Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/806/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа № 910/806/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Спаських Н.М.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 (повний текст складено та підписано 21.04.2026) у справі № 910/806/26 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 16 464 965, 46 грн, 3 % річних у сумі 511 486, 20 грн та інфляційних втрат у сумі 1 267 802, 34 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.07.2026

УСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі - прокурор / прокуратура) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач / Київрада) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» (далі - відповідач / ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд») про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у сумі 16 464 965, 46 грн, 3 % річних у сумі 511 486, 20 грн та інфляційних втрат у сумі 1 267 802, 34 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на обставини невиконання відповідачем як замовником будівництва передбаченого законодавством зобов`язання щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайової участі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.01.2026 прийняв позовну заяву прокурора до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/806/26, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, залучив Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа / Департамент економіки та інвестицій міста Києва) до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

23.03.2026 з використанням підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» (далі - заявник) подано клопотання про призначення судової експертизи, у якому відповідач просив суд призначити в цій справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» або Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначав, що розрахунок розміру пайової участі, покладений прокурором в основу позовних вимог, є помилковим, оскільки здійснений із застосуванням загальної площі житлових секцій, а не площі квартир, а також без урахування технічних приміщень, які, на думку відповідача, відповідно до п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок), не повинні враховуватися при визначенні розміру пайової участі.

При цьому заявник посилався на положення Закону України № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ДБН В.2.2-15:2019, технічний паспорт об`єкта будівництва, практику Верховного Суду, а також наголошував, що для визначення статусу окремих приміщень як технічних, перевірки правильності розрахунку пайової участі та встановлення її фактичного розміру необхідні спеціальні знання у галузі будівництва, яких суд, зі свого боку, не має.

З огляду на це відповідач вважав, що встановлення зазначених обставин можливе лише через проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2026 задовольнив клопотання ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» про призначення судової експертизи та призначив у справі № 910/806/26 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Також означеною ухвалою Господарський суд міста Києва на вирішення експертів поставив питання:

1) Чи відносяться до технічних приміщень або об`єктів інженерної інфраструктури приміщення, що розташовані:

1.1) в житловій секції № 3 будинку об`єкта: «Будівництво житлового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Воскресенська, 2а в Дніпровському районі міста Києва (коригування) ІІ черга будівництва, 2 та 3 пускові комплекси: житлові секції № 3 та № 4», а саме:

- в підвалі: електрощитова, насосна, технічні приміщення;

- на І поверсі: два приміщення ліфтових, в яких розташоване технічне обладнання (машинного приміщення ліфта), ліфтовий хол, два приміщення для інвентаря, сходова клітина, приміщення для диспетчеризації;

- з першого поверху по технічний поверх: сходова клітина, ліфтовий хол;

- на технічному поверсі: технічне приміщення, приміщення електрощитової;

1.2) в житловій секції № 4 будинку об`єкта: «Будівництво житлового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Воскресенська, 2а в Дніпровському районі міста Києва (коригування) ІІ черга будівництва, 2 та 3 пускові комплекси: житлові секції № 3 та № 4», а саме:

- в підвалі: електрощитова, насосна, технічні приміщення;

- на І поверсі: два приміщення ліфтових, в яких розташоване технічне обладнання (машинного приміщення ліфта), ліфтовий хол, два приміщення для інвентаря, сходова клітина, приміщення для диспетчеризації;

- з першого поверху по технічний поверх: сходова клітина, ліфтовий хол;

- на технічному поверсі: технічне приміщення, приміщення електрощитової?

2) Яка загальна площа приміщень технічних об`єктів інженерної інфраструктури в житловій секції № 3 будинку об`єкта: «Будівництво житлового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Воскресенська, 2а в Дніпровському районі міста Києва (коригування) ІІ черга будівництва, 2 та 3 пускові комплекси: житлові секції № 3 та № 4, паркінг»?

3) Яка загальна площа приміщень технічних об`єктів інженерної інфраструктури в житловій секції № 4 будинку об`єкта: «Будівництво житлового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Воскресенська, 2а в Дніпровському районі міста Києва (коригування) ІІ черга будівництва, 2 та 3 пускові комплекси: житлові секції № 3 та № 4, паркінг»?

4) Яка загальна площа приміщень у вбудованих, вбудовано-прибудинкових та прибудинкових приміщеннях житлового комплексу за адресою: місто Київ, вул. Воскресенська, 2а в Дніпровському районі міста Києва (коригування) ІІ черга будівництва, 2 та 3 пускові комплекси: житлові секції № 3 та № 4, паркінг? та зупинив провадження у справі № 910/806/26 до закінчення експертизи і повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Задовольняючи клопотання заявника про призначення судової експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що предметом означеного спору є, зокрема, правильність визначення розміру пайової участі, а відповідач заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку, посилаючись на необхідність виключення із площі об`єкта окремих приміщень, які, на його думку, належать до категорій, визначених п. 4.2 Порядку.

Місцевий господарський суд зауважив, що встановлення належності спірних приміщень до відповідних категорій об`єктів, визначення площі об`єкта, яка підлягає врахуванню при розрахунку пайової участі, потребує спеціальних знань у галузі будівництва та застосування методик будівельно-технічних досліджень, якими суд не володіє.

Оскільки жодною зі сторін не подано висновку експерта із зазначених питань, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність передбачених ст. 99 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв`язку з чим призначив її проведення та зупинив провадження у справі до одержання експертного висновку.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд безпідставно призначив судову будівельно-технічну експертизу, оскільки відсутні передбачені ст. 99 Господарського процесуального кодексу України умови для її проведення. На думку прокурора, обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, можуть бути встановлені на підставі наявних у матеріалах справи доказів без застосування спеціальних знань, а визначення розміру пайової участі здійснюється шляхом застосування норм законодавства та арифметичного розрахунку, що належить до компетенції суду.

Скаржник вважає, що встановлення площі технічних приміщень не впливає на вирішення спору, оскільки пайова участь, за його твердженням, визначається щодо об`єкта будівництва в цілому, а технічні приміщення є його невід`ємною складовою. При цьому прокуратура зазначає, що відповідач не подав документів, передбачених Порядком, необхідних для врахування технічних приміщень при визначенні розміру пайової участі, а тому призначення експертизи фактично спрямоване на усунення недоліків його доказової бази.

Крім того скаржник наголошує, що матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів щодо технічних характеристик об`єкта будівництва, а технічні паспорти лише відображають результати проведеної технічної інвентаризації, які вже були використані під час введення об`єкта в експлуатацію та визначення позовних вимог. На думку прокурора, ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд», використавши зазначені документи для введення об`єкта в експлуатацію, без належного обґрунтування ставить під сумнів відомості, що містяться в них, чим допускає суперечливу поведінку.

Також скаржник вказує, що поставлені судом на вирішення експерта питання не відповідають предмету будівельно-технічної експертизи, оскільки фактично стосуються правової кваліфікації приміщень та тлумачення положень законодавства, що належить виключно до компетенції суду, а не експерта.

Посилаючись на практику Верховного Суду, прокуратура зазначає, що призначення експертизи допускається лише за наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях та не може використовуватися як спосіб збирання доказів замість сторін. На її думку, безпідставне призначення експертизи та зупинення провадження у справі призводять до необґрунтованого затягування її розгляду, порушення принципу розумного строку судового розгляду та перешкоджають своєчасному надходженню коштів до місцевого бюджету.

Таким чином прокурор стверджує, що зазначене вище свідчить про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Спаських Н.М., Мальченко А.О.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 08.06.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив учасникам справи строк для подання до суду у письмовій формі відзивів на апеляційну скаргу.

12.05.2026 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.05.2026 у справі № 910/806/26, якою касаційний суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 910/806/26, вирішив здійснювати її перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребував матеріали цієї справи.

21.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/806/26.

Також 21.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокуратури, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі № 910/806/26 залишити без змін.

Так, мотивуючи свою позицію, відповідач наголошує на тому, що між сторонами існує спір щодо площі приміщень, яка має враховуватися при визначенні розміру пайової участі, тоді як встановлення належності окремих приміщень до технічних приміщень чи об`єктів інженерної інфраструктури потребує спеціальних знань у галузі будівництва. За твердженнями ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд», суд першої інстанції правомірно призначив судову будівельно-технічну експертизу, оскільки без її проведення неможливо встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Також відповідач посилається на усталену практику Верховного Суду та судів апеляційної інстанції у справах щодо стягнення пайової участі, відповідно до якої у подібних правовідносинах призначення будівельно-технічної експертизи визнавалося обґрунтованим.

Водночас ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» заперечує доводи апеляційної скарги про те, що поставлені судом питання є правовими, зазначаючи, що вони стосуються встановлення технічних характеристик приміщень шляхом застосування спеціальних методик будівельно-технічних досліджень. Крім того відповідач вказує, що зупинення провадження є закономірним наслідком призначення експертизи та відповідає вимогам процесуального закону.

Отже, покликаючись на вказане, ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» стверджує, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної прокуратурою ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.2026 зупинив провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26 до повернення матеріалів означеної справи із Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Північний апеляційний господарський суд супровідним листом від 26.05.2026, на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 910/806/26, направив матеріали цієї справи до суду касаційної інстанції для розгляду касаційної скарги ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 Київзеленбуд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026.

25.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Касаційного господарського суду у складі Верховного суду надійшов лист № 29-11/910/806/228/26 від 19.06.2026, згідно змісту якого суд касаційної інстанції повідомив про повернення матеріалів означеної справи до апеляційного господарського суду.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.06.2026 поновив провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26 та призначив апеляційну скаргу до розгляду на 15.07.2026.

14.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли дві аналогічні за змістом заяви Київради та Департаменту економіки та інвестицій міста Києва про проведення засідання за відсутності учасника справи, згідно змісту яких позивач і третя особа наголосили на підтриманні апеляційної скарги та просили суд здійснювати розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 15.07.2026 без участі їх представників.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився представник прокуратури, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26.

Також у судовому засіданні 15.07.2026 брав участь представник відповідача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а відповідну ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Водночас представники позивача та третьої особи у таке судове засідання не з`явилися, тоді як про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчать як подані через підсистему «Електронний суд» заяви останніх про розгляд справи без участі їх представників, так і наявні в матеріалах означеної справи довідки про доставку електронного документа, зокрема ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 у справі № 910/806/26, до електронних кабінетів Київради та Департаменту економіки та інвестицій міста Києва.

До того ж позивач та третя особа своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є їх правом, а не обов`язком, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Київради та Департаменту економіки та інвестицій міста Києва, які, зі свого боку, належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Приписами ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 269 ГПК України, а також заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала місцевого господарського суду про призначення судової будівельно-технічної експертизи та пов`язане із цим зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або надані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Отже, необхідність призначення судової експертизи обумовлюється не самим лише існуванням між сторонами спору щодо певних обставин, а неможливістю встановлення таких обставин без застосування спеціальних знань, що виходять за межі правових знань суду.

Судова колегія також враховує, що переважна більшість доводів апеляційної скарги фактично зводиться до оцінки наявних у справі доказів, достатності технічної документації для визначення площі спірних приміщень, правильності здійсненого прокурором розрахунку пайової участі та правової оцінки віднесення окремих приміщень до категорії технічних приміщень або об`єктів інженерної інфраструктури.

Разом із тим предметом апеляційного перегляду у цій справі є не правильність вирішення спору по суті та не перевірка обґрунтованості позовних вимог, а виключно законність ухвали Господарського суду міста Києва про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

На цій стадії процесу суд апеляційної інстанції не здійснює оцінки достатності чи переваги одних доказів над іншими, не встановлює належність спірних приміщень до певної категорії та не перевіряє правильність здійсненого сторонами розрахунку пайової участі, оскільки зазначені питання належать до предмета розгляду спору по суті після встановлення всіх фактичних обставин справи та оцінки доказів у їх сукупності.

При вирішенні питання про призначення експертизи суд має встановити лише наявність передбачених ст. 99 ГПК України умов для її проведення, а саме чи потребують обставини, що входять до предмета доказування, спеціальних знань, без застосування яких їх встановлення є неможливим, та чи відсутні у справі належні висновки експертів із відповідних питань.

Відтак наведені прокурором доводи щодо достатності наявної технічної документації, правильності визначення площі приміщень та, як наслідок, відсутності необхідності у проведенні експертизи фактично стосуються оцінки доказів у справі та спрямовані на спростування позиції відповідача по суті спору, тоді як такі обставини не можуть бути предметом дослідження під час перегляду ухвали про призначення експертизи.

Як випливає з матеріалів справи, предметом спору є стягнення із відповідача коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста, при цьому між сторонами виник спір щодо правильності визначення площі об`єкта будівництва, яка підлягає врахуванню при обчисленні розміру пайової участі, а саме щодо віднесення окремих приміщень до технічних приміщень або об`єктів інженерної інфраструктури, які відповідно до п. 4.2 Порядку не включаються до бази розрахунку пайової участі.

Водночас встановлення зазначених обставин передбачає дослідження функціонального призначення спірних приміщень, їх конструктивних та технічних характеристик, аналіз проектної документації, матеріалів технічної інвентаризації, а також перевірку відповідності таких приміщень вимогам державних будівельних норм. Такі питання належать до сфери спеціальних знань у галузі будівництва та не можуть бути вирішені судом без залучення відповідного фахівця.

При цьому колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що поставлені судом питання мають виключно правовий характер.

Питання, поставлені на вирішення експерта, не стосуються тлумачення норм права або вирішення питання про застосування п. 4.2 Порядку, що належить виключно до компетенції суду. Натомість експерту належить встановити фактичні обставини щодо функціонального призначення та технічних характеристик конкретних приміщень, їх відповідності будівельним нормам та можливості віднесення до певної категорії з урахуванням спеціальних будівельно-технічних знань. Правова ж оцінка встановлених експертом фактичних даних, так само як і вирішення питання про застосування відповідних норм матеріального права, здійснюватиметься судом під час вирішення спору по суті.

Саме по собі існування технічного паспорта, експлікацій чи іншої технічної документації також не виключає необхідності призначення судової експертизи, якщо між сторонами виник спір щодо правильності віднесення конкретних приміщень до відповідної категорії. Експертиза у такому випадку призначається не з метою отримання відомостей, яких не містить технічна документація, а для їх спеціального будівельно-технічного дослідження, перевірки та оцінки з урахуванням вимог державних будівельних норм, що виходить за межі компетенції суду.

Крім того Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 звернув увагу на необхідність повного та всебічного дослідження обставин, пов`язаних із визначенням площі об`єкта будівництва та правильністю розрахунку пайової участі, що стало підставою для направлення зазначеної справи на новий розгляд.

Наведений підхід узгоджується й із практикою Північного апеляційного господарського суду, на яку посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Так, зокрема, у постановах у справах № 910/8280/24, № 910/6226/23, № 910/11040/24, № 910/6623/24 суд апеляційної інстанції виходив із того, що у спорах цієї категорії питання щодо належності окремих приміщень до технічних приміщень або об`єктів інженерної інфраструктури потребують застосування спеціальних будівельно-технічних знань, а тому можуть бути предметом судової будівельно-технічної експертизи.

Апеляційний господарський суд також враховує, що матеріали означеної справи не містять висновку експерта з питань, поставлених судом першої інстанції на вирішення експертизи, а тому друга умова, передбачена ч. 1 ст. 99 ГПК України, також є дотриманою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність передбачених ст. 99 ГПК України підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 та п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України зупинення провадження у справі є процесуальним наслідком призначення судової експертизи, а призначення експертизи у цій справі є обґрунтованим, підстав для висновку про неправомірність зупинення провадження у справі також не вбачається.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку зазначених висновків не спростовують. Сам по собі факт призначення судової експертизи не свідчить про затягування розгляду справи, якщо необхідність її проведення обумовлена встановленням обставин, які не можуть бути з`ясовані без застосування спеціальних знань. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Дульський проти України», експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи та становить невід`ємну частину судової процедури.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність передбачених ст. 99 ГПК України підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Стосовно ж інших доводів прокурора колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»).

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Беручи до уваги викладене вище, судова колегія зазначає, що, з огляду на встановлені фактичні обставини цієї справи, дала вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на наведене та враховуючи те, що доводи прокуратури про порушення Господарським судом міста Києва норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду про призначення експертизи у цій справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений судовий акт відповідає вимогам закону, а отже, підстави для його скасування відсутні.

Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про призначення судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі № 910/806/26, відтак оскаржувану ухвалу належить залишити без змін.

У зв`язку із залишенням без змін ухвали місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі № 910/806/26 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді Н.М. Спаських

А.О. Мальченко