Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №489/4262/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/4262/26

Провадження № 2/489/2583/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем удового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В травні 2026 року ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 28790 від 19.02.2025 в розмірі 42 000,00 грн., а також 2 662,40 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтувало тим, що 19.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем укладено кредитний договір № 28790 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Кредитор свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши кредит у розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 . Однак відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом та відсотками за його використання. В зв`язку з цим, станом на час звернення до суду заборгованість за становить 42 000,00 грн., з яких: 28 000,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19.02.2025 по 26.03.2026, 14 000,00 грн. – штраф.

При цьому позивач вказує на те, що оскільки строк дії кредитного договору ще не сплинув, він не вимагає дострокового повернення кредиту, а просить стягнути лише прострочені до оплати проценти за період з 19.02.2025 по 26.03.2026, а також штраф за порушення умов кредитного договору.

Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «Процент» звернулось із даним позовом до суду.

Ухвалою Інгльського районного суду міста Миколаєва від 14.05.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

19.05.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона вказує на те, що не заперечує факт отримання кредитних коштів в сумі 7 000.00 грн., проте вважає, що в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості. Крім того просила суд врахувати, що на теперішній час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має двох малолітній дітей на утриманні.

22.05.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Процент» надійшла відповідь на відзив, згідно якої він вказує на те, що розмір заборгованості за відсотками по спірному кредиту нараховано у повній відповідності до вимог ЗУ «Про споживче кредитування». Також посилався на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань по кредитному договору відповідає положенням досягнутої між сторонами угоди та вимог діючого законодавства.

23.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у відповідності до яких вона вказує на те, розмір нарахованих відсотків в сумі 28 000,00 грн. не відповідає сумі отриманого кредиту, значно перевищує її, є неспівмірним та несправедливим. Також вважала, що значно завищеним є розмір штрафу в сумі 14 000,00 грн. Окремо вказувала на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. не відповідає ціні позову та складності справи та має бути зменшений до розумного.

Представник позивача ТОВ «ФК «Процент» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Від нього 15.07.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та доданих до неї документів, направленням смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке було доставлено 14.05.2026 о 16:10 год. Направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. 06.07.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

19.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28790, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в розмірі 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с. 16-22). Процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка становить 365 %.

Відповідно до п. 1.3 договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів.

У відповідності до п. 1.6 договору товариство переказує суму кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .

Згідно п. 8.1 договору, він укладений в електронному вигляді українською мовою, підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Процент» коштів відповідачу підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» від 08.04.2026 (а.с. 27).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Процент» посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, не здійснює погашення заборгованості за кредитом та процентів за його використання.

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.02.2025 по 26.03.2026, при цьому не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту.

Згідно розрахунку, долученого до матеріалів справи, сума заборгованості відповідача станом на 26.03.2026 за кредитним договором № 28790 від 19.02.0025 становить 42 000,00 грн., з яких: 28 000,00 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19.02.2025 по 26.03.2026, 14 000,00 грн. – штраф.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також належними і допустимими доказами підтверджується фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, згідно наданих ним реквізитів при укладенні кредитного договору та утворення заборгованості у розмірі вказаному позивачем. Дана обставина відповідачем визнається.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведе, суд приходить до висновку про часткове задоволення пзову, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за відсотками розмірі 28 000,00 грн.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо несправедливості розміру нарахованих відсотків, їх неспівмірність сумі боргу – виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зміст укладеного між сторонами кредитного договору в повній мірі відповідає даним положенням закону.

Посилання відповідача на те, що нараховані проценти є несправедливими, не є слушними, оскільки перед укладанням кредитного договору відповідач була ознайомлена з його умовами та розміром процентної ставки, та його умови не оспорювала.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважала розмір процентної ставки несправедливою умовою, натомість вона погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та його умови в частині нарахування відсотків не оспорювала. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені кредитним договором.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок заборгованості, оскільки таке твердження суперечить матеріалам справи та змісту долученого розрахунку, який містить поденне нарахування заборгованості, відображає відомості про нараховані та сплачені суми, тощо.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям в сумі 14 000,00 грн.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

За таких обставин, станом на період нарахування боржнику ОСОБА_1 штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, на території України було введено воєнний стан, що виключає можливість стягнення з відповідача заборгованості за такими нарахуваннями. Відповідно в задоволенні вимоги ТОВ «ФК «Процент» в цій частині необхідно відмовити.

При розподілі витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024, копію витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 108 від 04.02.2026, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію довіреності.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно висновків Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, ціну позову, часткове задоволення позову, фактичну відсутність участі адвоката при розгляді справи, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості з кредитним договором задоволено частково (66,67%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 775,02 грн.

Керуючись ст. ст. 141-142, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 28790 від 19.02.2025 станом на 26.03.2026 в розмірі 28 000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 коп.), яка складається з: 28 000,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 19.02.2025 по 26.03.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір в розмірі 1 775,02 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят п`ять гривень 02 копійки).

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, адреса: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23.07.2025.

Суддя Г.А. Микульшина