Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №517/1639/24 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/1639/24

Провадження № 2-о/517/2/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Гончар І.В., присяжних: Української В.В., Оришич С.В., з участю секретаря Заболотній Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання недієздатним, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання фізичної особи ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, заінтересована особа: Орган опіки та піктування Виконавчого комітету Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області. Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що її брат ОСОБА_2 , 1961 року народження, визнаний безстроково інвалідом 2-ї групи з дитинства за основним діагнозом "олігофренія в степені імбецильності" та є непрацездатним. За наявності підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним, над ним буде необхідно встановити опіку та призначити опікуна, який буде вчиняти від його імені та в його інтересах правочини, здійснювати догляд за ним. Заявник народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй виповнилося 60 років і тому вона є непрацездатною за віком, а також страждає від наслідків отриманого перелому нижнього кінця променевої кістки, що створює їй великі труднощі у побутовому самообслуговуванні і робить неможливим її догляд та обслуговування у побуті та суспільному житті її хворого зведеного брата. Вважає, що обов`язки опікуна над її братом, у випадку визнання його недієздатним за судовим рішенням, може виконувати її внук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є фізичною особою з повного цивільною дієздатністю.Заявник вважає, що кандидатура ОСОБА_3 , як опікуна недієздатної особи, відповідає вимогам, встановленим ч.ч. 2-4 ст. 62 Цивільного кодексу України, і щодо нього відсутні передбачені ст. 64 цього Кодексу перешкоди, оскільки його поведінка та інтереси не суперечать інтересам ОСОБА_2 , який потребує опіки, та з урахуванням особистих стосунків між ними, може виконувати обов`язки опікуна. Враховуючи вищевикладене, заявник змушений звернутися до суду з даною заявою. Ухвалою суду від 24.12.2024 по справі було відкрито провадження. Ухвалою суду від 11.02.2025 по справі було призначено судово-психіатричну експертизу та провадження зупинено. Ухвалою суду від 24.04.2026 провадження по справі було відновлено та призначено до судового розгляду. Заявниця в судовому засізані заявлені вимоги підтримує в повному обсязі. Представник Виконавчого комітету Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області у судове засідання не з`явився, попередньо 08.01.2025 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що вирішення справи на розсуд суду. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав. Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Відповідно до ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення заявниці, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. За змістом статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Судом встановлено, що згідно з довідкою серії ВМ-76 №057014 від 28 квітня 1980 року Одеської обласної лікарсько-трудової експертної комісії ОСОБА_2 , 1961 року народження, є особою з інвалідністю II групи з дитинства безстроково за основним діагнозом «олігофренія в ступені імбецильності» та є непрацездатним. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №537 від 30 липня 2025 року ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді помірної розумової відсталості резидуально-органічного ґенезу (рубрика F71.0 МКХ-10), внаслідок чого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Зазначений висновок складений компетентною експертною установою, відповідає вимогам процесуального закону, є послідовним, обґрунтованим, узгоджується з іншими письмовими доказами у справі та не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності. За таких обставин суд дійшов висновку, що наявні передбачені статтею 39 ЦК України правові підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним. Вирішуючи питання про встановлення опіки та призначення опікуна, суд виходить із такого. Згідно зі статтею 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка, а всі правочини від її імені вчиняє опікун. Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. За змістом частин другої-четвертої статті 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка надала письмову згоду на здійснення опіки. При призначенні опікуна враховуються сімейні та родинні зв`язки з підопічним, особисті взаємини між ними, а також реальна можливість особи виконувати обов`язки опікуна. Відповідно до статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, забезпечувати йому належні побутові умови, догляд, лікування, а також представляти та захищати його права та інтереси. Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, в якій зазначено, що при призначенні опікуна обов`язково повинні враховуватись не лише родинні зв`язки, а й можливість кандидата фактично здійснювати догляд за недієздатною особою. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 є онуком сестри ОСОБА_2 , між ними існують родинні зв`язки, а органом опіки та піклування у 2024 році було внесено подання про доцільність його призначення опікуном. Разом з тим, під час судового розгляду заявниця повідомила, що ОСОБА_3 був мобілізований та проходить військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Матеріали справи не містять актуальної письмової заяви ОСОБА_3 про згоду здійснювати повноваження опікуна після його призову на військову службу, що також позбавляє суд можливості дійти висновку про його волевиявлення на виконання обов`язків опікуна. Крім того, ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, будь-яких пояснень щодо своєї готовності та фактичної можливості виконувати обов`язки опікуна після призову на військову службу суду не надав. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити його волевиявлення щодо виконання обов`язків опікуна, а також з`ясувати обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про призначення його опікуном. Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №634/1126/23, відповідно до якої під час вирішення питання щодо призначення опікуном особи чоловічої статі призовного віку орган опіки та піклування зобов`язаний перевірити актуальні обставини, пов`язані з проходженням військової служби, можливістю виконання обов`язків опікуна та надати належно вмотивований висновок. Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства та відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи потребує постійного представництва своїх прав та інтересів і стороннього догляду. Разом із тим проходження кандидатом військової служби саме по собі не є безумовною підставою для відмови у призначенні його опікуном. Однак виконання військового обов`язку може бути пов`язане з перебуванням поза місцем проживання, виконанням службових або бойових завдань, що об`єктивно може перешкоджати здійсненню постійного особистого догляду за недієздатною особою. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальну можливість ОСОБА_3 суміщати проходження військової служби з виконанням обов`язків опікуна. Крім того, судом встановлено, що подання виконавчого комітету Затишанської селищної ради №1010 від 19 листопада 2024 року було прийняте майже за два роки до розгляду справи по суті та не враховує обставин, які виникли після його прийняття, зокрема проходження кандидатом військової служби. Відтак зазначене подання не може бути покладене судом в основу рішення про призначення опікуна як таке, що не відображає актуального стану обставин. Суд звертає увагу на те, що представник органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився, актуальність раніше поданого висновку не підтвердив, пояснень щодо можливості призначення ОСОБА_3 опікуном з урахуванням зміни обставин суду не надав, що також свідчить про неможливість покладення зазначеного подання в основу судового рішення. Також матеріали справи не містять актуальних доказів щодо стану здоров`я кандидата, його фактичного місця проживання, можливості здійснювати постійний догляд за підопічним, а також відсутності обставин, передбачених статтею 64 ЦК України, які виключають можливість призначення особи опікуном. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували відповідність кандидатури ОСОБА_3 вимогам статей 63, 64 ЦК України та його реальну можливість належним чином виконувати обов`язки опікуна, у зв`язку з чим у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити. Водночас відповідно до частини першої статті 65 ЦК України до встановлення опіки і призначення опікуна опіку над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Оскільки ОСОБА_2 визнаний недієздатним та потребує безперервного захисту своїх особистих і майнових прав, до призначення у встановленому законом порядку опікуна здійснення опіки підлягає покладенню на орган опіки та піклування – виконавчий комітет Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, який зобов`язаний вжити всіх передбачених законом заходів щодо забезпечення прав, інтересів, догляду та лікування підопічного, а також підготувати та подати до суду актуальне, належним чином мотивоване подання щодо кандидатури опікуна. Відповідно до частин п`ятої-дев`ятої статті 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. З огляду на характер встановленого психічного розладу та вимоги закону суд визначає строк дії рішення два роки з дня набрання ним законної сили. На підставі статей 30, 39, 41, 60, 63, 65 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 295–300 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання недієздатним - задовольнити частково. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - недієздатною ообою. В іншій частині заявлених вимог - відмовити. Зобов`язати виконавчий комітет Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області вирішити питання про призначення опікуна для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку визначеному законодавством. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя: Ірина ГОНЧАР

Присяжні: Валентина Українська

Сергій Оришич