Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №902/72/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Справа №902/72/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 (суддя Тварковський А.А., повне рішення складено 27.04.2026)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство"

2) Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області

про зобов`язання скасувати державну реєстрацію відомостей про юридичну особу

за участю представників:

позивача - Ковпака О.В.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 позов задоволено. Зобов`язано Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області скасувати державну реєстрацію відомостей про юридичну особу ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" та Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області по 2662,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" та Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області по 10000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що системний аналіз положень ст.25, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" свідчить, що єдиною підставою для вчинення реєстраційних дій в ЄДР про заборону вчинення реєстраційних дій є судове рішення, що набрало законної сили. Законом не передбачено здійснення реєстраційних дій щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи ані на підставі заяви її учасника, ані на підставі наявності кримінального провадження щодо майна цієї юридичної особи.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірні реєстраційні дії проведено без належних на те правових підстав, тобто за відсутності відповідного рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій.

З огляду на викладене, господарський суд зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є перешкодою для реалізації корпоративного права позивача як учасника товариства, що володіє часткою 92,8% статутного капіталу у розмірі 5112,00 грн, позаяк відповідні відомості не внесено до ЄДРЮОФОП, а безпідставні реєстраційні записи про заборону вчинення реєстраційних дій є прямою перепоною для внесення відповідних змін.

Суд першої інстанції врахував, що спірні реєстраційні дії, що є предметом спору у цій справі №902/72/26, мають похідний характер від попереднього корпоративного спору, який вирішено в межах справи №902/48/24. Тобто унеможливлюється виконання рішення у справі №902/48/24, а тому право позивача як правомірного володільця часткою 92,8% статутного капіталу Товариства фактично не відновлено, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, дослідивши докази понесення витрат на правову допомогу, врахувавши характер і складність спору, обсяг матеріалів справи та критерії розумності й співмірності витрат, суд дійшов висновку про завищення заявленого розміру витрат, оскільки справа не належить до справ значної складності, що могло б мати наслідком необхідність опрацювання адвокатом значного обсягу матеріалів чи судової практики, результат вирішення справи не впливає на репутацію сторони позивача і не викликає публічного інтересу. Водночас обсяг поданих позивачем матеріалів (позовної заяви) не є об`ємним, посилання на судову практику позовна заява не містить, а даний спір є похідним і фактично випливає з двох попередніх господарських спорів, правовідносини у яких адвокатом уже аналізувалися і досліджувалися.

Враховуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі загалом складають 20000 грн. Відтак, вони в силу ч.4 ст.129 ГПК Укрїни підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши з Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області 5324,80 грн судового збору за подання позовної заяви та 91000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Апелянт, зокрема, вказує, що спір щодо неправомірних реєстраційних дій виник внаслідок неправильних дій виключно відповідача-2 без жодної участі безпосередньо ТОВ "КМСРНТ". Єдиною підставою залучення ТОВ "КМСРНТ" до участі у справі в якості відповідача є корпоративний характер даного спору, а тому в даному випадку товариство по суті є лише об`єктом вчинення неправомірних дій, а не рівноправним учасником таких правовідносин.

Також зазначає, що покладення судових витрат на ТОВ "КМСРНТ" фактично призводить до притягнення його до юридичної відповідальності за відсутності будь-якої вини з боку останнього. Вказане призведе до зменшення активів товариства та як наслідок, погіршення фінансового стану товариства безпосередньо впливає на інтереси позивача, як на власника (бенефіціара) майнових прав товариства.

За таких обставин, вважає, що законним, доцільним та справедливим було б покладення на відповідача-2 усіх судових витрат.

Щодо відмови суду у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скаржник вказує, що відповідачі жодних обґрунтувань щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суду не надавали.

Зауважує, що на даний час існує сформована правова позиція щодо неможливості суду вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, що у свою чергу має відповідати неодмінності дотримання принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність правозастосування та сприяє довірі суспільства до судової влади. Таким чином, зменшення оскаржуваним рішенням розміру витрат на правничу допомогу не відповідає наведеним висновкам, а тому є неправомірним.

Апелянт звертає увагу, що цей спір хоча і є продовженням спірних взаємовідносин, проте є принципово новим спором, що виник з нових обставин і підлягає регулюванню іншими правовими нормами, якими не регулювались попередні господарські спори. Певна взаємопов`язаність цього спору з попередніми не спростовує обґрунтованість наданих адвокатом послуг, пов`язаних як із відновленням порушених прав позивача (оскарження дій державного реєстратора до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), так і зі збиранням необхідних доказів (надання адвокатських запитів), участі в судових засіданнях та інших.

Крім того, не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення.

Відповідач-1, зокрема, вказує на неналежність відповідача у даній справі, оскільки порушуючи принцип процесуальної економії позивачем заявлено позовні вимоги у цій справі до відповідача-1 та відповідача-2, як роботодавця державного реєстратора, які не вчинили дій щодо порушення прав та інтересів позивача у спірних матеріально-правових відносинах корпоративного управління щодо відповідача-1.

При цьому, як вказує сам же позивач, спір виник щодо неможливості виконання судового рішення про переведення на нього прав покупця корпоративних прав відповідача-2, яке неможливо виконати внаслідок наявності заборони вчинення реєстраційних дій щодо корпоративних прав за заявою ОСОБА_2 .

Вважає, що оскільки позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв, а тому за результатами розгляду справи суд мав відмовити в позові до неналежного відповідача.

Щодо належного способу захисту відповідач-2 зазначає, що положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначають конкретний список способів захисту інтересів осіб, які вважають, що їх права були порушені державною реєстрацією відомостей у Єдиному державному реєстрі. Виходячи із ст.25 вказаного Закону у разі прийняття відповідного рішення судом, державний реєстратор здійснює таку дію відповідно до вимог закону, а тому у господарського суду відсутні правові підстави додатково зобов`язувати державного реєстратора виконувати свої повноваження (наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №905/1076/16).

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, зокрема, у якому вказує, що відповідач-1 є належним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором щодо третьої особи, є особа, щодо якої вчинялися відповідні реєстраційні дії.

Вважає, що відсутні підстави залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 , оскільки рішення у справі не вплине на її права та обов`язки, а також за її рахунок неможливо задовольнити позовні вимоги. При цьому, незаконність рішення державного реєстратора, прийнятого за її заявою, також не тягне за собою відповідних юридичних наслідків для ОСОБА_2 .

Крім того, зазначає, що посилання апелянта на висновки Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №905/1076/16 щодо неналежного способу захисту є безпідставними, оскільки обставини у цих справах не є тотожними. Внесення відомостей в ЄДР, так і їх скасування за своєю правовою природою є реєстраційною дією, й такий спосіб захисту прямо передбачений ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Позивач просить відмовити відповідачу-1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 14.07.2026 року, відповідачі не забезпечили явку своїх уповноважених представників.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція відповідача-1, викладена в апеляційній скарзі і про її зміну будь-яких заяв або клопотань він не подавав, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців - Державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Маренкова Ю.Д. про переведення прав та обов`язків покупця, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування записів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/6287/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023:

- переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8%, за договором купівлі-продажу частки та актом приймання-передачі цієї частки від 17.05.2022, укладеними між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем;

- визнано недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" і оформлені протоколом №14 від 25.05.2022.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2022 засновниками (учасниками) ТОВ "КМСРНТ" були ОСОБА_5 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_6 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_7 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_8 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_9 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_10 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_11 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_12 (розмір частки засновника: 69,00 грн); ОСОБА_13 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_14 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_15 (розмір частки засновника: 31,50 грн); ОСОБА_1 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_16 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_17 (розмір частки засновника: 27,50 грн); ОСОБА_18 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_19 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_20 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_21 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_22 (розмір частки засновника: 10,50 грн); ОСОБА_4 (розмір частки засновника: 5112,00 грн).

Поряд з цим, 11.11.2022 (до моменту ухвалення рішення у справі №910/6287/22), проведено державну реєстрацію щодо зміни складу учасників товариства, відповідно до якої ОСОБА_2 стала учасником товариства з відповідною часткою у статутному капіталі у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу цього товариства.

Вказану обставину встановлено у рішенні Господарського суду Вінницької області у справі №902/48/24, предметом розгляду якої були вимоги фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмили Петрівни про визнання недійсним рішення, витребування частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/48/24 ухвалено:

1. Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" у розмірі 5112,00 грн, що становить 92,8% статутного капіталу;

2. Визнати недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", оформлені протоколом №1 від 11.11.2022;

3. Скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії/записи відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" щодо зміни керівника та складу засновників (учасників).

Як підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ станом на 16.04.2026 у вказаному реєстрі щодо ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" містяться такі записи:

- "Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, 17.01.2024 12:41:26, 1001799960011003894, ОСОБА_23 , Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області";

- "Внесення рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, 29.01.2024 14:30:19, 1001799960012003894, ОСОБА_23 , Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області".

Підставою для вчинення реєстраційної дії №1001799960011003894 від 17.01.2024 стала заява про заборону вчинення нотаріальних дій від 06.11.2023 № б/н. Поряд з цим, до електронної реєстраційної справи додано сканкопію заяви учасника товариства відповідача-1 ОСОБА_2 про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо товариства до вияснення обставин.

Підставою для вчинення реєстраційної дії №1001799960012003894 від 29.01.2024 став витяг з ЄРД номер КП12023025210000124 від 20.09.2023 №б/н. Водночас до електронної реєстраційної справи додано сканкопію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження №12023025210000124 від 22.09.2023 за фактом привласнення транспортних засобів посадовими особами ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство".

ОСОБА_1 звернувся до органу державної реєстрації - Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації для вчинення реєстраційних дій відповідно до рішення суду у справі №902/48/24.

Однак, державним реєстратором у вчиненні таких дій було відмовлено, у тому числі, оскільки в ЄДР містяться відомості щодо заборони вчинення реєстраційних дій.

ОСОБА_1 стверджує, що внесення державним реєстратором Гринчук (Герасимчук) Алісою Петрівною спірного запису до ЄДР про заборону вчинення реєстраційних дій на підставі заяви ОСОБА_2 , яка є її матір`ю, свідчить про їх узгоджені дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення у справі №910/6287/22.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 як учасник ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" вважає, що внесення до ЄДР відомостей про заборону вчинення реєстраційних дій щодо товариства порушує його корпоративні права та створює перешкоди у захисті й відновленні його цивільно-правового інтересу, що виник, зокрема, на підставі судового рішення у справі №902/48/24, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п.24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ст. 5, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3);

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13).

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За положеннями ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Із наведеного вбачається, що до господарської юрисдикції належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.

Предметом спору у цій справі є вимоги про скасування реєстраційних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно ТОВ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство", здійснених державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставами для вчинення спірних реєстраційних дій були заява про заборону вчинення нотаріальних дій від 06.11.2023 №б/н (до реєстраційної справи долучено заяву ОСОБА_2 про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо товариства) та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023025210000124 від 20.09.2023 (до реєстраційної справи долучено витяг про відкриття кримінального провадження №12023025210000124 за фактом привласнення транспортних засобів посадовими особами товариства).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні реєстраційні дії мають похідний характер від корпоративного спору, вирішеного у справі №902/48/24.

У межах розгляду справи №902/48/24 встановлено наявність порушеного права ОСОБА_1 як правомірного володільця часткою 92,8% статутного капіталу Товариства відповідача-1 у розмірі 5112,00 грн, внаслідок чого задоволено віндикаційний позов про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідної частки у статутному капіталі. Водночас вирішено корпоративний спір, за яким є похідною вимога про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, та відповідну державну реєстрацію змін також ухвалено скасувати.

Водночас, сам факт того, що спірні реєстраційні дії були вчинені після вирішення корпоративного спору у справі №902/48/24 та стосувалися юридичної особи, учасником якої є позивач, не свідчить про їх корпоративний характер.

Надаючи оцінку змісту та характеру спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спір у цій справі виник поза межами корпоративних правовідносин, які випливають із корпоративних прав учасника товариства. Вирішуючи питання про юрисдикцію цього спору, визначальним є не посилання позивача на порушення його корпоративних прав, а безпосередній предмет спору, зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин та суб`єкт, дії якого оскаржуються.

Позовні вимоги у цій справі не пов`язані з реалізацією позивачем корпоративних прав, зокрема, права на участь в управлінні господарською організацією, отримання частини прибутку (дивідендів), отримання активів у разі ліквідації юридичної особи чи інших правомочностей учасника товариства, передбачених законом або установчими документами.

Такі правовідносини були предметом розгляду саме у справі №902/48/24, рішення Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у якій набрало законної сили та підлягає виконанню.

При цьому, сам по собі вплив спірних реєстраційних дій на можливість виконання судового рішення у справі №902/48/24 не свідчить про їх похідний характер від корпоративного спору, оскільки питання виконання такого рішення мають вирішуватися у межах виконавчого провадження у відповідній справі, а не шляхом зміни правової природи спору щодо оскарження дій державного реєстратора.

Натомість, у межах даної справі позивач оскаржує не корпоративні рішення, дії учасників товариства чи належність йому корпоративних прав, а правомірність вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про заборону вчинення реєстраційних дій.

Отже, спір у даній справі фактично стосується оспорення реєстраційних дій державного реєстратора у сфері реалізації їх публічно-правової компетенції, вчинених на підставі заяви про заборону вчинення нотаріальних дій від 06.11.2023 № б/н та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023025210000124 від 20.09.2023.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №826/12737/17, від 08.05.2018 у справі № 815/1210/15, від 10.05.2018 у справі №462/875/17, від 19.03.2019 у справі №826/1186/17, в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги до державного реєстратора про здійснення/скасування реєстраційних дій, якщо підставою вчинення таких реєстраційних дій є рішення суду в іншій справі.

Таким чином, сам факт впливу реєстраційних дій на права чи інтереси учасника товариства не змінює їх публічно-правової природи, якщо предметом спору є правомірність дій державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень.

Крім того, доводи позивача щодо можливого порушення державним реєстратором вимог законодавства у зв`язку з наявністю родинних зв`язків із заявником спірних реєстраційних дій також стосуються оцінки правомірності реалізації державним реєстратором своїх реєстраційних повноважень, а не вирішення корпоративного спору між учасниками товариства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відсутній спір про право, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Натомість, цей спір має публічно-правовий характер, оскільки стосується оскарження дій суб`єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційний суд також враховує, що у судовому засіданні 14.07.2026 представник позивача не заперечував щодо публічно-правового характеру спірних правовідносин, що узгоджується з висновком колегії суддів про належність цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, з огляду на встановлені обставини та наведені правові висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі №902/72/26 у зв`язку з тим, що цей спір не належить до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачу, що з відповідним позовом слід звернутися до суду адміністративної юрисдикції з урахуванням правил підсудності, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Згідно з п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставою для скасування судового рішення є порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі №902/72/26 закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

У зв`язку із встановленням підстав для закриття провадження у цій справі колегія суддів не надає оцінки доводам апеляційних скарг, оскільки такі доводи стосуються обставин, які підлягали б перевірці під час розгляду спору по суті.

Керуючись ст. 231, 269, 270, 273, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне товариство" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 у справі №902/72/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2026 у справі №902/72/26 - скасувати.

3. Провадження у справі №902/72/26 закрити.

4. Роз`яснити позивачу, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства та про його право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "23" липня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.