Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №917/2175/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків Справа №917/2175/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Россолов В.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Панченко О.О. (поза межами приміщення суду)

відповідача - Марченко О.М., керівник (поза межами приміщення суду, участь у засіданні фактично не відбулася через технічні перешкоди)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфтонг" (вх.№1241П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство від 07.05.2026

у справі №917/2175/25 (суддя Ореховська О.О., повну ухвалу підписано 25.05.2026)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфтонг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", м. Полтава,

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфтонг", м. Київ (код ЄДРПОУ 37757118) звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою (вх. №2262/25 від 25.11.2025) про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", м.Полтава (код ЄДРПОУ 35582421) згідно вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/2175/25 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтранс-трейд", пров. Великий, 6, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 35582421.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфтонг", не погодилося з зазначеною ухвалою, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/2175/25, та направити справу до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду заяви ТОВ «Діфтонг» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс-трейд». Також просить стягнути з боржника на користь апелянта судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у встановленому судом розмірі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.1 КУзПБ, оскільки не врахував, що підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство є сама наявність простроченого грошового зобов`язання боржника перед кредитором;

- господарський суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі повноважень, передбачених ст.39 КУзПБ, здійснивши фактичну оцінку матеріально-правових заперечень боржника щодо дійсності договору підряду, чим підмінив процедуру перевірки обґрунтованості кредиторських вимог розглядом спору по суті, який має вирішуватися в порядку позовного провадження;

- суд помилково визнав наявність спору про право виключно на підставі заперечень боржника, не з`ясувавши існування реального неврегульованого матеріально-правового конфлікту між сторонами, який виник до звернення кредитора із заявою;

- судом неправомірно покладено в основу висновку про недоведеність заборгованості відсутність коду КВЕД на виконання монтажних робіт у реєстраційних документах ТОВ «Діфтонг», оскільки КВЕД має виключно статистично-інформаційний характер і не впливає на цивільну право- та дієздатність юридичної особи;

- господарський суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність у Заставського Ю.Г. повноважень на підписання договору від імені боржника, не врахувавши, що відсутність відомостей про виконувача обов`язків директора в ЄДРПОУ сама по собі не спростовує наявність у такої особи відповідних повноважень, а також не взявши до уваги наступне схвалення правочину боржником шляхом його фактичного виконання;

- суд першої інстанції порушив принципи змагальності, правової визначеності та меж судового розгляду, передбачені ст.ст. 13, 14, 86 ГПК України, що на переконання апелянта, призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 витребувано матеріали справи №917/2175/25 з Господарського суду Полтавської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

24.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/2175/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу заявника залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Россолов В.В.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Діфтонг"; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 22.07.2026; явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою.

20.07.2026 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укрбудтранс-трейд» надійшов відзив на апеляційну справу (вх.№7930), в якому боржник зазначає, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/2175/25 постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Аргументуючи свою позицію по справі, боржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність спору про право є обґрунтованим, оскільки сам факт заявлення боржником клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технологічної експертизи документів свідчить про потребу застосування процесуального інструментарію, притаманного виключно позовному провадженню, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду (постанова від 25.03.2025 у справі №907/600/24) є самостійною ознакою існування спору про право, яка виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство в межах підготовчого засідання. Зазначає, що доводи скаржника про вихід суду першої інстанції за межі повноважень, передбачених ст.39 КУзПБ, є необґрунтованими, оскільки перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі є прямим процесуальним обов`язком господарського суду на стадії підготовчого засідання, а не виходом за межі такого провадження. Подані кредитором докази (акти надання послуг, акт звірки взаємних розрахунків) не відповідають вимогам ст.ст. 74, 76-79 ГПК України та не можуть вважатися належними первинними документами, що підтверджують реальність господарської операції, оскільки рахунки на оплату боржнику не надсилались, а самі акти не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати осіб, що їх підписали. Боржник також зазначає про недобросовісну поведінку кредитора, який заявив вимоги за договором, датованим 2015 роком, лише у листопаді 2025 року, з посиланням на доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та інститут позовної давності.

В судове засідання 22.07.2026 з`явилися: представник заявника ТОВ "Діфтонг" - Панченко О.О. яка підтримала вимоги і доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції; представник боржника ТОВ "Укрбудтранс-трейд" – Марченко О.М. не зміг повноцінно приєднатися до засідання через технічні перешкоди, отже його участь у засіданні фактично не відбулася, що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представника апелянта, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

До Господарського суду Полтавської області надійшла заява ТОВ "Діфтонг" про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" згідно вимог до Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначена заява вмотивована наявністю у заявника грошових вимог до боржника у загальному розмірі 1.715.000,00 грн, які ґрунтуються на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015.

З представлених заявником документів вбачається, що 01.01.2015 між ТОВ "Укрбудтранс-трейд" (Замовник за договором, боржник по справі) та ТОВ "Діфтонг" (Підрядник за договором, заявник по справі) було укладено Договір підряду №31/08-1, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується у встановлені цим Договором строки виконати монтажні роботи по облаштуванню виробничих за адресою: смт. Диканька, вул. Філатова, 2.

Умовами зазначеного Договору підряду сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Замовник зобов`язується прийняти завершені вчасно, якісно, належно відповідно до умов Договору виконані Роботи і оплатити їх вартість у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором (п. 1.2.);

- будівельні роботи за цим Договором виконуються з використанням матеріалів, техніки та необхідного обладнання Підрядника, якщо інше не погоджено Сторонами (п. 1.3.);

- загальна сума Договору договору складає 2.000.000,00 грн;

- розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником на банківський поточний рахунок Підрядника коштів у національній валюті України протягом 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту отримання Замовником рахунку від Підрядника та підписання акта про надані послуги (п. 2.2.);

- вартість робіт зазначена у Договорі включає всі витрати Підрядника, пов`язані з виконанням даних робіт та не може бути змінена в односторонньому порядку. Вказана в п. 2.1. цього Договору сума не є остаточною, вартість робіт може бути зменшена у зв`язку із виконанням меншої кількості робіт ніж заплановано. Загальна сума виконаних робіт буде сумою рахунків та актів про надання послуги наданих Підрядником та підписаних Замовником (п. 2.3.);

- строк виконання робіт до 31.12.2015 (п. 3.1);

- по закінченню робіт Підрядник оформлює у двох примірниках Акти про надані послуги та рахунки і передає їх представнику Замовника (п. 3.3.);

- замовник не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Актів про надані послуги зобов`язаний підписати їх і один примірник повернути Підряднику, або направити заперечення від підписання Акту про надані послуги (п. 3.4.);

- у разі ненадання Замовником заперечень впродовж строку , передбаченого п. 3.4. цього Договору щодо підписання Актів про надання послуг, Сторони встановили, що Підрядник здав, а Замовник прийняв виконані роботи згідно з Актами про надані послуги у повному обсязі та без претензій (п. 3.5.);

- у разі заперечень Заявника, Підрядник усуває недоліки за власний рахунок у встановлені Сторонами строки, що не може перевищувати 5 робочих днів (п. 3.6.);

- цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами і діє протягом строку виконання сторонами своїх зобов`язань (в тому числі щодо здійснення розрахунків) за цим Договором (п. 8.1.).

Вказаний договір від імені ТОВ "Діфтонг" підписаний директором Овсеєнко Л.М., а від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд" - в.о. директора Заставським Ю.Г.

За твердженням позивача/заявника, на виконання умов Договору підряду Виконавець (ТОВ "Діфтонг") надав на підписання Замовнику (ТОВ "Укрбудтранс-трейд") акти надання послуг, а останній прийняв роботи згідно виписаних актів (а.с. 33,34) . Також до цих актів було виписано відповідні рахунки для сплати вартості робіт на загальну вартість 1.715.000,00 грн, а саме: - рахунок на оплату №15032015 від 15.03.2015 на суму 770.000,00 грн;

- рахунок на оплату №17032015 від 17.03.2015 на суму 945.000,00 грн;

15.03.2017 між сторонами відписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 за Договором підряду №31/08-01 від 01.01.2015, відповідно до якого сторони узгодили наявність заборгованості у ТОВ "Укрбудтранс-трейд" перед ТОВ "Діфтонг" в сумі 1.715.000,00грн.

Невиконання боржником грошових зобов`язань стало підставою для звернення ТОВ "Діфтонг" до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд". При цьому, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Діфтонг" надало: Договір підряду №31/08-1 від 01.01.2015, Акт надання послуг №15032015 від 15.03.2015, Акт надання послуг №17032015 від 17.03.2015, Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 та 15.03.2015 між ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд" за договором підряду №31/08-1 від 01.01.2015, рахунок-фактуру №15032015 від 15.03.2015, рахунок-фактуру №17032015 від 17.03.2015, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Діфтонг" та ТОВ "Укрбудтранс-трейд".

В свою чергу боржник заперечував існування будь-яких правовідносин із ТОВ "Діфтонг", зазначаючи, що договір підряду №31/08-1 від 01.01.2015 між сторонами не укладався взагалі, монтажні роботи не замовлялися та не виконувалися, а договір і акти надання послуг від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд" не підписувалися. Також боржник посилався на те, що станом на 01.01.2015 уповноваженою особою товариства за даними Єдиного державного реєстру був Марченко О.М., тоді як Заставський Ю.Г., підпис якого міститься на договорі, підписантом товариства не значився. У зв`язку з цим боржник вказував на наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. На підтвердження своїх заперечень до відзиву було додано довідки від 02.04.2026, довідку військової частини Національної гвардії України від 31.03.2026 №1851, ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.11.2017 з додатком, а також реєстраційні та установчі документи ТОВ "Укрбудтранс-трейд".

У подальшому ТОВ "Укрбудтранс-трейд" подало клопотання (вх. №5984 від 04.05.2026) про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технологічної експертизи документів з метою встановлення, чи виконано підпис від імені Заставського Ю.Г. на договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015 та акті надання послуг №15032015 від 15.03.2015, а також способу нанесення відтиску печатки товариства на цих документах. Суд першої інстанції у задоволенні клопотання відмовив, виходячи з того, що заперечення боржника стосуються насамперед відсутності у Заставського Ю.Г. повноважень діяти від імені ТОВ "Укрбудтранс-трейд", а з`ясування обсягу повноважень представника юридичної особи належить до компетенції суду та не потребує спеціальних знань.

Господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс-трейд», мотивував своє рішення тим, що за наслідками дослідження поданих ініціюючим кредитором доказів на підтвердження грошових вимог за Договором підряду №31/08-1 від 01.01.2015 суд встановив наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Зокрема, суд зазначив, що зазначений договір підписано від імені боржника особою ( ОСОБА_1 ), яка станом на дату його укладення не була уповноважена на представництво товариства, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником боржника значився ОСОБА_2 , а документальних доказів на підтвердження повноважень Заставського Ю.Г. (зокрема наказу про покладення на нього обов`язків директора) заявником суду не надано. Суд також вказав на відсутність у матеріалах справи податкових накладних, доказів вручення боржнику рахунків на оплату виконаних робіт, а також на те, що акт звірки взаємних розрахунків сам по собі не є первинним документом та не може підтверджувати реальність господарської операції за відсутності інших первинних документів. Крім того, суд звернув увагу на відсутність у ініціюючого кредитора зареєстрованого коду КВЕД на здійснення монтажних робіт та відсутність доказів наявності у нього матеріалів, техніки й обладнання, необхідних для виконання робіт, передбачених договором підряду. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про недоведеність наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором та про наявність спору про право, що і стало підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрбудтранс-трейд" за заявою ТОВ "Діфтонг". Підставою для постановлення оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд визначив наявність спору про право щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, під час апеляційного перегляду колегія суддів має перевірити правильність висновків місцевого господарського суду щодо наявності чи відсутності у спірних правовідносинах спору про право у розумінні частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а також встановити, чи були у суду першої інстанції правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство з огляду на доводи заяви, заперечення боржника та подані сторонами докази.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Частинами 2, 3 статті 8 КУзПБ передбачено право боржника та кредитора на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 34 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.

Отже, саме по собі право кредитора звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звільняє його від обов`язку підтвердити заявлені вимоги належними доказами, а господарський суд - від обов`язку перевірити обґрунтованість таких вимог, оскільки відкриття провадження у справі про банкрутство можливе лише за умови відсутності спору про право щодо вимог кредитора, який підлягав би вирішенню у порядку позовного провадження.

Відповідно до частин 1, 3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, в якому суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін та оцінює обґрунтованість заперечень боржника.

Пунктом 1 частини 6 статті 39 КУзПБ передбачено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Спір про право в розумінні наведеної норми має місце тоді, коли між кредитором і боржником існує невирішена суперечність щодо: сторін зобов`язання; факту виникнення правовідносин, з яких кредитор виводить свої вимоги; підстави виникнення такого зобов`язання; змісту та обсягу прав і обов`язків сторін; факту виконання робіт (надання послуг), з якими пов`язується грошове зобов`язання боржника; розміру або строку виконання грошового зобов`язання. При цьому наявність остаточного судового рішення у такому спорі не є обов`язковою умовою для висновку про існування спору про право - достатнім є сам факт наявності такого спору, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені кредиторські вимоги (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19).

Таким чином, системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені. Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що заявлені ТОВ "Діфтонг" грошові вимоги у сумі 1.715.000,00 грн обґрунтовані договором підряду №31/08-1 від 01.01.2015, відповідно до якого заявник стверджує про виконання монтажних робіт та виникнення у боржника обов`язку з їх оплати. Водночас ТОВ "Укрбудтранс-трейд" заперечує сам факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, посилаючись на те, що договір від його імені підписано неуповноваженою особою, монтажні роботи не замовлялися і не виконувалися, а акти надання послуг боржником не підписувалися. Крім того, заявник, стверджуючи про наявність у Заставського Ю.Г. повноважень виконуючого обов`язки директора, не надав до матеріалів справи документа, яким такі повноваження підтверджувалися.

Одним із доводів апеляційної скарги є твердження про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі про банкрутство, фактично вийшов за межі повноважень, передбачених статтею 39 КУзПБ, здійснивши оцінку матеріально-правових заперечень боржника, притаманну позовному провадженню. Колегія суддів з цим доводом не погоджується з огляду на таке.

Як вже зазначалося, відповідно до частин 1, 3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство є завданням підготовчого засідання, у межах якого господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін та оцінює обґрунтованість заперечень боржника. Отже, перевірка обґрунтованості кредиторських вимог, включно з дослідженням поданих на їх підтвердження доказів та наведених боржником заперечень, не може вважатися виходом за межі повноважень суду в підготовчому засіданні, оскільки є його прямим обов`язком, без виконання якого неможливе досягнення мети цього засідання - встановлення того, чи є заявлена вимога такою що не потребує вирішення в порядку позовного провадження.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що боржником у ході розгляду справи судом першої інстанції було подано клопотання (вх.№5984 від 04.05.2026) про призначення комплексної судової почеркознавчої та судової технологічної експертизи документів з метою з`ясування обставин виконання підпису від імені Заставського Ю.Г. на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015 та на акті надання послуг №15032015 від 15.03.2015, а також способу нанесення відтиску печатки боржника на цих документах.

Відповідно до статей 98, 99 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є засобом доказування обставин, що входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних в експерта спеціальних знань у сфері іншій, ніж право; за частиною 1 статті 100 цього Кодексу призначення експертизи оформлюється ухвалою суду з визначенням підстав її проведення, переліку питань та матеріалів для дослідження.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, мотивувавши це тим, що з`ясування обсягу повноважень особи на представництво юридичної особи належить до компетенції суду і не потребує спеціальних знань. Колегія суддів з цим висновком погоджується, однак звертає увагу на те, що сама необхідність з`ясування обставин, для встановлення яких боржник просив призначити почеркознавчу та технічну експертизи - а саме, чи справді підпис на договорі та акті виконаний ОСОБА_1 , та яким способом нанесено відтиск печатки, свідчить про те, що заперечення боржника стосуються не формального невизнання наявності боргу, а самого факту вчинення й підписання документів, на яких ґрунтуються вимоги кредитора.

Подібний підхід узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №907/600/24, відповідно до якого вирішення спору про право в розумінні частини 6 статті 39 КУзПБ та вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство різняться не лише формою судочинства і процесуальними строками, а й переліком процесуальних дій, які можуть бути застосовані судом у межах кожного з цих проваджень, оскільки такі дії, як призначення експертизи, виклик свідків, залучення до участі інших учасників справи, врегулювання спору за участю судді чи зупинення провадження, допустимі лише у справах позовного провадження і не можуть вчинятися судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів зазначає, що сам по собі факт подання боржником клопотання про призначення експертизи не є самостійною і достатньою підставою для висновку про наявність спору про право, оцінка цієї обставини здійснюється у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, викладеними нижче.

Заявлені ТОВ «Діфтонг» грошові вимоги до ТОВ «Укрбудтранс-трейд» ґрунтуються на Договорі підряду №31/08-1 від 01.01.2015, актах надання послуг №15032015 від 15.03.2015 та №17032015 від 17.03.2015, а також акті звіряння взаємних розрахунків від 15.03.2017, тоді як боржник заперечує факт укладення цього договору уповноваженою на те особою, факт замовлення та виконання монтажних робіт і факт підписання пов`язаних із ним документів. Оцінюючи подані ініціюючим кредитором докази та заперечення боржника щодо обставин, з якими кредитор пов`язує виникнення спірного грошового зобов`язання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та їх сукупність.

Щодо повноважень особи, яка підписала Договір підряду №31/08-1 від 01.01.2015 від імені боржника, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що станом на дату укладення договору керівником і підписантом ТОВ «Укрбудтранс-трейд» за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значився ОСОБА_2 , тоді як спірний договір підписано ОСОБА_1 як таким, що виконував обов`язки директора. Документа, який підтверджував би покладення на Заставського Ю.Г. обов`язків директора чи інших повноважень на представництво боржника (наказу чи іншого внутрішнього розпорядчого документа товариства), заявником до матеріалів справи не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Апелянт у скарзі посилається на статтю 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Колегія суддів зазначає, що наведена презумпція правомірності стосується вчиненого правочину, тобто правочину, факт укладення якого сторонами не заперечується або підтверджений належними доказами. У цій справі предметом заперечень боржника є не оспорювання дійсності вже вчиненого правочину, а сам факт його вчинення уповноваженою на те особою, а тому посилання апелянта на презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України, не усуває необхідності встановлення того, чи був цей правочин вчинений від імені боржника особою, яка мала на це належні повноваження. За відсутності доказів на підтвердження повноважень Заставського Ю.Г. питання про виникнення у боржника зобов`язань за вказаним договором залишається невирішеним і потребує встановлення в порядку позовного провадження.

Щодо актів надання послуг №15032015 від 15.03.2015 та №17032015 від 17.03.2015 колегія суддів зазначає, що як встановлено судом першої інстанції, зазначені акти містять підписи представників сторін без зазначення їх прізвищ та інших відомостей, які дозволяли б ідентифікувати осіб, що брали участь у прийнятті послуг. За відсутності такої ідентифікації перевірка повноважень осіб, які підписали ці акти від імені боржника, без додаткового дослідження неможлива, а відтак ці документи самі по собі не усувають наведеної вище суперечності щодо факту вчинення правочину уповноваженою особою.

З тих самих підстав (неможливості встановити, хто саме зі сторони боржника брав участь у прийнятті послуг) зазначені акти не можуть самостійно підтверджувати і сам факт виконання та прийняття монтажних робіт, оскільки для цього необхідно встановити, що особи які фактично їх підписали, були уповноважені боржником на прийняття результатів робіт.

Стосовно акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 15.03.2017 колегія суддів враховує, що за своєю правовою природою такий акт є документом, що має похідний, інформаційний характер і сам по собі не є первинним обліковим документом, який фіксує факт здійснення господарської операції; він підтверджує лише тотожність ведення бухгалтерського обліку сторонами, за умови, що відображена в ньому інформація підтверджена первинними документами. Апелянт у скарзі стверджує, що зазначений акт підписаний ОСОБА_2 і боржником не оспорюється. Однак матеріали справи не містять підтвердження ні особи підписанта акта звіряння від імені боржника, ні окремого визнання боржником саме цього документа. Заперечення боржника, викладені у відзиві на заяву про відкриття провадження, мають загальний характер і стосуються відсутності будь-яких правовідносин із кредитором за спірним договором. За таких обставин довід апелянта про визнання боржником акта звіряння матеріалами справи не підтверджується.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності у ТОВ «Діфтонг» коду КВЕД на здійснення монтажних робіт колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що Класифікація видів економічної діяльності має статистично-інформаційний характер і не є дозвільним документом для здійснення господарської діяльності, а тому відсутність відповідного коду сама по собі не свідчить про недійсність договору чи неможливість фактичного виконання робіт. Разом з тим ця обставина, як і відсутність у матеріалах справи податкових накладних та доказів наявності в заявника технічних засобів для виконання монтажних робіт, не є самостійною підставою висновку про наявність спору про право, а має значення лише у сукупності з недоведеністю повноважень особи, яка підписала договір від імені боржника, та дефектами актів надання послуг, встановленими вище.

З огляду на недоведеність повноважень Заставського Ю.Г. на підписання Договору підряду №31/08-1 від 01.01.2015 від імені боржника, дефекти актів надання послуг, які унеможливлюють ідентифікацію осіб, що їх підписали, та відсутність підтвердження визнання боржником акта звіряння взаємних розрахунків, колегія суддів дійшла висновку, що подані ініціюючим кредитором докази не дозволяють визнати заявлені ним вимоги до боржника безспірними.

Отже, заявлені ТОВ «Діфтонг» вимоги не є вимогами про оплату за безспірно укладеним і виконаним договором, адже між сторонами існує невирішена суперечність щодо факту укладення Договору підряду №31/08-1 від 01.01.2015 уповноваженою особою, факту виконання та прийняття робіт, а також, як наслідок, самого виникнення грошового зобов`язання боржника перед кредитором. Усунення цієї суперечності потребує повного дослідження доказів із застосуванням процесуальних засобів, притаманних позовному провадженню, а не перевірки обґрунтованості вимог у межах підготовчого засідання у справі про банкрутство.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спору про право та обґрунтовано застосував пункт 1 частини 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростувати наведені вище висновки колегії суддів. Так, довід апелянта про те, що сама наявність простроченого грошового зобов`язання є достатньою підставою для відкриття провадження у справі, спростовується встановленим вище правилом про безспірність вимог кредитора як обов`язкову передумову відкриття провадження. Довід про вихід суду першої інстанції за межі повноважень, передбачених статтею 39 КУзПБ, спростовується тим, що перевірка обґрунтованості кредиторських вимог є прямим обов`язком суду в підготовчому засіданні, а не вирішенням спору по суті. Довід про помилковість висновку щодо наявності спору про право виключно на підставі заперечень боржника не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки такий висновок ґрунтується не на самому факті заперечень, а на недоведеності повноважень особи, яка підписала договір від імені боржника, та на дефектах поданих кредитором документів. Довід про неправомірне посилання суду першої інстанції на відсутність у заявника коду КВЕД відхиляється частково — сама по собі ця обставина справді не є визначальною, однак вона не була і не є єдиною підставою оскаржуваного висновку. Довід апелянта про наступне схвалення боржником договору шляхом його фактичного виконання не приймається колегією суддів, оскільки на підтвердження цього доводу апелянт посилається на ті самі акти надання послуг та акт звіряння взаємних розрахунків, які самі є предметом заперечень боржника: підписантів актів не ідентифіковано, а особа, яка підписала акт звіряння від імені боржника, матеріалами справи не підтверджена. За таких обставин ці документи не можуть одночасно слугувати доказом виникнення первісного зобов`язання і безспірним підтвердженням його наступного схвалення боржником. Довід про порушення принципів змагальності та меж судового розгляду не підтверджується матеріалами справи, оскільки судом досліджено та оцінено докази обох сторін у їх сукупності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність спору про право та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діфтонг" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №917/2175/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України

Повна постанова складена 23.07.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя В.В. Россолов