Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №521/8077/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/8077/26

Номер провадження № 2/521/6250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

23 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явилася;

від ОСОБА_2 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Камочкіна Анна Юріївна звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, у якому просить суд: стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою – 19.05.2026 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 18747 грн. 72 коп.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки вказала, що 20.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №87.

Від шлюбу у подружжя народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 22.04.2009 року складено актовий запис №320 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

В подальшому представник позивача зазначила, що заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.0.2025 року у справі №521/12881/25 шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом із позивачем.

Представник позивача вказала, що позивачка офіційно працевлаштована на неповний робочий день у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» та її заробітна плата у місяць складає приблизно 8000-10000 грн, інших джерел доходу позивачка не має.

Представник позивача зауважила, що донька має захворювання з дитинства, діагноз: Q04.6 ВВР ЦНС: шизенцефалія справа, неповна ущелина зліва з гетеротопією сірої речовини, агенезія прозорої перетинки, лівобічна спастична геміплегія (G 81.1), мовленнєвий розлад: дизартрія (R 47.1), дислалія, значні емоційно-вольові порушення, когнітивна дезінтеграція, альтернуюча розбіжна косоокість (Н 50.1), часткова атрофія зорових нервів (Н 48.0), OU змішаний астигматизм (Н 52.2), значна моторна незрабність зліва, еквінусна деформація стопи зліва, продольна плоскостопість, що підтверджено Випискою з історії хвороби №347 від 16.01.2026 року.

Відтак, за твердженнями позивачки, враховуючи стан здоров`я дитини, позивачка понесла додаткові витрати на лікування, які складають 18747 грн. 72 коп.

Представник позивача зауважила, що відповідач неофіційно працевлаштований, однак отримує гідну заробітну плату у розмірі 30000-35000 грн., щомісячно, що на думку позивачки він має стабільний дохід і взмозі допомагати своїй доньці. Але добровільно відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання доньки та додаткові кошти на лікування, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.05.2026 року у справі №521/8077/26 було відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Відзиву від відповідача у даній справі до суду не надійшло, що не є перешкодою для розгляду за наявними у ній матеріалами.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. 23.07.2026 року (вх.54097) представник позивачки – адвокат Камочкіна Анна Юріївна скерувала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, заява судом розглянута і задоволена.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленням, наявним у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, суд ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, потребують задоволення у повному обсязі, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 22.04.2009 року складено актовий запис №320 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.0.2025 року у справі №521/12881/25 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно розрахункового листа, вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді касира ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» з 04.11.2005 року та заробітна плата за квітень 2026 року становить 8124 грн. 97 коп.

Згідно з Виписки з історії хвороби №347 від 16.01.2026 року, виданої КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» ОМР, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз: Q04.6 ВВР ЦНС: шизенцефалія справа, неповна ущелина зліва з гетеротопією сірої речовини, агенезія прозорої перетинки, лівобічна спастична геміплегія (G 81.1), мовленнєвий розлад: дизартрія (R 47.1), дислалія, значні емоційно-вольові порушення, когнітивна дезінтеграція, альтернуюча розбіжна косоокість (Н 50.1), часткова атрофія зорових нервів (Н 48.0), OU змішаний астигматизм (Н 52.2), значна моторна незрабність зліва, еквінусна деформація стопи зліва, продольна плоскостопість, та рекомендовано ортопедичне взуття, ортопедичний супровід, спостереження психолога, психіатра, дефектолога, логопеда, соціального педагога, масаж курсами по №15-20 3-4 рази на рік, при епідможливості курси реабілітації у відділенні неврології, реабілітаційних центрах, санаторно-курортне лікування, ЛФК постійно, дотримання раціонального режиму дня, праці, вживання їжі, відпочинку, достатня тривалість нічного сну, , уникати недосипання та інше.

Згідно довідки від 30.01.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила огляд у Мережі оптик «ЛЮМОС», де останній рекомендовано користування окулярами на постійній основі, очні каплі, ОМК 2-4 міс, ОКТ ДЗН та макулярної ділянки. Консультація невролога, постійне використання зволожуючих крапель.

Відповідно до квитанцій, наданих позивачем, вбачається, що витрати на покупку ліків, обстеження дитини тощо складають у загальному розмірі 18747 грн. 72 коп.

Інших письмових доказів стосовно наявних між сторонами у даній справі спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів та додаткових витрат на дитину

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1,3 ст. 181 СК України, передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст. 180, 183 СК України визначено спосіб виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини/дітей, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також необхідно зауважити, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (на час звернення з позовом) прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років складає 3 512 грн.

Отже, враховуючи вимоги норми ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на дитину від 6 до 18 років становить 1 756 грн.

Суд зауважує, що у даній справі між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також щодо стягнення додаткових витрат, зокрема, на лікування дитини.

Щодо стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 22.04.2009 року складено актовий запис №320 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Із заочного рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.0.2025 року у справі №521/12881/25 судом встановлено, що шлюб, зареєстрований 20.02.2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №87, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.

Згідно розрахункового листа, вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді касира ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» з 04.11.2005 року та заробітна плата за квітень 2026 року становить 8124 грн. 97 коп.

Відтак, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому суд зазначає, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам позивача, відповідача та дитини.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно ч.1ст.191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів слід рахувати з 19.05.2026 року.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування дитини, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин Закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

У даній справі судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач вказала, що донька має певні проблеми зі здоров`ям та позивачка несе суттєві додаткові витрати на лікування доньки окрім витрат, пов`язаних із навчанням, відпочинком дитини тощо.

При цьому, обґрунтовуючи такі вимоги, позивачка надала суду Виписку з історії хвороби №347 від 16.01.2026 року, виданої КНП «Дитяча міська клінічна лікарня №3» ОМР, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз: Q04.6 ВВР ЦНС: шизенцефалія справа, неповна ущелина зліва з гетеротопією сірої речовини, агенезія прозорої перетинки, лівобічна спастична геміплегія (G 81.1), мовленнєвий розлад: дизартрія (R 47.1), дислалія, значні емоційно-вольові порушення, когнітивна дезінтеграція, альтернуюча розбіжна косоокість (Н 50.1), часткова атрофія зорових нервів (Н 48.0), OU змішаний астигматизм (Н 52.2), значна моторна незрабність зліва, еквінусна деформація стопи зліва, продольна плоскостопість, та рекомендовано ортопедичне взуття, ортопедичний супровід, спостереження психолога, психіатра, дефектолога, логопеда, соціального педагога, масаж курсами по №15-20 3-4 рази на рік, при епідможливості курси реабілітації у відділенні неврології, реабілітаційних центрах, санаторно-курортне лікування, ЛФК постійно, дотримання раціонального режиму дня, праці, вживання їжі, відпочинку, достатня тривалість нічного сну, , уникати недосипання та інше.

Позивачка надала довідку від 30.01.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила огляд у Мережі оптик «ЛЮМОС», та останній рекомендовано користування окулярами на постійній основі, очні каплі, ОМК 2-4 міс, ОКТ ДЗН та макулярної ділянки. Консультація невролога, постійне використання зволожуючих крапель.

Крім того, позивачка надала квитанції, з яких вбачається, що витрати на покупку ліків, тощо складають у загальному розмірі 18747 грн. 72 коп.

Зазначені обставини підтверджується належними та допустимим доказами, тому вказана сума обґрунтована, відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами та її розмір потребує стягненню на користь позивачки з відповідача.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, якою передбачені вимоги щодо допустимості доказів, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням таких вимог закону, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести наявність особливих обставин, що зумовили необхідність додаткових витрат на дитину, їх розмір та доцільність.

Отже, виходячи з матеріалів справи, з огляду на те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину підлягає задоволенню та слід стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразово у твердій грошовій сумі у розмірі 18747 грн. 72 коп.

Згідно з вимогами ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, враховуючи встановлені обставини у даній справі, суд виснує про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року №10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. потребує стягнення з відповідача в дохід держави.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 84, 180-183,185,191 СК України, ст. 4, 12, 13, 141, 200, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовною заявою – 19.05.2026 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 18747 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.07.2026 року.

Суддя Н.О. Шевчук