами, є також безпідставним. Боржниця дійсно відчужила своє майно на користь своєї дочки, уклавши договір дарування 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстрація переходу права власності зазначеного майна від боржниці до дочки боржниці відбулася 06.08.2021. Зобов`язання ж боржниці за порукою виникло 24.11.2021, коли боржниця уклала відповідний договір поруки № 169/55/2 від 24.11.2021, за яким боржниця прийняла на себе прямі зобов`язання відповідати перед кредитором за зобов`язаннями ТОВ "Асоціація дитячого харчування", що виникли за договором кредитної лінії М9169//1 від 10.02.2011. На момент укладання договору поруки, боржник не мав у власності зазначене нерухоме майно, а відтак і не міг відповідати таким майном за своїми зобов`язаннями перед кредитором за договором поруки та в справі про неплатоспроможність. Укладений боржником договір дарування 1/3 частини квартири ніяк не може вважатися таким, що був укладеним з метою ухилення від погашення боргу перед кредиторами (в даному випадку за договором поруки боржника), адже на момент укладення договору дарування ні боргу боржника перед кредитором, ні зобов`язання за порукою, у боржника перед кредитором ще не існувало;

- отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не повно та не об`єктивно оцінивши всі наявні матеріали, пояснення сторін та обставини справи, не правомірно постановив оскаржувану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25.

Від ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № суду 9862/26 від 17.07.2026), в яких зазначені наступні обставини:

- нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи;

- щодо членів сім`ї (доньки), боржник не мав умислу на приховування: інформація була надана, як тільки стало зрозуміло, що це критично для процедури. Відсутність детальної інформації щодо доходів члена сім`ї пояснюється їхньою фінансовою самостійністю, а не ухиленням від співпраці;

- закриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 є надмірним заходом, який позбавляє боржника права на законну реабілітацію через формальну помилку, яку було виправлено;

- висновок про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є незаконним, оскільки боржником було виправлено декларації та внесено інформацію про дочку та квартиру. Боржниця самостійно подала уточнену декларацію до моменту подання кредитором клопотання про закриття провадження у справі, що є доказом відсутності умислу на ухилення від погашення боргу.

Від кредитора (АТ "Державний ощадний банк України") за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 10021/26 від 22.07.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований кредитором наступними обставинами:

- як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, провадження у справі закрито на підставі пунктів 1 та 2 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства: у зв`язку з неповнотою та недостовірністю відомостей у деклараціях боржника про члена сім`ї та її майно, та набуттям членом сім`ї майна за договором дарування в період виникнення забезпечувального зобов`язання боржника. Натомість увесь пункт 2 апеляційної скарги побудований на запереченні неспівмірності Плану реструктуризації як нібито єдиної підстави закриття провадження у справі. Це є хибною кваліфікацією: незгода кредитора з планом реструктуризації не стала самостійною підставою закриття провадження у справі за частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, і в оскаржуваній ухвалі такою підставою не виступає. Отже, відповідні доводи скаржника спрямовані на спростування підстави, яка не була покладена судом в основу закриття провадження у справі;

- скржник наголошує, що боржник самостійно усунула недоліки, подавши виправлені декларації із внесенням інформації про доньку та її майно ще до розгляду справи по суті, що нібито виключає закриття провадження у справі. Ці доводи не відповідають обставинам справи. По-перше, механізм усунення недоліків, передбачений пунктом 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, пов`язує семиденний строк на виправлення саме з отриманням боржником Звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації. У цій справі внесення виправлень було зумовлене не Звітом керуючого, а надісланням банком листа № 55-11/30827/2026 від 03.03.2026, у якому кредитор виявив факт неповного декларування. Тобто розкриття відомостей відбулося лише після того, як приховування було виявлено кредитором. По-друге, і це є визначальним, навіть виправлені декларації залишаються неповними та недостовірними. Як правильно встановлено судом першої інстанції, декларації не містять даних про доходи доньки боржника ( ОСОБА_2 ) та про наявність або відсутність у неї інших активів, окрім вищезазначеної квартири, виправлення про що було внесено після повідомлення кредитора; відсутні й відповідні запити до органів податкової служби та відповіді на них. Отже, інформація про майновий стан члена сім`ї боржника залишилася нерозкритою боржником у повному обсязі й станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення. За таких умов виправлена декларація не відповідає вимозі повноти та достовірності, а тому передбачений законом механізм усунення недоліків не можна вважати виконаним;

- згідно з правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками;

- за даними Державної прикордонної служби України боржник у період з 12.06.2022 по 12.06.2025 перетинала державний кордон (28.05.2023 - виїзд через пункт пропуску "Ягодин", 15.06.2023 - в`їзд через пункт пропуску "Мостиська"), при цьому органами Державної митної служби України відмовлено у наданні відомостей про декларування боржником валютних цінностей при перетині кордону. Внаслідок цього повнота відомостей про майно боржника залишилася невстановленою;

- про дані обставини АТ "Ощадбанк" було повідомлено у листі від № 55 11/30827/2026 від 03.03.2026. Жодних заходів по встановленню повної інформації про факт (відсутність факту) митного декларування боржником цінностей при перетині кордону вжито не було;

- також відсутні дані про перетин кордону дочкою боржника ОСОБА_2 та про факт (або відсутність) факту декларування нею цінностей при перетині кордону, що підлягало встановленню з огляду на фідуціарний характер відносин. Доводи скаржника про те, що обов`язок збору такої інформації покладено на керуючого реструктуризацією, а його бездіяльність не може мати негативних наслідків для боржника, не спростовують законності ухвали. Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 903/264/21, таке саме незазначення боржником членів сім`ї у деклараціях позбавляє суд і керуючого реструктуризацією можливості отримати інформацію про перетин кордону та задекларовані цінності членів сім`ї. Тобто інформаційна прогалина є наслідком поведінки самого боржника. Підвищений обов`язок повного та достовірного розкриття інформації про майновий стан покладено законом саме на боржника - фізичну особу, який ініціює справу про власну неплатоспроможність (постанова Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №903/264/21), і цей обов`язок не може бути перекладений на керуючого реструктуризацією або суд; можливі окремі упущення керуючого реструктуризацією не усувають неповноти декларації боржника.;

- отже, боржниця повинна була сприяти у встановленні і повному розкритті інформації про її майновий стан, особливо після того як на неповноту інформації вказано кредитором. За відсутності певної інформації необхідно було вжити заходів для її повного розкриття перед кредитором та судом;

- окремо слід наголосити на ознаках виведення активів на користь члена сім`ї. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до доньки боржника на підставі договору дарування від 06.08.2021. Цей період збігається з визнанням критичним фінансового стану основного боржника - ТОВ "Асоціація дитячого харчування" - та процедурою фінансової реструктуризації його грошового зобов`язання (яку розпочато 11.05.2021; план реструктуризації укладено 26.08.2021), статтею 2.05 якого передбачено надання ОСОБА_1 (як учасником товариства з часткою 49,99 %) солідарної поруки в повному обсязі. Отже, майно було відчужене на користь члена сім`ї саме в період виникнення у боржника забезпечувального зобов`язання (поруки) перед банком. З огляду на це, довід апеляційної скарги про те, що дарування відбулося за 4 роки до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не має правового значення: релевантним є момент виникнення боргу та забезпечувального зобов`язання, а не дата ініціювання справи про неплатоспроможність (2025 рік). Наведене у сукупності з первинним приховуванням доньки як члена сім`ї у деклараціях об`єктивно свідчить про ознаки, передбачені пунктом 2 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;

- боржник, який не має наміру діяти добросовісно, не може бути реабілітований у цій процедурі; закриття провадження за частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є при цьому невідворотним наслідком об`єктивно недобросовісних дій;

- у даній справі сукупність обставин: приховування у первинних деклараціях доньки як члена сім`ї та належної їй квартири; виправлення декларацій лише після виявлення цього кредитором; збереження неповноти та недостовірності відомостей (відсутність даних про доходи й активи доньки (інші активи окрім виявленої банком квартири)) навіть у виправлених деклараціях; відчуження квартири на користь члена сім`ї саме в період виникнення забезпечувального зобов`язання (поруки) не відповідає наведеному стандарту добросовісності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.07.2026.

У судове засідання 22.07.2026 з`явилися представники скаржника (боржника), кредитора та арбітражний керуючий.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 22.07.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

У судовому засіданні 22.07.2026 представниками скаржника (боржника), кредитора та арбітражним керуючим була висловлена правова позиція з приводу поданої апеляційної скарги.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 22.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025 відкрито провадження у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Ведмедєва С.С.; призначено попереднє судове засідання на 12.08.2025.

На офіційному веб-порталі Судової влади України здійснено публікацію повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за № 76391 від 17.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 визнано грошові вимоги АТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 2 000 грн 00 коп. основного боргу - позачергове задоволення, 77 501 851 грн 53 коп. основної заборгованості - друга черга задоволення та 4 844 грн 80 коп. судового збору за подання заяви до суду - позачергове задоволення; зобов`язано керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Ведмедєва С.С. протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали; зобов`язано конкурсного кредитора розглянути проєкт плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність; судове засідання призначено на 13.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2025 відкладено судове засідання на 19.03.2026 у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 12.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 відкладено судове засідання на 09.06.2026; зобов`язано повторно керуючого реструктуризацією Ведмедєва С.С. виконати вимоги, викладені в ухвалі суду від 12.08.2025.

12.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання АТ "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі

08.06.2026 до Господарського суду Запорізької області від АТ "Державний ощадний банк України" надійшло уточнене клопотання про закриття провадження.

08.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання Боржника про визнання його банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25:

- у клопотанні боржника ОСОБА_1 про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів відмовлено;

- клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 задоволено;

- закрито провадження у справі № 908/672/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- припинено процедуру реструктуризації боргів боржника та повноваження керуючого реструктуризацією Ведмедева С.С.;

- припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2025.

Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості судового рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень інших учасників справи та висновків суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, необхідним є з`ясування питання правильності застосування судом приписів статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб, необхідно зазначити, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи - підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною 2 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Зазначену позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодексу України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).

Також, Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Задля ефективної реалізації боржником цього права Кодексу України з процедур банкрутства передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.

Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.

За частиною 1 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість (пункт 1 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства).

Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника (частина 3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).

На результатах таких заходів, за приписами частини 7 статті 123 та частини 1 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.

Тому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства при відкритті провадження у справі.

Апеляційний суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.

За приписами частин 1, 2 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.

Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов`язків у строки, встановлені законом чи судом.

Виходячи з наведеного, необхідно наголосити на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи № 908/672/25 повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 2019/54594 25-Вих від 02.07.2025, а також повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит керуючого реструктуризацією від № 19/79481-25-Вих від 07.10.2025 у період з 12.06.2022 по 12.06.2025 Боржниця ОСОБА_1 перетинала державний кордон України (28.05.2023 - виїзд через пункт пропуску Ягодин, 15.06.2023 - в`їзд через пункт пропуску Мостиська).

Керуючим реструктуризацією жодних заходів по встановленню повної інформації про факт (відсутність факту) митного декларування боржником цінностей при перетині кордону вжито не було.

Колегія суддів частково погоджується з доводами скаржниці про те, що недоліки у роботі арбітражного керуючого не можуть бути поставлені у вину боржниці.

Проте апеляційний господарський суд звертає увагу скаржниці, що недоліки у роботі арбітражного керуючого не скасовують обов`язку боржника надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів сім`ї, щодо розміру та джерел доходів, витрат та документи на їх підтвердження.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №918/1122/23, від 15.01.2026 у справі № 916/5624/24, від 29.08.2024 у справі № 918/806/21.

За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог

Добросовісність боржника – фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який наведений у постанові від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, невстановлення певних обставин арбітражним керуючим не може безумовно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов`язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції першочергово мав дослідити повноту та достовірність декларацій боржника, а також добросовісність боржника - фізичної особи, оскільки вказане є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс з процедур банкрутства України обумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що суд повинен з`ясувати повноту та достовірність інформації про майновий стан боржника, фактичні обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника, розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів тощо, задля встановлення виконання чи невиконання мети процедури реструктуризації боргів боржника, а не лише виходити з аналізу звіту керуючого реструктуризацією стосовно визначення ознак добросовісності боржника.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

Так, відповідно до частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Положення частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства вичерпно врегульовують зміст поняття "член сім`ї боржника", яке є спеціальним, встановленим саме для цілей визначення змісту правовідносин щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.

Тлумачення частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.06.2022 у справі № 903/264/21, незазначення боржником всіх членів сім`ї у деклараціях є порушенням вимог, передбачених частиною 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, і фактично позбавляє можливості суд вчинити дії, встановлені пунктами 9, 10 частини 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою отримання повної, достовірної та актуальної інформації про доходи боржника та членів його сім`ї, майно, задеклароване такими особами при перетині кордону, та зобов`язати орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією і суду інформацію про перетин боржником та членами його сім`ї державного кордону за останні три роки.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Боржниця зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомого майна належить ОСОБА_2 (доньці Боржниці), яка набула право власності на нього у 2021 році на підставі договору дарування.

При цьому, звертаючись у березні 2025 року до суду, в долучених до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Деклараціях про майновий стан боржника Боржником не було відображено інформацію про доньку ОСОБА_2 , а також не відображено відомостей про вищезазначену квартиру.

В подальшому, вже після направлення АТ "Ощадбанк" листа від № 55-11/30827/2026 від 03.03.2026, Боржницею було виправлено Декларації та внесено інформацію про доньку ОСОБА_2 та вищезазначену квартиру.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, даних про доходи доньки Боржниці - ОСОБА_2 та інші активи Декларації про майновий стан боржника не містять, відповідних запитів до органів податкової служи щодо доходів доньки Боржниці ОСОБА_2 та відповідей матеріали перевірки декларацій також не містять.

У постанові від 18.11.2025 у справі № 921/555/22 Верховний Суд зазначив, що невідображення активів членів сім`ї не є неточностями декларації, а є невідображенням повної та достовірної інформації про все наявне майно боржника та членів його сім`ї, що є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов`язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.

Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції вірно встановив, що інформацію про майно Боржниці та членів її сім`ї встановлено неповно, що перешкоджає переходу до процедури погашення боргів.

Отже, невнесення даних про майно та доходи доньки Боржниці - ОСОБА_2 до Декларацій про майновий стан боржника, з урахуванням факту тривалого приховування Боржницею доньки ОСОБА_2 при поданні первинних декларацій, та подальше виправлення цієї інформації лише після листа Банку (№ 55-11/30827/2026 від 03.03.2026) розцінюється як свідоме приховування інформації про члена сім`ї та, відповідно, її майно.

Відтак, судом апеляційної інстанції у цій справі були встановлені обставини, які на переконання суду, свідчать про недобросовісну поведінку Боржниці, оскільки є такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, відсутність мети досягти компромісу з кредиторами.

При цьому, як було зазначено вище, недоліки у роботі арбітражного керуючого не скасовують обов`язку боржника надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів сім`ї, щодо розміру та джерел доходів, витрат та документи на їх підтвердження. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі №918/1122/23, від 15.01.2026 у справі № 916/5624/24, від 29.08.2024 у справі №918/806/21.

Апеляційний господарський суд зазначає про те, що встановлення обставин добросовісності боржника в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства належить до дискреційних повноважень суду, і кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин кожної окремої справи, що позбавляє можливості формулювання універсального правового висновку.

Колегія суддів враховує, що індивідуальний характер обставин кожної окремої справи, на підставі яких судом встановлюється недобросовісність боржника, зумовлює висновок про відсутність універсального підходу для вирішення цього питання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №916/5624/24.

При цьому частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні

При цьому, слід зауважити, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є інструментом легалізації ухилення від виконання грошових зобов`язань чи способом уникнення наслідків недобросовісної поведінки.

За відсутності сумлінної поведінки боржника застосування механізмів Кодексу України з процедур банкрутства фактично перетворюється на спосіб порушення прав кредиторів та знецінення принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.

Відтак, саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов`язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та майновий стан осіб, зазначені боржником у декларації.

Виходячи із встановлених у цій справі фактичних обставин, зазначених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ненадання боржницею повних і достовірних відомостей про майно Боржниці та членів її сім`ї, доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, свідчить про недобросовісну поведінку боржниці, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів, враховуючи встановлені у справі обставини, дійшла висновку, що в цій справі судом першої інстанції правильно застосовано положення частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства і прийнято у межах дискреційних повноважень суду обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про закриття провадження у справі та у задоволенні клопотання Боржниці про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів правомірно відмовив.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши та дослідивши усі обставини, що стосуються повноти та достовірності декларацій боржника, а також добросовісності дій боржника, враховуючи те, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, та беручи до уваги те, що обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, підлягають встановленню судом першочергово перед вирішенням судом питання щодо подальшого руху справи (в т.ч. розгляду та затвердження судом плану реструктуризації боргів) прийшов до вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, - ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25, відсутні, тому у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2026 у справі № 908/672/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 908/672/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повна постанова складена та підписана 23.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк