Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №521/957/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/957/26

Номер провадження № 2/521/2993/26

РІШЕННЯ

іМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від ОСОБА_1 – адвокат Шарандак А.А., який діє на підставі ордера;

від ОСОБА_2 - особисто.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та примусове вселення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вселити ОСОБА_1 до квартири, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 , вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зокрема, обґрунтовуючи позовну заяву, позивачка зауважила, що вона набула право власності на нерухоме майно – частини квартири АДРЕСА_4 , на підставі рішення суду й зареєструвала вказану частку нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як вказала позивачка, незважаючи на наявність у неї законного та зареєстрованого права власності на частку квартири АДРЕСА_4 , відповідач ОСОБА_2 умисно перешкоджає їй користуватися належним їй майном, а саме: не допускає її до квартири, не дає ключі від квартири, фактично позбавляє можливості володіти та користуватись житлом, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була змушена звернутись до поліції із заявою про усунення перешкоджання їй в користуванні особистим майном, та в подальшому, позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 25.02.2026 року у справі № 521/957/26 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.

03.04.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від відповідача у даній справі надійшло заперечення на позовну заяву (вх. №23045), у якому відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та примусове вселення. Письмові заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами заперечень, відповідач наголосив, що під час шлюбу з позивачем дійсно була придбана спірна квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, ще до ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу та поділу майна подружжя шлюбні відносини між ними фактично припинилися, оскільки між ними склалися неприязні стосунки, які зробили подальше спільне побутове життя неможливим в спірній квартирі.

Як вказано відповідачем, позивач 15.03.2019 року забрала свої речі та виїхала зі спірної квартири до будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де стала окремо проживати весь час.

Відповідач вважає, що позивач ще до шлюбу мала та й зараз має у своїй власності будинки за адресами: - АДРЕСА_5 ; - АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_7 .

Таким чином, як вважає відповідач, позивач забезпечена іншим житлом (двома будинками), а для нього ця квартира є єдиним та основним місцем проживання.

При цьому відповідач, зазначаючи про наявність у нього хронічних хвороб, наполягає, що вселення позивача до спірної квартири створить нестерпні умови для його подальшого проживання оскільки я та Позивач перебуваємо у тривалому конфлікті.

15.05.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від позивача у даній справі через канцелярію надійшла відповідь на відзив (вх. №34764), у якій позивач просить суд позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відповіді на відзив, позивачка наголосила, що позиція відповідача, зазначена ним у письмових запереченнях, повністю спростовується приписами Конституційного права мирного володіння власним майном, оскільки воно виступає фундаментальним правом людини, що гарантує захист від протиправного позбавлення власності та забезпечує можливість безперешкодно користуватися своїми матеріальними та нематеріальними благами, базується на положеннях інституції України та міжнародних стандартах (ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини).

При цьому, позивачка зауважила, що у даному разі захищає та підтверджує своє право на вільне користування належної їй частки у майні.

19.05.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від відповідача у справі через канцелярію надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №35378), у яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі. Заперечення судом долучені до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами заперечень, відповідач наголосив, що квартира, щодо якої в суді розглядається позовна заява за адресою: АДРЕСА_3 , є єдиним та основним місцем його проживання, водночас у позивача у власності наявні інші житлові об`єкти, за рахунок яких вона спроможна задовольнити своє право на житло.

Разом з тим, відповідач наголосив, що він є пенсіонером, єдине джерело його існування це пенсійні виплати, інших джерел для відновлення стану садового будинку, який є пошкодженим внаслідок бойових дій, та який йому належить на праві власності, він не має. Крім того, як вказав відповідач, садовий будинок сам по собі не пристосований для постійного проживання впродовж всього року та отримання реєстрації за цією адресою, а внаслідок отримання значних пошкоджень в ході бойових дій садовий будинок взагалі не пристосований навіть в теплу пору для перебування в ньому.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 09.06.2026 року у справі №521/957/26

підготовче провадження було закрите, призначено розгляд справи по суті позовних вимог у судовому засіданні, викликано учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів, викладених письмово, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, з мотивів, викладених письмово, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Також в судовому засіданні відповідач зауважив, що і надалі буде чинити перешкоди позивачці у користуванні квартирою, оскільки проти її вселення, у зв`язку із триваючим конфліктом між позивачем та відповідачем, який продовжується і на даний час. Як пояснив відповідач, у позивачки є у власності інше житло, де остання може проживати.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши думку учасників справи, які з`явилися до судового засідання, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та примусове вселення, враховуючи таке.

Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.08.2023 року у справі №521/1963/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 04.11.2020 року скасовано; ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу — Daewoo Nexia. д.н.з. НОМЕР_3 в сумі 42500 гривень 00 копійок; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4896,07 грн.

З Витягу з Державного реєстру речових прав від 08.07.2025 року №434501047 вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано частку квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , на праві спільної часткової власності.

З відповіді Відділення поліції №3 Одеськдого районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 30.07.2025 року №16791 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до відділу поліції із заявою про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 перешкоджає вільно користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , у відповідь на яку Відділенням поліції заявника повідомлено, що у даному разі наявний між сторонами спір має ознаки цивільно-правового.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – ОСОБА_1 , від 30.03.2026 року №470449554 вбачається, що за останньою зареєстровано такі об`єкти нерухомого майна: земельна ділянка ( кадастровий номер 5121081700:02:002:0275), земельна ділянка (кадастровий номер 5121081700:02:002:0276), частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – ОСОБА_2 , від 04.05.2026 року 3475574999 вбачається, що за останнім зареєстровано такі об`єкти нерухомого майна: садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , земельна ділянка (кадастровий номер 3222482400:00:03:006:01137, квартири за адресою: АДРЕСА_3 , 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна – житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , який належить ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 28.04.2026 року №373, виданої Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області ОСОБА_3 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Склад родини: ОСОБА_4 - дружина, 1994 р.н.; ОСОБА_5 - дочка, 2017 р.н.; ОСОБА_1 - мати, 1957 р.н.

Відповідно до довідки від 23.04.2026 року №366, виданої Вигодянською сільською радою Одеського району Одеської області ОСОБА_6 , 1975 р.н., проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 . Згдіно запису погосподарської книги № 11 сторінка № 59, разом з гр. ОСОБА_6 проживають: ОСОБА_7 - дружина, 1973 р.н.; ОСОБА_8 - дочка, 2008 р.н.; ОСОБА_9 - дочка дружини, 1993 р.н.; ОСОБА_10 - онук дружини, 2024 р.н.

З довідки ОСББ «Одеський двір» від 07.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2026 року не має заборгованості за комунальні послуги та по оплаті технічного обслуговування будинку, прибудинкової території. У ОСОБА_2 , співвласника житлової квартири АДРЕСА_4 станом 01.05.2026 року наявна заборгованість за комунальні послуги та по оплаті технічного обслуговування будинку, прибудинкової території.

Окрім цього у матеріалах справи наявні, додані відповідачем до заяв по суті спору фото будинків, огорож, без будь-якого схематичного зображення щодо місця знаходження таких об`єктів, щодо їх власників.

Також у матеріалах справи наявні низка медичних документів, які надані відповідачем на підтвердження наявності у нього психіатричного захворювання, копії документів щодо пошкодженого об`єкта нерухомого майна: Заява про направлення представників селищної військової адміністрації від 18.05.2022 року, Акт обстеження від 05.12.2022 року, ордер на жилу площу у гуртожитку ДП НДП агрокомбінату «Пуща – Водиця».

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем власністю та вселення позивача до квартири, яка належить як позивачу так і відповідачу на праві спільної часткової власності.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норми права під час прийняття аргументів позивача, викладених нею у позовній заяві.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, ст. 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі №582/18/21.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України).

Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21.02.1990 року в справі Powell and Rayner v. the U. K.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року в справі Gillow v. the U.K.), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року в справі Larkos v. Cyprus).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч. ч. 1 – 3 ст. 358 ЦК України).

За вимогами ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

У ч. 1 ст. 383 ЦК України та статті 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, співвласника, у тому числі житлового приміщення або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї правової норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 року в справі №759/26865/21.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод.

Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29.12.2025 року у справі №522/17789/22, від 16.12.2025 року у справі №686/4274/24, від 13.10.2021 року у справі №759/23652/19, від 28.04.2022 року у справі №334/815/21.

Так, у даній справі судом встановлено, що за наслідками розгляду справи №521/1963/19, зокрема за ОСОБА_1 судовим рішенням, яке набрало законної сили, було визнано право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 в поряду поділу майна подружжя.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі №522/13307/16-ц.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідач категорично заперечує право позивача на розпорядження своєю власністю, з огляду на що, остання була змушена звертатися до правоохоронних органів для забезпечення можливості користування спірною квартирою. Більш того, як пояснив в судовому засіданні відповідач, він і надалі чинитиме перешкоди у користуванні позивачем спірної житлової квартири, оскільки вважає, що права на таке майно позивачка не має.

Враховуючи думку відповідача, висловлену ним під час розгляду справи, суд вважає, що встановлені судом обставини беззаперечно створюють позивачу об`єктивні перешкоди в доступі, володінні та користуванні спірною квартирою за призначенням. При цьому одноосібне користування відповідачем об`єкта нерухомості без погодження з позивачем, як співвласником квартири також підтверджено в судовому засіданні самим відповідачем.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 – 82 ЦПК.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. ч. 1 – 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові документи, як належні та допустимі докази, суд виснує про те, що позивачем доведено, що вона є співвласником спірної квартири і що діями відповідача порушується її право власності, складовими якого є право користування та володіння, а відтак порушене право підлягає судовому захисту в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України.

Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища.

У постанові від 30.01.2019 року у справі №441/667/17 Верховний Суд виснував, що усунення перешкод в здійсненні права власності у спосіб вселення в квартиру та зобов`язання не чинити перешкоди є належним способом захисту порушеного права.

Заперечення співвласника проти задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або щодо вселення іншого співвласника за умови відсутності у нього вільного доступу до належної йому частки майна можуть свідчити про вчинення таким співвласником перешкод у користуванні майном. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.11.2023 року у справі № 397/355/22, від 18.11.2024 року у справі № 727/8103/23 та від 09.02.2026 року у справі № 686/18555/24.

Захист права власності позивачки на частку у спільній частковій власності та її право розпоряджатися майном (статті 317, 319 ЦК України) є легітимною метою втручання у право власності відповідачів. Держава має право контролювати використання майна в інтересах інших осіб, зокрема інших співвласників (друге речення другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції).

Враховуючи досліджені в судовому засіданні обставини, судом у даній справі встановлено, що позивачем належним чином обґрунтовано предмет і підстави позову, відповідач дійсно чинить позивачу перешкоди у користуванні належним їй майном, у зв`язку з чим право позивача підлягає судовому захисту шляхом усунення таких перешкод та вселення до спірної частини домоволодіння, з огляду на що, позовні вимоги потребують задоволення у повному обсязі.

При цьому, доводи відповідача, зазначені ним у письмових запереченнях не приймаються до уваги судом, оскільки такі твердження не спростовують права позивачки на вільне володіння належним їй майном.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Відтак, у даному разі, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та примусове вселення – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) не чинити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перешкоди в користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 .

Вселити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну і резолютивну частини рішення складено та проголошено судом в судовому засіданні 23.07.2026 року

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя: Н.О. Шевчук