Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/1923/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/1923/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Гончарова С.А.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.,

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2026

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 30.06.2026 фізичної особи-підприємця Карнаух Ніни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 (повний текст рішення підписано 11.06.2026)

у справі № 910/1923/26 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Карнаух Ніни Анатоліївни (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця Свєчкарьова Дмитра Андрійовича (м. Київ)

про стягнення 8 550 євро,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 24.02.2026 звернулася Фізична особа-підприємець Карнаух Ніна Анатоліївна з позовом до Фізичної особи-підприємця Свєчкарьова Дмитра Андрійовича, в якому просила суд :

- розірвати договір купівлі-продажу № КП25120501 від 05.12.2025, укладений між ФОП Свєчкарьовим Д.А. та ФОП Карнаух Н.А.;

- розірвати договір № НП25120501 від 05.12.2025 про надання послуг;

- cтягнути з ФОП Свєчкарьова Д.А. на користь ФОП Карнаух Н.А. 7 500 євро за Договором № КП25120501 від 05.12.2025; 1 050 євро за договором № НП25120501 від 05.12.2025; 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України від суми 8 550 євро, починаючи з 05.02.2026 та до дня фактичного виконання рішення суду.

В подальшому Позивачем остаточно уточнено позовні вимоги заявою від 01.03.2026, за якими просить суд стягнути на свою користь з Відповідача 8 550 євро. (без вимог про розірвання договорів). Позивач зазначила у ціні позову, що гривневий еквівалент стягуваної суми становить 436 258,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що за Договором №КП25120501 від 05.12.2025 у Відповідача придбано 3 вживані кавомашини "Saeco Iperautomatica" з меблевою конструкцією та рештою складових по Специфікації, які мали бути встановлені, підготовлені до експлуатації та функціонування Відповідачем за трьома локаційними адресами в межах виконання другого Договору між сторонами про надання послуг від 05.12.2025.

Посилаючись на положення статті 27 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Позивач стверджувала, що поставлений Відповідачем товар не відповідає вимогам законодавства, оскільки інтерфейс обладнання не містить української мови, що є істотним порушенням та підставою для відмови від договору і як наслідок, підставою для виникнення права у Позивача на повернення раніше сплачених ним коштів за товар.

Позивач стверджував, що ним реалізовано право на відмову від договору за правилами ст. 678 ЦК України, в силу чого договірні зобов`язання сторін є припиненими, а відтак у Відповідача виник обов`язок з повернення сплачених коштів за кавомашини, які є прямими збитками Позивача.

Справу судом першої інстанції розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику ) учасників справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/1923/26 у задоволенні позову ФОП Карнаух Н.А. - відмовлено. Рішення обґрунтовано, що договори між сторонами можуть бути розірвані виключно за рішенням суду, оскільки вони не містять істотних умов про право позивача на односторонню відмову від Договору. Таких судових рішень у справі нема. Позивачем не доказано і те, що спірні кошти вартості кавомашин, які просить позивач стягнути з відповідача, є збитками, що потребує доведення всіх 4х складових цивільного правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Карнаух Н.А. 30.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд:

- прийняти апеляційну скаргу до провадження.

- під час апеляційного перегляду надати правову оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи та не були належним чином оцінені судом першої інстанції, а саме:

-Заяві Позивача про надання додаткових доказів від 04.03.2026 разом із Листом Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови №1402/2.2-Вих від 03.03.2026;

-Відповіді на відзив від 27.03.2026 разом із Листом Уповноваженого із захисту державної мови №1798/2.2-Вих від 20.03.2026.

- Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №910/1923/26 повністю.

- Ухвалити нове рішення, яким позов ФОП Карнаух Н.А. задовольнити повністю.

- Стягнути з Фізичної особи-підприємця Свєчкарьова Дмитра Андрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Карнаух Ніни Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 8550 євро, сплачені за Договором купівлі-продажу №КП25120501 від 05.12.2025 року та Договором про надання послуг №НП25120501 від 05.12.2025 року, що за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення становить еквівалент у гривнях, як наслідок реалізації Позивачем права на односторонню відмову від договорів відповідно до частини другої статті 678 ЦК України.

- розподілити судові витрати, понесені позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Тарасенко К.В., Горбасенко П.В.

В подальшому суддю Тарасенко К.В. на підставі повторного автоматизованого розподілу 21.07.2026 змінено на суддю Гончарова С.А., про що сторонам відомо з даних програми Діловодства суду та через Електронні кабінети .

10 липня 2026 в справу надійшов відзив (а.с. 15 том 2) на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить повністю відмовити позивачу в задоволенні вимог апеляційної скарги. Відповідач вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято із належним встановленням фактичних обставин справи та вірним застосуванням норм чинного законодавства. Відповідач підтримує висновки місцевого суду, що позивач не доказав правомірність реалізації ним свого права на односторонню відмову від договору, таке право не передбачено умовами договорів між сторонами. Позивач не доказав, що поставлений йому товар має істотні дефекти та технічні несправності які унеможливлюють використання кавомашин за призначенням, тому немає підстав вважати, що настала сукупність умов за правилами ст. 678 ЦК України для відмови позивача від обох договорів між сторонами та для стягнення з відповідача сплачених за ними коштів.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 24 том 2) позивач просить врахувати, що право на односторонню відмову від договорів у позивача виникає не на підставі істотних умов цих договорів (які дійсно не передбачають умов для односторонньої відмови від договору), а на підставі положень чинного законодавства, а саме - ч. 2 ст. 678 ЦК України. Дана норма надає право покупцю відмовити від договору та вимагати повернення сплаченої суми у випадку істотного порушення щодо вимог по якості товару. Недолік товару у вигляді відсутності україномовного інтерфейсу є порушенням чинного законодавства, зокрема, вимог ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», це є підставою для накладення штрафів на суб`єктів господарювання, що також підтверджено і наявним у справі Листом Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови № 1798/2.2 від 20.036.2026. За доводами позивача, відповідач у листуванні сторін заявив про неможливість виправлення мови на українську, вважає такий недолік неістотним і таким, що не впливає на технічні характеристики кавомашин та їх належну якість роботи. В подальшому позивач відхилив пропозиції відповідача внести зміни до програмного забезпечення кавомашин в частині мови для приведення їх роботи до вимог чинного законодавства, бо позивач вважає, що він вже правомірно відмовився від договору і вимагає повернення сплачених за обома договорами коштів, що відповідає його інтересам в захисті порушеного права.

В засідання 21.07.2026 на розгляд апеляційної скарги сторони не з`явилися, обоє належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 15.07.2026 суд задовольнив клопотання позивача про участь в засіданні в режимі ВКЗ, однак на час початку проведення засідання на відеоконференцзв`язок позивач не вийшов.

Направленим суду клопотанням від 10.07.2026 відповідач просить розгляд справи провести без своєї участі.

Оскільки клопотань про відкладення в справу не подано, сторонами до дня засідання подано суду всі необхідні їм документи з процесуальних питань для повного представлення своїх позицій у спорі, явка в засідання є правом, а не обов`язком сторони, тому колегія суддів ухвалила апеляційну скаргу позивача розглянути без участі представників обох сторін.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, доводи і заперечення сторін спору за матеріалами справи, колегією суддів встановлено наступне:

Остаточно уточнивши позовні вимоги у справі, позивач просив Господарський суд м. Києва розглянути лише вимоги щодо стягнення з відповідача сплачених позивачем за обома Договорами грошових коштів в розмірі 8 550 євро.

Отже позовна вимога про розірвання обох договорів, з виконання яких виникли спірні відносини між сторонами, позивачем фактично не заявлялася та судом першої інстанції в межах справи № 910/1923/26 не була розглянута.

Рішення інших судових інстанцій про визнання недійсними Договору купівлі-продажу обладнання № КП25120501 від 05.12.2025 та Договору про надання послуг № НП25120501 від 05.12.2025 сторонами в справу не подані.

Обґрунтування існування підстав вважати їх нікчемними повністю чи частково, сторонами в справу також не подавалися.

З матеріалів справи вбачається і визнається обома сторонами, що між Позивачем (Покупець, Замовник) та Відповідачем (Постачальник, Виконавець) укладено два договори за одним номером і датою (за допомогою сервіса Вчасно для обміну господарськими документами з ідентифікацією уповноваженої особи та накладенням кожною стороною власного ЕЦП): купівлі-продажу № КП25120501 від 05.12.2025 (а.с. 7 том 1) та про надання послуг № НП25120501 від 05.12.2025 (а.с. 10 том 1).

Вказані (та подані разом у справу) договори позивач вважає взаємопов`язаними однією господарською операцією придбання та установки кавомашин, що відповідачем не заперечено.

Згідно пункту 1.1 Договору № КП25120501 купівлі-продажу від 05.12.2025 (а.с. 7 том 1) Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити обладнання (товар), у кількості до Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є його невід`ємною частиною.

Згідно Специфікації (Додаток № 1 -а.с. 9 том 1) до складу товару входить: в кількості 3шт - кавомашини, сімкарта, роутер, блок живлення, органайзер, наліпка з інструкцією, камера відеонагляду, монетоприймач, подарунковий набір інгредієнтів.

Обладнання сторонами при укладенні Договору визначено як бувше у вжитку -- три кавомашини Saeco Iperautomatica в комплекті з меблевою конструкцією загальною вартістю 7 500 євро ( по 2 500 євро кожна).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту повної оплати товару і передачі його Продавцем Покупцю відповідно до Специфікації (пункт 1.2 Договору № КП25120501).

Якість товару, що продається згідно договору має відповідати існуючим стандартам, технічним умовам заводу - виробника (пункт 2.1 Договору № КП25120501).

Ціна товару визначена у Додатку № 1 до Договору (пункт 3.1 Договору № КП25120501) - 7500 Євро в еквівалентфі 49 грн./Євро і може бути змінена з урахуванням зміни курсу валют.

Згідно пункту 3.2 Договору № КП25120501 сторони домовились визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті - євро, при тому, що ціна Договору визначається у гривні.

Згідно пункту 5.2 Договору № КП25120501 передача товару від Продавця до Покупця здійснюється шляхом підписання Акту прийому - передачі. Після повної оплати, право власності на товар переходить Покупцю. Зобов`язання Продавця щодо поставки товару вважаються належним чином виконані з дати передачі такого товару Покупцю.

Сума передоплати за умовами Додатку № 1 становить 3 750 євро, що на час підписання договору становить 183 750 грн.

Договір № КП25120501 купівлі-продажу згідно пункту 9.4 укладено на один рік з можливістю його пролонгації.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № НП25120501 про надання послуг від 05.12.2025 (а.с. 10 том 1) Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати визначені цим Договором послуги, а Замовник зобов`язується приймати ці послуги та оплачувати їх у порядку та на умовах даного договору.

Послуга, що є предметом Договору включає аналіз місцевості, аналіз конкуренції, пошук локацій, ведення переговорів стосовно оренди та підготовка договору оренди (пункт 1.2 ).

Загальна сума цього Договору складає 51 450 грн (пункт 4.3 ).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання (пункту 5.3).

Сторонами не заперечується, що обидва договори ними виконувалися.

За наявними у справі доказами Позивач у повному обсязі здійснив розрахунок за товар та послуги по обох Договорах на суму 183 750 грн згідно платіжної інструкції № 56АВ-Ч65С-0ХРЕ-ТЕ63 від 06.12.2025, 185 663 грн згідно платіжної інструкції № ТМХК-02С1-ХНХО-0611 від 08.01.2026, 51 450 грн згідно платіжної інструкції № Н85СВ-Н344-06РА-Е1М8 від 06.12.2025.

Факт повної оплати за двома договорами визнається обома сторонами.

З позовної заяви і позицій сторін спору вбачається, що Відповідачем проведено фактичне встановлення обладнання на локаціях позивача:

- Saeco Iperautomatica No 9010MNA0001193 - 31.12.2025, м. Одеса, вул. Добровольців (Говорова), 18, Клініка «Стариша»;

- Saeco Iperautomatica No 9016MNA001545 - 31.12.2025, м. Одеса, вул. Вадатурського, 16Б, GYM 16;

- Saeco Iperautomatica No 9017MNA0003089 - 07.01.2026, м. Київ, вул. Жилянська, 107 (другий поверх офіс центру).

Позивач вказує, що Відповідач не забезпечив складання та підписання між сторонами Акта приймання-передачі, чим порушив умови Договору № КП25120501 купівлі-продажу обладнання щодо порядку передачі товару.

Це завадило позивачу відобразити на момент передачі товару відповідність всіх технічних характеристик обладнання та стану програмного забезпечення; мовних налаштувань інтерфейсу користувача; відповідності товару обов`язковим вимогам законодавства України на момент передачі та інші відповідності умовам Договорів.

Позивач стверджує, що особисто не була присутня під час встановлення обладнання на визначених місцях їх роботи, однак відповідно до умов договору саме на Відповідача покладався обов`язок забезпечити належне оформлення передачі товару.

За доводами позивача, в ході використання кавомашин за призначенням, 19.01.2026 встановлено факт невідповідності поставленого обладнання обов`язковим вимогам законодавства України.

Зазначена обставина виявлена після отримання з локації відеофіксації процесу приготування напою на одній із поставлених кавомашин. Під час перегляду відеозапису встановлено, що інтерфейс користувача функціонує російською мовою, при цьому можливість перемикання інтерфейсу на українську мову в кавомашині повністю відсутня.

Як вказує позивач, з метою з`ясування даного питання та усунення такого дефекту, сторони спору вели між собою переписку в месенджері Telegram щодо можливості забезпечення для кавомашин україномовного інтерфейсу.

Пропозиції відповідача змінити мову тільки на англійську, на думку позивача, є фактичним підтвердженням та визнанням відповідачем відсутності технічної можливості забезпечити україномовний інтерфейс на кавомашинах.

Позивач не погодилася користуватися кавомашинами з інтерфейсом російською мовою, вважає це істотним недоліком товару, який порушує мовне законодавство України, ставить діяльність позивачки під загрозу накладення штрафів, тому через електронну пошту позивачка направила відповідачу вимогу про розірвання договору, повернення обладнання та коштів.

Натомість, за доводами позивача, відповідач вимогу відхилив з мотивів, що дійсно посилання ФОП Карнаух Н.А. на положення статті 27 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплює, що інтерфейс товарів, що реалізуються та використовуються на території України має бути українською мовою.

Однак такий обов`язок щодо мовного супроводу роботи обладнання жодним чином не призводить до неможливості використання товару за призначенням, тому не є обґрунтованою підставою для розірвання договору.

В ході вирішення спору відповідач окремо наголошує, що у позивача немає претензій до технічної сторони роботи кавомашин - вони справні та працюють відповідно до свого функціоналу.

За доводами позивача, 26.01.2026 нею на електронну адресу відповідача neon20333@gmail.com було направлено вимогу вирішити питання щодо розірвання договору купівлі-продажу № КП25120501, повернення трьох кавомашин та повернення сплачених коштів у строк до 28.01.2026.

На цю ж електронну адресу позивачка 28.01.2026 направила лист з повідомленням про відмову від договору та з вимогами повернути сплачені кошти у повному обсязі. Вказала, що кавомашини без українського інтерфейсу не відповідають вимогам ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», заміна інтерфейсу на українську мову зараз вже неможлива, тому що кавомашини мали відповідати вимогам вказаного Закону ще на час їх передачі позивачці, а тому таке усунення проблеми не є обраним позивачкою способом захисту порушеного права. Товар не відповідає обов`язковим вимогам законодавства, тому це є достатньою підставою для відмови від договору незалежно від технічної справності товару, можливості усунення невідповідностей в ході експлуатації. Позивач просила повернути кошти протягом 7 днів з моменту отримання повідомлення відповідачем.

Недосягнення сторонами домовленості про врегулювання спору спричинило звернення позивачки до суду із заявленим позовом.

Судом першої інстанції в оскарженому рішенні проаналізовано, що листування між сторонами, докази про що надано у справу у вигляді роздруківок звернень по електронній пошті, в месенджері Телеграм, здійснено без належної ідентифікації осіб як його учасників.

Відповідач при цьому не заперечує переписку у месенджері Telegram в частині підтвердження обставин фактичного встановлення ним обладнання. відсутності у позивача претензій до його належної технічної роботи при використанні за призначенням, та поданні пропозиції відповідачем позивачу щодо врегулювання спору.

Судом першої інстанції також встановлено, що укладені між сторонами договори не містять офіційних адрес листування сторін, зокрема у Відповідача - neon20333@gmail.com. Суд встановив, що згідно інформації з ЄДРПОУ офіційною електронною адресою для листування у відповідача є: dmitriysvechkarev@gmail.com.

При вирішенні спору судом першої інстанції вірно визначено, що за своєю правовою природою між сторонами 05.12.2025 укладено Договір № КП25120501, який є договором купівлі - продажу, а Договір № НП25120501 - є договором надання послуг.

Дані договори відповідають вимогам ЦК України щодо їх укладення та визначення істотних умов за предметами договорів.

Так, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно вимог ст. 673 ЦК України, Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

За правилами ст. 30 ЗУ "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019, який був чинним на час укладення сторонами обох Договорів, мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи - підприємці, інші суб`єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами.

На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Інформація про товари та послуги на території України надається державною мовою, з урахуванням особливостей, визначених у статті 33 цього Закону.

Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою.

Інформація про вироби (товари), роботи чи послуги, зазначена у частині шостій цієї статті, доводиться до відома споживача в порядку, у спосіб та в обсязі, що визначені Законом України "Про захист прав споживачів".

В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

У разі якщо крім державної інформація про товари та послуги надається також іншими мовами, обсяг інформації про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов`язковий обсяг інформації згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про захист прав споживачів".

Оскільки сторони спору уклали обидва Договори як суб`єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, то відповідач достеменно знав, що кавомашини будуть використовуватися позивачем для здійснення підприємницької діяльності. Вибір локацій для установки кавомашин також підтверджує, що даний товар придбавався для обслуговування клієнтів, а не для домашнього вжитку.

Тому позивачка безумовно мала б дотримуватися вимог мовного законодавства при обслуговуванні/самообслуговуванні своїх покупців з використанням придбаних кавомашин.

З цих підстав наявність у кавомашин україномовного інтерфейсу в умових виниклого спору між сторонами є істотною умовою при продажі кавомашин, яка мала бути дотримана продавцем - Відповідачем у справі безумовно. Тобто подавець має продавати кавомашину з україномовним набором команд для експлуатації незалежно від того, чи обумовлювалася окремо сторонами в Договорах між ними та в характеристиках кавомашин наявність україномовного інтерфейсу.

Правомірність позиції позивача з даного питання підтверджена також і Листом Уповноваженого із захисту державної мови №1798/2.2-Вих від 20.03.2026, який отримано за зверненням позивача і надано у справу.

Між сторонами немає спору щодо належної технічної якості кавомашин та якісного надання послуг з їх установки на визначених позивачкою локаціях. В ході експлуатації кавомашин позивачкою було виявлено лише недолік інтерфейсу без української мови.

Обладнання кавомашин з усіма додатками у кількості 3-ох штук, отримано та повністю оплачено Позивачем.

Кавомашини встановлено Відповідачем на визначені локації, і тим самим обидва Договори сторонами належним чином виконані.

Позивач просить застосувати до відносин сторін ст. 678 ЦК України.

Даною нормою передбачено, що Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Позивач заявленим позовом доводить, що відсутність україномовного інтерфейсу є істотним недоліком товару (кавомашини) на час його придбання, відповідач попередньо вже визнав неможливість його переналаштування і в свою чергу позивач вже відмовляється від будь-яких усунень недоліків кавомашин щодо мови функціоналу, бо застосувала своє право на відмову від договору.

В справу сторонами не подано належних і допустимих доказів, що переобладнання інтерфейсу на українську мову в конкретних моделях придбаних позивачем кавомашин є технічно можливим чи неможливим і скільки це займе часу та наскільки надійно така зміна буде функціонувати при експлуатації обладнання і чи не призведе таке переналаштування кавомашин і втручання в обладнання до його поломки і т.ін.

Для застосування ст. 678 ЦК України позивачу слід належними доказами довести, а відповідач має право також належними і допустимими доказами спростувати, що відсутність україномовного інтерфейсу та неможливість його внесення до кавомашин - є доказом виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення.

Таких доказів у справу не подано.

З цих підстав істотність недоліків кавомашин за критеріями, визначеними у ст. 678 ЦК України, що надає право позивачу відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми -- належними і допустимими доказами з боку позивача не доведена.

Щодо обґрунтованості вчинення позивачем відмови від договорів із відповідачем, колегією суддів встановлено наступне:

Судом першої інстанції вірно встановлено, що листування між сторонами відбулося без належних доказів їх ідентифікації та за електронними адресами, які не є офіційними для сторін спору за умовами обох Договорів, для висунення претензій стороною щодо їх неналежного виконання.

Умови Договорів не містять істотних умов про право та підстави для сторони відмовитися від договору в односторонньому порядку.

Натомість ст. 678 ЦК України, яку просить застосувати позивач, таке право надає, але за наявності умов щодо істотних недоліків придбаного товару.

Однак позивач при цьому не врахував також вимоги ст. 214 ЦК України, яка чітко визначає, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Як вже вказувала колегія суддів у даній постанові, обидва Договори його сторонами було укладено із використанням сервісу Вчасно, який дозволяє ідентифікувати особу, яка складає документ із накладенням на нього власного ЕЦП та направляє його для відома іншій стороні правочину. Про це зазначено на самих примірниках договорів, до них додано відомості про накладення сторонами своїх електронних підписів.

Оскільки саме таку форму укладення обох договорів обрали та застосували сторони спору, то саме вона і повинна була бути дотримана позивачем для реалізації свого права на відмову від одного чи від обох Договорів.

Колегія суддів враховує при цьому, що відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова від 10.05.2020 у справі 910/22541/16) можливість реалізації права на відмову від договору у випадку його істотного порушення продавцем, пов`язується з дотриманням форми повідомлення про відмову, а отже пов`язано із вимогами ч. 3 ст. 214 ЦК України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.

Вимоги ст. 214 ЦК України позивачем не виконано, скільки за наданими самим позивачем доказами у справу, відмову від договорів ФОП Карнаух Н.А. було реалізовано шляхом направлення звичайного повідомлення електронною поштою відповідачу.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, реквізити адресата, його електронна пошта навіть не дозволяють ідентифікувати відповідача як особу, якій дійсно та належно адресовано та ним отримано повідомлення позивача про відмову від Договорів.

Суд першої інстанції також проаналізував і можливість розірвання Договорів за правилами чинного ЦК України в порядку ст. 651, 653 ЦК, однак така зміна зобов`язань між сторонами повинна відбуватися за згодою сторін також у формі, як було укладено обидва Договори, або за рішенням суду, якщо згоди щодо розірвання договорів сторони не зможуть досягнути.

Отже колегія суддів погоджується із в цілому вірними висновками суду першої інстанції, що ні відмова від договорів, ні їх розірвання у встановлений чинним законодавством спосіб позивачем не були вчинені, позивач не надав доказів дотримання вимог чинного законодавства для реалізації своїх прав за правилами ст.678 ЦК України, тому правові підстави позову на стягнення/повернення вартості придбаного позивачем товару не доведені.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було достатньо та всебічно з`ясовано всі вагомі обставини у спірних відносинах сторін, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/1923/26 відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, і тому підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

В задоволенні апеляційної скарги позивачу слід відмовити.

У відповідності до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 30.06.2026 фізичної особи-підприємця Карнаух Ніни Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/1923/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/1923/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко