Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №911/2403/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа №911/2403/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Горбасенка П.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі №911/2403/25 (суддя - Саванчук С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"

до Державного підприємства "Київський військовий деревообробний завод"

про стягнення 232 679,88 грн,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрнафта» до Державного підприємства «Київський військовий деревообробний завод» про стягнення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку виконання негрошового зобов`язання з поставки товару за договором про закупівлю №13/5256-МТР від 06.12.2024.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі 911/2403/25 позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Державного підприємства «Київський військовий деревообробний завод» на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» 174509,91 грн (сто сімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`ять гривень дев`яносто одна копійка) штрафу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2792,16 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто дві гривні шістнадцять копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Укрнафта» 21.03.2026 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 58 169,97 грн, та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути штраф в сумі 58 169,97 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як зазначає апелянт, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, і обов`язок доведення їх існування покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Проте, на думку скаржника, відповідач не довів наявність обставин та підстав для зменшення штрафних санкцій.

Так, позивач вказує, що відповідач у своєму відзиві посилався на виконання державних оборонних замовлень, що зумовлювало істотні зміни у режимі його роботи, та на часті відключення електроенергії в період з січня по квітень 2025 року, водночас на підтвердження цих обставин не долучив жодного доказу.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані обставини визнаються загальновідомими в порядку частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не потребують доказування. Скаржник наголошує, що обставини виконання відповідачем оборонних замовлень не є загальновідомим фактом та повинні встановлюватись на підставі доказів. Що ж до обставин відключення електроенергії, позивач зазначає, що висновок суду є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять жодних реальних доказів відключень електричної енергії у відповідача в період з січня по квітень 2025 року, які б негативно вплинули на можливість вчасно виконати зобов`язання.

Також скаржник звертає увагу на те, що відповідно до п. 9.2. Договору сторони погодили вважати воєнний стан обставиною непереборної сили виключно у випадку безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язань. Як зазначає апелянт, укладаючи Договір, відповідач чітко усвідомлював існування обставини запровадження воєнного стану та свідомо брав на себе пов`язані із цим ризики.

Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції не було враховано обставину того, що АТ «Укрнафта» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Апелянт підкреслює, що предметом поставки за Договором є деревина, і її невчасна поставка фактично ставить під загрозу безперебійне функціонування виробничих процесів підприємства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі №911/2403/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і підтверджується матеріалами справи, Між Державним підприємством «Київський військовий деревообробний завод» як постачальником (далі - постачальник/відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» як покупцем (далі - покупець/позивач) укладено договір про закупівлю №13/5256 - МТР від 06.12.2024 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар за кодом ДК 021:2015:03410000-7 деревина (деревина в асортименті) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Асортимент, кількість ціна, вимоги щодо якості товару та його технічні характеристики та інша інформація щодо товару, наведені у специфікації, що є додатком 1 до договору (далі - специфікація) (пункт 1.1. договору).

Постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого та якість матеріалів (сировини) виготовлення повинна відповідати вимогам, зазначеним у специфікації. Постачальник гарантує, що товар не має недоліків та дефектів, що пов`язані із якістю матеріалів, з яких він (товар) виготовлений, та/або технологія його (товару) виробництва, відповідає всім необхідним вимогам охорони праці, екології, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам (пункт 2.1. договору).

Приймання товару покупцем (в тому числі кожної партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункт 5.4. договору).

Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника (в тому числі кожної партії товару) вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункт 5.5. договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості послуг та 10% - за прострочення 30 днів і більше (пункт 7.1. договору).

Невід`ємною частиною цього договору є: додаток 1 - специфікація, додаток 2 - розмір, вид, строк та умови надання, повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю, додаток 3 - орієнтовна форма тексту банківської гарантії виконання зобов`язань за договором закупівлі (пункт 16.1. договору).

Договір між сторонами був підписаний 06.12.2024, а, отже, відповідач мав поставити позивачу товар відповідно до специфікації - у строк до 06.01.2025 (з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, оскільки 05.01.2025 - неділя), відтак, заявлені підстави позову про порушення строку поставки 30 днів і більше - з 06.02.2025.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних, приймання покупцем товару за ними - підписання цих видаткових накладних вілбувалось у період з 11.02.2025 по 25.04.2025, відтак, увесь спірний товар на суму 2 326 798,80 грн поставлений з порушенням строку поставки на 30 днів і більше.

З урахуванням встановленого факту прострочення понад 30 календарних днів, позивач правомірно нарахував штраф у розмірі:

2 326 798,80 грн х 10% = 232 679,88 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку про часткове задоволення позову, зменшивши розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що таке зменшення обумовлене наявністю відповідного клопотання відповідача, незначним періодом прострочення та відсутністю доказів завдання збитків позивачу у зв`язку з простроченням. Крім того, суд першої інстанції врахував доводи відповідача щодо виконання ним оборонних замовлень, що змінювало режим роботи підприємства, та обставини відключення електроенергії у спірний період з січня по квітень 2025 року, визнавши їх загальновідомими обставинами, які не потребують доказування в порядку частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при зменшенні розміру штрафних санкцій, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципів розумності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, який на власний розсуд вирішує це питання, оцінивши обставини справи у їх сукупності.

При цьому колегія суддів зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. (подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Надаючи оцінку доводам скаржника про недоведеність відповідачем обставин виконання державних оборонних замовлень та відключень електроенергії, а також щодо безпідставного застосування судом першої інстанції приписів частини 3 статті 75 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд з урахуванням конкретних обставин справи. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення штрафу на 25%, виходив не з факту звільнення відповідача від відповідальності через обставини непереборної сили (на що слушно звертає увагу скаржник в контексті пункту 9.2 Договору), а виключно з реалізації свого права на визначення справедливого та співмірного розміру відповідальності.

Водночас, відповідач є державним підприємством, яке безпосередньо залучене до забезпечення обороноздатності країни (що слідує з його статусу, напрямку діяльності та найменування), а факт систематичних ударів по об`єктах енергетичної інфраструктури України у весняний період 2025 року та спричинений цим дефіцит електроенергії в енергосистемі дійсно носив загальновідомий характер. Хоча ці обставини самі по собі в силу умов Договору не визнаються форс-мажором, що звільняв би від обов`язку сплати штрафних санкцій у повному обсязі, вони правомірно враховані місцевим господарським судом як "інші обставини, які мають істотне значення" в розумінні частини 3 статті 551 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що зменшення штрафу порушує його інтереси як підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Зменшивши розмір заявленого до стягнення штрафу лише на чверть, суд першої інстанції дотримався необхідного балансу інтересів обох сторін - позивача, як стратегічного підприємства нафтогазової галузі, та відповідача, як підприємства, що забезпечує потреби оборонного сектору економіки.

Сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням її зменшення місцевим господарським судом (174 509,91 грн), залишається суттєвою майновою санкцією для державного підприємства і повною мірою виконує свої стимулюючу та превентивну функції.

Крім того, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів того, що допущене прострочення поставки товару фактично призвело до зупинки виробничих процесів АТ «Укрнафта» або спричинило позивачу реальні збитки, розмір яких значно перевищував би присуджену суму штрафу. Штрафні санкції не можуть слугувати інструментом збагачення, а мають компенсаційну природу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи обставини у їх сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 25%. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи порушення норм процесуального права при реалізації своїх дискреційних повноважень.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі №911/2403/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрнафта" - без задоволення.

Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі №911/2403/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.03.2026 у справі №911/2403/25 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2403/25 повернути до місцевого господарського суду.

4. Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2026.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

П.В. Горбасенко