Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №Б8/180-10 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. Справа№ Б8/180-10

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представників ОСОБА_1 - адвоката Терещенко О.М.,

представника ОСОБА_2 - адвоката Охомуш Д.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 02.03.2026 (повний текст складено 06.03.2026, суддя Смірнов О.Г.)

у справі № Б8/180-10

за заявою ОСОБА_3

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (код 00292729)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 відхилено кредиторські вимоги ОСОБА_2 .

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 23 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.03.2026, постановити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника в сумі 5090,91 грн, стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № Б8/180-10, а її розгляд призначено в судовому засіданні на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 14.05.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_2 адвоката Титича В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Розгляд справи призначено на 19.05.2026 об 11 год. 30 хв. у зазначеному режимі.

15 травня 2026 року ОСОБА_2 засобами електронного зв`язку надіслав пояснення.

18 травня 2026 року представник ОСОБА_2 подав клопотання про постановлення окремої ухвали у разі встановлення порушень законодавства суддею Господарського суду Київської області Смірновим О.Г. під час розгляду цієї справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 23.06.2026.

Суддя Сотніков С.В. з 16.06.2026 по 29.06.2026, а суддя Пантелієнко В.О. з 16.06.2026 по 28.06.2026 перебували у відпустці, що унеможливило проведення судового засідання 23.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 призначено розгляд справи на 07.07.2026.

В судовому засіданні 07.07.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

КУзПБ введено в дію 21.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.11.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2012 введено процедуру санації боржника.

Відтак, розгляд цієї справи продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство).

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 5 ст. 14 Закону про банкрутство установлено, що заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю,що встановлена цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Черговість задоволення вимог кредиторів установлена статтею 31 Закону про банкрутство.

Аналіз зазначених норм Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що заявлення кредитором вимог щодо виплати заробітної плати не обмежений жодним строком, визнані господарським судом такі вимоги мають бути включені до реєстру вимог кредиторів окремо від грошових вимог конкурсних та поточних кредиторів та підлягають погашенню у першу чи другу чергу в залежності від дати їх виникнення. У першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. У другу чергу підлягають до задоволення вимоги, що виникли із зобов`язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута, крім вимог, задоволених у першу чергу.

ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із заявою від 26.01.2021, у якій просив визнати кредиторські вимоги по заробітній платі за період з грудня 2010 року по теперішній час. За розрахунком кредитора заборгованість з виплати заробітної плати складає 2928000 грн, виходячи із місячної плати в сумі 24000 грн за 122 місяці.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 з червня 2010 року обіймав посаду голови наглядової ради акціонерного товариства та отримував заробітну плату, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) Пенсійного фонду України. У листопаді 2010 року ОСОБА_2 було заарештовано та з 25.11.2010 він утримувався в Київському слідчому ізоляторі, що підтверджується довідкою № 23170. Оскільки боржник не повідомив ОСОБА_2 про його звільнення із займаної посади, то він має право на оплату праці згідно з рішенням загальних зборів акціонерів акціонерного товариства від 12.50.2010, яким були затверджені умови договорів з членами наглядової ради товариства.

В подальшому ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника від 31.03.2023, у якій просив визнати грошові вимоги з виплати заробітної плати в сумі 1176000 грн за 147 місяців із розрахунку заробітної плати 8000 грн за місяць.

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні вимог ОСОБА_2 виходив з того, що кредитор не перебував на робочому місці з 11.11.2010, оскільки 10.11.2010 він був заарештований і до 14.04.2014 перебував в Київському СІЗО, а з 10.06.2014 ОСОБА_2 проживає за кордоном. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 з 11.11.2010 по теперішній час фізично не був присутнім на своєму робочому місці на підприємстві боржника. Боржником виплачено ОСОБА_2 за листопад 2010 року 2909,09 грн. ((8000,00 грн./22 робочі дні) х 8 робочих днів) та припинено виплату заробітної плати з 11.11.2010. Матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов`язків в період його фізичного не перебування на підприємстві боржника, тобто з 11.11.2010 до моменту припинення його повноважень, як члена та голови наглядової ради, згідно протоколу №01/2012 від 26.06.2012.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання вимог ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати з огляду на таке.

Частинами 3, 4 ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI передбачено, що порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначається цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.

Член наглядової ради, який є представником акціонера - юридичної особи або держави, не може передавати свої повноваження іншій особі.

Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" №2 від 12.05.2010 було 100% голосів прийнято рішення обрати членом наглядової ради ОСОБА_2 (т. 7, а.с. 90).

Також було прийнято рішення від імені товариства підписати договори з членами наглядової ради та затвердити умови Договорів з членами наглядової ради (т. 7, а.с. 91).

Відповідного до штатного розпису на 2010 - 2011 р.р. посадовий оклад голови наглядової ради ОСОБА_2 складає 8000 грн. (т. 75 а.с. 133).

В матеріалах справи наявна довідка, видана ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (за підписом директора та головного бухгалтера) №17 від 24.03.2023 (т.80 а.с. 161) та відомості розрахунку утримань у пенсійний фонд 0,5%-2% по підприємству за період травень - листопад 2010 року (т. 80 а.с. 162 - 180). За змістом довідки №17 від 24.03.2023 у боржника не обліковуються борги із заробітної плати. Заробітна плата за період 05.2010 - 11.2010 була виплачена повністю.

З відомостей розрахунку утримань у пенсійний фонд (т. 80 а.с. 162 - 180) вбачається, що ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата у наступних розмірах: 5800 грн за травень та червень 2010 року, 6862,18 грн за липень 2010 року, 9523,80 грн за серпень 2010 року, 8000 грн за вересень та за жовтень 2010 року та 2909,09 грн за листопад 2010 року.

Згідно інформації про доходи, отримані від податкових агентів за період з І кварталу 1998 року по ІІ квартал 2024 року по ОСОБА_2 сума нарахованого доходу за IV квартал 2010 року складає 10909,09 грн (8000 грн за жовтень 2010 року + 2909,09 грн за листопад 2010 року) (т. 90, а.с. 196).

Відповідно до протоколу №01/2012 від 26.06.2012 позачергових загальних зборів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", до порядку денного було включено питання №9 "Про припинення повноважень членів наглядової ради товариства" (т.13 а.с. 7).

По 9-ому питанню доповідав голова зборів Товариства ОСОБА_4 , який повідомив присутніх про те, що Наглядова рада товариства у існуючому складі не виконує покладені на неї законодавством України та Статутом обов`язки, тривалий час не проводила засідання; фактично усунулася від управління Товариством, а тому запропонував припинити повноваження наглядової ради Товариства.

За результатами голосування було прийнято рішення припинити повноваження членів наглядової ради Товариства, обраних загальними зборами акціонерів товариства, зокрема, Голови наглядової ради - ОСОБА_2 .

Згідно відкритої інформації, яка міститься на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) за посиланням https://smida.gov.ua/db/irregular/141654, 26.06.2012 було припинено повноваження (відкликано) голову та членів наглядової ради Товариства ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 у заяві від 26.01.2021 зазначає, що його було заарештовано 10.11.2010 та що він перебував у Київському СІЗО до 14.04.2014 (т. 68, а.с. 86 зворот).

Відповідно до довідки ДПтС України №23170 (дата проставлено нерозбірливо) підсудний ОСОБА_2 рахується за Голосіївським районним судом м. Києва. З 25.11.2010 по теперішній час утримується в Київському СІЗО (т. 68, а.с. 89).

Відомості щодо дати затримання 10.11.2010 також зазначені у обвинувальному висновку про кримінальній справі № 51-3212 (т. 62, а.с. 139).

Згідно з п.8 Додатку до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Красюков та інші проти України" заява №64181/09 від 12.04.2018, період тримання ОСОБА_2 під вартою складає з 11.11.2010 по 14.04.2014 або 3 роки, 5 місяців та 4 дні.

В п. 11 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Красюков та інші проти України" вказано, що Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання заявників під вартою була надмірною. В колонці "інші скарги відповідно до усталеної практики Суду" вказаного рішення зазначено, що під час незаконного досудового тримання під вартою у період з 10/05/2011 по 10/06/2011 не було ухвалено жодної постанови, у постанові суду від 10/06/2011 була відсутня дата закінчення тримання під вартою, відсутнє обґрунтування продовження строку тримання заявника під вартою (підпункт "с" пункту 1 статті 5).

Наведені вище обставини справи вказують на те, що з 11.11.2010 по 14.04.2014 ОСОБА_2 перебував під вартою у слідчому ізоляторі, а 26.06.2012 його було звільнено з займаної посади голови наглядової ради акціонерного товариства.

Нарахування та виплата заробітної плати здійснено боржником по 10.11.2010. В подальшому по день звільнення заробітна плата не нараховувалась, відповідно і не виплачувалась.

За таких обставин колегія суддів вважає, що боржник зобов`язаний виплатити на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період з 11 листопада 2010 року по 26 червня 2012 року, тобто по день звільнення.

При цьому, фактичне невиконання ОСОБА_2 своїх посадових обов`язків не має значення, позаяк будь-які заперечення боржником як роботодавцем з цього приводу до ОСОБА_2 як працівнику не пред`явлені.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимоги щодо заробітної плати є обґрунтованими та такими що підлягають визнанню господарським судом та включенню в реєстр вимог кредиторів в сумі 155 948,05 грн, виходячи із наступного розрахунку:

за листопад 2010 року - 5090,91 грн (8000,00 грн./22 робочі дні) х 14 робочих днів;

за грудень 2010 року - 8000 грн;

за 12 місяців 2011 року (8000*12) = 96000 грн;

за 5 місяців 2012 року (5*8000) = 40000 грн;

за 26 днів червня 2012 року (8000/21робочих дня*18 робочих днів) = 6857,14 грн.

Вимоги ОСОБА_2 підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо та мають бути задоволені в сумі 5090,91 грн у першу чергу, а решта - у другу чергу.

Отже, при постановленні ухвали про відхилення кредиторських вимог суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, помилково пов`язавши обов`язок роботодавця з нарахування та виплати заробітної плати з фактичним знаходженням працівника на робочому місці, не врахував, що такі обставини можуть бути підставою для застосування до нього заходів відповідальності за порушення трудової дисципліни або розірвання трудового договору. В даному випадку, будь-які заходи до ОСОБА_2 до дати його звільнення боржником не застосовувались.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її часткове задоволення, оскаржувану ухвалу належить скасувати, ухвалити нове рішення про часткове визнання грошових вимог ОСОБА_2 .

Разом з тим, апеляційний суд обмежений вимогами апеляційної скарги відповідно до ст. 269 ГПК України.

Згідно вимог апеляційної скарги скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.03.2026, постановити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника в сумі 5090,91 грн.

За таких обставин, заяву ОСОБА_2 за вимогами щодо виплати заробітної плати належить задовольнити частково та визнати вимоги щодо виплати заробітної плати в розмірі 5090,91 грн, а в решті вимог відмовити. Визначити, що вимоги ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати підлягають внесенню в реєстр вимог кредиторів окремо.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.03.2026 у справі № Б8/180-10 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Заяву ОСОБА_2 за вимогами щодо виплати заробітної плати задовольнити частково.

5. Визнати вимоги ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати в розмірі 5090,91 грн. В решті вимог відмовити.

6. Вимоги ОСОБА_2 щодо виплати заробітної плати підлягають внесенню в реєстр вимог кредиторів окремо.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 23.07.2026.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.О. Пантелієнко

Б.В. Отрюх