Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №910/9475/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Справа№ 910/9475/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 14.07.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 (повний текст складено 01.04.2026)

у справі №910/9475/25 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Імексбанк»

про застосування наслідків нікчемного правочину та визнання права іпотекодержателя, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (далі, позивач або ТОВ «Ісагіс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» (далі, відповідач або ТОВ «Кіод-1»), в якому просить суд:

- застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме договору про розірвання від 19.01.2015 Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 шляхом поновлення прав кредитора за ТОВ «Ісагіс» за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 укладеним між ТОВ «Кіод-1» та ПАТ «Імексбанк»;

- визнати за ТОВ «Ісагіс» права іпотекодержателя на об`єкти нерухомості: нежила будівля, загальною площею 1 814,8 кв.м, прибудована до будівлі гуртожитку № 7, місто Київ, вулиця Лейпцігська, будинок 16 (літ. А). за іпотечним договором від 27.04.2013, посвідченим Журавлем М.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 576 із урахуванням всіх змін та доповнень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2020 між ТОВ «Ісагіс» та ПАТ «Імексбанк» укладено договір №130/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно якого Банк відступив шляхом продажу позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором №32-08 від 10.04.2008 та за Іпотечним договором, що посвідчений 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5224, предметом якого є нежитлова будівля, загальною площею 1 814, 8 кв.м., прибудована до будівлі гуртожитку № 7 за м. Київ, вул. Лейпцігська, буд. 16 (літ. А).

Позивач стверджує, що відповідачем зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 не виконано, заборгованість за кредитом (станом на 24.07.2020) у сумi 26 032 317,02 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 12 816 970,00 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 13 215 347,02 грн не повернута, що свідчить про дійсність іпотеки в силу чинності кредитного зобов`язання.

Відповідач заперечує факт наявності у нього зобов`язань та заборгованості перед ТОВ «Ісагіс» за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08, стверджуючи, що така була сплачена на користь Банку, в силу чого правовідносини за договором іпотеки також є припиненими.

Позивач вважає такі твердження безпідставними, оскільки відповідачем фактично вчинені дії, направлені на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

За доводами позивача правочин, на підставі якого відбулася сплата коштів за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08, є нікчемним в силу положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 залучено ПАТ «Імексбанк» до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі, третя особа або Банк).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 позов задоволено.

Вирішено застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме договору про розірвання від 19.01.2015 Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 шляхом поновлення прав кредитора за ТОВ «Ісагіс» за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 укладеним між ТОВ «Кіод-1» та ПАТ «Імексбанк».

Визнано за ТОВ «Ісагіс» права іпотекодержателя на об`єкти нерухомості: нежила будівля, загальною площею 1 814,8 кв. м, прибудована до будівлі гуртожитку №7, місто Київ, вулиця Лейпцігська, будинок 16 (літ. А). за іпотечним договором від 27.04.2013, посвідченим Журавлем М.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 576 із урахуванням всіх змін та доповнень.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» судовий збір - 350 422,40 грн.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами нікчемність договору про розірвання від 19.01.2015 Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 та відповідно наявність підстав застосування наслідків такої нікчемності в частині поновлення прав позивача як кредитора по відношенню до відповідача за кредитним договором, в силу чого позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 19.04.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- укладений 19.01.2015 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08 (яким сторони підтвердили, що не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли у зв`язку із договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08) є чинним;

- статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припиненням зобов`язання є погашення внаслідок дії правоприпиняючих юридичних фактів прав і обов`язків сторін, що становлять його зміст. Кредитні правовідносини за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», правонаступником якого в цих правовідносинах є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», визнані припиненими рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 у справі №916/3406/20, залишеним в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021, й такі обставини є преюдиційними у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом, натомість, порушено принцип правової визначеності та його складової - res judicata, та надана невірна оцінка преюдиціальним фактам, попередньо встановленим рішеннями судів, які набрали законної сили;

- враховуючи, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, то в даному випадку припинення договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08 є підставою для припинення зобов`язання, що витікає з договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання основного зобов`язання;

- Господарським судом міста Києва при вирішенні справи було встановлено ознаки недійсності правочину, а саме договору від 19.01.2015 про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, не шляхом перевірки відповідності цього правочину вимогам законодавства, яке діяло на момент укладання та виконання правочину, а шляхом перевірки відповідності законодавству інших господарських правочинів, не пов`язаних зі спірним правочином. Так, господарським судом встановлювалися ознаки нікчемності правочинів із припинення депозитних правовідносин між ТОВ «Нова-Хвиля» та АТ «Імексбанк» (договорів депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014), а також попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) між ТОВ «Кіод-1» та ТОВ «Торгівельно-виробниче Об`єднання». Також судом першої інстанції розглядалися обставини пов`язаності господарських суб`єктів, не зв`язаних із ТОВ «Кіод-1» - суд підтримав твердження ТОВ «Ісагіс» щодо того, що ТОВ «Нова-Хвиля» є пов`язаною із банком юридичною особою. Разом із тим, ані ТОВ «Нова-Хвиля», ані ТОВ «Торгівельно-виробниче Об`єднання» не є сторонами правочину із розірвання кредитного договору та не є учасниками даної судової справи. При цьому питання встановлення ознак пов`язаних осіб ТОВ «Нова-Хвиля», ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» та АТ «Імексбанк» взагалі не є релевантним у цій справі та не відноситься до доказової бази. Більш того, при ухваленні Приморським районним судом м. Одеса рішення від 08.08.2019 у справі №522/3746/19, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно з наданою представником третьої особи інформацією станом на 01.01.2015 ТОВ «Нова-Хвиля» за обліковими даними вже не була пов`язаною із Банком особою та не була такою станом на 29.12.2014;

- суд не врахував, що за своєю правовою природою перерахування коштів з рахунку на рахунок є виключно банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 року у справі №522/3746/19, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №755/7957/16-ц, провадження №14-209цс18).

- місцевим господарським судом зроблено помилкові висновки щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, оскільки помилково не була застосована частина 1 статті 262 Цивільного кодексу України. Про обставини, на які ТОВ «Ісагіс» посилається у 2025 році, сторона знала ще у 2020 році при розгляді справи №916/3406/20. За доводами скаржника, керуючись положеннями Цивільного кодексу України про обчислення строків, які визначені статтями 251 - 254 Цивільного кодексу України, трирічний строк за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину у спірному випадку сплинув 19 січня 2018 року.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.05.2026 від Банку через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому Банк просив суд відмовити у її задоволенні, оскаржене рішення суду залишити без змін.

У відзиві Банк наголосив на тому, що оскільки остаточне погашення заборгованості ТОВ «Нова-Хвиля» відбулось безготівковим шляхом виключно методом перерахування грошових коштів, які з`явились на поточних рахунках ТОВ «Нова-Хвиля» внаслідок укладення нікчемного правочину, то всі подальші правочини не створюють жодних правових наслідків. Зазначене підтверджено протоколом засідання Малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» №4 від 08.02.2018, яким визнано нікчемними правочини щодо дострокового розірвання депозитних договорів ТОВ «Нова-Хвиля» (№24 та №9). Заборгованість ТОВ «Кіод-1» було відновлено на балансі банку. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків. Оскільки погашення кредиту відбулось шляхом перерахування коштів, які з`явились на рахунках ТОВ «Нова-Хвиля» унаслідок нікчемного правочину, договір про розірвання кредитного договору від 19.01.2015 не створює жодних правових наслідків.

25.05.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд відмовити у її задоволенні, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Позивач у відзиві наголосив на такому:

- доводи апелянта про нібито порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності та res judicata є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт фактично ототожнює преюдиційність встановлених судом фактів із абсолютною забороною на дослідження інших юридично значимих обставин, які не були предметом розгляду у попередній справі. У справі №916/3406/20 судами не досліджувалось питання нікчемності правочинів у розумінні статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що погашення кредитної заборгованості 19.01.2015 здійснювалося за схемою, яка підпадає під ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки фактично відбулося штучне припинення зобов`язань банку перед пов`язаними особами та виведення активу напередодні неплатоспроможності банку;

- доводи апелянта про те, що суд безпідставно досліджував обставини, пов`язані з ТОВ «Нова-Хвиля» та іншими суб`єктами, є необґрунтованими. Такі обставини безпосередньо стосуються: джерела походження коштів, механізму погашення заборгованості, встановлення факту штучного припинення кредитних зобов`язань, наявності ознак пов`язаності осіб із банком. Без дослідження зазначених обставин неможливо було б надати належну оцінку дійсності операцій від 19.01.2015 та встановити наявність підстав для застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- твердження апелянта про те, що ТОВ «Нова-Хвиля» не є стороною спору, не спростовує значення відповідних доказів, оскільки процесуальний статус особи не визначає допустимість дослідження пов`язаних обставин;

- дострокове зняття депозитних коштів ТОВ «Нова-Хвиля» здійснено із порушенням п.3.1. постанови Правління НБУ №63/БТ від 15.03.2011, договір про розірвання депозитного договору є нікчемними із урахуванням пункту 7 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», адже дострокове розірвання депозитних договорів, укладених між Банком та ТОВ «Нова-хвиля», надає перевагу кредитору і одночасно пов`язаною з банком особою ТОВ «Нова-хвиля»;

- у справі №522/3746/19, на яку посилається скаржник, не досліджувалося питання, що стосувалося безпосереднього виконання боржником зобов`язань за Договором кредиту;

- ТОВ «Ісагіс» набуло права вимоги лише 24.07.2020 на підставі договорів відступлення права вимоги. Саме після набуття права вимоги позивачу стало відомо про порушення його прав та про наявність підстав для звернення до суду із вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину. Отже, перебіг позовної давності не може обчислюватися з 2015 року щодо особи, яка на той момент не була стороною правовідносин та не мала статусу кредитора.

Позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції - 50 000,00 грн. Докази, що підтверджують понесені витрати, будуть надані суду у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

07.06.2026 від скаржника через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, у яких він додатково наголосив на такому:

- Господарський суд міста Києва у рішенні від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 жодним чином не прокоментував та не оцінив висновки Верховного Суду, викладені в постанові у справі №522/3746/19, які мають пряме значення для вирішення питань про статус ТОВ «Нова-хвиля» як пов`язаної з банком особою, що є самостійним і грубим процесуальним порушенням;

- суд у рішенні зазначив, що договори депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014, укладені між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова - хвиля», а також правочини щодо розірвання таких договорів матеріали справи не містять. Однак суд помилково визнав обставини, витребувавши договори депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014 у сторони, яка не є стороною цих правочинів. Договір депозитного вкладу за своєю правовою природою є двостороннім правочином, оригінали або копії якого зберігаються у сторін договору - ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-хвиля», при цьому відповідач у справі - ТОВ «КІОД-1» не є стороною цих договорів. Господарський суд міста Києва заздалегідь знав, що ТОВ «КІОД-1», якому було адресовано витребування зазначених документів, не зможе надати запитувані документи, що виключить негативні наслідки до цієї особи (про що сторона письмово повідомила суд), результатом чого стала констатація нікчемності правочинів не через належне доказування, а через формально правовий, але по суті маніпулятивний процесуальний прийом, що свідчить про упередженість суду та вихід за межі незалежного судового розгляду;

- суд, визнавши нікчемним договір про розірвання від 19.01.2015 Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, проігнорував вимогу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України про двосторонню реституцію, яка є обов`язковим наслідком нікчемного правочину;

- суд у справі №910/9475/25 спростував висновки суду у справі №916/3406/20, досліджуючи ті самі фактичні обставини, чим порушив принцип правової визначеності та висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні ЄСПЛ від 12 березня 2026 року у справі Vashchenko and Tretyak v. Ukraine (заяви №42489/16 та №74213/17) та Brumarescu v. Romania та Ryabykh v. Russia, де у тому числі Суд наголосив, що остаточні судові рішення не можуть переглядатися лише з метою досягнення іншого результату.

13.07.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на письмові пояснення скаржника від 07.06.2026, в яких він наголосив на такому:

- суд першої інстанції досліджував не лише питання можливого статусу ТОВ «Нова-Хвиля» як пов`язаної особи банку, а весь комплекс взаємопов`язаних правочинів, наслідком яких стало припинення кредитних зобов`язань ТОВ «Кіод-1». Натомість відповідач вибірково цитує окремі висновки Верховного Суду, залишаючи поза увагою той факт, що предмет доказування у даній справі є значно ширшим та відрізняється від предмета дослідження у справі №522/3746/19;

- доводи відповідача про те, що суд першої інстанції нібито витребував договори депозитного вкладу у особи, яка не є стороною відповідних правочинів, та на цій підставі зробив необґрунтовані висновки, не відповідають матеріалам справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 договори депозитного вкладу №9 від 27.05.2014, №24 від 12.09.2014, а також договори про їх дострокове розірвання були витребувані саме у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто у особи, яка після запровадження процедури виведення банку з ринку здійснює управління його документацією та повинна володіти відповідними документами. Водночас від ТОВ «Кіод-1» суд витребував зовсім інші документи, а саме документи щодо правовідносин між ТОВ «Кіод-1» та ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання», пов`язаних із договорами купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів та документальним підтвердженням виконання таких правочинів;

- сама по собі відсутність у рішенні суду висновків щодо застосування двосторонньої реституції жодним чином не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд вирішив спір виключно в межах заявлених позовних вимог, надавши оцінку тим обставинам, які входили до предмету доказування у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9475/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.05.2026 матеріали справи №910/9475/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 09.06.2026.

25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 заяву представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» про їх участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні, призначеному на 09.06.2026, брали участь представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник третьої особи у судове засідання 09.06.2026 не з`явився та 08.06.2026 подав через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі третьої особи, оскільки уповноважений представник Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» позбавлений об`єктивної можливості взяти безпосередню участь у вказаному судовому засіданні у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі, час проведення якого збігається.

Враховуючи неявку у судове засідання представника третьої особи, суд, заслухавши думку представників сторін, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відклав розгляд справи на 14.07.2026 о 10 год. 20 хв.

За результатами проведеного у справі 14.07.2026 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 14.07.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку ухвали суду від 09.06.2026 до електронного кабінету третьої особи в підсистемі «Електронний суд».

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.04.2008 між АКБ «Імексбанк» (кредитор) та ТОВ «Кіод-1» (позичальник) укладено кредитний договір №32-08, згідно з пунктом 1.1. якого кредитор зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 14 500 000 грн зі сплатою 18 % річних та кінцевим терміном повернення коштів до 09.04.2013.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору видача кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або сплати з позичкового рахунку позичальника № НОМЕР_1 в філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві, МФО 300766, розрахункових документів позичальника на цілі, визначені пунктом 1.2 договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в повній або частковій сумі кредиту. Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору кредитор зобов`язаний для обліку розрахунків за кредитним договором відкрити позичальнику в філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві позичковий рахунок № НОМЕР_1 і перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок позичальника або сплатити з нього розрахункові документи позичальника в межах суми кредиту, в порядку, визначеному цим договором. Для обліку нарахованих відсотків за кредитом відкривається рахунок № НОМЕР_2 в філії АКБ «Імексбанк» у м. Києві.

За умовами пунктів 7.1, 7.3 договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов`язковим посиланням на цей договір. Зміни та доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додаткових угод. Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

15.04.2009 між АКБ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 10.04.2008 № 32-08, згідно з якою сторонами викладено пункт 1.1 договору в наступній редакції: «кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 14 500 000 грн зі сплатою 20% річних та кінцевим терміном повернення коштів 09.04.2013.».

12.10.2010 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 10.04.2008 № 32-08, згідно з якою сторони, зокрема, прийшли до згоди викласти назву кредитного договору від 10.04.2008 № 32-08 в наступній редакції: «Договір про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08» та викласти пункт 1.1. договору в наступній редакції: «кредитор зобов`язується надати позичальнику у тимчасове користування кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - «кредит» або «кредитна лінія». 1.1.1 Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 30 000 000,00 грн, надалі за текстом кожна частина окремо - «транш», а у сукупності - «транші», зі сплатою 20% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 09.04.2013 на умовах, визначених цим договором. Після оплати кредитором документів на суму, що вказана у пункті 1.1.1 цього договору, подальше кредитування в межах встановленого строку та в межах суми ліміту відновлювальної кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення».

09.04.2013 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» укладено додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08, згідно з якою пункт 1.1 викладено в новій редакції та узгоджено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 18 000 000,00 грн, а у сукупності - транш, зі сплатою 18% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 08.11.2017 на умовах, визначених цим договором. Крім цього, сторони узгодили порядок погашення суми основної заборгованості та дійшли згоди викласти пункт 1.3 договору в наступній редакції: « 1.3 У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, збитків, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником: до 30.04.2013 договір іпотеки нерухомості нежитлового призначення, прибудованої до будівлі гуртожитку № 7, загальною площею 1 814,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, літера А. Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.».

22.12.2014 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» укладено додаткову угоду № 4 до договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08, згідно з якою сторонами викладено в новій редакції пункт 2.4 договору щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

27.04.2013 між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Кіод-1» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 576, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08, з урахуванням додаткових угод до нього № 1, № 2 та № 3, а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо, щодо наданого кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 18 000 000,00 грн; строк повернення кредиту - 08.11.2017; розмір відсоткової ставки - 18 % річних. Згідно з пунктом 1.3 договору предметом іпотеки є нежитлова будівля, загальною площею 1 814,80 кв.м., прибудована до будівлі гуртожитку № 7, за адресою: м. Київ, вул. Лейпцігська, 16 (літ.А), що належить іпотекодавцю на праві власності. Розділом 7 іпотечного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього. Право іпотеки та, відповідно, і цей договір, припиняє чинність у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

19.01.2015 між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1» укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08, згідно з яким сторони дійшли згоди розірвати договір про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08; з моменту набуття чинності цим договором сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли у зв`язку із договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Вказаний вище зміст кредитного договору № 32-08 від 10.04.2008 не заперечується сторонами та встановлений у рішенні Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 при розгляді справи №916/3406/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2021.

24.07.2020 між ПАТ «Імексбанк» (Банк) та ТОВ «Ісагіс» за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-17-000019-b від 30.04.2020, укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №130, відповідно до якого, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору (далі - основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Сторони домовились, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги: за договорами іпотеки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню; за договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та не були посвідчені нотаріально або були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладанням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з пунктом 2.2 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №130 від 24.07.2020 за цим договором новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходить права на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

У пункті 4.1 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №130 від 24.07.2020 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 33 840,79 грн без урахування ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитом банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Відповідно до пункту 6.5 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №130 від 24.07.2020 він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до Реєстру договорів та боржників, який є Додатком №1 до договору про відступлення (купівля-продажу) прав вимоги від 24.07.2020 №130, ПАТ «Імексбанк» відступив на користь ТОВ «Ісагіс» на підставі договору, зокрема, право вимоги за кредитним договором від 10.04.2008 № 32-08 із урахуванням всіх змін та доповнень до ТОВ «Кіод-1». Згідно реєстру загальна сума заборгованості становить 26 032 317,02 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 12 816 970,00 грн, заборгованість за відсотками - 13 215 347,02 грн. Ціна реалізації активу - 4 910,01 грн.

Крім цього, 24.07.2020 між ПАТ «Імексбанк» (банк) та ТОВ «Ісагіс» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. за № 762, згідно пункту 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до іпотекодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перешли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору (далі - основні договори). Новий іпотекодержатель сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору новий іпотекодержатель у день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1 договору, набуває наступні права іпотекодержателя за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим іпотекодержателем права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така надавалась), відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового іпотекодержателя, вказаний у Додатку № 1 до цього договору. Права іпотекодержателя за основними договорами переходять до нового іпотекодержателя відповідно до цього договору у обсягах та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового іпотекодержателя не переходить права на нарахуванням процентів на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до цього договору та договору № 130 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.07.2020, укладеного між сторонами, новий іпотекодержатель сплатив банку грошові кошти в розмірі 33 840,79 грн без урахування ПДВ. Ціна договору сплачується новим іпотекодержателем банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий іпотекодержатель.

Відповідно до пункту 6.5 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Відповідно до Реєстру договорів та боржників (іпотекодержателів), який є Додатком №1 до договору про відступлення (купівля-продажу) прав вимоги від 24.07.2020 № 130/1, ПАТ «Імексбанк» відступив на користь ТОВ «Ісагіс» на підставі договору, зокрема, право вимоги за іпотечним договором від 27.04.2013, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрованим за реєстровим номером 576 із урахуванням всіх змін та доповнень.

Згідно з реєстром боржником та іпотекодавцем за договором є ТОВ «Кіод-1», предмет іпотеки - нежитлова будівля, загальною площею 1 814,8 кв.м., прибудована до будівлі гуртожитку № 7, за адресою: вул. Лейпцігська, буд. 16 (літ.А). м. Київ. Згідно реєстру загальна сума заборгованості ТОВ «Кіод-1» становить 26 032 317,02 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 12 816 970,00 грн, заборгованість за відсотками - 13 215 347,02 грн. Ціна реалізації активу - 4 910,01 грн.

Зміст укладених договорів відступлення між позивачем та ПАТ «Імексбанк» встановлено у рішенні Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 у справі №916/3406/20 та при розгляді справи №916/2284/20 у рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2020.

При цьому факт відступлення права вимоги ПАТ «Імексбанк» на користь позивача за кредитним договором № 32-08 від 10.04.2008 та іпотечним договором від 27.04.2013 сторонами не заперечується та не спростовується.

Натомість відповідач, посилаючись на рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 у справі №916/3406/20, стверджує, що кредитні правовідносини за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08, укладеним між ТОВ «Кіод-1» та ПАТ «Імексбанк», правонаступником якого в цих правовідносинах є ТОВ «Ісагіс» визнано припиненими»; визнано припиненою іпотеку нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ТОВ «Кіод-1», а саме: нежилої будівлі, площею 1 814,80 кв.м., прибудованої до будівлі гуртожитку № 7, за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16 (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 52256380000, за іпотечним договором від 27.04.2013, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В., зареєстрований за реєстровим номером 576, номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 829199.

До таких висновків дійшов Господарський суд Одеської області від 07.04.2021 у справі № 916/3406/20 з огляду на таке.

ТОВ «Кіод-1» при розгляді справи №916/3406/20 стверджувало, що воно не має невиконаних зобов`язань перед ПАТ «Імексбанк» по договору про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 № 32-08 оскільки з наданої ним до справи картки рахунку за період з 01.01.2008 по 30.10.2020 з відображенням руху коштів за кредитним договором по контрагенту - ПАТ «Імексбанк» вбачається, що сума дебету по рахунку - 19 032 535,62 грн, сума кредиту по рахунку - 19 032 535,62 грн, сальдо - 0.

Згідно з банківською випискою по рахунку ТОВ «Кіод-1» в АТ «Імексбанк» 19.01.2015 на рахунок ТОВ «Кіод-1» від ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» надійшли кошти на загальну суму 13 318 613, 45 грн з призначенням платежу «сума забезпечення згідно попереднього договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів від 17.01.2015 №б/н» та в цей же день кошти в загальному розмірі 13 318 613, 45 грн перераховані ТОВ «Кіод-1» на рахунки банку № 20682000703022 та № НОМЕР_1 з призначенням платежу «сплата процентів за кредитним договором від 10.04.2008 № 32-08» (сума погашення процентів 501643,45 грн) та «погашення кредиту згідно договору від 10.04.2008 № 32-08» (сума погашення кредиту 12 816 970,00 грн).

19.01.2015 між ТОВ «Кіод-1» та ПАТ «Імексбанк» укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 32-08 від 10.04.2008.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, в якому стверджує таке.

За доводами позивача ТОВ «Кіод-1» не виконало свої зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 32-08 від 10.04.2008, а станом на 24.07.2020 (згідно відповіді від ФГВФО від 22.04.2025 № 60-3715/25) заборгованість за кредитом становить - 26 032 317, 02 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 12 816 970 грн заборгованості за вiдсотками за користування кредитом - 13 215 347, 02 грн.

Натомість ТОВ «Кіод-1» повідомляє про сплату ним коштів за кредитним договором трьома платежами 19.01.2025 на суму 12 641,40 грн, 489 002,05 грн, 3 800 000 грн, 9 016 970 грн на рахунок № НОМЕР_1, які отримані платником чотирма платежами від контрагента ТОВ «Торгівельно-виробниче «Об`єднання» у якості суми забезпечення згідно попереднього договору купівлі продажу інвестиційних сертифікатів б/н від 17.01.2015, які в свою чергу перераховані ТОВ «Нова-хвиля».

При цьому згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.2025 випуск та проспект емісії інвестиційних сертифікатів ТОВ «Кіод-1», ТОВ «Торгівельно-виробниче «Об`єднання» та ТОВ «Нова-хвиля» комісією не реєструвалися.

У даній справі позивач стверджує, що процедура погашення заборгованості за кредитним договором №32-08 від 10.04.2008 здійснена всупереч зазначеній вище процедурі, оскільки ТОВ «Нова-хвиля» у січні 2015 року достроково розірвало депозитний договір, укладений з АТ «Імексбанк», в силу чого ПАТ «Імексбанк» достроково повернуто депозит коштів згідно з договором банківського вкладу №9 від 27.05.2014.

Після повернення коштів ТОВ «Нова-хвиля» 19.01.2015 перераховано на поточний рахунок ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання», відкритий у ПАТ «Імексбанк», кошти у розмірі 13 305 972, 00 грн з призначенням платежу «сума забезпечення згідно попереднього договору купівлі продажу інвестиційних сертифікатів б/н від 17.01.2015 року.

Того ж дня - 19.01.2015 ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» (перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «КІОД-1», відкритий у ПАТ «Імексбанк», кошти у загальному розмірі 13 318 613,45 грн, чотирма траншами (переказами), якими, як встановлено судом вище, відбулося погашення заборгованості за кредитним договором № 32-08 від 10.04.2008.

За доводами позивача правочин з дострокового розірвання депозитного договору, укладений між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова - хвиля», про дострокове повернення депозитних коштів згідно з договором банківського вкладу від 21.05.2014 є нікчемним в силу такого.

ТОВ «Нова - хвиля» є взаємопов`язаною особою із АТ «Імексбанк», що вбачається за результатами детального аналізу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до інформації, яка міститься у відкритому доступі та надана позивачем, станом на 01.01.2015 учасниками ПАТ «Імексбанк» є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «ЖЕСУ «ПРИМОР`Є», ТОВ «ТЕХСАНІТ», ТОВ «ЕЛЕКУСТ», ТОВ «МЕЧТА», ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ», ТОВ «ЄВРО-ЦЕНТР», ТОВ «КІОД-1», ТОВ «ФОНДОВА ГРУПА «ФОРВАРД».

Засновником ТОВ «Нова - хвиля» є ТОВ «ТЕХСАНІТ» (код ЄДРПОУ 33217140), засновником якої станом на 01.01.2015 був ОСОБА_1 , який також станом на 01.01.2015 був власником 89 % голосів у ТОВ «Кіод-1».

Станом на 01.10.2014 ТОВ «Нова-хвиля» було учасником ПАТ «Імексбанк».

Із долученого до позову протоколу №1 засідання малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» від 16.04.2018, вбачається, що до порядку денного на розгляд винесено питання: «Про визнання нікчемним правочинів, щодо дострокового розірвання депозитних договорів, укладених між AT «Імексбанк» та ТОВ «Нова-хвиля», на підставі положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок яких відбулось погашення заборгованості за 10 кредитними договорами, укладеними з фізичними особами і 3 кредитними договорами, укладеними з юридичними особами».

За результатами роботи комісії встановлено факти остаточного розрахунку за 13 кредитними договорами, укладеними між AT «Імексбанк», зокрема, з ТОВ «Кіод-1» за кредитним договором № 32-08 від 10.04.2008 перед запровадженням процедури тимчасової адміністрації у AT «Імексбанк» за рахунок коштів ТОВ «Нова-хвиля», які надійшли з поточного рахунку товариства, відкритого у AT «Імексбанк» після дострокового розірвання укладених з банком депозитних договорів (двох).

Начальник відділу загально-правової та претензійної роботи юридичного управління на вказаному засіданні малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» також повідомив, що у відповідності до положень пункту 3.1 постанови Правління НБУ № 63/БТ від 15.03.2011 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24.11.2009 №698/БТ» банк був зобов`язаний: не здійснювати дострокового повернення строкових депозитних вкладів інсайдерам та пов`язаним особам.

У відповідності до положень пункту 1 постанови Правління НБУ №749/БТ від 27.11.2014 «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» банк зобов`язаний: не надавати власникам/учасникам банку (у тому числі пов`язаним особам банку) активів у будь-якій формі (майно, кошти, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, поруки за кредиторів банку, тощо).

За положеннями пункту 2.3.6 Договору про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 AT «Імексбанк» зобов`язаний не здійснювати дострокового повернення строкових депозитних вкладів інсайдерам і пов`язаним особам банку.

У положеннях пункту 2 постанови Правління НБУ № 16/БТ від 15.01.2015 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних» зазначено: не надавати акціонерам Банку та пов`язаним з ними особам активів у будь-якій формі (майно, кошти, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, поруки за кредиторів банку); не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам та пов`язаним особам.

Вказані приписи проігноровано посадовими особами банку при достроковому розірванні депозитних договорів з пов`язаними особами - ТОВ «Нова - хвиля».

Правочини щодо дострокового розірвання депозитних договорів здійснені з порушенням вимог пункту 3.1 постанови Правління НБУ № 63/БТ від 15.03.2011.

За наслідками засідання малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» від 16.04.2018 вирішено: визнати правочини щодо дострокового розірвання депозитного договору № 24 від 12.09.2014 та № 9 від 27.05.2014 нікчемними в силу положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Депозитні кошти обліковувались на аналітичному рахунку НОМЕР_4.

Крім того, на виконання рішень засіданні малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк», оформленого протоколом від 16.04.2018 №1, вирішено відновити на балансі банку заборгованість та донарахувати проценти за користування кредитними коштами.

Як вбачається з виписки по особовим рахункам за 18.09.2018 АТ «Імексбанк», ТОВ «Кіод-1» як платником перераховано на користь ТОВ «Нова-хвиля» грошові кошти у загальному розмірі 12 816 970, 00 грн призначення платежу «відновлення у балансі заборгованості за кредитом та % по КД 32-08 від 10.04.2008. ТОВ «КІОД-1» згідно ріш.протоколу МКУА № 1 від 16.04.2018 (визнання нікчемності)».

Згідно з протоколом №4 засідання малого комітету з управління активами від 08.02.2018, 17.01.2015 кошти в сумі 15 166 628,85 грн, які обліковувались на депозитному рахунку, що належить ТОВ «Нова-хвиля» НОМЕР_3(980-UAH) в AT «ІМЕКСБАНК», достроково повернуті на поточний рахунок ТОВ «Нова-хвиля», окрім того, AT «ІМЕКСБАНК» перерахував на поточний рахунок ТОВ «Нова-хвиля» нараховані в рамках депозитного договору проценти на загальну суму 142 940.30 грн.

19.01.2015 за рахунок коштів в сумі 13 305 972,00 грн сплачено кредитну заборгованість акціонера банку ТОВ «Кіод-1» (ЄДРПОУ 32554793) за кредитним договором №32-08 від 10.04.2008, а договір депозиту достроково розірваний з призначенням платежу «дострокове повернення депозит коштів зг дог банк вкладу 10 від 27/05/14 та листа вкладника від 08/01/15 без ПДВ».

У силу викладеного вище позивач стверджує, що погашення ТОВ «Кіод-1» заборгованості за кредитним договором №32-08 від 10.04.2008 є наслідком нікчемного правочину, укладеного між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-хвиля» у вигляді договору розірвання депозитного рахунку, що є явним наданням останньому переваги з боку Банку, оскільки в результаті такого правочину відбулося повернення коштів, за рахунок яких відбулося погашення відповідачем кредиту за договором № 32-08 від 10.04.2008 та укладено договір про розірвання від 19.01.2015 такого кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» А.А. Матвієнко направлено повідомлення про нікчемність правочину ТОВ «Кіод-1» №1242 від 13.06.2018, що не заперечується стороною відповідача, а згідно з доводами позивача та третьої особи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена із урахуванням факту повернення сплачених боржником коштів.

Відповідно до повідомлення про нікчемність правочину ТОВ «Кіод-1» №1242 від 13.06.2018 трансакції з погашення заборгованості за кредитним договором, проведені ТОВ «Нова-хвиля», є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Враховуючи викладене, на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» А.А. Матвієнко повідомила ТОВ «Кіод-1» про нікчемність трансакцій з погашення заборгованості за кредитним договором № 32-08 від 10.04.2008, які були проведені ТОВ «Нова-Хвиля».

Також судом установлено, що при ухваленні рішення від 07.04.2021 у справі №916/3406/20 Господарським судом Одеської області надано оцінку вказаним діям уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» в частині визнання правочину нікчемним та зазначено таке:

- уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків (аналогічний висновок викладено Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 920/653/18);

- оскільки Фонд лише виявляє правочини, які є нікчемними в силу частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і повідомляє про них, а не визнає їх нікчемними саме своїми рішеннями, сама по собі нікчемність правочинів, в цьому випадку, не залежить від наявності чи відсутності вищевказаного рішення уповноваженої особи Фонду, а підлягає доведенню та встановленню судом у загальному порядку в межах розгляду цієї справи;

- в силу обставин відсутності первинної документації, зокрема, укладених між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-Хвиля» депозитних договорів від 12.09.2014 № 24, від 27.05.2014 №9 та правочинів щодо дострокового розірвання вказаних депозитних договорів на підставі протоколів засідань комісії Малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк», які фактично є оцінкою спірних правовідносин іншим органом, який не входить в перелік органів, визначений у статті 75 ГПК України, Господарський суд Одеської області дійшов висновку щодо неможливості встановити обставину нікчемності правочинів щодо дострокового розірвання вищевказаних депозитних договорів, які не були подані учасниками справи та зміст яких судом не був досліджений. При цьому судом зауважено, що учасниками справи не заявлялось до суду клопотання про витребування укладених між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-Хвиля» депозитних договорів від 12.09.2014 №24, від 27.05.2014 №9 та правочинів щодо їх дострокового розірвання, а учасниками даної справи безпосередньо є АТ «Імексбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, представник яких приймав участь у справі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач, з поміж іншого, просив суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, оскільки, керуючись положеннями про обчислення строків, визначеними статтями 251 - 254 Цивільного кодексу України, трирічний строк за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину сплинув 19.01.2018.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, незважаючи на те, що АТ «Імексбанк» передав права за кредитним договором ТОВ «Ісагіс» у 2020 році, тобто здійснилася заміна сторони у зобов`язання (заміна кредитора), порядок обчислення та перебіг позовної давності не змінено.

Крім того про обставини, на які ТОВ «Ісагіс» посилається при зверненні до суду з позовом у 2025 році, сторона знала ще у кінці 2020 року або самому початку 2021 року при розгляді справи №916/3406/20.

Заперечуючи щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності за зверненням до суду з даним позовом, позивач вказує, що ТОВ «Ісагіс» набуло права вимоги за кредитним договором лише 24.07.2020, коли між ним та ПАТ «Імексбанк» укладено договір відступлення права вимоги №130 і договір №130/1 про купівлю-продаж майнових прав за кредитним та іпотечними договорами.

На момент укладення цих договорів позивач не був обізнаний про факт укладення 19.01.2015 договору про розірвання кредитного договору № 32-08, оскільки такий документ не був переданий разом із кредитною справою.

Факт існування та зміст цього правочину ТОВ «Ісагіс» з`ясувало лише під час розгляду справи №916/3406/20 у 2021 році, тобто саме з цього моменту позивачу стало відомо про порушення його права.

Таким чином, як стверджував позивач, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину розпочався не раніше 2021 року, а звернення до суду 31.07.2025 здійснене у межах трирічного строку, який неодноразово продовжувався.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із огляду на таке.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (ухвала Касаційного цивільного суду у справі №757/23249/17-ц від 19.10.2022).

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 3 та пункту 8 частини 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Аналіз функцій Фонду, викладених в статтях 4, 37 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків рішення, а з іншого, здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Фонд, як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб з метою забезпечити збереження активів та документації банку, зокрема шляхом залучення працівників фонду задля забезпечення перевірки договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які є нікчемними.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 №826 затверджено Інструкцію про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Інструкція), яка діяла станом на час проведення малим комітетом з управління активами АТ «Імексбанк» засідання від 16.04.2018.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Інструкції протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Інструкції уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).

Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності забезпечується Уповноваженою особою Фонду в межах повноважень, делегованих їй Фондом відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За змістом пункту 7 Розділу ІІ Інструкції за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ Інструкції уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов`язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору). Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов`язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо відповідних правочинів (договорів), що є нікчемними, з метою приведення фінансового стану банку за зобов`язаннями за ними у первісний стан. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими правочинами (договорами), вчиняє інші дії щодо застосування наслідків нікчемності, а також щодо відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно з долученими до справи протоколами засідань малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» та повідомлення від 13.06.2018 №1242 у спірних правовідносинах підставою нікчемності правочину визначено пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Судом враховано, що рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 04.07.2018 у справі №819/353/16, від 05.12.2018 у справі №826/23064/15, від 27.02.2019 у справі №826/8273/16).

Оскільки Фонд лише виявляє правочини, які є нікчемними в силу частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і повідомляє про них, а не визнає їх нікчемними саме своїми рішеннями, сама по собі нікчемність правочинів в цьому випадку не залежить від наявності чи відсутності відповідного рішення уповноваженої особи Фонду, а підлягає доведенню позивачем та встановленню судом у загальному порядку в межах розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, предмет та підстави заявленого у даній справі позову, та з огляду на встановлені при вирішенні господарської справи №916/3406/20 обставини, суд вважає, що дослідженню питання нікчемності правочину у першу чергу підлягає сама початкова дія учасників спірних правовідносин - розірвання ТОВ «Нова-хвиля» депозитного договору від 27.05.2014 в період віднесення банку до категорії проблемного, саме в результаті реалізації якої відбулась видача Банком коштів із подальшим їх перерахуванням ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання», а потім відповідачу ТОВ «Кіод-1» задля погашення існуючої на той час кредитної заборгованості.

Суд зазначає, що договори депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014, укладені між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова - хвиля», а також правочини щодо розірвання таких договорів у матеріалах справи відсутні.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом міста Києва такі документи неодноразово витребовувалися ухвалами від 15.09.2025, від 27.10.2025, однак станом на дату вирішення даного спору судом першої інстанції такі документи суду не надані без пояснень поважності причин такого неподання.

При цьому згідно з частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України сторона, у якої витребовуються докази має здійснити всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання такого доказу.

Отже зазначення сторонами про відсутність у них необхідного доказу без вчинення дій щодо його отримання у особи, яка потенційно ним володіє, на переконання суду, свідчить про неналежність виконання вимог ухвали суду.

При цьому, сторонами не може заперечуватися фактичне вчинення та існування правочинів між ТОВ «Нова - хвиля» та ПАТ «Імексбанк» в частині укладення депозитних договорів та їх розірвання, оскільки наслідки таких правочинів є реальними та такими, що використані ТОВ «Кіод-1» у власних цілях, а саме - отримання відповідачем коштів від ТОВ «Нова - хвиля» саме в результаті отримання повернення банком депозитних коштів.

Відповідно до частини 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивач, який звертається до суду з метою захисту своїх прав з огляду на неможливість реалізації ним придбаного до відповідача права вимоги, не є стороною договорів, укладених між ТОВ «Нова-хвиля» та ПАТ «Імексбанк», які витребовувалися судом у ФГВФО, суд не вбачає підстав покладати на сторону позивача наслідки відсутності таких доказів в силу неможливості чи то свідомої неможливості їх подання до справи.

При цьому наявність договорів депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014, укладених між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова - хвиля», та розірвання останніх сторонами не заперечується.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відсутність у матеріалах справи договорів депозитного вкладу №9 від 27.05.2014 та №24 від 12.09.2014, укладених між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова - хвиля», а також правочинів щодо їх розірвання не виключають їх існування в матеріальному світі та створення для сторін таких правочинів, а також третіх осіб відповідних наслідків.

Враховуючи встановлені компетентними та уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (оскільки докази зворотного відсутні) у протоколі №1 засідання малого комітету з управління активами АТ «Імексбанк» від 16.04.2018 та протоколі №4 засідання малого комітету з управління активами від 08.02.2018 обставини, суд не вбачає підстав їх не приймати як достатні та належні докази, які підтверджують обставини неправомірного виведення депозитних коштів пов`язаною з ПАТ «Імексбанк» особою (ТОВ «Нова-хвиля») та встановлюють нікчемність правочину, яку наразі судом перевірено та підтверджено.

Так, згідно зі статтею 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції, чинній станом на 01.01.2015) угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами (далі - пов`язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов`язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Для цілей цього Закону пов`язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Як вірно установив суд першої інстанції, ТОВ «Нова - хвиля» є взаємопов`язаною особою із АТ «Імексбанк», що вбачається за результатами детального аналізу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації, яка міститься у відкритому доступі та надана позивачем, станом на 01.01.2015 учасниками ПАТ «Імексбанк» є: ОСОБА_1 (відсоток у статутному капіталі банку 36,7917), ОСОБА_2 (відсоток у статутному капіталі банку 0,1012), ТОВ «ЖЕСУ «ПРИМОР`Є» (відсоток у статутному капіталі банку 0,8413; ОСОБА_1 належить 72% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ЖЕСУ «ПРИМОР`Є»), ТОВ «ТЕХСАНІТ» (відсоток у статутному капіталі банку 7,3189; ТОВ «ФОНДОВА ГРУПА «ФОРВАРД» належать 93,54% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ТЕХСАНІТ», а ОСОБА_1 - 100% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ФОНДОВА ГРУПА «ФОРВАРД»), ТОВ «ЕЛЕКУСТ» (відсоток у статутному капіталі банку 7,4019; ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ» належить 96,06% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ЕЛЕКУСТ»; ТОВ «МЕЧТА» належить 100% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ»; ОСОБА_1 належать 91% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «МЕЧТА»), ТОВ «МЕЧТА» (відсоток у статутному капіталі банку 5,2217; ОСОБА_1 належать 91% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «МЕЧТА»), ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ» (відсоток у статутному капіталі банку 2,1394; ТОВ «МЕЧТА» належать 100% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ», ОСОБА_1 належать 91% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «МЕЧТА»), ТОВ «ЄВРО-ЦЕНТР» (відсоток у статутному капіталі банку 9,4363, ОСОБА_1 належать 100% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ЄВРО-ЦЕНТР»), ТОВ «КІОД-1» (відсоток у статутному капіталі банку 4,18, ОСОБА_1 належать 89% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «КІОД-1»), ТОВ «ФОНДОВА ГРУПА «ФОРВАРД» (відсоток у статутному капіталі банку 2,5733, ОСОБА_1 належать 100% голосів від загальної кількості голосуючих часток ТОВ «ФОНДОВА ГРУПА «ФОРВАРД»).

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, засновником ТОВ «Нова - хвиля» є ТОВ «ТЕХСАНІТ» (код ЄДРПОУ 33217140), засновником якого станом на 01.01.2015 був ОСОБА_1 , який також станом на 01.01.2015 був власником 89% голосів від загальної кількості голосуючих часток у ТОВ «Кіод-1». Серед засновників ТОВ «ТЕХСАНІТ» також ТОВ «ЕЛЕКУСТ» (код ЄДРПОУ 33217926, частка 71,6748%), ТОВ «ЄВРО-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36154670, частка 26,1833%). Також станом на 01.10.2014 ТОВ «Нова-хвиля» було учасником ПАТ «Імексбанк».

Таким чином, установлені судом обставини щодо структури власності та корпоративних зв`язків наведених товариств, а також в частині засновників та кінцевих бенефіціарів ТОВ «Нова-хвиля», свідчать, що останнє містить пов`язаних осіб в структурі учасників ПАТ «Імексбанк», зокрема, ТОВ «Техсаніт», ОСОБА_1 станом на 01.01.2015, що у своїй сукупності доводить пов`язаність ТОВ «Нова-хвиля» з ПАТ «Імексбанк» у розумінні статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину.

Тобто правочин щодо розірвання депозитного договору №9 від 27.05.2014 у період визнання АТ «Імексбанк» проблемним укладено з пов`язаною особою ТОВ «Нова-хвиля», що призвело до виплати банком останньому з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в АТ «Імексбанк» коштів в розмірі 15 309 569,15 грн.

Вказана виплата ПАТ «Імексбанк» (враховуючи посилання представників ФГВФО на пункт 3.1 постанови Правління НБУ №63/БТ від 15.03.2011 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24.11.2009 №689/БТ», пункт 1 постанови Правління НБУ №749/БТ від 27.11.2014 «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності», пункт 2.3.6. Договору про надання стабілізаційного кредиту № 60 від 28.11.2014 AT «ІМЕКСБАНК» та пункт 2 постанови Правління НБУ № 16/БТ від 15.01.2015 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних») свідчить про надання явної переваги кредитору - ТОВ «Нова-хвиля», яка не передбачена законом, що в свою чергу підтверджує нікчемність укладання правочину, що спричинив таку виплату, в силу пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку) та, як наслідок, погашення у подальшому відповідачем кредитної заборгованості за договором № 32-08 від 10.04.2008.

Постанова Правління НБУ № 16/БТ від 15.01.2015 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Імексбанк» до категорії проблемних» в силу положень статті 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції чинній на момент прийняття такої постанови) відсутня в публічному доступі, оскільки є банківською таємницею.

Водночас у суду відсутні підстави для сумнівів в частині змісту пункту 2 такої постанови, якою (згідно викладеного у протоколах засідань малого комітету з управління активами ПАТ «Імексбанк» наявних у справі) заборонено ПАТ «Імексбанк» надавати акціонерам Банку та пов`язаним з ними особам активи у будь-якій формі (майно, кошти, будь-які операції з векселями, право уступки вимоги боргу, факторинг, гарантії, поруки за кредиторів банку) та здійснювати дострокове повернення коштів інсайдерам та пов`язаним особам.

При цьому судом врахована відсутність випуску та проспекту емісії інвестиційних сертифікатів ТОВ «Кіод-1», ТОВ «Торгівельно-виробниче «Об`єднання» та ТОВ «Нова-хвиля», що, зокрема, підтверджується наявною у матеріалах справи відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.2025, та в свою чергу свідчить про завуальованість та фраудаторний характер грошового переказу на рахунок ТОВ «Кіод-1» від ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» коштів на загальну суму 13 318 613, 45 грн.

Аргументи відповідача щодо принципової можливості укладення попереднього договору стосовно майна або цінних паперів, які будуть створені чи набуті в майбутньому, самі по собі не спростовують установленої судом сукупності обставин руху коштів та не свідчать про помилковість рішення в цілому.

Більш того, обставину відсутності випуску та проспекту емісії інвестиційних сертифікатів суд першої інстанції врахував не як самостійну та достатню підставу нікчемності правочину відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а фактично як один із доказів, який підлягав оцінці в сукупності з іншими доказами щодо характеру та послідовності руху коштів.

З огляду на наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір дострокового розірвання депозитного договору №9 від 27.05.2014 є нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Місцевий господарський суд, враховуючи зазначену обставину, дійшов висновку, що це підтверджує нікчемність договору про розірвання від 19.01.2015 договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 та підтверджує обґрунтованість вимог позивача в частині наявності підстав застосування наслідків такого нікчемного правочину шляхом поновлення прав кредитора за ТОВ «Ісагіс» за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, укладеним між ТОВ «Кіод-1» та ПАТ «Імексбанк».

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно при вирішенні даного спору встановлював ознаки нікчемності договору від 19.01.2015 про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 шляхом перевірки відповідності законодавству інших господарських правочинів (правочинів із припинення депозитних правовідносин між ТОВ «Нова-Хвиля» та АТ «Імексбанк», зокрема договору депозитного вкладу №9 від 27.05.2014), не пов`язаних зі спірним правочином.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність правового зв`язку між нікчемністю правочину щодо дострокового розірвання депозитного договору, подальшим погашенням кредитної заборгованості ТОВ «Кіод-1» та договором від 19.01.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, правочин щодо дострокового припинення депозитних правовідносин між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-хвиля» і договір від 19.01.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 32-08, укладений між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Кіод-1», є окремими правочинами з різним суб`єктним складом.

Тому сама по собі нікчемність першого із зазначених правочинів не може безумовно та автоматично означати нікчемність іншого правочину лише внаслідок їх послідовного вчинення.

Водночас, виходячи із предмету та підстав заявленого позову, для вирішення цього спору визначальним є встановлення правових наслідків нікчемності первісного правочину для всього комплексу взаємопов`язаних операцій, здійснених за рахунок коштів, які вибули з Банку внаслідок його виконання, а також з`ясування того, чи могло подальше перерахування таких коштів спричинити належне припинення кредитного зобов`язання ТОВ «Кіод-1».

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, якщо правочин щодо дострокового розірвання депозитного договору та повернення ТОВ «Нова-хвиля» депозитних коштів є нікчемним у силу закону, такий правочин не міг створити правомірної юридичної підстави для дострокового вибуття відповідних коштів з активів Банку.

Установлені судом обставини свідчать, що рух коштів, використаних 19.01.2015 для погашення кредитної заборгованості ТОВ «Кіод-1», мав послідовний та взаємопов`язаний характер: дострокове повернення АТ «Імексбанк» депозитних коштів ТОВ «Нова-хвиля» - перерахування відповідних коштів ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» - їх подальше перерахування ТОВ «Кіод-1» - спрямування ТОВ «Кіод-1» цих коштів на погашення заборгованості перед тим самим АТ «Імексбанк».

Усі зазначені операції відбулися у безпосередньому часовому та економічному взаємозв`язку, а джерелом коштів, за рахунок яких ТОВ «Кіод-1» здійснило погашення кредитної заборгованості, були кошти, достроково повернуті самим Банком унаслідок вчинення правочину, нікчемного в силу закону, що суд встановив вище.

При цьому встановлення нікчемності первісного правочину має значення не в аспекті автоматичного поширення наслідків нікчемності одного правочину на всі наступні правочини та операції, а для визначення того, чи настали ті юридичні наслідки, на які посилається ТОВ «Кіод-1», а саме належне та остаточне виконання кредитного зобов`язання.

Факт технічного зарахування коштів на кредитні рахунки сам по собі не є безумовною підставою для висновку про остаточне припинення кредитного зобов`язання, якщо в установленому законом порядку застосовано наслідки нікчемності правочину, в результаті виконання якого відповідні кошти вибули з активів банку, а бухгалтерський облік банку приведено у стан, який існував би за відсутності нікчемного правочину.

За таких обставин правове значення має не лише факт проведення 19.01.2015 платежів на рахунки банку, а весь комплекс юридичних фактів, у тому числі подальше застосування передбачених законом наслідків нікчемності правочину та приведення майнового стану банку у первісний стан.

Унаслідок застосування таких наслідків відпала правова підстава вважати здійснене 19.01.2015 погашення кредитної заборгованості таким, що остаточно припинило основне зобов`язання.

Колегія суддів у цьому контексті враховує, що договір про розірвання кредитного договору від 19.01.2015 був укладений у безпосередньому зв`язку з проведеним того ж дня погашенням заборгованості та містив положення про те, що з моменту набрання ним чинності сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками за кредитним договором.

Разом із тим розірвання договору та припинення зобов`язання не є тотожними правовими категоріями.

Сам факт укладення сторонами договору про розірвання кредитного договору не може ретроспективно легалізувати погашення кредитної заборгованості, правові наслідки якого були усунуті внаслідок застосування встановлених законом наслідків нікчемності первісного правочину.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність кредитного зобов`язання суд має виходити не лише з формального існування договору про розірвання кредитного договору, а й з правової природи зобов`язання та обставин, які стали підставою для висновку сторін про його припинення.

Якщо припинення прав та обов`язків за кредитним договором було обумовлене повним виконанням боржником кредитного зобов`язання, однак правові наслідки такого виконання в подальшому усунуті внаслідок застосування наслідків нікчемності правочину, за рахунок якого було сформовано джерело відповідного погашення, сам договір про розірвання кредитного договору не може бути використаний боржником як самостійна та безумовна підстава для збереження майнового результату, досягнутого внаслідок реалізації нікчемного правочину.

Інший підхід фактично означав би, що передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України та спеціальними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наслідки нікчемності правочину не можуть бути реалізовані лише тому, що між моментом вчинення нікчемного правочину та його виявленням сторони здійснили низку взаємопов`язаних операцій та оформили припинення іншого зобов`язання, використавши майновий результат нікчемного правочину.

Таке тлумачення суперечило б самій правовій природі нікчемності, за якої відповідний правочин не породжує тих правових наслідків, на досягнення яких він був спрямований, та меті законодавчого регулювання щодо повернення активів неплатоспроможного банку у стан, який існував би за відсутності нікчемного правочину.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне уточнити мотиви рішення суду першої інстанції в частині висновку про те, що встановлення нікчемності правочину щодо дострокового розірвання депозитного договору «підтверджує нікчемність» договору від 19.01.2015 про розірвання кредитного договору.

Нікчемність одного правочину сама по собі не поширюється автоматично на інший правочин.

У спірних правовідносинах наслідком встановленої нікчемності первісного правочину та застосування передбачених законом наслідків такої нікчемності є усунення правового результату, здійсненого за рахунок відповідних коштів погашення кредитної заборгованості та, відповідно, відсутність підстав вважати кредитне зобов`язання припиненим належним виконанням.

Водночас з огляду на предмет заявленого позову та необхідність забезпечення ефективного захисту порушеного права нового кредитора, договір від 19.01.2015 про розірвання кредитного договору не може створювати для ТОВ «Кіод-1» правового результату у вигляді остаточного припинення кредитного зобов`язання та похідної від нього іпотеки, якщо такий результат безпосередньо ґрунтувався на погашенні заборгованості за рахунок коштів, майновий ефект вибуття яких із банку усунуто внаслідок застосування наслідків нікчемності.

Таким чином, некоректне формулювання судом першої інстанції висновку про те, що нікчемність договору дострокового розірвання депозитного договору №9 від 27.05.2014 підтверджує нікчемність договору про розірвання від 19.01.2015 договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 саме по собі не спростовує правильності висновку по суті спору щодо неможливості збереження за ТОВ «Кіод-1» правового результату у вигляді припинення кредитного та забезпечувального зобов`язань, досягнутого внаслідок взаємопов`язаного ланцюга операцій, первісною підставою якого був нікчемний правочин Банку.

При цьому суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що операції з перерахування коштів є виключно банківськими операціями, а тому до них не можуть застосовуватися положення про нікчемність правочинів.

Дійсно, технічна банківська операція з переказу коштів з одного рахунку на інший сама по собі не є самостійним правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Однак наведене не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки предметом оцінки суду була не нікчемність технічної операції з перерахування коштів ТОВ «Кіод-1» на рахунок банку як такої.

Суд першої інстанції виходив із нікчемності правочину Банку щодо дострокового припинення депозитних правовідносин та повернення депозитних коштів ТОВ «Нова-хвиля», тобто правочину, який передував подальшому руху коштів та створив юридичну підставу для їх вибуття з Банку.

Тому посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду про те, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок є банківською операцією, а не самостійним правочином, не спростовує висновку щодо можливості перевірки на предмет нікчемності саме договору (правочину), на виконання якого банк здійснив відповідну виплату й з огляду на що у подальшому було укладено спірний договір про розірвання кредитного договору.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, зокрема, іпотека.

З огляду на викладене, у відповідача існують зобов`язання перед позивачем (як новим кредитором) за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008 у розмірі, який існував станом на день відступлення банком прав кредитора, в силу чого відсутні підстави для припинення зобов`язань за іпотечним договором від 27.04.2013, посвідченим Журавлем М.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №576 із урахуванням всіх змін та доповнень, предмет іпотеки: - нежитлова будівля, загальною площею 1 814,8 кв.м, прибудовану до будівлі гуртожитку №7 місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 16 (літ.А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №52256380000, та існує необхідність наявності відповідного запису про іпотечне обтяження об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, щодо об`єкту нерухомого майна.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів установила таке.

ТОВ «Кіод-1» посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 у справі №916/3406/20, яке набрало законної сили, вже встановлено преюдиційні у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини припинення кредитних правовідносин за договором про відкриття кредитної лінії від 10.04.2008 №32-08 та припинення іпотеки за іпотечним договором від 27.04.2013, а тому повторне дослідження судом у межах даної справи обставин погашення кредитної заборгованості та нікчемності правочинів, за твердженням апелянта, є ревізією остаточного судового рішення.

Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи скаржника ґрунтуються на помилковому ототожненні преюдиційних обставин, установлених судовим рішенням, із правовою оцінкою цих обставин, а також не враховують відмінності предмета та підстав позовів у справах №916/3406/20 та №910/9475/25.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності, суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 16.11.2022 у справі №910/6355/20, від 19.12.2025 у справі №910/10365/15).

У постановах від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 14.04.2026 у справі №911/880/23 Верховний Суд вказав, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2021 у справі №916/3406/20 (наводився судом вище у даній постанові) вбачається, що суд виходив, зокрема, з факту надходження 19.01.2015 на рахунок ТОВ «Кіод-1» від ТОВ «Торгівельно-виробниче об`єднання» грошових коштів та їх подальшого перерахування на рахунки АТ «Імексбанк» у рахунок погашення основної суми кредиту та процентів.

Водночас у справі №916/3406/20 судом не було встановлено правомірності правочину щодо дострокового розірвання депозитного договору, укладеного між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-хвиля», як первісної юридичної підстави вибуття з банку коштів, які в подальшому через інших юридичних осіб були використані для погашення кредитної заборгованості ТОВ «Кіод-1».

Навпаки, суд у рішенні від 07.04.2021 у справі №916/3406/20 вказав про неможливість встановити обставину нікчемності правочинів щодо дострокового розірвання вищевказаних депозитних договорів, які не були подані учасниками справи та зміст яких, а також інших первинних документів, судом не був досліджений. При цьому суд вказав, що учасниками справи не заявлялось до суду клопотання про витребування укладених між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-Хвиля» депозитних договорів від 12.09.2014 № 24, від 27.05.2014 № 9 та правочинів щодо їх дострокового розірвання, а учасниками даної справи безпосередньо є АТ «Імексбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, представник яких приймав участь у справі.

Отже, висновок суду у справі №916/3406/20 про неможливість встановити нікчемність відповідних правочинів у зв`язку з недостатністю доказової бази не є встановленням факту їх дійсності чи правомірності та не створює преюдиції щодо відсутності передбачених законом підстав їх нікчемності.

За відсутності відповідних доказів фактично підхід до визнання договору нікчемним у справі №916/3406/20 зведено до дослідження правової природи трансакції, проведеної ТОВ «Кіод-1» на користь АТ «Імексбанк» в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором від 10.04.2008 №32-08 із посиланням на постанову Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №910/16476/18, згідно з якою дія з перерахування грошових коштів за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину, а тому до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину.

Проте, в межах розгляду справи №910/9475/25 судом здійснено більш ширший підхід з огляду на складність спірних правовідносин та досліджено правову природу та відповідність нормам законодавства первісного у ланцюгу договору, на підставі якого та за рахунок коштів якого здійснено погашення відповідачем кредитної заборгованості, що в свою чергу спростовує доводи відповідача в частині переоцінки даним складом суду доказів, які вже досліджувались раніше.

Суд першої інстанції не спростовував преюдиційно встановлений факт перерахування ТОВ «Кіод-1» коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості, а надав оцінку іншому юридично значимому питанню - наявності передбачених законом підстав нікчемності первісного правочину банку та правовим наслідкам такої нікчемності для подальшого припинення кредитного зобов`язання та похідного від нього забезпечувального зобов`язання (іпотеки).

Посилання відповідача на правові висновки щодо абсолютного характеру правила частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не спростовують зазначеного, оскільки принцип «res judicata» забороняє повторне вирішення спору та ревізію встановлених остаточним судовим рішенням фактів, однак не поширює преюдиційну силу на обставини, які попереднім судовим рішенням не встановлювалися, та на правову оцінку, яка відповідно до частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не має преюдиційного характеру.

Тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що оскаржуваним рішенням здійснено перегляд або ревізію рішення суду у справі №916/3406/20.

Щодо посилання скаржника на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2019 у справі №522/3746/19 та встановлені у ньому обставини непов`язаності ТОВ «Нова-хвиля» з АТ «Імексбанк», колегія суддів зазначає таке.

У межах цивільної справи №522/3746/19 розглядався позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_3 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» (далі - ТОВ «Нова-Хвиля»), про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відносно проведення банківських операцій щодо списання грошових коштів із депозитного рахунку ТОВ «Нова-Хвиля», подальшого направлення їх на погашення кредитної заборгованості, у тому числі, ОСОБА_3 , а також заяви-повідомлення про зняття іпотеки зі спірного майна.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2019 у справі №522/3746/19, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.01.2020 та постановою Верховного Суду від 09.09.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у рішення від 08.08.2019 у справі №522/3746/19 встановлено, зокрема таке «…представником позивача надана до справи офіційна інформація про власників істотної участі у банку станом на 01.10.2014 року, яка формується та зберігається у Національному банку України, згідно якої ТОВ «Нова-Хвиля» відноситься до пов`язаної з банком особою (т.1. а.с. 181). Але, згідно наданої представником третьої особи інформації станом на 01.01.2015 року ТОВ «Нова-Хвиля» за обліковими даними вже не була пов`язаною особою та не була такою станом на 29.12.2014 року. (т. 1 а.с. 1128). Представником позивача не був спростований та доведений належним доказом факт того, що станом на дату спірної транзакції 29.12.2014 року ТОВ «Нова-Хвиля» була пов`язаною особою. Отже, твердження Банку про порушення вказаними банківськими операціями постанови Правління НБУ №749/БТ від 27.11.2014, договору про надання стабілізаційного кредиту №60 від 28.11.2014 та постанови Правління НБУ №16/БТ від 15.01.2015 є необґрунтованим та недоведеним позивачем за відсутності операції з повернення коштів з вкладного рахунку.».

Із приводу зазначених посилань скаржника колегія суддів зазначає, що наведені висновки, викладені в судовому рішенні в іншій цивільній справі з приводу іншого кредитного договору, не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки преюдиційними є встановлені судовим рішенням обставини (факти), а не правова оцінка таких обставин чи зроблені на їх підставі юридичні висновки.

Висновок суду в іншій справі про те, що ТОВ «Нова-хвиля» станом на відповідну дату (29.12.2014) не було пов`язаною з ПАТ «Імексбанк» особою, ґрунтувався на оцінці доказів, наданих сторонами саме у межах справи №522/3746/19, зокрема на тому, що позивачем не було спростовано відомості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не доведено належними доказами статус ТОВ «Нова-хвиля» як пов`язаної з банком особи станом на 29.12.2014.

Отже, такий висновок є результатом оцінки наявної у справі №522/3746/19 сукупності доказів та виконання сторонами обов`язку доказування, а не встановленою судом преюдиційною обставиною щодо відсутності пов`язаності ТОВ «Нова-хвиля» з ПАТ «Імексбанк», а тому не звільняє суд у цій справі від обов`язку самостійного дослідження та оцінки наданих доказів і встановлення на їх підставі наявності чи відсутності передбачених законом ознак пов`язаності зазначених осіб.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

ТОВ «Ісагіс» не було учасником справи №522/3746/19, а тому, користуючись наданими йому процесуальними правами позивача у справі №910/9475/25, не позбавлений можливості доводити обставини (у тому числі щодо пов`язаності ТОВ «Нова-хвиля» із ПАТ «Імексбанк») відповідними доказами.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановлював факти пов`язаності відповідних осіб у межах даного спору й зазначене також не свідчить про ігнорування судом вже загаданого принципу «res judicata».

Під час розгляду справи №910/9475/25 судом першої інстанції відповідачем також було подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Кіод-1» посилається на те, що відповідно до частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, тобто у даному випадку - 19.01.2015, а отже, враховуючи приписи статей 251-254 Цивільного кодексу України, трирічний строк за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину сплинув 19.01.2018.

Відповідно до частини 1 статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, незважаючи на те, що Банк передав права за кредитним договором ТОВ «Ісагіс» у 2020 році, тобто здійснилася заміна сторони у зобов`язанні (заміна кредитора), порядок обчислення та перебіг позовної давності не змінено.

Також скаржник звертає увагу на те, що щонайменше з кінця 2020 року або самого початку 2021 року, коли ТОВ «Кіод-1» звернулося до суду з позовом у справі №916/3406/20, ТОВ «Ісагіс» знало про існування договору про розірвання кредитного договору, який він наразі вважає нікчемним.

Оцінивши вказані доводи відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частина 3 статті 261 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою стосовно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, якою законодавець передбачив особливості початку перебігу позовної давності. Закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочину поширюється на сторін (їх правонаступників) нікчемного правочину. Сторони нікчемного правочину обізнані про початок його виконання.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (абзац 1 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що позивачем набуто право вимоги до відповідача в межах спірних правовідносин з 24.07.2020 - унаслідок укладання договорів відступлення права вимоги №130 і №130/1 про купівлю-продаж майнових прав за кредитним та іпотечними договорами.

При цьому позивач не є стороною нікчемного правочину, про застосування наслідків якого просить суд.

Заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину) вочевидь може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №924/971/23 наведено правовий висновок, відповідно до якого для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину, яка пред`явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), належить застосовувати частину першу статті 261 Цивільного кодексу України. Початок перебігу позовної давності в такому випадку починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. близькі за змістом висновки у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №638/16768/19, від 29.11.2022 у справі №910/4905/20, від 22.01.2025 у справі №753/6230/22).

ТОВ «Ісагіс» стверджує, що про факт існування та зміст договору від 19.01.2015 про розірвання кредитного договору №32-08 йому стало відомо лише під час розгляду справи №916/3406/20 у 2021 році (оскільки такий документ не був переданий разом із кредитною справою), тобто саме з цього моменту позивачу стало відомо про порушення його права.

Із поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності судом встановлено, що дата подання ТОВ «Ісагіс» відзиву у справі №916/3406/20 - 22.02.2021, в силу чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав відраховувати трирічний строк на звернення до суду з даним позовом із указаної дати.

При цьому посилання скаржника на частину 1 статті 262 Цивільного кодексу України не змінює наведеного висновку. Положення цієї норми означають, що заміна сторони у зобов`язанні сама по собі не перериває та не поновлює позовну давність за вимогою, яка вже існувала у первісного кредитора. Водночас у цій справі заявлена ТОВ «Ісагіс» вимога пов`язана із захистом набутого ним права вимоги та застосуванням наслідків нікчемності правочину, стороною якого ТОВ «Ісагіс» не було, у зв`язку із чим початок перебігу позовної давності щодо такої вимоги визначається відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України з урахуванням моменту обізнаності заінтересованої особи.

Крім того, на визначений судом момент початку перебігу позовної давності діяли положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження відповідних строків на період карантину, а згодом - пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо їх продовження у період дії воєнного стану в редакції, чинній до набрання чинності 04.09.2025 Законом № 4434-IX від 14.05.2025.

Тому звернення ТОВ «Ісагіс» із позовом у даній справі до Господарського суду міста Києва 30.07.2025 через підсистему «Електронний суд» (дата реєстрації позовної заяви канцелярією суду - 31.07.2025) відбулося до припинення законодавчо встановленого продовження відповідного строку, що виключає висновок про сплив позовної давності на момент пред`явлення позову.

При цьому висновок суду першої інстанції про те, що строки позовної давності «фактично почали свій обрахунок 04.09.2025», підлягає уточненню. Законодавче продовження строку позовної давності не змінює визначений відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України момент початку його перебігу, однак впливає на момент його закінчення. Таке уточнення мотивів рішення не впливає на правильність кінцевого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позов подано 30.07.2025, тобто до набрання чинності 04.09.2025 законодавчими змінами, якими виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

У силу наведеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивач у даній справі звернувся до суду із дотриманням строків позовної давності.

Оскільки за результатами розгляду цієї справи встановлено наявність підстав для застосування наслідків нікчемності правочину та поновлення прав кредитора за договором про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, відсутні підстави вважати остаточно припиненим і забезпечувальне іпотечне зобов`язання.

Позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними та обґрунтованими.

Посилання скаржника на те, що суд, визнавши нікчемним договір про розірвання від 19.01.2015 Договору про відкриття кредитної лінії №32-08 від 10.04.2008, проігнорував вимогу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України про двосторонню реституцію, яка є обов`язковим наслідком нікчемного правочину, судом до уваги як підстава для скасування оскаржуваного рішення не приймаються, оскільки правочин щодо дострокового розірвання не передбачав умов щодо передання ТОВ «Кіод-1» Банку будь-якого майна, а лише зафіксував факт припинення кредитних зобов`язань. Суд першої інстанції здійснив розгляд справи у межах заявлених позовних вимог, що повністю відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішеного спору, значною мірою зводяться до іншого тлумачення апелянтом установлених судом обставин та норм матеріального і процесуального права і не доводять наявності передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування оскаржуваного рішення

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують наведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/9475/25 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіод-1».

Матеріали справи №910/9475/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко