Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №906/1737/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 906/1737/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Мельничук Л.О.;

позивачів - не з`явилися;

відповідача - Рудзей Ю.В., адвокат (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року (повний текст складено 04.05.2026) у справі № 906/1737/25 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Житомирського обласного центру зайнятості

2) Північного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення 209 125,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1737/25 позов Першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, Північного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення 209 125 грн, задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 27.02.2023 до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Житомирським обласним центром зайнятості.

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 30.03.2023 до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Житомирським обласним центром зайнятості.

Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 26.06.2023 до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Житомирським обласним центром зайнятості.

Визнано недійсною додаткову угоду № 5 від 16.08.2023 до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Житомирським обласним центром зайнятості.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Житомирського обласного центру зайнятості - 209 125,00 грн безпідставно набутих коштів.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Житомирської обласної прокуратури 7 354,30 грн витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з Житомирського обласного центру зайнятості на користь Житомирської обласної прокуратури 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі №906/1737/25. Призначено справу №906/1737/25 до розгляду на 20.07.2026 об 11:00 год.

Прокурор у письмових поясненнях вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 справу №906/1737/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Поліщук П.Я., суддя Саврій В.А.

16.07.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 906/1737/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на застосуванні п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", конституційність якого наразі є предметом розгляду Конституційного Суду України.

На думку заявника, рішення Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки саме зазначена норма визначає правомірність зміни ціни за одиницю товару та застосування передбаченого нею 10-відсоткового обмеження.

Також заявник посилається на положення п.5 ч.1 ст.227 та п.4 ч.1 ст.229 ГПК України, ухвалу Верховного Суду у справі № 927/1704/23, постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №926/3493/25, а також зазначає, що Північно-західним апеляційним господарським судом уже було зупинено провадження в аналогічній справі №918/881/25, у зв`язку з чим просить суд зупинити апеляційне провадження до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26).

В судове засідання представники позивачів не з`явилися; про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивачів.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 906/1737/25, тоді як прокурор заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 906/1737/25, зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, якщо наявні у матеріалах справи докази дають можливість встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Об`єктивна неможливість розгляду справи має місце лише тоді, коли обставини, що встановлюються в іншому судовому провадженні, не можуть бути самостійно встановлені господарським судом у межах справи, яка ним розглядається.

Водночас сама лише пов`язаність правових питань, що є предметом розгляду в різних судових провадженнях, або можливість формування у майбутньому іншої правової позиції не свідчить про наявність передбачених законом підстав для зупинення провадження.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, її доводи стосуються виключно наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, належності суб`єктного складу учасників справи та правомірності застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення коштів.

Зазначені питання можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів та норм чинного законодавства без очікування результатів розгляду Конституційним Судом України справи щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Розгляд Конституційним Судом України питання щодо конституційності зазначеної норми не передбачає встановлення обставин, які є предметом дослідження у даній справі, зокрема щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави, належності суб`єктного складу учасників справи чи правомірності застосування наслідків недійсності правочинів.

Саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження не зупиняє дії відповідної норми закону та не є безумовною підставою для зупинення провадження у всіх судових справах, у яких така норма підлягає застосуванню.

Посилання заявника на ухвали Верховного Суду та судів апеляційної інстанції про зупинення проваджень в інших справах також не свідчать про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням предмета спору, доводів апеляційної скарги та конкретних обставин кожної справи.

Отже, заявником не доведено, яким саме чином розгляд Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) унеможливлює апеляційний перегляд рішення Господарського суду Житомирської області у цій справі, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України підстав для зупинення апеляційного провадження.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача, прокурор повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у письмових поясненнях.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Житомирської області від 28.04.2026 у справі № 906/1737/25 оскаржується лише в частині висновків суду щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, належності суб`єктного складу учасників справи та правильності застосування наслідків недійсності правочинів у частині стягнення коштів, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирським обласним центром зайнятості в електронній системі закупівель оголошено процедуру відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (код ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія") в обсязі 269 300 кВт/год з очікуваною вартістю закупівлі 1 885 100,00 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-12-020325-а).

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем відкритих торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", остаточна цінова пропозиція якого становила 1 226 599,02 грн.

29.12.2022 між Житомирським обласним центром зайнятості (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) укладено Договір № 181-Т/236 про закупівлю електричної енергії (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого, постачальник зобов`язався постачати електричну енергію (код ДК 021:2015 - 09310000-5 "Електрична енергія") для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, його умови розроблено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері постачання електричної енергії.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, ціна за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії - становить 4,554768 грн, у тому числі: ціна електричної енергії - 3,450000 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0,345640 грн, а також податок на додану вартість у розмірі 20 % - 0,759128 грн.

Цим же пунктом Договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 1 226 599,02 грн, у тому числі 1 022 165,85 грн без ПДВ та 204 433,17 грн податку на додану вартість. При цьому ціна електричної енергії підлягає зазначенню постачальником у рахунках на оплату електричної енергії, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з пунктом 5.4 Договору, розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 13.1 Договору, він укладається на строк, визначений комерційною пропозицією, обраною споживачем, набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до Договору та діє до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Пунктом 13.2 Договору передбачено, що зміни до договору про закупівлю можуть вноситися у випадках, визначених Договором та оформлюються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Пунктом 13.6 Договору сторони визначили, що додаткові угоди та додатки до нього є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу за умови їх викладення у письмовій формі та підписання сторонами.

Відповідно до пункту 13.10 Договору, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей.

Згідно з підпунктом 13.10.2 Договору, зміна ціни за одиницю товару допускається у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору або останнього внесення змін до нього в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому зміна ціни здійснюється пропорційно коливанню ціни товару на ринку, а відсоток її збільшення не може перевищувати відсоток такого коливання, за умови документального підтвердження відповідних обставин та за умови, що така зміна не призведе до збільшення загальної суми Договору, визначеної на момент його укладення.

Цим же підпунктом Договору передбачено, що у разі коливання ціни товару на ринку сторони можуть внести зміни до Договору в частині ціни за одиницю товару, при цьому постачальник зобов`язаний письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією. Наявність факту коливання ціни товару на ринку має підтверджуватися довідкою (або завіреною копією довідки), виданою Торгово-промисловою палатою України чи її регіональними представництвами, ДП "Держзовнішінформ", ДП "Укрпромзовнішекспертиза" або іншим погодженим сторонами компетентним органом. Крім того, у письмовому зверненні постачальник повинен навести посилання на зміни нормативно-правових актів щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії, які є підставою для внесення відповідних змін до порядку визначення та зміни ціни постачання електричної енергії.

Пунктом 13.12 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний повідомити споживача про зміну будь-яких умов Договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування із зазначенням права споживача розірвати Договір. Крім того, у разі збільшення ціни постачальник зобов`язаний у встановленому законом порядку повідомити споживача про таке збільшення та про його право припинити дію Договору без сплати штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації, якщо споживач не погоджується з новими умовами.

Невід`ємними частинами Договору є його додатки, якими сторони конкретизували окремі умови постачання електричної енергії.

Так, додатком № 1 (заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу) сторони визначили датою початку постачання електричної енергії 01.01.2023.

Додатком № 2 (комерційна пропозиція) сторони погодили, що ціна електричної енергії з урахуванням вартості послуг з передачі становить 4,554768 грн з ПДВ за 1 кВт/год, з яких вартість послуг з передачі складає 0,345640 грн. Також визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата здійснюється за фактично спожиту електричну енергію на підставі акта приймання-передачі та виставленого рахунка, який постачальник надає протягом трьох робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а споживач зобов`язаний оплатити його протягом десяти робочих днів з дня отримання. При цьому послуги з розподілу електричної енергії оплачуються споживачем безпосередньо оператору системи розподілу.

Додатком № 3 сторони погодили відомості про очікуваний обсяг щомісячного споживання електричної енергії на розрахункові періоди 2023 року.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом строку дії Договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 23.01.2023, № 2 від 27.02.2023, № 3 від 30.03.2023, № 4 від 26.06.2023 та № 5 від 16.08.2023.

Додатковою угодою № 1 від 23.01.2023 у зв`язку зі зміною регульованої складової тарифу на електричну енергію, а саме тарифу на послуги з передачі електричної енергії, сторони змінили ціну електричної енергії до 4,596336 грн за 1 кВт/год, у тому числі: 3,45 грн - ціна електричної енергії, 0,380280 грн - тариф на передачу та 0,766056 грн - податок на додану вартість.

Додатковою угодою № 2 від 27.02.2023 до Договору № 181-Т/236 від 29.12.2022 у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, що, як зазначено в угоді, підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку", сторони змінили ціну електричної енергії до 5,191254 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу), у тому числі: 3,945765 грн - ціна електричної енергії, 0,380280 грн - тариф на послуги з передачі та 0,865209 грн - податок на додану вартість. У зв`язку зі зміною ціни сторони пропорційно зменшили обсяг постачання без зміни загальної суми Договору. Угоду застосовано до правовідносин сторін з 01.02.2023.

Як встановив суд першої інстанції, ціна за одиницю товару була збільшена на 14,37%.

Додатковою угодою № 3 від 30.03.2023 сторони змінили ціну електричної енергії до 5,251218 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу), у тому числі: 3,945765 грн - ціна електричної енергії, 0,430250 грн - тариф на послуги з передачі та 0,875203 грн - податок на додану вартість, одночасно пропорційно зменшивши обсяг постачання без зміни загальної суми Договору. Додаткова угода набрала чинності 01.04.2023.

Додатковою угодою № 4 від 26.06.2023 сторони погодили ціну електричної енергії у розмірі 5,317038 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу), яка включає 3,945765 грн вартості електричної енергії, 0,485100 грн тарифу на послуги з передачі та 0,886173 грн податку на додану вартість. Одночасно обсяг постачання було пропорційно зменшено без зміни загальної суми Договору. Угода застосовується з 01.07.2023.

Додатковою угодою № 5 від 16.08.2023 сторони збільшили ціну електричної енергії до 6,367716 грн за 1 кВт/год (з ПДВ та тарифом на передачу), у тому числі: 4,821330 грн - ціна електричної енергії, 0,485100 грн - тариф на послуги з передачі та 1,061286 грн - податок на додану вартість. Одночасно сторони зменшили обсяг постачання електричної енергії до 181 952 кВт/год, визначивши, що ця додаткова угода застосовується до правовідносин сторін з 01.08.2023.

Як встановив суд першої інстанції, у результаті укладення додаткової угоди № 5 ціна за одиницю електричної енергії порівняно з первісною ціною, визначеною Договором, була збільшена на 22,19 %.

Як вбачається зі змісту зазначених додаткових угод, підставою для їх укладення сторони визначили підпункти 2 та 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 поставило Житомирському обласному центру зайнятості 222 854 кВт/год електричної енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі електричної енергії.

Поставлена електрична енергія була оплачена Житомирським обласним центром зайнятості у повному обсязі на загальну суму 1 248 752,01 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що додаткові угоди № 2 від 27.02.2023, № 3 від 30.03.2023, № 4 від 26.06.2023 та № 5 від 16.08.2023 укладені з порушенням вимог пункту 19 Особливостей та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки сторонами за відсутності визначених законом підстав збільшено ціну за одиницю товару, не підтверджено належним чином необхідність зміни істотних умов договору щодо ціни електричної енергії, у зв`язку з чим прокурор вважає такі додаткові угоди недійсними та просить стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані прокурором документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Насамперед, з огляду на доводи апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку наявності передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у цій справі.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру України, зокрема, покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", стаття 23 якого передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист відповідних інтересів у суді у випадках, визначених законом.

При цьому підставою для представництва інтересів держави є порушення або загроза порушення таких інтересів за умови, що їх захист не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, водночас інтереси держави повинні насамперед захищатися саме цими суб`єктами, тоді як прокурор, не будучи альтернативним суб`єктом звернення до суду, виконує субсидіарну роль та здійснює представництво лише у зазначених випадках, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2320/18 та від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Крім того, відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також має право вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті. Також прокурор має право подавати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для такого звернення, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, як вбачається з наведених норм, законодавством визначено дві обов`язкові умови, за наявності яких прокурор вправі здійснювати представництво інтересів держави в суді, а саме: по-перше, наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, і, по-друге, нездійснення або неналежне здійснення їх захисту відповідним суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено такі повноваження, або ж відсутність такого органу.

Водночас, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших нормативно-правових актів, при цьому, інтереси держави, безумовно, відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в їх основі лежить потреба у здійсненні загальнодержавних дій і програм, спрямованих, зокрема, на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, забезпечення державної, економічної, інформаційної та екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, а також захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Разом з тим, з огляду на те, що поняття "інтереси держави" є оціночним, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на відповідні норми законодавства, у чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає уповноважений орган у відповідних правовідносинах.

При цьому Конституційний Суд України у зазначеному рішенні також роз`яснив, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як додатково зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, хоча відповідні висновки Конституційного Суду України були сформульовані у контексті тлумачення норм Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність, однак наведене розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього поняття у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, поняття "інтереси держави" охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються вичерпній класифікації, відтак їх наявність у кожному конкретному випадку підлягає самостійній оцінці суду при вирішенні питання щодо правомірності звернення прокурора, при цьому, як слушно зауважено у правозастосовній практиці, надмірна формалізація цього поняття, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільно значущих інтересів.

Водночас, ще однією обов`язковою умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави є саме факт нездійснення або неналежного здійснення такого захисту компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які користуються рівними процесуальними правами, зокрема, правом на юридичну допомогу. Водночас, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може вважатися виправданою за певних умов, зокрема, якщо йдеться про захист вразливих осіб, які не здатні самостійно захистити свої інтереси, або у випадках, коли правопорушення зачіпає значну кількість осіб чи потребує захисту реальних державних інтересів або майна (зокрема, рішення у справах "Korolev v. Russia", п.33, та "Menchinskaya v. Russia", п.35).

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, звернення прокурора до суду у цій справі зумовлене необхідністю захисту інтересів держави у сфері використання бюджетних коштів, які, за твердженням прокурора, були витрачені внаслідок укладення додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі, що призвело до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару та надмірного витрачання коштів бюджету.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням договору про закупівлю, стороною якого є Житомирський обласний центр зайнятості, який здійснював оплату товару за рахунок бюджетних коштів, а відтак саме ця юридична особа є носієм майнового інтересу, захист якого забезпечується шляхом пред`явлення вимог про визнання недійсними додаткових угод та застосування наслідків їх недійсності.

Отже, саме Житомирський обласний центр зайнятості є особою, права та охоронювані законом інтереси якої підлягають захисту у цих правовідносинах.

Разом з тим, як вбачається з положень законодавства та усталеної судової практики, другим обов`язковим елементом для здійснення прокурором представництва інтересів держави є факт нездійснення або неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, при чому, обґрунтування зазначених обставин покладається на прокурора з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 наголосив, що захист інтересів держави покладається, насамперед, на відповідні суб`єкти владних повноважень, тоді як прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду, однак, з метою недопущення залишення таких інтересів без захисту, виконує субсидіарну роль, замінюючи у судовому провадженні відповідний орган у разі його бездіяльності або неналежного здійснення повноважень.

Аналогічний підхід відображено і у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, відповідно до якої прокурор набуває право на представництво у разі, якщо уповноважений орган не здійснює захисту або здійснює його неналежним чином.

Водночас, як зазначено у пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав необхідні повноваження для їх захисту, однак у розумний строк не звернувся до суду, що, у свою чергу, є підставою для реалізації прокурором представницьких повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирська окружна прокуратура листом від 14.11.2025 № 51-85-8422вих-25 повідомила Житомирський обласний центр зайнятості про вивчення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді за фактом проведення закупівлі електричної енергії за ідентифікатором UA-2022-12-12-020325-а. У зазначеному листі прокурор навів обставини укладення між Житомирським обласним центром зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" Договору № 181-Т/236 від 29.12.2022, звернув увагу на збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №2 та № 5 на 36,56 %, зазначив про результати аналізу інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" та витребував у Центру зайнятості документи щодо виконання договору, зміни його істотних умов, претензійно-позовної роботи, а також інформацію про вжиття або намір вжити заходів судового захисту порушених інтересів держави.

У відповідь на зазначений лист Житомирський обласний центр зайнятості листом від 24.11.2025 № 4762/08.02-25 надав прокурору витребувані документи та повідомив обставини укладення і виконання Договору № 181-Т/236 від 29.12.2022, водночас зазначивши, що кошти місцевого бюджету за цим договором не використовувалися, заходи щодо поновлення прав територіальної громади не вживалися, оскільки, на його думку, інтереси територіальної громади не порушувалися, а також долучив належним чином завірені копії запитуваних документів.

У подальшому Житомирська окружна прокуратура листом від 16.12.2025 № 51-85-9164вих-25 повідомила Житомирський обласний центр зайнятості про результати опрацювання наданих документів, зазначивши про виявлені невідповідності між інформацією щодо виконання Договору № 181-Т/236 від 29.12.2022, оприлюдненою в електронній системі закупівель та інших відкритих джерелах і документами, наданими Центром зайнятості, а також про встановлені розбіжності щодо обсягів поставленої електричної енергії, здійснених оплат, підтверджуючих документів та застосування умов спірних додаткових угод. У зв`язку з цим прокурор повторно витребував необхідні документи й інформацію та запропонував повідомити чи планує Житомирський обласний центр зайнятості звертатися до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод і стягнення безпідставно сплачених коштів.

Листом від 19.12.2025 № 51-85-9299вих-25 Житомирська окружна прокуратура, керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила Житомирський обласний центр зайнятості про встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, наявність підстав для оскарження додаткових угод №№ 2-5 до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022 та запропонувала компетентному органу самостійно вжити заходів судового захисту, а у разі неможливості їх вжиття - повідомити прокуратуру для звернення до суду в інтересах держави.

У відповідь листом від 24.12.2025 № 5439/10-25 Житомирський обласний центр зайнятості надав запитувані прокурором пояснення та документи щодо виконання договору, повідомив про фактичні обсяги поставленої електричної енергії, здійснені розрахунки та причини виявлених розбіжностей, а також зазначив про неможливість самостійного вжиття заходів реагування і звернення до суду, у зв`язку з чим просив прокуратуру звернутися до суду в інтересах держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості з позовом про визнання недійсними додаткових угод №№ 2-5 та стягнення безпідставно сплачених коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що Житомирський обласний центр зайнятості, будучи обізнаним про виявлені прокурором порушення та маючи можливість самостійно звернутися до суду, відповідних заходів не вжив, натомість повідомив про неможливість їх вжиття та звернувся до прокуратури з проханням здійснити представництво його інтересів у суді, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості шляхом пред`явлення цього позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості у цій справі та вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про процесуальну неналежність Житомирського обласного центру зайнятості як особи, в інтересах якої прокурором пред`явлено цей позов, оскільки вони фактично ґрунтуються на ототожненні процесуального статусу особи в інтересах якої прокурор здійснює представництво із суб`єктом матеріального правовідношення, тоді як саме характер спірних матеріальних правовідносин визначає належного позивача у справі.

Предметом цього спору є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до Договору №181-Т/236 від 29.12.2022 та застосування наслідків їх недійсності, а відтак належним суб`єктом матеріального правовідношення є особа, яка є стороною зазначеного договору, набуває права та обов`язки за ним і на майнову сферу якої безпосередньо впливають наслідки його виконання або недійсності.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, саме Житомирський обласний центр зайнятості виступив замовником спірної закупівлі, уклав із відповідачем договір про закупівлю електричної енергії, є стороною всіх оспорюваних додаткових угод, здійснив оплату поставленого товару та, відповідно, є учасником спірних матеріальних правовідносин щодо яких прокурором заявлено позов.

З огляду на наведене, посилання апелянта на неналежність Житомирського обласного центру зайнятості як особи, в інтересах якої заявлено позов, є необґрунтованими, оскільки не враховують предмета та підстав позову і фактично зводяться до заперечення процесуальної форми здійснення прокурором представництва інтересів держави без спростування того, що саме Житомирський обласний центр зайнятості є стороною спірного договору, стороною оспорюваних додаткових угод та особою, яка здійснила спірні платежі.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо участі держави у цивільних та господарських правовідносинах через відповідний орган, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, а також від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 і від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведені правові позиції визначають загальні засади участі держави у судовому процесі та не містять висновку про неможливість здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державної установи, яка є стороною спірного договору та компетентним органом у спірних правовідносинах.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє і доводи апелянта щодо необхідності визначення Житомирського обласного центру зайнятості відповідачем у справі з підстав його участі у спірних додаткових угодах. Сам по собі факт участі особи у правочині не визначає її процесуальний статус, оскільки останній залежить від характеру заявлених позовних вимог та особи, право чи інтерес якої підлягає судовому захисту.

У цій справі прокурор звернувся до суду не з позовом Житомирського обласного центру зайнятості про захист власних приватноправових інтересів, а в інтересах держави в особі цього органу як сторони спірного договору та набувача майнового права, яке, за твердженням прокурора, було порушене внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод, а відтак саме Житомирський обласний центр зайнятості є належним позивачем у матеріально-правовому розумінні, тоді як відповідачем є інша сторона спірних правочинів, до якої заявлено вимоги про визнання їх недійсними та застосування наслідків недійсності.

Судом також враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, ухваленій у правовідносинах, подібних до спірних, відповідно до якого, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі обласного центру зайнятості з вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення надмірно сплачених коштів на користь такого центру зайнятості. Зазначений висновок є релевантним для вирішення цього спору та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 стосуються процесуальної необхідності залучення до участі у справі всіх сторін правочину у разі пред`явлення позову особою, яка не була його учасником, однак не містять висновку про те, що сторона договору в інтересах якої прокурор здійснює представництво обов`язково повинна брати участь у справі саме в якості відповідача.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15.03.2024 у справі №904/192/22 судом не враховуються, оскільки викладений у ній правовий висновок стосується застосування наслідків недійсності правочину у випадку, коли прокурор заявив вимогу про стягнення коштів на користь особи, в інтересах якої позов не було пред`явлено, тоді як у цій справі вимога про стягнення коштів заявлена саме на користь Житомирського обласного центру зайнятості в інтересах якого прокурором подано позов.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №916/774/23, однак вони ґрунтуються на встановленні відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі відповідного замовника та, як наслідок, неналежності суб`єктного складу учасників справи, тоді як у цій справі колегія суддів дійшла протилежного висновку щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, а відтак наведена постанова не змінює висновків суду у даній справі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Житомирського обласного центру зайнятості, а також щодо неналежного визначення процесуального статусу цього учасника справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а у разі його недійсності кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все одержане на виконання такого правочину, а за неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного, а отже застосування наслідків недійсності правочину безпосередньо пов`язане з відновленням майнового становища саме сторін недійсного правочину.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Житомирський обласний центр зайнятості є стороною Договору №181-Т/236 від 29.12.2022 та всіх оспорюваних додаткових угод, тому він є суб`єктом, майнова сфера якого зазнала змін внаслідок виконання спірних правочинів, а тому у разі визнання їх недійсними саме на його користь підлягають застосуванню наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 216 ЦК України.

Враховуючи викладене, заявлена прокурором вимога про застосування наслідків недійсності спірних додаткових угод шляхом стягнення коштів саме на користь Житомирського обласного центру зайнятості узгоджується з приписами статті 216 ЦК України, оскільки спрямована на відновлення майнового становища сторони недійсних правочинів, яка здійснила їх виконання.

Щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Північного офісу Держаудитслужби колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновків місцевого господарського суду в цій частині, у зв`язку з чим підстав для їх переоцінки в межах апеляційного перегляду не вбачається.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 квітня 2026 року у справі №906/1737/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "22" липня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Саврій В.А.