Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №522/6875/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6875/26-Е

Провадження № 2/522/7549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне Агентство «Альфа Плюс» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання утриматися від певних тій та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне Агентство «Альфа Плюс» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання утриматися від певних тій та стягнення моральної шкоди, у якій позивачка просить суд:

- визнати дії ОК «18 Жемчужина» та ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Плюс» щодо створення перешкод у користування спільним майном незаконним;

- зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користування спільним майном, забезпечивши безперешкодний доступ позивача та членів його сім`ї на транспортному засобів до прибудинкової території та вантажного ліфту, розташованого у підземному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 26;

- зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на обмеження або перешкоджання доступу позивача та членів його сім`ї на транспортному засобі до прибудинкової території та вантажного ліфту, розташованого у підземному приміщенні багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 26;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 300 000,00 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просив зобов`язати ОК «18 Жемчужина» та ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Плюс» на час розгляду справи утримуватися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на обмеження або перешкоджання доступу позивача на транспортному засобі до прибудинкової території, під`їзду житлового будинку та до вантажного ліфту розташованого у підземному приміщенні багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу надано 15-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 30.04.2026 доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів 05.05.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – було повернуто заявникові, оскільки заявлені вимоги є тотожними заявленій у позовній заяві позовній вимогі.

01 травня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.

01 травня 2026 року від позивача надійшло заперечення. У якому заявниця просить суд відхилити заперечення відповідача та задовольнити заяву про забезпечення доказів.

08 травня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року клопотання представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін – залишено без задоволення.

21 травня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявник зазаначає, що порушення прав позивачки у даній справі відсутні, а її доводи щодо необхідності використання транспортного засобу для доступу до квартири через підземний паркінг у зв`язку зі станом здоров`я та наявністю інвалідності є необґрунтованими так само як і твердження про систематичне створення їй перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку з боку відповідачів. Окрім того зазначає, що відповідач має право здійснювати контролю доступу до підземного паркінгу. Вказує, що матеріали справи не містять належний та допустимих доказів того, що позивачці відповідачами було створено перешкод у доступі до житлового будинку, квартири чи підземного паркінгу. Також зазначає, що заявлені позовні вимоги не дають можливості визначити порядок виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. На останок зазначає про безпідставність вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грвиень та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

25 травня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка зазначає, що вона та її сім`я, як співвласники багатоквартирного будинку, мають рівні права користування спільним майном на загальних підставах, а фактичне блокування проїзду транспортного засобу до підземного паркінгу та елементів його інфраструктури є неправомірним втручанням у право користування спільним майном. Також зазначає, що доводи відповідача щодо нібито недопустимості в`їзду транспортних засобів на територію житлового комплексу є необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними доказами. Окрім того зазначає, що посилання відповідача на можливість доступу її сім`ї до вантажного ліфта через центральний вхід є формальним та не відповідає фактичним обставинам справи. Просить суд критично оцінити доводи відповідача та врахувати, що в повний відеозапис події 11.02.2026 підтверджує правдивість викладених у позовній заяві обставин. На останок зазначає, що розмір моральної шкоди в сумі 300 000,00 гривень є справедливим, співмірним характеру порушень та відповідає положенням статей 23 та 1167 ЦК України. В прохальній частині просить суд доводи відповідача визнати необґрунтованими, позовну заяву задовольнити в повному обсязі та долучити до матеріалів справи додаткові докази.

29 травня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому заявник зазначив, що Обслуговуючий кооператив не заперечує право позивачки на користування спільним майном багатоквартирного будинку, але у межах визначених законом та з дотриманням прав інших співвласників. Вказує, що фактичні дії сторони позивачки свідчать не лише про намір здійснювати тимчасове розвантаження речей, а і про використання підземного паркінгу для розміщення транспортних засобів поза межами належних паркомісць, що порушує права власників та користувачі паркомісць. Також зазначає, що заявлені позовні вимоги не містять належної конкретизації способу їх виконання та не визначають чітко коло транспортних засобів, щодо яких заявлені вимоги. Окрім того вказує, що доводи позивачки про наявність моральної шкоди ґрунтуються переважно на загальних твердженнях, тоді як належні та допустимі докази протиправності дій відповідачів, наявність причинно-наслідкового зв`язку та фактичного заподіяння моральної шкоди матеріали справи не містять. У прохальній частині просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

29 травня від ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, такими що не підтверджені належними та допустимими доказами. Вказує, що позовна заява не містить чіткого зазначення того, які саме незаконні дії були вчинені безпосередньо ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС» та яким чином такими діями були порушені права позивачки. Також зазаначає, що посилання позивачки на відкрите кримінальне провадження не підтверджує факту неправомірності дій відповідача. Окрім того вказує, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його діями були порушенні її права чи створені будь-які перешкоди у користуванні спільним майном або квартирою та просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

01 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивачка зазначає, що твердження ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС» про те, що воно нібито не здійснює обмеження доступу та не причетна до спірних дій. повністю спростовується наявними у справі відео-доказами. Також позивачка наводить свої аргументи на спростування тверджень відповідача про відсутність доказів порушення її прав, про те, що на відеозаписах не видно позивачку, про те що позивачка не зверталась до ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС». У прохальній частині просить долучити дану відповідь до справи, відхилити доводи ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС», врахувати наведені у даній відповіді обставини та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

01 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеозапису подій від 24.11.2025.

01 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

03 червня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшло заперечення на клопотання позивачки про долучення доказів від 01.06.2026.

04 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеозапису подій від 03.06.2026.

05 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказі, а саме скріншотів листування мешканців житлового комплексу «18 ЖЕМЧУЖИНА» з 03.06.2026 по 04.06.2026.

05 червня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшли додаткові пояснення у справі.

19 червня 2026 року від представника ОК «18 Жемчужина» – адвоката Лєбєдєва Олега Валерійовича надійшли заперечення на клопотання позивачки про долучення доказів від 05.06.2026

26 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії скарги МВС України від 10.03.2026 щодо порушення законодавства у сфері охоронної діяльності ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС» та необхідності проведення позапланової перевірки та копії листа МВС України про припинення дії ліцензії ТОВ «Охоронне агентство «АЛЬФА ПЛЮС» від 25.06.2026.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Разом з відповіддю на відзив позивачем було надано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2019 №171633000 відповідно до змісту якого квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Окрім того, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є матір`ю позивачки – ОСОБА_1 .

З метою встановлення зареєстрованого місця проживання позивача, судом було здійснено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідь за №3028801 з якої надійшла до суду 14.07.2026 та з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що також підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 10.11.2020 №5105-5000115539.

Згідно наявного у матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю. Цей факт також підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.1.12025 №84/25/8021/В, відповідно до якого ОСОБА_1 була встановлена «І» група інвалідності підгрупи «Б» з 01.11.2025. У зв`язку із чим, як заявляє позивачка, у неї наявна необхідність у транспортуванні її до квартири, коли їй тяжко ходити, а також доставлені необхідних їй речей (ліків, продуктів харчування, засобів гігієни).

У позовній заяві позивачка вказує, що 11.11.2025, 08.12.2025 та 17.12.2025 ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Плюс» її та її родину не було допущено до під`їзду житлового багатоквартирного будинку та до вантажного ліфту розташованого у підземному приміщені багатоквартирного будинку за адресою її проживання. У зв`язку з чим, її батьками було викликано поліцію, що підтверджується складеними ОСОБА_4 , який відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є батьком позивачки, поясненнями від 11.11.2025, 08.12.2025 та 17.12.2025.

Окрім того, 22.12.2025 ОСОБА_4 була написана заява на ім`я начальника відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області Барби В.Є. про скоєння злочину щодо нього та його родини. Відповідно до змісту якого, заявник просив притягнути до кримінальної відповідальності працівників ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Плюс», оскільки останні своїми діями 11.11.2025, 08.12.2025 та 17.12.2025 порушили ст.ст. 356, 365, 161 КК України.

Відповідно до наданого позивачем талону-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу дію від 23.12.2025 №41348 – заяву ОСОБА_4 від 22.12.2025 було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №41348.

Також у позовній заяві позивачка вказує, що 11.02.2026 її та її родину повторно не було допущено до під`їзду житлового багатоквартирного будинку та до вантажного ліфта, розташованого у підземного приміщені будинку.

Відповідно до наданого позивачем талону-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу дію від 12.02.2026 №4457 – заяву ОСОБА_4 від 11.02.2026 було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №4457.

Позивачем також було надано до суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.02.2026, відповідно до змісту якого ухвалою приморського районного суду м. Одеси зобов`язано посадових осіб ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення, виконати вимоги ст.214 КПК України та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться в заяві ОСОБА_4 від 23.12.2025 року (талон-повідомлення ЄО №41348 від 23.12.2025) у якій заявник просить вжити заходів правового характеру до невстановленої особи, яка у період з 11.11.2025 по 17.12.2025 вчиняла самоправні дії відносно заявника та надати витяг з ЄРДР.

Також позивачем було надано до суду претензію ОСОБА_4 до голови правління ОК «18 Жемчужина» від 18.12.2025, у якій заявник викладав перебіг подій від 11.11.2025, 08.12.2025 та 17.12.2025. Також просив провести службову перевірку дій охорони будинку АДРЕСА_1 ; надати йому письмові пояснення щодо ситуацій які виникли, забезпечити безперешкодний доступ його автомобіля до під`їзду будинку та до вантажного ліфту розташованому у підземному приміщенні та надати йому заяві відповідь про результати перевірки і вжиті заходи у строки передбачені законом.

На вище викладену претензію, ОК «18 Жемчужина» було надано відповідь від 26.01.2026 вих. №26/01, з якої вбачається, що охоронною компанією не вчинялося жодних дій, спрямованих на обмеження заявника та його сім`ї до паркінгу, оскільки під`їзд до будинку не обмежений, а доступ до будинку для співвласників є вільним та безперешкодним. Також у відповіді зазначено, що особи про який йдеться у претензії, не є працівниками ОК «18 Жемчужина», а охорона здійснює свою діяльність відповідно до затвердженого регламенту. Окрім того зазначено, що у підземному паркінгу будинку кожне паркомісце перебуває у приватній власності. Розміщення транспортного засобу на паркомісці без згоди його власника є порушенням прав інших співвласників на користування належним їм майном, а розміщення транспортних засобів у неналежних місцях може створювати аварійні ситуації, а також перешкоджати вільному пересуванню спеціальною транспорту та транспорту співвласників під час виникнення ситуацій різного характеру, в тому числі і надзвичайних.

Згідно зі статтею 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (частини 1, 2 статті 5 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09 листопада 2011 року справі №1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

В постанові від 27.01.2023 у справі № 461/1021/19-ц (провадження № 61-7054св22) Верховний Суд дійшов висновків, що, власники квартир багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та мають самостійне право звернення до суду за захистом своїх прав щодо таких приміщень.

Судом було досліджено надані позивачем, разом з позовною заявою, відеоматеріали, а саме відображення подій від 08.12.2025 та 17.12.2025. На відео було зафіксовано осіб які перешкоджають автору відео здійснити заїзд до підземного паркінгу (18.12.2025) та на прибудинкову територію багатоквартирного будинку (17.12.2025), також на відео зафіксовані розмови з працівниками поліції. Однак, суд критично ставиться до наданих доказів оскільки з них не можливо встановити особу, яка здійснює перешкоди у користуванні спільним майном власників багатоквартирного будинку та її зв`язок з відповідачами по справі. Також суд зазначає, що, позивачем належним чином не доведено факт, що відображені на відео події порушують саме її права, оскільки на жодному із відео вона не з`являється, не спілкується з працівниками поліції або особами, що перешкоджають заїзду автомобіля, що позбавляє суд можливості встановити факт її присутності на місці подій.

Окрім того, як вже раніше зазначалося позивачем було надано до суду витяг з ЄРДР від 03.02.2026, відповідно до змісту якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси зобов`язано уповноважених посадових осіб внести до ЄРДР відомості, які містяться в заяві ОСОБА_4 від 23.12.2025 року у якій заявник просить вжити заходів правового характеру до невстановленої особи, яка у період з 11.11.2025 по 17.12.2025 вчиняла самоправні дії відносно заявника. Суд зазначає, що вище згадана заява була подана не позивачем по справі. Окрім того зі змісту заяви вбачається, що особа є невстановленою, що позбавляє суд можливості встановити факт перебування цієї особи у трудових правовідносинах з ТОВ «Охоронне Агентство «Альфа Плюс» або ОК «18 Жемчужина» чи у будь-яких інший цивільно-правових відносинах з відповідачами, а також факт виконання ним яких-небудь розпоряджень або вказівок. Позивачем не було надано будь-яких інших документі, щодо кримінальної справи, відкритої за його заявою та відповідно статусу ОК «18 Жемчужина» та ТОВ «Охоронне агентство «Альфа Плюс» у ній.

Натомість ОК «18 Жемчужина» було долучено до матеріалів справи копію адвокатського запиту від 18.03.2026 №01 на ім`я начальника відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області В`ячеславу Барбі, у якому адвокат просив надати інформацію про стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026163500000028, надати відповідь на питання чи було повідомлено будь-якій особі про підозру і надати процесуальний статус ОК «18 Жемчужина».

Згідно наданої на адвокатський запит відповіді старшого дізнавалась СД ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області Хмельовського Станіслава, у провадженні сектору дізнання відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, знаходяться матеріали кримінального провадження №12026163500000028 від 12.01.2026 за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою ст. 356 КК України. Вказано, що в рамках кримінального провадження на теперішній час жодній особі не повідомлено про підозру. На даний момент працівники чи посадові особи кооперативу «Жемчужина 18» жодного процесуального статусу не мають.

Також, до відповіді на відзив позивачем було долучено відеозаписи, які фрагментарно відображають події від 11.02.2026. Дослідивши дані відеоматеріали, судом було встановлено, що так само, як і у відеозаписах за 08.12.2025 та 17.12.2025 позивачка на них відсутня.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що оскільки її не було допущено до вантажного ліфту у підземного паркінгу, а їй було необхідно терміново прийняти ліки, вона з матір`ю поїхала до аптеки за медикаментами. Однак суд критично оцінює ці доводи, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження перебування позивачки у місці події, її подальшого від`їзду до аптеки або купівлю лікарських засобів чи препаратів.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 також зазначила, що фактично відповідач перешкоджає не лише в`їзду до підземного приміщення будинку але й під`їзду транспортного засобу до центрального входу житлового будинку, що унеможливлює безпечне та реальне доставлення позивачки до її місця проживання.

Суд зазначає, що дійсно, відеоматеріали містять відображення про недопущення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 на прибудинкову територію багатоквартирного будинку. Однак з наданих позивачем доказів не вдається можливим зробити висновок, що батько позивачки мав намір скористатися саме центральним входом до житлового будинку, та факту перебування позивачки разом із ним, що порушило її права. Окрім того, як вбачається з наданих відповідачем відеоматеріалів, у ОСОБА_4 наявний ключ-перепустка, який він неодноразово використовував на відео аби безперешкодно увійти на прибудинкову територію, багатоквартирного будинку через сусідню браму.

Також варто зазначити, що відповідно до долученого до матеріалів справи ОСОБА_1 відеозапису від 24.11.2025, транспортний засіб, під керуванням її батька – ОСОБА_4 було допущено невстановленою особо на прибудинкову територію багатоквартирного будинку, а саме до центрального входу, із забороною в`їзду до паркінгу. Однак, так само як і на всіх відеозаписах наданих позивачкою, в суду відсутня можливість встановити факт її перебування у транспортному засобі під керуванням ОСОБА_4 , а отже і факт порушення її прав.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що до матеріалів справи відповідачем було додано відеоматеріали, на яких ОСОБА_1 вільно пересувається прибудинковою територією та центральним входом багатоквартирного будинку, використовує вантажний та пасажирський ліфти, що спростовує твердження позивачки про обмеження її прав на використання спільної сумісної власності власників багатоквартирного будинку.

Відповідачем до матеріалів справи також було долучено заяву ТОВ «Кадор-Трейд Плюс» до відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 07.04.2025 вих. №07/04-1 у якій заявник зазначає, що ТОВ «Бізнес Інвест Трейд» є власником машиномісця № НОМЕР_3 , загальною площею 13,8 кв.м., яке розташоване в підвалі (паркінгу) будинку за адресою: АДРЕСА_1 (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.05.2020 №210125112 та технічним паспортом на гараж (машино-місце) №8 від 05.05.2020). Вище зазначене машиномісце було передано заявнику в оренду (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2020 №213101220). Зазначено, що в подальшому це машиномісце було передано в суборенду іншому підприємству. Однак, після закінчення договору суборенди, під час повернення машиномісця орендарю було виявлено, що фактично на машиномісця безпідставно залишений та кинутий транспортний засіб, який не належить ні власнику, ні орендарю, ні колишньому суборендарю. Також зазначено, що даний транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_4 є фактично кинутим на машиномісці та не виїжджає з території паркінгу будинку, що підтверджується прикріпленими фотографіями.

З метою встановлення власника транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_4 представником ТОВ Бізнес Інвест Трейд» – адвокатом Курдовою Інною Павлівною на ім`я начальника Головного сервісного центра МВС Малиша О.О. було надіслано адвокатський запит від 14.05.2025 вих. №14/05-1, у якому представник просила надати інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові та адресу реєстрації власника транспортного засобу - легкового автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_5 , який безпідставно розміщений на машиномісці № 8. загальною площею 13,8 кв.м., розташованого в паркінгу Будинку за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, будинок 26.

Згідно відповіді на адвокатський запит, наданої Головним сервісним центром МВС, транспортний засіб, а саме BMW X1 XDRIVE 1995 (2012) з д.н.з. НОМЕР_5 належить ОСОБА_4 .

На підставі отриманої інформації ТОВ «Кадор-Трейд Плюс» ОСОБА_4 було надіслано вимогу про звільнення самовільно зайнятого нерухомого майна – машиномісця від 16.05.2025 №16/05-1.

Також ТОВ «Кадор-Трейд Плюс» звернулося із заявою від 19.05.2025 вих. №19/05 до голови ОК «18 Жемчужина» Лєбєдєва О.В., у якій зазначало, що ОСОБА_4 порушується право власності заявника. Окрім того зазначено, що транспортний засіб з д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_4 , займає паркомісце №12, яке також перебуває в користуванні орендаря (що підтверджується наданим суду витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 №210124026 та від 18.06.2020 №213108684, а також технічним паспортом на гараж (машино-місце) №12 від 05.05.2020). У прохальній частині просить враховуючи наведене, а також з метою недопущення порушення права користування ТОВ «Кадор-Трейд плюс» машиномісцями. просить адміністрацію ОК «18 Жемчужина» в межах повноважень та встановленого порядку контролю доступу до підземного паркінгу вживати заходів щодо недопущення заїзду та залишенню на зазначених машиномісцях, транспортних засобі: BMW д.н.з. НОМЕР_4 та BMW д.н.з. НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_4 .

У додаткових поясненнях від 01.06.2026 ОСОБА_1 , посилаючись на фотографії інформаційної дошки у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що були додані до відповіді на відзив зазначає, що відповідно до розміщеного на дошці оголошення мешканцям будинку прямо заборонено переносити через хол меблі, будівельні матеріали та інші великогабаритні речі, а також перевозити будівельні матеріали та інструменти в пасажирських ліфтах, а отже вантажний ліфт розташований у підземному приміщені будинку фактично є єдиним технічним засобом, призначеним для доставки вище зазначених речей. Також вказує, що відповідачі систематично перешкоджають під`їзду транспортного засобу її сім`ї до вантажного ліфту, у зв`язку з чим відбувається поручення зазначених вище правил.

Суд не може погодитися з наведеними доводами, оскільки в заявах по суті справи позивачка неодноразово зазначала, що вантажний ліфт їй та її сім`ї необхідний аби її батьки могли здійснити розгрузку речей, продуктів харчування, підгузків, ліків, засобів гігієни та будь яких інших речей для потреб домогосподарства. Однак товари даних категорій не можна віднести до меблів, будівельних матеріалів, інструментів чи інших великогабаритних речей, щодо яких встановлені конкретні правила їх перевезення та переміщення територією будівлі. А отже оголошення на яке посилається позивачка як на доказ обмеження її прав, не забороняє переносити через хол підгузки, продукти харчування, засоби гігієни та інших побутових речей.

Окрім того, позивачка зазначала, що вантажний ліфт, доступ до якого з підземного паркінгу є найзручнішим, потрібен їх для того, аби у періоди погіршення стану здоров`я у неї була змога дістатися до квартири. Однак, суд позбавлений реальної можливості встановити факт того, що доступ до вантажного ліфту з паркінгу обмежений. Так само суд позбавлений можливості встановити факт того, що у такі періоди позивачка не в змозі користуватися вантажним або пасажирськими ліфтами, доступ до яких є можливим з центрального входу до будинку, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні медичні висновки, або будь які- інші докази на підтвердження цього. Також, позивачкою не було доведено, що під час подій, які відбулися 11.11.2025, 08.12.2025, 17.12.2025 та 11.02.2026, у ней був наявний стан тимчасового погіршення здоров`я.

Щодо обмеження прав позивачки на користування вантажним ліфтом в цілому, суду під час розгляду справи не було надано доказів, що позивачка позбавлена такої можливості в цілому.

Окрім того, у запереченні на відповідь на відзив представник ОК «18 Жемчужина» зазначає, обслуговуючий кооператив не заперечує право позивачки на користування спільним майном багатоквартирного будинку у межах, визначених законом та з дотриманням прав інших співвласників. Разом з тим вказує, що право користування спільним майном не може визначатися як право безперешкодного заїзду транспортних засобів до підземного паркінгу, самовільного зайняття чужих паркомісць або залишення транспортних засобів на проїздах підземного паркінгу, чим створюються перешкоди власникам та користувачам паркомісць у користуванні належним їм майном. Також зазначає, що підземний паркінг не спроектований та не призначений для одночасного заїзду і зупинки транспортних засобів співвласників поза межами належних їм паркомісць. Навіть одночасне перебування декількох транспортних засобів на проїздах підземного паркінгу або біля вантажного ліфту, створюватиме значні перешкоди для руху інших транспортних засобів, ускладнюватиме доступ власників та користувачів до своїх паркомісць, а також перешкоджатиме нормальному функціонуванню підземного паркінгу.

Суд погоджується з доводами відповідача та додатково зазначає, що вимоги позивачки в більшій мірі спрямовані фактично не на захист її прав, а на порушення або обмеження прав інших співвласників багатоквартирного будинку щодо належного їм на праві спільної сумісної власноті майна. Вимоги забезпечити найбільш зручний для позивачки та членів її родини спосіб користування спільним майном, шляхом безперешкодного заїзду транспортних засобів до підземного паркінгу та прибудинкової території не можуть бути здійснено на шкоду іншим співвласникам, а відсутність такого доступу не може розцінюватися як порушення її прав користування.

На підставі вище зазначеного, суд доходить до висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» та ТОВ «Охоронне Агентство «Альфа Плюс» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання утриматися від певних тій – задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищезазначених позовних вимог, вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 гривень, яка є похідною від цих вимог, також не підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити, що Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.

У статті 1 Закону надано визначення поняття дискримінації та непрямої дискримінації.

Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Стаття 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю визначає, що дискримінація за ознакою інвалідності - це будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.

Верховний Суд в постанові від 27.01.2023 у справа № 461/1021/19-ц (провадження № 61-7054св22» виснував, що відмова у задоволенні позову не є дискримінацією за ознакою інвалідності ОСОБА_1 , оскільки процесуальне рішення суду не може розцінюватися як дискримінація лише з тих підстав, що позивачка, яка є особою з інвалідністю, не довела своїх позовних вимог у зв`язку з чим, суд відмовив у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «18 Жемчужина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННЕ АГЕНТСТВО «АЛЬФА ПЛЮС» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання утриматися від певних тій та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 23 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.