Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №912/140/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Дніпро Справа № 912/140/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (позивача): Мазан О.І. (в режимі відеоконференції);

від скаржника (відповідача): Зінкевич Д.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 (ухвалене суддею Тимошевською В.В. у м. Кропивницькому, повне рішення складене 11.05.2026)

у справі № 912/140/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" (с. Синьки, Голованівський район, Кіровоградська область)

про стягнення штрафних санкцій за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D від 17.04.2025 в загальному розмірі 1 915 158 грн 23 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" (далі по тексту - відповідач) штраф та пеню за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D від 17.04.2025 в загальному розмірі 1 915 158 грн 23 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 161 141 грн 15 коп. - пеня;

- 754 017 грн 08 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D від 17.04.2025 в частині строків виконання робіт, а саме: строку поетапного виконання робіт згідно з графіком та строком завершення будівництва. Враховуючи допущене відповідачем прострочення, на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, статті 121-1 Бюджетного кодексу України та пункту 13.6. договору, позивач нарахував та заявив до стягнення:

- пеню на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 696 417 грн 71 коп.;

- пеню на підставі пункту 13.6. договору в сумі 464 723 грн 44 коп.;

- штраф на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 754 017 грн 08 коп.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі №912/140/26:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 405 265 грн 94 коп. пені, а також 4 863 грн 19 коп. судового збору;

- у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення обґрунтоване наступним:

- після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника (пункт 3.4. договору);

- внаслідок внесення змін до договору, сума зобов`язання за таким договором, а також відповідний обсяг закупівлі (робіт), становить 28 947 566 грн 79 коп.;

- пункт 13.6. договору, з посиланням на який позивач нараховує пеню в розмірі 464 723 грн 44 коп. з розрахунку 0,1% договірної ціни (30 981 562 грн 90 коп. згідно з розрахунку позивача), встановлює відповідальність за порушення строків завершення будівництва. Тобто, відповідальність за несвоєчасне досягнення кінцевого результату робіт. Оскільки у даному випадку сторони змінили суму зобов`язання, тобто кінцевим результатом робіт за договором є роботи на суму 28 947 566 грн 79 коп., то, відповідно, відсутні підстави для застосування відповідальності згідно з пунктом 13.6. договору на іншу суму договору та обсяг робіт;

- матеріалами справи встановлено, що між сторонами підписано такі Акти приймання виконаних будівельних робіт: 1) 09.06.2025 за червень 2025 року на суму 11 047 183 грн 86 коп.; 2) 15.07.2025 за липень 2025 на суму 17 446 431 грн 71 коп.; 3) 15.12.2025 за грудень на суму 453 951 грн 22 коп., а всього на загальну суму 28 947 566 грн 79 коп.;

- суд здійснює оцінку доводів сторін і поданих доказів на предмет дотримання виконання відповідачем саме основних робіт та враховує, що роботи за Актами від 15.12.2025 є додатковими, які не враховуються ані в підставах позову, ані в розрахунку штрафних санкцій;

- згідно з пунктом 3.1. договору встановлено строк виконання робіт до 30.06.2025 включно, тоді як кінцевою датою підписання Актів виконання основних робіт є 15.07.2025, що, як стверджує позивач, свідчить про порушення договірного строку виконання робіт і завершення будівництва;

- згідно з листом від 30.06.2025 ТОВ "АА-Ташир" повідомляв ВЧ НОМЕР_1 про виконання робіт за договором та про виконання додаткових робіт. Листом від 03.07.2025 відповідач надав довідку про стан виконання будівельних робіт, згідно з якою зазначено про завершення робіт 30.06.2025 та знаходження актів на перевірці інженера ТН. Суд зазначає, що, виходячи з нормативного визначення поняття договору будівельного підряду, наведеного в статті 875 Цивільного кодексу України, роботи вважаються виконаними не лише тоді, коли підрядник фактично завершив будівництво чи окремий обсяг робіт, а й тоді, коли результат робіт завершений відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, і переданий замовнику, а замовник його прийняв у встановленому порядку ("збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи"). Відповідно до статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Умовами укладеного між сторонами договору узгоджено, що: - після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника (пункт 3.4. договору); - приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, тощо, шляхом підписання сторонами акта за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 (пункт 10.2. договору); - акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику (пункт 10.3. договору); - замовник повинен розглянути та підписати акт протягом 5 робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт (пункт 10.3. договору). Отже, завершення робіт за договором прив`язується, у тому числі, до підписання актів або до моменту, коли замовник письмово відмовився від підписання без поважних підстав. З урахуванням викладеного, листи ТОВ "АА-Ташир" від 30.06.2025 та від 03.07.2025 не є свідченням завершення будівництва в розумінні умов договору та положень законодавства;

- суд констатує, що довідки та акти за договором щодо виконання основних робіт підписані 09.06.2025 та 15.07.2025. При цьому, така дата підпису міститься щодо кожного окремо підпису як замовника, так і підрядника та інженера технічного нагляду. Відповідач під час розгляду справи не повідомляє про затримку замовника в підписанні актів та не доводить порушення позивачем граничних строків підписання актів, які визначені договором. За вказаних обставин, дата підписання сторонами актів приймання виконання будівельних робіт 15.07.2025 є достатнім свідченням завершення будівництва у зазначену дату. Відсутність складеного акта огляду будівельного майданчика згідно з пунктом 4.1.1. договору не спростовує встановленого;

- щодо твердження відповідача про затримку з передачею позивачем будівельного майданчика, суд констатує, що умови договору не встановлюють конкретного строку для передачі будівельного майданчика, хоча фактична передача такого майданчика здійснена 28.04.2025, тоді як роботи згідно з графіком мали розпочинатись 14.04.2025. Водночас, відповідач не надав доказів того, що зазначена затримка призвела до прострочення виконання основних робіт та/або була єдиною причиною недотримання кінцевих строків підрядником. Також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між обставинами повітряних тривог і несприятливих, як стверджує відповідач, погодних умов, затримкою контрагентів відповідача та порушенням кінцевого строку виконання робіт. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про зазначені обставини під час виконання договору;

- у відповідності до вищевикладеного, суд вважає підтвердженим порушення відповідачем кінцевого строку виконання робіт до 30.06.2025 (завершення будівництва), що є підставою для застосування відповідальності згідно з пунктом 13.6. договору у вигляді пені в розмірі 0,1% договірної ціни, розмір якої остаточно визначений Додатковою угодою № 6 від 15.12.2025;

- згідно з викладеним та в межах періоду розрахунку позивача, вказана пеня становить: 28 947 566 грн 79 коп. х 0,1% х 14 днів прострочки з 01.07.2025 по 14.07.2025 включно = 405 265 грн 94 коп. пені. Пеня нарахована до останнього дня прострочки перед підписанням актів, оскільки день підписання не включається, так як на цей день зобов`язання вважається виконаним. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені за пунктом 13.6. договору підлягають частковому задоволенню в сумі 405 265 грн 94 коп.;

- щодо нарахованих позивачем пені і штрафу за порушення строків поетапного виконання робіт згідно з графіком виконання робі на підставі статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України суд дійшов таких висновків. Наведені норми передбачають застосування пені та штрафу у разі порушення зобов`язання, яке застосовується до конкретного зобов`язання, визначеного договором або законом. Тобто, за прострочення виконання зобов`язання у цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів у межах основного зобов`язання, крім якщо договір не містить іншого. У даному випадку договір чітко визначає відповідальність тільки за кінцевий строк, що узгоджується з нормами статті 121-1 Бюджетного кодексу України та частини 3 статті 231 Господарського кодексу України стосовно встановлення договором розміру відповідальності. Укладений між сторонами договір з усіма змінами до нього не передбачає застосування відповідальності у вигляді пені і штрафу за порушення строків виконання етапів окремих робіт, а тому підстави для застосування такої відповідальності відсутні.

Не погодившись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50235 від 15.05.2026), в якій просить:

- cкасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 по справі № 912/140/26 у частині відмови у задоволенні позовних вимог;

- ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю;

- cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 1 161 141 грн 15 коп. та штраф у розмірі 754 017 грн 08 коп., що загалом становить 1 915 158 грн 23 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Крім того, скаржник просить постановити ухвалу про участь представника Військової частини НОМЕР_1 Мазана Олега Івановича у всіх судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 обґрунтована наступними обставинами:

- факт порушення строків виконання зобов`язань по умовам договору підтверджується відсутністю станом на 30.06.2025 актів приймання виконаних будівельних робіт, на обсяг яких Військова частина НОМЕР_1 розраховувала штрафні санкції;

- в підтвердження часткового виконання робіт (в тому числі несвоєчасного виконання робіт), між сторонами були підписані: - довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3: від 09.06.2025 (10 довідок), 15.07.2025 (10 довідок), 15.12.2025 (10 актів); - акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: № 1 від 09.06.2025 (10 актів), № 2.48 від 15.07.2025, № 49.2 від 15.07.2025, № 50.2 від 15.07.2025, № 51.2 від 15.07.2025, № 52.2 від 15.07.2025, № 53.2 від 15.07.2025, № 54.2 від 15.07.2025, № 55.2 від 15.07.2025, № 56.2 від 15.07.2025, № 57.2 від 15.07.2025 та акти форми № КБ-2в від 15.12.2025 (10 актів), на загальну суму 28 947 566 грн 79 коп.; - додатково акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані також інженером технічного нагляду;

- вказані роботи оплачені позивачем на користь відповідача повністю на загальну суму 28 493 615 грн 57 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 111 від 15.05.2025, №382 від 10.06.2025, № 839 від 16.07.2025, № 840 від 16.07.2025, № 841 від 16.07.2025, № 842 від 16.07.2025, № 843 від 16.07.2025, № 844 від 16.07.2025, № 845 від 16.07.2025, № 846 від 16.07.2025, № 847 від 16.07.2025, № 848 від 16.07.2025 та 10 (десятьма) платіжними інструкціями за грудень 2025 року;

- враховуючи те, що порушення підрядником зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту та виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, і при цьому наявний факт несвоєчасного виконання взятих підрядником на себе зобов`язань по умовам договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд №93/4D від 17.04.2025, наявні підстави для стягнення з нього: - пені у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів (згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України та статтею 121-1 Бюджетного кодексу України); - пені у розмірі 0,1 % договірної ціни, за кожний день такого прострочення, за порушення строків завершення будівництва (30.06.2025), відповідно до пункту 13.6. договору. Таким чином, з підрядника підлягає стягненню: 1) пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 696 417 грн 71 коп. (частина 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України); 2) штраф в розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 754 017 грн 08 коп. (частина 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України); 3) пеня в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, що становить 464 723 грн 44 коп. (пункт 13.6 договору). Відтак, з підрядника підлягає стягненню 1 915 158 грн 23 коп. пені та штрафу;

- оскільки останній Акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в по договору (з виконання основних робіт) датований 15.07.2025, відповідно штрафні санкції у вигляді пені та штрафу розраховані Військовою частиною НОМЕР_1 по 15.07.2025;

- метою будівництва об`єкта, що є предметом договору, є недопущення просування військ Російської Федерації територією України, захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України та збереження життя військовослужбовців та громадян України. У наведених в скарзі справах до відповідачів була застосована відповідальність саме за порушення етапів виконання робіт по договорам і правомірність такої відповідальності підтвердив Верховний Суд в постановах. Отже, судова практика Верховного Суду доводить правомірність позиції позивача та спростовує висновки суду в оскаржуваному рішенні щодо безпідставності нарахування пені в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов`язань по етапам робіт згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України;

- при здійсненні власного розрахунку пені (згідно з пунктом 13.6. договору), суд виходив з договірної ціни в розмірі 28 947 566 грн 79 коп., однак така ціна договору була визначена сторонами шляхом внесення змін до договору у вигляді Додаткової угоди № 6 від 15.12.2025. Тобто, лише 15.12.2025 договірна ціна була зафіксована в розмірі 28 947 566 грн 79 коп. Відповідно до частин 3 і 4 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку дії договору або його зміна не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору. Оскільки в додатковій угоді № 6 від 15.12.2025 сторони не визначили зворотну її дію в часі в частині вступу її в силу (згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України), вона підлягала застосуванню лише з 15.12.2025. Відтак, дія додаткової угоди не поширюється на відносини, що мали місце до її підписання, як в частині її дії, так і в частині відповідальності сторін. Зважаючи на те, що пеня згідно з пунктом 13.6. договору була нарахована за період з 01.07.2025 по 15.07.2025, а діючою за цей період була ціна договору 30 981 562 грн 99 коп., саме дана сума підлягала до застосування при обрахунку пені;

- з аналізу статей 251, 252, 530, 631 та 653 Цивільного кодексу України слідує, що зміна розміру зобов`язання не звільняє сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків та зобов`язань під час всього строку дії такого зобов`язання. Відмовляючи в задоволенні стягнення пені, нарахованої за 15.07.2025 (один день), суд констатував, що день підписання актів до розрахунку пені не включається, оскільки день зобов`язання вважається виконаним. Скаржник з таким висновком не погоджується, оскільки день (дата) виконання договору (підписання актів) вважається датою затримки його виконання, оскільки такі роботи підрядником повинні були бути виконаними до наступлення цієї дати (15.07.2025). Оскільки дата складання останніх Актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в (з основних робіт) 15.07.2025, отже ця дата повинна бути врахована при нарахуванні пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2026.

Також не погодившись з вказаним вище судовим рішенням, за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" (вх. № суду 50276 від 18.05.2026), в якій просить:

- cкасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 по справі № 912/140/26 у частині задоволених позовних вимог;

- у вказаній частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю;

- судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга ТОВ "АА-Ташир" обґрунтована наступним:

- згідно з пунктом 3.2. договору підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт (додаток 4), але не пізніше 5 календарних днів після підписання договору, тобто не пізніше 22.04.2025. Незважаючи на встановлений договірний обов`язок, замовник (позивач) передав підряднику (відповідачу) будівельний майданчик лише 28.04.2025, тобто на 14 (чотирнадцять) календарних днів пізніше дати, з якої підрядник за умовами календарного графіка зобов`язаний був розпочати виконання робіт (14.04.2025). Зазначений факт встановлений та визнаний судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Незважаючи на запізнення з передачею будівельного майданчика, підрядник завершив виконання основних робіт за договором у визначений договірний строк - до 30.06.2025 включно, про що підрядник проінформував замовника листом від 30.06.2025 вих. № 30/06/2025, який міститься в матеріалах справи. Листом від 03.07.2025 вих. №03/07/2025 підрядник додатково надав замовнику довідку про стан виконання будівельних робіт, в якій було зазначено, що будівельні роботи завершено у повному обсязі станом на 30.06.2025, а Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в перебувають на перевірці інженера з технічного нагляду. Підрядником також направлено замовнику 11 (одинадцять) повідомлень від 15.07.2025 про закінчення виконання робіт по позиціях відділення № 48 - 57, в яких прямо зазначено, що роботи виконано у повному обсязі ще 30.06.2025, а об`єкти готові до введення в експлуатацію. Замовник, отримавши зазначені повідомлення, не висловив жодних зауважень, заперечень чи претензій щодо строків виконання робіт, не склав і не запропонував підряднику підписати акт огляду будівельного майданчика у порядку, передбаченому абзацом "б" пункту 4.1.1 договору, тобто не зафіксував будь-якого порушення строків виконання робіт у встановлений договором спосіб. Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в підписані сторонами та інженером з технічного нагляду 09.06.2025 та 15.07.2025 без жодних заперечень, зауважень чи відмови з боку замовника; роботи прийняті в повному обсязі та оплачені замовником;

- незважаючи на прийняття робіт та їх повну оплату, лише 16.08.2025, тобто через місяць після підписання останнього акта, замовник звернувся до підрядника з претензією про сплату штрафних санкцій, чим грубо порушив принципи добросовісності та послідовності поведінки;

- суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що відповідач зазначав, що взагалі не проставляв дату на Актах приймання виконання будівельних робіт 15.07.2025, а лише здійснював їх підпис. Таким чином, суд першої інстанції помилково ототожнив дату підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт із датою фактичного виконання робіт. Позивач, який є державним замовником в системі оборонних закупівель і на якого за пунктами 4.2.3., 4.2.4. договору покладено обов`язок здійснення технічного нагляду, не довів суду фактичну дату виконання робіт належними та допустимими доказами;

- окремої уваги заслуговує і той факт, що сам замовник своєю поведінкою спростовує власну позицію щодо тотожності дати підписання акта та дати виконання робіт. Замовник своєю фактичною поведінкою визнає існування суттєвого часового розриву між фактичним виконанням робіт та формальною датою підписання актів;

- суд першої інстанції ухилився від головного доказу - заяви свідка ОСОБА_1 , який безпосередньо здійснював технічний нагляд за виконанням робіт. У матеріалах справи міститься заява свідка - інженера з технічного нагляду Андалюкевича Олега від 26.03.2026. Інженер з технічного нагляду Андалюкевич О. не є працівником чи представником скаржника, а є незалежною особою, яка за умовами договору (підпункт 4.2.4. пункту 4.2.) здійснювала технічний нагляд за виконанням робіт від імені та в інтересах замовника. Її свідчення мають об`єктивний та неупереджений характер щодо встановлення фактичних обставин виконання робіт. Так, свідок зазначає, що: - будівельні роботи на об`єкті були фактично завершені до 30.06.2025; - підписання окремих актів виконаних робіт та оформлення документації здійснювалося пізніше з організаційних та документальних причин, що не впливало на фактичний стан готовності об`єкта;

- суд помилково не врахував порушення замовником своїх договірних зобов`язань з передачі будівельного майданчика, що відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України виключає прострочення підрядника. Судом першої інстанції встановлено факт порушення замовником своїх договірних зобов`язань - пропущення на 14 (чотирнадцять) календарних днів строку передачі будівельного майданчика, який є необхідним для початку виконання підрядником робіт за договором. Встановивши факт прострочення замовника, суд поклав на скаржника непропорційний тягар доказування того, що зазначена затримка призвела до прострочення виконання основних робіт. Навіть за висновком суду першої інстанції про прострочення підрядника, період прострочення становить лише 14 днів (з 01.07.2025 по 14.07.2025) - тобто рівно стільки саме днів, на скільки замовник запізнився з передачею будівельного майданчика. Ця цифра не може бути збігом - вона прямо свідчить про те, що повідомлене замовником "прострочення" підрядника є виключно наслідком власного прострочення замовника;

- замовник отримав листи підрядника від 30.06.2025 та від 03.07.2025 про завершення робіт у строк. Замовник 15.07.2025 без зауважень підписав Акти приймання виконаних будівельних робіт. Замовник у повному обсязі оплатив виконані підрядником роботи. Замовник не склав Акт огляду будівельного майданчика, передбачений підпунктом "б" пункту 4.1.1. договору, який є договірним способом фіксації порушення строків виконання робіт. Замовник лише через місяць після підписання останнього акта звернувся з претензією про штрафні санкції. Тобто замовник до моменту прийняття робіт жодним чином не зафіксував порушення строків, не заперечував проти прийняття робіт, не складав мотивованої відмови від підписання Актів (як це передбачено пунктом 10.3. договору), а навпаки вчиняв послідовні дії, спрямовані на прийняття та оплату робіт, і лише після цього, заднім числом, спробував стягнути штрафні санкції. Така поведінка прямо суперечить принципу venire contra factum proprium;

- висновок суду першої інстанції про застосування пункту 13.6. договору не відповідає стандарту доказування "вірогідності доказів" (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України). Будучи послідовним у тлумаченні норми, суд мав би встановити, що кінцевий результат робіт фактично досягнутий підрядником станом на 30.06.2025, тобто у договірний строк, і саме така фактична дата є датою завершення будівництва у розумінні пункту 13.6. договору. Натомість суд першої інстанції ототожнив дату фактичного завершення з датою формального підписання Акта, що не відповідає буквальному змісту пункту 13.6. договору;

- докази скаржника (підрядника) щодо своєчасного виконання робіт у строк до 30.06.2025: лист підрядника від 30.06.2025 № 30/06/2025 про завершення робіт за договором, який замовник отримав та на який надав письмову відповідь листом від 29.07.2025; лист підрядника від 03.07.2025 № 03/07/2025 з довідкою про стан виконання будівельних робіт, у якій зазначено, що будівельні роботи завершено в повному обсязі станом на 30.06.2025, а акти перебувають на перевірці інженера з технічного нагляду; 11 (одинадцять) повідомлень від 15.07.2025 про закінчення виконання робіт по позиціях відділення № 48 - 57, в яких прямо зазначено, що роботи в повному обсязі були завершені 30.06.2025; акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписані замовником без жодних зауважень, заперечень чи відмови від прийняття; платіжні інструкції про повну оплату замовником прийнятих робіт (том 1 а.с. 189 - 200), що додатково підтверджує відсутність у замовника будь-яких претензій до якості та строків виконання робіт у момент їх прийняття; заява свідка - інженера з технічного нагляду Андалюкевича Олега від 26.03.2026 (особи незалежної від підрядника, яка особисто здійснювала технічний нагляд за виконанням робіт від імені замовника та підтверджує позицію скаржника). Загалом шість окремих, взаємодоповнюючих доказів, що походять з різних незалежних джерел (підрядник, незалежний інженер технагляду) та які у сукупності утворюють єдину, послідовну й переконливу картину своєчасного виконання робіт;

- докази замовника щодо нібито прострочення підрядника: рапорт тимчасово виконувача обов`язків заступника командира Військової частини від 12.08.2025, складений посадовою особою самого замовника одноособово (без участі підрядника) через 43 (сорок три) календарних дні після спірної дати завершення робіт (30.06.2025); відомість щодо обсягів робіт, що нібито не виконані станом на 30.06.2025 - складена 12.08.2025 (через 43 дні), також одноособово замовником, без участі та підпису підрядника й без участі інженера з технічного нагляду; в) посилання замовника на саму лише дату підписання останнього акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в (15.07.2025), як на нібито дату завершення будівництва;

- акти огляду будівельного майданчика, прямо передбачені абзацом "б" пункту 4.1.1 договору як договірний спосіб фіксації порушення підрядником строків виконання основних робіт, складати які мали уповноважені представники замовника спільно з представниками підрядника, в матеріалах справи відсутні;

- якщо застосувати належний стандарт "балансу вірогідностей", сукупність доказів скаржника є значно більш переконливою, ніж сукупність доказів замовника, оскільки: - фактологічні документи скаржника складалися безпосередньо в момент події або одразу після неї, а ключові докази замовника складені через 43 дні після спірної дати; - заявою свідка незалежної особи (інженера з технічного нагляду) підтверджується позиція скаржника; - замовник, який мав об`єктивну можливість фіксувати порушення строків шляхом складення актів огляду будівельного майданчика (як прямо передбачено підпунктом "б" пункту 4.1.1. договору), цього не зробив, що свідчить про фактичну відсутність порушення; - не вчинення позивачем дій, необхідних для належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, об`єктивно перешкоджало виконанню робіт у встановлений строк та, як наслідок, виключає застосування до відповідача штрафних санкцій. Зазначений правовий висновок повністю застосовний до нашої справи: замовник (Військова частина НОМЕР_1 ) не виконав свого кореспондуючого договірного зобов`язання, а саме: затримав передачу будівельного майданчика на 14 календарних днів, тобто не вчинив дії, до вчинення яких підрядник об`єктивно не міг приступити до виконання робіт (стаття 613 Цивільного кодексу України). Це повністю виключає можливість застосування до підрядника штрафних санкцій, у тому числі за пунктом 13.6. договору;

- Східний апеляційний господарський суд сформував правову позицію щодо неможливості покладення на підрядника штрафної відповідальності у випадках, коли невиконання зобов`язань зумовлене діями або бездіяльністю замовника за держконтрактом на будівництво фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану. Зазначена правова позиція має бути врахована судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення у нашій справі з огляду на принцип єдності правозастосування та необхідність забезпечення передбачуваності судових рішень в аналогічних правових ситуаціях. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 917/1748/25 набрала законної сили 08.04.2026.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.07.2026; об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 з апеляційною скаргою ТОВ "АА-Ташир" в одне провадження.

Від позивача (Військової частини НОМЕР_1 ) до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "АА-Ташир" (вх. № суду 6977/26 від 27.05.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "АА-Ташир".

Відзив на апеляційну скаргу ТОВ "АА-Ташир" обґрунтований позивачем наступними обставинами:

- відповідно до пункту 3.2. договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд №93/4D від 17.04.2025, підрядник розпочинає виконання робіт згідно з календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання договору підряду. Згідно з календарним графіком виконання робіт, роботи підрядником мали б бути розпочаті 14.04.2025, однак не пізніше 5 календарних днів після підписання договору (пункт 3.2. договору), а отже такі роботи підрядник повинен був розпочати не пізніше 22.04.2025. Умови договору не встановлюють конкретного строку для передачі будівельного майданчика, хоча фактична передача такого майданчика здійснена 28.04.2025, тоді як роботи згідно з пунктом 3.2. договору мали розпочатись 22.04.2025. Водночас, відповідач не надав жодних доказів того, що фактична дата передачі будівельного майданчику призвела до прострочення виконання ним робіт та була причиною недотримання строків підрядником. Скаржником не враховано, що умовами договору передбачена можливість (не обов`язкова) складання акту огляду будівельного майданчика, а пункт 4.1.1. договору визначає умови при яких він складається: при односторонньому розірванні договору замовником. Оскільки такого факту (розірвання договору) не було, акт не складався;

- завершення робіт за договором прив`язується, у тому числі, до підписання актів або до моменту, коли замовник письмово відмовився від підписання без поважних підстав;

- листи ТОВ "АА-Ташир" від 30.06.2025 (отриманий позивачем 28.07.2025 новою поштою) та від 03.07.2025 (отриманий позивачем 11.07.2025) не є свідченням завершення будівництва в розумінні умов договору та положень законодавства;

- намагаючись перекласти свій обов`язок на Військову частину НОМЕР_1 , скаржник не скористався своїм правом доказування та не подав належних доказів в підтвердження своєї позиції. Лише 27.03.2026 (під час судового розгляду справи) відповідач намагався долучити заяву свідка. Однак судом правомірно в судовому засіданні, яке мало місце 08.04.2026, на підставі статей 80, 88, 118 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без розгляду докази відповідача (заяву свідка) з клопотанням, внаслідок пропуску строку на їх подання. Мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, - подання доказу залежало від вжитих відповідачем дій по його отриманню; в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо вчасного вжиття відповідачем дій з метою отримання доказу, клопотання в порядку частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України до суду не заявлялось. Підтвердженням наведеного є протокол судового засідання в режимі конференції № 6217834 від 08.04.2026 по даній справі. Оскільки такий документ не був поданий відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, з запереченнями на відповідь на відзив, в даних документах не заявлялось клопотання про подання в подальшому таких доказів чи неможливість їх подання, судом у відповідності до вимог статей 80, 118 Господарського кодексу України обґрунтовано залишено такий доказ без розгляду;

- у випадку неможливості виконання підрядником робіт він зобов`язаний повідомити про це замовника (позивача), в т.ч. щодо сповільнення чи призупинення робіт. Таких повідомлень на адресу позивача від підрядника не надходило.

Від відповідача (ТОВ "АА-Ташир") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх. № суду 7348/26 від 03.06.2026), в якому він просить суд апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2026 у справі № 912/2875/25 скасувати повністю.

Відзив на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 обґрунтований відповідачем наступними обставинами:

- із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у справі договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем підрядних робіт у цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання;

- судова практика, на яку посилається скаржник, є нерелевантною в даному спорі;

- обставини з`ясовано повністю в частині відмови: суд дослідив договір, всі додаткові угоди, акти КБ-2в, довідки КБ-3, платіжні інструкції, відзив і відповідь на відзив. Матеріали справи містять повний обсяг доказів;

- висновки відповідають обставинам: суд правильно кваліфікував пункт 13.6. договору як такий, що встановлює відповідальність виключно за прострочення завершення будівництва, а не за окремі етапи. Цей висновок прямо випливає з тексту договору;

- норми права застосовано правильно: суд правомірно застосував статті 526, 530, 611, 612, 637, 883 Цивільного кодексу України, статті 193, 231 Господарського кодексу України, а також умови самого договору як lex contractus. Неправильного тлумачення закону або застосування закону, що не підлягав застосуванню, не допущено.

У судове засідання 01.07.2026 представники позивача та відповідача не з`явилися, причин нез`явлення суду не повідомили, жодних клопотань від учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило.

З огляду на викладене, колегією суддів було відзначено, що з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду апеляційних скарг, а також врахування всіх аспектів та обставин даної справи, які впливають на правильний розгляд апеляційних скарг, є необхідність відкласти розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 судове засідання було відкладено на 22.07.2026.

У судове засідання 22.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 22.07.2026 представники позивача та відповідача виклали правові позиції з приводу поданих у справі апеляційних скарг.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 22.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" (далі по тексту - підрядник, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі по тексту - замовник, позивач) укладено договір підряду на будівництво фортифікасаційних споруд № 93/4D з додатками (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: "Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень у Харківській області" (з 48 по 57), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

У пункті 17.2. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.025; у частині оплати - д повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за договором.

Вказаний Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками обох сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

У розділі 2 договору сторони погодили умови щодо договірної ціни, а саме:

- вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає: 34 413 304 грн 46 коп. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта (пункт 2.1. Договору);

- договірна ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.3. Договору);

- вказана договірна ціна встановлюється твердою та складається підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до умов пункту 1.2. Договору склад та обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, та на підставі розробленої та затвердженої встановленим порядком проектної документації по об`єкту, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України згідно плану фінансування (додаток 5).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з умовами пункту 1.4. Договору роботи виконуються в терміни, обумовлені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору.

Апеляційним господарським судом досліджений зміст Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до Договору) та встановлено, що роботи мали бути розпочаті відповідачем в період з 14 по 20 квітня 2025 року (арк.с. 38 на звороті в томі 1).

При цьому у розділі 3 Договору сторони погодили умови щодо строку виконання робіт, а саме:

- строки виконання робіт за Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 30.06.2025 включно (пункт 3.1. Договору);

- підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання Договору підряду (пункт 3.2. Договору);

- строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин непереборної сили (які засвідчуються відповідно до розділу 14 Договору) (пункт 3.3.);

- після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками підрядника (пункт 3.4. Договору).

Апеляційним господарським судом також враховано, що у пунктах 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик / фронт робіт), а підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт і з нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

При цьому матеріалами справи підтверджується та визнається обома сторонами, що об`єкт (будівельний майданчик / фронт робіт) був переданий відповідачу відповідно до Акту приймання-передачі будівельного майданчика до Договору № 93/D від 17.04.2025 - 28.04.2025 (арк.с. 52 в томі 1).

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Розділ 10 Договору містить умови щодо порядку приймання-передачі робіт, а саме:

- приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. До складу Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів (пункт 10.1. Договору);

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику (пункт 10.2. Договору);

- замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов`язковим для підрядника (пункт 10.3. Договору);

- прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів) (пункт 10.4. Договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем були виконані та передані позивачу роботи на загальну суму 28 493 615 грн 57 коп., а саме:

- 09.06.2025 за червень 2025 року на суму 11 047 183 грн 86 коп.;

- 15.07.2025 за липень 2025 року на суму 17 446 431 грн 71 коп.

У відповідності до умов Договору на підтвердження виконання відповідачем та прийняття позивачем зазначених робіт сторонами складені та підписані Довідки про вартість виконаних робіт та витрати форми № КБ-3 (далі - Довідки), а також складені і підписані сторонами та інженером з технічного нагляду Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в (далі - Акти).

Згідно з умовами пункту 11.1. Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, виконавчих схем затверджених інженером технічного нагляду.

Після виконання підрядником робіт з будівництва замовник приймає виконану роботу та протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання пакету документів, підписує Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, якщо вони повністю відповідають об`ємам виконаних робіт на ділянці будівництва, в іншому випадку акти повертаються підряднику для усунення зауважень та коригування.

Також матеріалами справи підтверджується, що вказані роботи були повністю оплачені позивачем.

Додатковою угодою № 1 від 18.04.2025 викладено в новій редакції розділ 13 Договору щодо відповідальності сторін та порядку врегулювання спору, в якому, зокрема, погоджено таку відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт:

- пункт 13.4. - за порушення підрядником строків завершення окремих видів робіт, визначених Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4), на термін більший ніж 10 (десять) календарних днів, замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово.

- пункт 13.6. - за порушення строків завершення будівництва по Договору, підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В подальшому до Договору між сторонами підписані такі Додаткові угоди:

- № 2 від 13.05.2025 про внесення змін до пункту 9.4. Договору;

- № 3 від 09.06.2025 з додатками про зменшення вартості робіт по Договору до суми 30 981 562 грн 99 коп.;

- № 4 від 21.10.2025 з додатками про зменшення вартості робіт по Договору до суми 29 040 098 грн 20 коп.;

- № 5 від 03.12.2025 з додатками про зменшення вартості робіт по Договору до суми 29 038 392 грн 36 коп.;

- № 6 від 15.12.2025 з додатками про зменшення вартості робіт по Договору до суми 28 947 566 грн 79 коп.

16.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 направила ТОВ "АА-Ташир" претензію з вимогою про сплату штрафних санкцій за пушення строку виконання робіт за Договором. Вказуючи про порушення ТОВ "АА-Ташир" строку виконання робіт, як поетапного згідно з Графіком виконання робіт, так і строку завершення будівництва, Військова частина НОМЕР_1 на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, статті 121-1 Бюджетного кодексу України та пункту 13.6. договору, нарахувала та заявила до стягнення:

- пеню на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 696 417 грн 71 коп.;

- пеню на підставі пункту 13.6. договору в сумі 464 723 грн 44 коп.;

- штраф на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 754 017 грн 08 коп.

Відповідач наявність прострочення не визнає, вважає, що підстави для стягнення зазначених штрафних санкцій відсутні.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що умови договору не встановлювали конкретний строк передачі відповідачу за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчику / фронту робіт), у той же час, зазначена обставина не змінює того факту, що з об`єктивних причин, зумовлених непередачею фронту робіт (а таке зобов`язання позивача передбачене умовами пункту 8.1. Договору, як передумова початку робіт відповідачем), відповідач (підрядник) не мав можливості розпочати виконання робіт по Договору, тому зобов`язання відповідача щодо строків виконання робіт слід вважати продовженими на час, протягом якого з моменту укладення Договору така передача позивачем не здійснена, а саме: з 18.04.2025 по 28.04.2025 включно, отже на 11 календарних днів.

Крім того, апеляційним господарським судом проаналізований зміст Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D від 17.04.2025 та встановлено, що зміст Договору містить суперечливі умови щодо строків виконання робіт, а саме:

1) зі змісту пункту 3.1. Договору слідує, що строки виконання робіт за Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 30.06.2025 включно. Проаналізувавши зміст Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4 до Договору) встановлено, що роботи мали бути розпочаті відповідачем в період з 14 по 20 квітня 2025 року (арк.с. 38 на звороті в томі 1). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Календарний графік містить чіткі строки та тривалість проведення кожного етапу робіт, отже, не приступивши своєчасно до виконання першого етапу робіт (в даній ситуації - це траншеї та ходи сполучення (земляні роботи) - в період з 14 по 20 квітня 2025 року), відповідач позбавляється можливості своєчасно завершити весь комплекс робіт у строк, визначений в пункті 3.1. Договору (до 30.06.2025);

2) у пункті 3.2. Договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання Договору підряду. Враховуючи дату підписання Договору - 17.04.2025, а також зміст пункту 3.2. Договору, роботи мали бути розпочаті відповідачем в період з 18 по 22 квітня 2025 року;

3) у пункті 8.1. Договору сторони передбачили, що замовник за Актом приймання-передачі об`єкта передає підряднику на період виконання робіт та до їх завершення об`єкт (будівельний майданчик / фронт робіт). Враховуючи наявність таких умов, очевидним є те, що відповідач має можливість розпочати виконання робіт по договору лише після передачі йому за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчику / фронту робіт). При цьому матеріалами справи підтверджується та визнається обома сторонами, що об`єкт (будівельний майданчик / фронт робіт) був переданий відповідачу відповідно до Акту приймання-передачі будівельного майданчика 28.04.2025 (арк.с. 52 в томі 1).

У той же час, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

У частинах 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

Якщо правила, встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03).

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини", заява № 22479/93).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22, до загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі №910/878/19).

Із вказаних висновків Верховного Суду вбачається, що алгоритм визначення змісту умов договору має певну послідовність, і суд повинен застосовувати рівні тлумачення змісту правочину послідовно. Принцип contra proferentem та принципи добросовісності є субсидіарними (допоміжними) і застосовуються у разі, якщо три рівні тлумачення за статтею 213 Цивільного кодексу України не дали змоги встановити справжню волю сторін.

Враховуючи суперечливий зміст Договору в частині строків виконання робіт, дійсний зміст якого неможливо встановити відповідно до вимог статті 213 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський враховує принцип contra proferentem та принципи добросовісності

Так, у судовому засіданні 22.07.2026 з пояснень представника Військової частини НОМЕР_1 апеляційним господарським судом було з`ясовано, що умови Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D від 17.04.2025 були запропоновані саме Військовою частиною НОМЕР_1 , отже у даному випадку саме позивач має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Враховуючи вказане, проаналізувавши вказані обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів зазначає, що, укладаючи Договір та узгоджуючи строки виконання робіт в Календарному графіку, як в цілому, так і по кожному окремому етапу, сторони дійшли згоди, що роботи по договору будуть виконуватись відповідачем в період з 14 квітня 2025 року по 30 червня 2025 року.

У той же час, сам Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 93/4D був укладений сторонами 17.04.2025, отже в період з 14 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року (4 календарні дні) відповідач не мав можливості приступити до виконання робіт по Договору.

Крім того, вище апеляційним господарським судом також встановлено, що в період з 18.04.2025 по 28.04.2025 включно (11 календарних днів), внаслідок невиконання позивачем свого зобов`язання щодо передачі відповідачу за Актом приймання-передачі об`єкта (будівельного майданчику / фронту робіт), зобов`язання відповідача щодо строків виконання робіт слід вважати продовженими на час, протягом якого з моменту укладення Договору така передача позивачем не здійснена, а саме: з 18.04.2025 по 28.04.2025 включно, отже на 11 календарних днів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів виснує, що зобов`язання відповідача щодо строків виконання робіт слід вважати продовженими на 15 календарних днів (4 + 11 календарних днів).

Як встановлено вище, роботи були виконані 09.06.2025 на суму 11 047 183 грн 86 коп. та 15.07.2025 на суму 17 446 431 грн 71 коп., отже без прострочення, а відтак відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за прострочення відповідачем зобов`язання з виконання робіт.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 405 265 грн 94 коп пені за прострочення виконання відповідачем робіт по Договору, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі № 912/140/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 405 265 грн 94 коп пені слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті - рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі № 912/140/26 слід залишити без змін, з огляду на вірно встановлену судом першої інстанції відсутність підстав для стягнення пені на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 696 417 грн 71 коп. та штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України в сумі 754 017 грн 08 коп.

Враховуючи вказане вище, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги позивача та апеляційної скарги відповідача слід покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі № 912/140/26 - залишити без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі № 912/140/26 - задовольнити.

4. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2026 у справі №912/140/26 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 405 265 грн 94 коп пені.

5. Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 405 265 грн 94 коп пені.

6. В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АА-Ташир" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 294 грн 79 коп.

8. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

9. Матеріали справи № 912/140/26 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 23.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк