Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/12360/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/12360/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Гончарова С.А.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 29.06.2026 Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 (дата підписання 25.06.2026)

щодо поданого звіту Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання судового рішення

у справі № 910/12360/24 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ)

про стягнення 100665,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", в якій просило стягнути за договором від 28.03.2022 № С-28/03/22-20 основний борг в розмірі 90 649,20 грн., 3% річних у розмірі 3 883,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 132,06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/12360/24 позовні вимоги ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 90 649,20 грн. основного боргу, 3 883,89 грн. як 3% річних, 6 132,06 грн. інфляційних втрат, а також 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12360/24 заяву ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12360/24 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 10 066,52 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі № 910/12360/24 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 залишено без змін.

27.06.2025 на виконання рішення суду у справі № 910/12360/24 видано накази.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/12360/24 заяву ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

На виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/12360/24 видано наказ від 29.09.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що за всіма наказами у справі відкрито виконавчі провадження державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Київського МРУ Міністерства юстиції України, які не завершені виконанням.

13.05.2026 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" до Господарського суду м. Києва надійшла заява про зобов`язання керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" подати до суду Звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, додаткового рішення від 19.12.2024, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №910/12360/24 в порядку ст. 345-1, 345-2 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 заяву ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі № 910/12360/24 задоволено. Зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" (код 00135390) протягом двадцять днів із дня отримання даної ухвали подати до суду Звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №910/12360/24.

Звіт відповідачем подано у справу 08.06.2026 з проханням прийняти його без подальшого зобов`язання подавати наступні звіти до моменту існування мораторію на вчинення виконавчих дій або із зобов`язанням подати такий звіт протягом встановленого судом строку після закінчення мораторію чи воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/12360/24 у прийнятті звіту Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання судового рішення у справі № 910/12360/24 відмовлено.

Зобов`язано керівника Акціонерного товариства "Укрнафта" (код 00135390) протягом двох місяців із дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №910/12360/24.

Відмовляючи у прийнятті Звіту боржника, суд першої інстанції виходив з того, що звіт не містить відомостей та доказів неможливості виконання судового рішення у добровільному порядку. Місцевий господарський суд врахував доводи боржника про віднесення АТ "Укрнафта" до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також про зупинення примусового виконання судових рішень у справі на підставі мораторію, передбаченого абзацом 22 пункту 102 та пунктом 104 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ "Про виконавче провадження", однак дійшов висновку, що наявність зупиненого виконавчого провадження сама по собі не свідчить про неможливість добровільного виконання судового рішення, оскільки зупинення стосується лише зупинення дій державного (приватного) виконавця щодо примусового стягнення коштів з відповідача.

За доводами стягувача, що також враховано судом при прийнятті оскарженої ухвали, боржник має прибуткову діяльність (чистий прибуток у розмірі 16,38 млрд грн за 2024 рік та 5,6 млрд грн за 2025 рік). Акціонерним товариством "Укрнафта" розміщуються численні тендерні замовлення щодо закупівель товарів і послуг на платформі Prozorro для власних потреб та отримано за реалізацію ним видобутку електроенергії й скрапленого газу кошти на суму 56 342 000 грн, що, спростовує твердження боржника про неможливість сплати ним заборгованості без негативних наслідків для його діяльності. Водночас доказів вжиття боржником будь-яких заходів для повного та своєчасного виконання судових рішень надано не було.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "УКРНАФТА", 29.06.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 30.06.2026), в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 по справі №910/12360/24. Прийняти звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №910/12360/24.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що станом на 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з чим на підставі рішення Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.11.2022 акції ПАТ "Укрнафта" примусово відчужено у власність держави. Скаржник наголошує, що акціонерами товариства є держава Україна в особі Міністерства оборони України та АТ "НАК "Нафтогаз України", яке на 100% належить державі, а саме товариство віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. З огляду на це апелянт вважає, що невиконання судового рішення не є проявом бездіяльності чи умислу товариства, а зумовлене особливими обставинами дії воєнного стану, що унеможливлюють таке виконання.

Разом з цим апелянт посилається на приписи пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про виконавче провадження", яким на період дії воєнного стану зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, та зазначає, що ПАТ "Укрнафта" наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 № 52 включено до відповідного переліку. Скаржник також посилається на положення підпункту 4 пункту 11 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про критичну інфраструктуру", яким встановлено заборону накладення арешту та інших обмежень на майно і кошти господарських товариств, частки яких примусово відчужені під час воєнного стану на користь держави.

Всі ці обставини відповідач просить врахувати при розгляді апеляційної скарги.

Скаржник також зазначає, що зупинення виконавчого провадження і непогашення боргу на користь позивача, не свідчать про недобросовісність боржника, оскільки встановлені мораторієм обмеження зумовлені захистом інтересів держави та суспільства в умовах воєнного стану, а тому посилання суду першої інстанції на можливе порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на переконання апелянта, є передчасним з огляду на відсутність усталеної практики ЄСПЛ щодо застосування зазначених гарантій в умовах повномасштабної збройної агресії. При цьому апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 та постанову Верховного Суду від 08.01.2025 у справі № 910/14242/22 щодо значних потреб держави в умовах воєнного стану.

Апелянт стверджує, що невиконання судового рішення в добровільному порядку зумовлене відсутністю у товариства можливості сплатити заборгованість без негативних наслідків для його господарської діяльності, спрямованої в даний час на забезпечення обороноздатності держави та стабільності енергетичного сектору, а вибіркова сплата коштів окремим кредиторам становила б прояв дискримінації щодо інших кредиторів.

Щодо процесуальних підстав апелянт зазначив, що відповідно до частини 2 статті 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту лише за відсутності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, тоді як, на переконання скаржника, товариством наведено такі обставини, а саме вказано про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо АТ "Укрнафта" на підставі закону.

08.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/12360/24 - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята у повній відповідності до вимог статей 345-3, 345-4 ГПК України, оскільки у поданому боржником звіті наведено виключно загальні посилання на дію мораторію, статус критичної інфраструктури та наслідки воєнної агресії. При цьому не зазначено жодної вчиненої боржником дії на добровільне виконання рішень у справі, немає жодного орієнтовного строку виконання судового рішення та його обґрунтування, а також не наведено переліку конкретних заходів, що вживаються боржником для сплати боргу. На переконання позивача, відповідач не вправі посилатися на невизначену в часі подію (закінчення воєнного стану) як на належний строк виконання рішення у справі.

Позивач також зазначає, що включення АТ "Укрнафта" до Переліку підприємств, вчинення виконавчих дій щодо яких зупиняється у період воєнного стану, не звільняє боржника від обов`язку добровільного виконання судового рішення, оскільки предметом судового контролю за статтею 345-1 ГПК України є саме добровільне виконання рішення боржником, а не хід примусового виконавчого провадження. Зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, за твердженням позивача, означає лише припинення дій щодо примусового стягнення, але не забороняє і не обмежує боржника вільно розпоряджатися власним майном та коштами, у тому числі спрямовувати їх на добровільне погашення заборгованості.

Крім того, Позивач посилається на приписи статті 129-1 Конституції України, частини першої статті 18, частин першої та другої статті 326 ГПК України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, а також на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідні висновки Конституційного Суду України (рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012 та № 11-рп/2012 від 25.04.2012) щодо значення виконання судового рішення як складової права особи на судовий захист та забезпечення правової визначеності.

Разом з цим заперечуючи проти доводів боржника про неможливість виконання рішення без негативних наслідків для його діяльності, позивач вказує, що з моменту набрання законної сили рішенням у справі №910/12360/24 (09.06.2025) відповідачем не вчинялося жодних дій для сплати боргу. Натомість за даними Електронної системи публічних закупівель Prozorro, встановленими судом першої інстанції, боржником протягом 2026 року здійснювалися закупівлі товарів і послуг, не пов`язаних з потребами обороноздатності держави, на загальну суму 28 832 904,32 грн, що значно перевищує суму боргу перед стягувачем у розмірі 121 153,55 грн за всіма наказами у справі, а також посилається на оприлюднені самим боржником показники чистого прибутку АТ "Укрнафта" за 2023- 2025 роки. На думку позивача, наведені обставини спростовують доводи звіту та апеляційної скарги про негативні фінансово-господарські наслідки виконання судового рішення дял позивача, а апеляційна скарга відповідача не містить ніяких заперечень щодо цих встановлених судом першої інстанції обставин.

Такі доводи позивача, відповідач в ході апеляційного провадження не заперечив та не спростував.

У судове засідання 21.07.2026 з`явилися представники боржника та стягувача.

Представник боржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник стягувача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши доводи та пояснення представників обох сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В межах судового контролю за виконанням судових рішень згідно розділу УІІ ГПК України, за письмовою заявою стягувача суд може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах у певних категоріях спорів.

За правилами ч. 4 ст. 345-1 ГПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 345-4 ГПК України за результатами розгляду звіту боржника суд ухвалює рішення про прийняття звіту або про відмову в його прийнятті, яке підлягає апеляційному оскарженню в порядку, встановленому частиною п`ятою статті 345-2 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 345-3 ГПК України Звіт боржника про виконання судового рішення крім інших перелічених обов`язкових відомостей, має також містити:

5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

За наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

За змістом ч.2 ст.345-4 ГПК України підставою для відмови у прийнятті звіту є не наведення боржником обґрунтованих обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення, або встановлення судом недостатності вжитих боржником заходів для своєчасного й повного виконання такого рішення. Відмова у прийнятті звіту має місце також у випадку його подання з порушенням вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 цієї ж статті у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд, зокрема, може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст. 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

В оскарженій ухвалі від 18.06.2026 судом першої інстанції зазначено, що з поданого боржником Звіту вбачаються доводи про неможливість виконання ним судового рішення у справі на теперішній час, оскільки на АТ "Укрнафта" поширюється дія мораторіїв, установлених абзацом 22 пункту 102 та пунктом 104 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23 березня 2023 року № 52 ПАТ "Укрнафта" внесено до Переліку підприємств-боржників, щодо яких на період воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях.

У зв`язку з цим державним виконавцем прийнято постанови про зупинення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання всіх виданих наказів у даній справі.

Крім того боржником надано докази, що АТ "Укрнафта" включено до переліку об`єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відповідно до постанови КМУ від 04.03.2015 р. № 83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави".

Боржник також просив взяти до уваги, що добровільне виконання судового рішення є неможливим через відсутність ресурсів для погашення заборгованості без спричинення негативних фінансово-господарських наслідків для товариства, з урахуванням спрямованості його діяльності на пріоритетне забезпечення потреб обороноздатності держави у різних формах.

Тому, на думку боржника, конкретні строки виконання судових рішень залежать від тривалості воєнного стану, які з об`єктивних причин не можуть бути визначені ні відповідачем, ні державою.

При цьому боржник наголосив, що його нинішня прибутковість сама по собі не може розцінюватися як підстава для висновку про реальну можливість добровільного виконання рішення, оскільки досягнення прибутковості було одним із завдань передання товариства в управління держави з метою спрямування його діяльності на задоволення державних потреб.

В засіданні на запитання колегії суддів представник боржника пояснив, що на даний час господарська діяльність АТ "Укрнафта" не припинена, сума стягнення за всіма визначеними у даній справі боргами (121 153,55 грн) не є критичною для діяльності товариства, однак АТ "Укрнафта" має ще інші виконавчі провадження, борги по яких не сплачуються жодному кредитору, щоб не надавати окремим із них ніяких переваг. Встановлену законом заборону примусового виконання судових рішень проти АТ "Укрнафта" представник боржника вважає достатньою підставою не вживати і заходи добровільного виконання рішень у справі.

Представник позивача звертає увагу колегії суддів на те, що тривале невиконання боржником АТ "Укрнафта" судових рішень, які набрали законної сили, унеможливлює виконання позивачем власних зобов`язань, порушує його права. Маючи реальну можливість провести повний розрахунок за всіма присудженими до стягнення боргами у справі, відповідач АТ "Укрнафта" в цей же час виступає замовником численних тендерних закупівель товарів та послуг на власну користь, що спростовує доводи боржника про неможливість сплати заборгованості без негативних наслідків для його діяльності.

Стягувач також надав дані ТОВ "Українська енергетична біржа" щодо реалізації АТ "Укрнафта" частини видобутку виробникам електричної енергії, а також у вигляді скрапленого газу за ринковими цінами на загальну суму 56 342 000 грн.

З огляду на наведене стягувач просив урахувати, що посилання боржника на відсутність коштів для виконання судового рішення по справі у сумі 121 153,55 грн є необґрунтованим і суперечить оприлюдненим фінансовим показникам самого боржника, за якими чистий прибуток АТ "Укрнафта" становив 16,38 млрд грн за 2024 рік та 5,6 млрд грн за 2025 рік.

Доводи і докази позивача щодо достатнього фінансового становища АТ "Укрнафта" для повного виконання всіх рішень у справі про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, представник відповідача в засіданні не заперечив та не спростував.

Колегія суддів вважає, що борг перед позивачем у даній справі для відповідача є незначним. Розмір боргу за всіма актуальними виконавчими провадженнями проти АТ "Укрнафта" представник відповідача колегії суддів не повідомив.

Відповідач не наводить доказів та обґрунтувань, що ним вживаються хоч якісь заходи до виконання наказів, виданих у даній справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи і заперечення обох сторін, колегія суддів дійшла висновку, що Звіт відповідача, як боржника, не містить відомостей і доказів на підтвердження неможливості добровільного виконання ним судового рішення у справі.

Як убачається з фінансової звітності АТ "Укрнафта" за 2023- 2025 роки, зокрема за 9 місяців 2025 року (за перше півріччя 2025 року отримано 5,2 млрд грн чистого прибутку), фінансовий стан боржника є прибутковим, а сам боржник як замовник розміщує численні тендерні закупівлі товарів і послуг на свою користь, що передбачає здійснення значних видатків/витрат замість проведення розрахунків із своїми кредиторами.

Колегія суддів звертає увагу, а сторонами не доведено протилежне, що віднесення АТ "Укрнафта" до переліку підприємств-боржників у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, не забороняє такому боржнику у добровільному порядку сплачувати борги перед кредиторами.

Норми чинного законодавства, які б забороняли боржнику це робити, відповідачем суду не наведено.

Ненакладення на даний час арештів на майно та на грошові кошти АТ "Укрнафта" представник боржника підтвердив у судовому засіданні.

При цьому боржнику не заборонено в період зупинення виконавчого провадження вирішити питання із кредитором про розстрочення боргу; за власною ініціативою продати власне майно, яке, наприклад, не використовується у виробничій діяльності, для проведення розрахунків із кредитором або віддати це майно кредитору в погашення боргу; оформити уступку права вимоги за боргами своїх дебіторів на користь позивача; укласти мирову угоду із позивачем; вчинити інші заходи щодо дієвого погашення боргу на користь позивача.

Відповідач АТ "Укрнафта" не надав суду відомостей про рух коштів на власних рахунках, про надходження та напрямки їх використання на підтвердження, що всі вільні кошти відповідачем спрямовуються лише на забезпечення енергостійкості та обороноздатності держави в період воєнного стану.

Матеріали справи та Звіт відповідача від 08.06.2026 не містять доказів виконання АТ "Укрнафта" судових рішень у справі № 910/12360/24 ні в якій сумі. Немає також інформації про те, що боржник вживає хоч якісь заходи для проведення розрахунків із позивачем у добровільному порядку.

Позиція власників/засновників АТ "Укрнафта" (Міноборони, АТ НАК Нафтогаз України), щодо способів проведення розрахунків за боргами товариства (можливо через виділення частини доходів лише на погашенння боргів перед кредиторами), які, зокрема, вже остаточно підтверджені судовими рішеннями у спорах - представником відповідача колегії суддів не повідомлена.

При цьому всі суб`єкти всіх форм власності в Україні є рівними перед законом та судом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення покладається на суд.

Колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення ставить під загрозу сутність права на справедливий судовий розгляд.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що на державу покладається обов`язок організувати систему виконання судових рішень, ефективну як у законодавстві, так і на практиці.

У рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що неможливість заявника домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, є втручанням у право на мирне володіння майном у розумінні першого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковість судового рішення віднесена до основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 7 частини 3 статті 2 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, фізичних і юридичних осіб та їх об`єднань на всій території України.

Колегія суддів бере до уваги доводи боржника щодо його віднесення до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також щодо зупинення щодо нього примусового виконання судових рішень у справі № 910/12360/24 на підставі мораторію, передбаченого абзацом 22 пункту 102, пунктом 104 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".

Разом із тим, наявність зупиненого виконавчого провадження, на переконання колегії суддів, не свідчить про заборону чи неможливість добровільного виконання боржником судового рішення, оскільки зупинення виконавчого провадження полягає лише в припиненні дій державного (приватного) виконавця щодо примусового стягнення коштів із боржника.

При цьому у Звіті АТ "Укрнафта" не наведено та боржником не подано доказів вжиття будь-яких заходів, спрямованих на повне й своєчасне виконання судових рішень у цій справі у добровільному порядку на користь позивача.

У справі "Cristea v. The Republic of Moldova" від 22 лютого 2005 року ЄСПЛ наголосив, що органи влади не можуть виправдовувати невиконання рішення відсутністю ресурсів чи іншими внутрішніми обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача є законні, прийнятні механізми та достатність ресурсів для погашення незначного для АТ "Укрнафта" боргу перед позивачем за рішеннями у даній справі, тим більше при відсутності арештів на майно та грошові кошти АТ "Укрнафта".

За сукупності проаналізованих обставин становища відповідача, колегія суддів зауважує, що зупинення виконавчого провадження не може вважатися для АТ "Укрнафта" обставинами, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, оскільки відкрите виконавче провадження ніяким чином не перешкоджає боржнику в добровільному порядку виконати судове рішення та погасити борг безпосередньо позивачу/кредитору у справі.

Доводи апелянта не містять конкретизованого плану дієвих заходів, спрямованих на виконання судового рішення в цій справі, зокрема щодо переговорів із позивачем, реструктуризації заборгованості, визначення джерел погашення боргу, укладення мирової угоди та ін.

При цьому, оскільки таке не передбачено чинним ГПК України, саме по собі зупинення виконавчих дій проти відповідача державним чи приватним виконавцем на підставі ЗУ "Про виконавче провадження" -- не звільняє боржника від обов`язку надати суду повний та обґрунтований звіт, який обов`язково має містити, зокрема, орієнтовні строки виконання зобов`язання чи вжиття добровільних заходів на погашення боргу (ч. 2 ст. 345-3 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 342-4 ГПК України - суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті звіту Акціонерного товариства "Укрнафта" про виконання рішень у справі №910/12360/24 та зобов`язав керівника АТ "Укрнафта" (код 00135390) протягом двох місяців із дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024, додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі №910/12360/24.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам і запереченням обох сторін на апеляційну скаргу відповідача із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню у даній ситуації.

Згідно із ч.1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/12360/24 про відмову у прийнятті Звіту АТ "Укрнафта" від 08.06.2026 про виконання судового рішення, прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Сплата судового збору за подання заяви та апеляційної скарги у процедурах судового контролю не здійснюється (позиції Конституційного Суду України в рішенні № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024 щодо неконституційності окремих положень частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI).

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 29.06.2026 Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі № 910/12360/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/12360/24 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22.07.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко