Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №922/4464/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Харків Справа № 922/4464/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1175 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 (повний текст складено 04.05.2026) у справі № 922/4464/25

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Приватне акціонерне товариство «КОЛОС-АГРО»,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНИЙ РЕЄСТРАТОР «АВЕРС»,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій просить суд:

- визнати недійсним Договір дарування цінних паперів від 25.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. під реєстровим номером 887, укладений між відповідачами;

- зобов`язати депозитарну установу - ТОВ "Незалежний реєстратор "АВЕРС" провести операцію списання акцій простих електронних іменних у кількості 154422 штуки номінальною вартістю 5,00 грн за одну акцію, загальною номінальною вартістю 772.110,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер (ISIN) UA4000132823, що становить 41,4693% у статутному капіталі емітента - ПрАТ "КОЛОС-АГРО" з рахунку у цінних паперах відкритому на ім`я ОСОБА_3 та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/4464/25 заяву ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено; залишено позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог про зобов`язання депозитарної установи ТОВ «НЕЗАЛЕЖНИЙ РЕЄСТРАТОР «АВЕРС» провести операцію списання акцій простих електронних іменних у кількості 154422 штуки номінальною вартістю 5,00 грн за одну акцію, загальною номінальною вартістю 772.110,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер (ISIN) UA4000132823, що становить 41,4693% у статутному капіталі емітента ПрАТ «КОЛОС-АГРО» з рахунку у цінних паперах відкритому на ім`я ОСОБА_3 та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах відкритий на ім`я ОСОБА_2 без розгляду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/4464/25 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним Договору дарування цінних паперів від 25.03.2024 як фраудаторного правочину.

Суд установив, що відповідач-1 ще у 2019 році мав боргові зобов`язання перед відповідачем-2 у загальному розмірі 179 000 доларів США, що підтверджується розписками від 28.12.2019. При цьому позивач не надав доказів недійсності, фіктивності таких зобов`язань та не спростував факт існування заборгованості перед відповідачем-2. Суд звернув увагу, що вартість переданих за договором дарування акцій є меншою за розмір боргу відповідача-1 перед відповідачем-2.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів наявності у нього переважного права на задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами відповідача-1.

Крім того, суд зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що після укладення спірного договору у відповідача-1 відсутнє будь-яке інше майно, за рахунок якого може бути виконане судове рішення про стягнення боргу. Відповідно, не доведено, що відчуження акцій фактично унеможливило задоволення вимог позивача або призвело до неплатоспроможності боржника.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 по справі №922/4464/25 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору. Також апелянт просить надати строк 5 днів після ухвалення постанови суду на подання до суду доказів понесених судових витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовує свою скаргу тим, що:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність ознак фраудаторності спірного договору дарування акцій. На його думку, місцевий господарський суд не врахував правові висновки Верховного Суду у постановах від 09.08.2024 у справі №361/155/21 та від 29.06.2022 у справі №750/11492/19; постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24, відповідно до яких кредитор має право оскаржити правочин боржника, якщо такий правочин спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та вчинений із порушенням принципів добросовісності й заборони зловживання правом;

- 25.03.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, предметом якого стали 41,4693 % акцій ПрАТ «Колос-Агро». При цьому сам зміст договору не містить жодних положень про те, що його укладення здійснюється на виконання будь-яких боргових зобов`язань між сторонами, не передбачає ані зарахування зустрічних вимог, ані будь-якого іншого способу припинення боргу. Отже, відчуження акцій відбулося саме на підставі безоплатного договору дарування, що, на переконання апелянта, спростовує твердження відповідача про погашення заборгованості перед ОСОБА_3 та свідчить про наявність ознак фраудаторного правочину, спрямованого на виведення активів боржника;

- хоча відповідач посилається на існування боргу перед ОСОБА_3 ще з 2019 року, визначальним для вирішення спору є не дата виникнення такого боргу, а характер та спосіб відчуження майна після виникнення зобов`язань перед позивачем. На думку скаржника, спірний договір було укладено вже після виникнення у ОСОБА_2 боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 , а тому відповідач повинен був вживати заходів для належного виконання свого грошового обов`язку, а не безоплатно відчужувати належне йому майно;

- є помилковим висновок суду про недоведеність наявності у позивача переваги перед іншими кредиторами. Апелянт зазначає, що на момент укладення договору дарування відповідач-1 мав зобов`язання як перед ним, так і перед ОСОБА_3 , однак фактично надав перевагу лише одному кредитору, передавши йому цінний актив. При цьому апелянт наголошує, що ОСОБА_3 був учасником ПрАТ «Колос-Агро», а тому є пов`язаною особою щодо спірного майна;

- за наданими відповідачем розписками строк повернення коштів настав ще у 2020 році. Водночас протягом майже чотирьох років ОСОБА_3 не вживав жодних заходів для стягнення заборгованості, а отримав акції лише у 2024 році, коли у ОСОБА_2 вже існували боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 . На переконання скаржника, така поведінка свідчить про недобросовісність дій відповідачів;

- приблизно в той самий період, коли було укладено договір дарування акцій, відповідач-1 відчужив й інше належне йому майно, зокрема квартиру, земельну ділянку та транспортні засоби. На думку скаржника, такі дії свідчать про системне виведення активів та цілеспрямоване унеможливлення звернення стягнення на майно боржника.

Узагальнюючи наведене, апелянт стверджує, що відповідач-1, знаючи про наявність перед ним грошового боргу, умисно відчужив належний йому пакет акцій ПрАТ «Колос-Агро» з метою уникнення виконання своїх зобов`язань та унеможливлення задоволення вимог кредитора. На його переконання, відповідач використав цивільно-правові механізми не для добросовісного врегулювання правовідносин, а для приховування майна від кредитора, що свідчить про фраудаторний характер спірного договору.

12.06.2026 від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Обґрунтовує відзив тим, що:

- 28.12.2019 ОСОБА_2 зайняв ОСОБА_3 у борг дві суми коштів - 79 000 доларів США та 100 000 доларів США. У зв`язку з наявністю цих боргових зобов`язань ОСОБА_2 здійснив відчуження 42 % акцій ПрАТ «Колос-Агро» на користь ОСОБА_3 у спосіб, який був погоджений між сторонами. Таким чином, спірне відчуження акцій було спрямоване на виконання вже існуючого боргового зобов`язання, яке виникло значно раніше, ніж боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 ;

- суд першої інстанції правильно врахував надані ним розписки від 28.12.2019, які підтверджують існування заборгованості перед ОСОБА_3 на загальну суму 179 000 доларів США. При цьому позивач не надав жодних доказів, які б спростовували реальність цих боргових зобов`язань або свідчили про їх фіктивність, удаваність чи недійсність;

- загальна сума боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 значно перевищує вартість простих електронних іменних акцій ПрАТ "КОЛОС-АГРО", котрі ОСОБА_3 набув у власність на підставі спірного Договору.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 13.07.2026 з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

Як зазначає позивач, 08.02.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу-1 кошти в сумі 305 000,00 доларів США, а відповідач-1 зобов`язався повернути їх до 31.12.2023.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23.12.2024 у справі №610/1411/24 стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 08.02.2023 у сумі 308.375,00 доларів США, з яких: заборгованість за договором позики від 08.02.2023 складає 305.000,00 доларів США, 3% річних від простроченої суми в розмірі 3.375,00 доларів США (далі - Рішення). Зазначене Рішення набрало законної сили 25.01.2025.

Разом із тим, до звернення ОСОБА_1 з позовом про стягнення зі ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 08.02.2023 у розмірі 305 000,00 доларів США, останній як дарувальник уклав з ОСОБА_3 як обдарованим Договір дарування цінних паперів від 25.03.2024, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Решетняк І.С. та зареєстрований у реєстрі за №887 (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору дарувальник зобов`язався безоплатно передати обдарованому у власність цінні папери, склад, порядок та умови передачі яких визначаються цим Договором. А саме: прості електронні іменні акції ПрАТ "КОЛОС-АГРО" у кількості 154.422 шт, номінальною вартістю 5,00 грн за одну акцію та загальною номінальною вартістю 772.110,00 грн. Предмет цього Договору належить дарувальнику на праві приватної власності, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 25.03.2024, виданої 25.03.2024 за вих. №26021 депозитарною установою ТОВ "НР "АВЕРС". Сторони визначають вартість предмета дарування в сумі 772 110,00 грн.

Позивач зазначає, що оспорюваний Договір є фраудаторним, оскільки внаслідок його вчинення майно (акції ПрАТ "КОЛОС-АГРО") вибуло з володіння відповідача-1 як боржнника, що унеможливлює звернення на нього стягнення. А отже, наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначив, що він 28.12.2019 зайняв у відповідача-2 гроші в сумі 79.000,00 доларів США та 100.000,00 доларів США. У подальшому на виконання боргових зобов`язань відповідач-1 здійснив відчуження 42,0% акцій ПрАТ "КОЛОС-АГРО" на користь відповідача-2 шляхом укладення договору дарування. Таким чином, відповідач-1 розрахувався за своїми борговими зобов`язаннями, які виникли раніше, ніж перед позивачем. А отже відсутні правові підстави вважати оспорюваний Договір фраудаторним.

Суд першої інстанції відмовив у позові повністю, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування цінних паперів від 25.03.2024, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фраудаторного правочину.

Натомість предметом апеляційного перегляду у даній справі є перевірка правильності висновків місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору дарування цінних паперів від 25.03.2024 як фраудаторного правочину, а також перевірка правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та повноти встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18.

За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондувалися з положеннями статті 20 ГК України, який нещодавно втратив чинність.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частина п`ята статті 203 ЦК України визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Відтак, в силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Разом із тим, договір може бути оспорений як такий, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункту 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 конкретизувала висновок, викладений у своїй постанові 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та вказала, що позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Отже, за усталеною судовою практикою Верховного Суду, особа (не сторона правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, може оскаржити такий (фраудаторний) правочин, якщо доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.

У постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках: фіктивних правочинів (ст. 234 ЦК України); порушення принципу добросовісності та зловживання правом (ст.3, 13 ЦК України); правочину, який порушує публічний порядок (ч. 1, 2 ст.228 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 09.08.2024 у справі №361/155/21, від 29.06.2022 у справі №750/11492/19 вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Водночас та обставина, що правочин з третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Тобто критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

У свою чергу, п.5 ч.3 ст.162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною, або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв`язку з таким продажем майнових благ (аналогічна правова позиція викладена у поставні Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/2244/25).

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2023 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у сумі 305 000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 31.12.2023.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором позики, рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 23.12.2024 у справі №610/1411/24 зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 308 375,00 доларів США, з яких 305 000,00 доларів США - основний борг та 3 375,00 доларів США – 3% річних. Зазначене рішення набрало законної сили 25.01.2025.

Разом із тим, ще до звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості, а саме 25.03.2024, між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_3 як обдаровуваним було укладено договір дарування цінних паперів, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. та зареєстрований у реєстрі за №887.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 прості електронні іменні акції ПрАТ «КОЛОС-АГРО» у кількості 154 422 штуки номінальною вартістю 5,00 грн кожна, загальною номінальною вартістю 772 110,00 грн, що становлять 41,4693 % статутного капіталу товариства. Право власності на зазначені акції перейшло до обдаровуваного після проведення відповідної облікової операції, що також підтверджується зміною відомостей про кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ «КОЛОС-АГРО» у Єдиному державному реєстрі.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним правочином, оскільки його укладено після виникнення у відповідача-1 грошового зобов`язання перед позивачем та з метою виведення належного боржнику майна з-під можливого звернення стягнення. На думку позивача, безоплатне відчуження відповідачем-1 належних йому корпоративних прав унеможливило звернення стягнення на зазначене майно та порушило його права як кредитора, що є підставою для визнання договору дарування недійсним як фраудаторного правочину.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не вбачав у договорі дарування цінних паперів від 25.03.2024, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ознак фраудаторного правочину, виходячи з того, що позивач не довів сукупності обставин, необхідних для визнання такого правочину недійсним. Зокрема, місцевий господарський суд встановив, що наданими відповідачем-1 розписками підтверджується існування у нього боргових зобов`язань перед відповідачем-2, які виникли ще у 2019 році, тобто раніше, ніж зобов`язання перед позивачем, а сам спірний правочин, за поясненнями відповідача-1, був спрямований на виконання саме цих боргових зобов`язань. Крім того, суд зазначив, що позивач не спростував реальності зазначеного боргу, не довів наявності у себе переважного права на задоволення вимог перед іншими кредиторами відповідача-1, а також не підтвердив належними та допустимими доказами, що внаслідок укладення спірного договору стало неможливим задоволення його вимог за рахунок іншого майна боржника або що після відчуження акцій у відповідача-1 відсутні інші активи, на які може бути звернене стягнення. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем фраудаторного характеру спірного правочину та відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду від 09.08.2024 у справі №361/155/21, від 29.06.2022 у справі №750/11492/19 зроблено висновок, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 визначила, що вирішальним при оцінці правочину є встановлення того, чи використав боржник належне йому право розпорядження майном недобросовісно, тобто чи було відчуження майна спрямоване на погіршення його майнового стану та унеможливлення або істотне ускладнення задоволення вимог кредитора. Саме ці обставини, а не встановлення пріоритетності одного кредитора над іншим чи дослідження всього майнового стану боржника, становлять предмет доказування у спорах цієї категорії.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення договору дарування від 25.03.2024 у відповідача-1 вже існувало невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав 31.12.2023.

Відповідач-1 достеменно знав про наявність такого боргу та про свій обов`язок його повернути.

Незважаючи на це, після настання строку виконання зобов`язання відповідач-1 безоплатно відчужив належний йому пакет акцій ПрАТ «КОЛОС-АГРО», який був самостійним ліквідним майновим активом.

Посилаючись на розписки від 28.12.2019, місцевий господарський суд фактично виходив із того, що існування у відповідача-1 боргових зобов`язань перед відповідачем-2 виключає можливість визнання спірного договору дарування фраудаторним правочином.

Проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим.

Навіть за умови існування між відповідачами реальних боргових правовідносин ця обставина не надає боржнику права розпоряджатися своїм майном у спосіб, який об`єктивно погіршує його майновий стан та створює перешкоди для задоволення вимог інших кредиторів. Існування інших кредиторів не виправдовує безоплатного відчуження майна та не звільняє боржника від обов`язку діяти добросовісно при здійсненні своїх цивільних прав.

Більше того, доводи відповідачів про те, що договором дарування було фактично погашено попередню заборгованість перед відповідачем-2, не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу, що спірний договір укладено саме у формі договору дарування, тобто безоплатного правочину, внаслідок якого відповідач-1 не отримав жодного майнового еквівалента чи іншого зустрічного задоволення. Таким чином, унаслідок укладення цього правочину майновий стан боржника об`єктивно погіршився, а ліквідний актив вибув із його власності.

Саме безоплатний характер відчуження майна за наявності невиконаного грошового зобов`язання перед кредитором Верховний Суд від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 відносить до однієї з визначальних ознак фраудаторного правочину, оскільки така поведінка боржника не відповідає критеріям добросовісності та розумності.

Посилання відповідачів на те, що укладення договору дарування було обумовлене необхідністю погашення боргу перед відповідачем-2, не спростовує наведених висновків.

Оспорюваний договір дарування не містить жодних положень про те, що його укладення здійснюється на виконання будь-яких боргових зобов`язань між його сторонами. Договором не передбачено ані припинення існуючих грошових зобов`язань, ані зарахування зустрічних однорідних вимог, ані передачі майна як відступного, ані будь-якого іншого способу припинення боргу, визначеного главою 50 ЦК України.

Більше того, відповідно до статті 717 ЦК України договір дарування за своєю правовою природою є безоплатним правочином, за яким дарувальник передає майно у власність обдаровуваного без будь-якого зустрічного майнового надання. Отже, твердження відповідачів про те, що укладення договору дарування фактично було способом виконання боргових зобов`язань відповідача-1 перед відповідачем-2, суперечить як змісту самого договору, так і його правовій природі.

За таких обставин пояснення відповідачів про те, що дарування фактично було способом погашення боргу, суперечать як змісту самого договору, так і його правовій природі, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про добросовісність поведінки відповідача-1.

Не можна погодитися і з висновком місцевого суду про те, що позивач повинен був довести наявність у себе переваги перед іншими кредиторами відповідача-1.

Чинне законодавство не ставить можливість оспорення фраудаторного правочину у залежність від черговості чи пріоритетності вимог кредиторів.

Навпаки, право на звернення з таким позовом має будь-який кредитор, права якого порушені недобросовісним відчуженням майна боржником. Інший підхід фактично означав би позбавлення кредитора права на судовий захист лише з тієї підстави, що у боржника існують інші кредитори, що суперечить статтям 15, 16 ЦК України та статті 55 Конституції України.

Помилковим є також висновок місцевого суду про те, що позивач повинен був довести повну відсутність у відповідача-1 іншого майна.

Наявність або відсутність у боржника іншого майна є лише однією з обставин, яка може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, однак не є визначальною.

Вирішальним є встановлення того, що внаслідок відчуження майна боржник свідомо погіршив свій майновий стан та створив перешкоди для задоволення вимог кредитора. Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24.

У даній справі ця обставина підтверджується фактом безоплатного відчуження відповідачем-1 належного йому пакета акцій ПрАТ «КОЛОС-АГРО», який був ліквідним активом та міг бути використаний для задоволення вимог кредитора.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду про недоведеність позивачем фраудаторності спірного правочину не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що сукупність встановлених обставин, а саме: наявність у відповідача-1 значної непогашеної заборгованості перед позивачем, обізнаність боржника про існування та прострочення цього зобов`язання, відчуження після настання строку його виконання належного боржнику ліквідного активу та безоплатний характер такого відчуження, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем-1 свого права розпорядження майном та спрямованість його дій на зменшення власної майнової маси на шкоду кредитору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір дарування від 25.03.2024 має ознаки фраудаторного правочину, був вчинений всупереч принципам добросовісності та недопустимості зловживання цивільними правами, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/4464/25 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі № 922/4464/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Визнати недійсним Договір дарування цінних паперів від 25.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Решетняк І.С. під реєстровим номером 887, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.07.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян