Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №472/447/26 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/447/26

Провадження №2/472/520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селище Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частку квартири у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частку квартири у порядку спадкування.

Позовні вимоги представник позивача ОСОБА_3 обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якого було зареєстровано Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що складено відповідний актовий запис за № 166.

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої відповідно до ст. 1218 ЦК України увійшли всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , з яких частка належить спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на житло та частка успадкована ОСОБА_4 після смерті його дружини – ОСОБА_5 , належна спадкодавцеві на підставі Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухваленого 27.02.2018 р. у справі № 472/1242/17.

Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримали його діти: син – ОСОБА_1 та син – ОСОБА_2 . Дружина спадкодавця – ОСОБА_5 померла раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується її свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.01.2017 року. Інших спадкоємців першої черги за законом, які б мали право на спадкування після смерті ОСОБА_4 немає.

Спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 позивач прийняв, про що подав до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області заяву про прийняття спадщини за законом. На підставі поданої позивачем заяви про прийняття спадщини нотаріус завів спадкову справу № 14/2019.

Позивач, звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу на свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно та надавши нотаріусу документи посвідчуючі право власності спадкодавця на нього, зокрема було надано Свідоцтво про право власності на житло, а також Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухвалене 27.02.2018 р. у справі № 472/1242/17, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

06 квітня 2026 року на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та відповідно зареєстровано за ним право власності. Разом з тим, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , належну спадкодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, оскільки у ньому міститься незастережене виправлення у прізвищах співвласників, а саме прізвище « ОСОБА_6 » виправлено на « ОСОБА_6 ». Одночасно, нотаріус рекомендував звернутися до суду з метою вирішення питання спадкування цієї частки квартири.

Бажаючи оформити свої права власності на спадкове майно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання, вирішено питання про витребування доказів.

04 червня 2026 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 не з`явилися, однак на адресу суду надійшла заява від представника позивача Губської Ю.О. про розгляд справи у їх відсутність,підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився. Але до суду від начальника відділу з юридичних питань та взаємодії з правоохоронними органами Веселинівського селищної ради Андрія Стаднічука надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника та визнання позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви сторін, приходить до наступних висновків.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Веселинове Вознесенського району Миколаївської області помер батько позивача – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.09.2018 року. (а.с. 13).

За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, після його смерті відкрилася спадщина на право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , з яких частка належить спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на житло та частка успадкована ОСОБА_4 після смерті його дружини – ОСОБА_5 , належна спадкодавцеві на підставі Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, ухваленого 27.02.2018 р. у справі № 472/1242/17(а.с.18-24)

Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримали його діти: син – ОСОБА_1 та син – ОСОБА_2 . Дружина спадкодавця – ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Інших спадкоємців які б прийняли спадщину судом не встановлено.

Матеріалами спадкової справи №14/2019, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була витребувана судом від Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області, встановлено, що в матеріалах спадкової справи наявна заява від ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті спадкодавця(а.с.52-66).

06 квітня 2026 року позивачу ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та відповідно зареєстровано за ним право власності.(а.с. 18).

Разом з тим, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на іншу частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , належну спадкодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, оскільки у ньому міститься незастережене виправлення у прізвищах співвласників, а саме прізвище « ОСОБА_6 » виправлено на « ОСОБА_6 », рекомендував звернутися до суду з метою вирішення питання спадкування цієї частки квартири. ( а.с.12)

Відповідно до ст.1 6 ЦК України одним із способів захисту порушеного права чи інтересу може бути визнання права.

Спадщину позивач ОСОБА_1 прийняв, про що подав відповідну заяву до нотаріуса, що підтверджується матеріалами спадкової справи №14/2019 від 08.02.2019 року (а.с.53).

Факт належності спадкового майна спадкодавцю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 1993 року за №25, довідкою № 163 від 08.09.2017 року начальника Веселинівської філії ММБТІ А.Г.Кушнеренко, довідкою № 8-114 від 04.03.2026 року начальника Веселинівської філії ММБТІ А.Г.Кушнеренко, інвентаризаційною справою №1508 (а.с. 25-27).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

При цьому, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що передбачено ст.1218 ЦК України.

Так, згідно з положеннями Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

В ідповідно до п.23 постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки він є спадкоємцем за законом першої черги, прийняв спадщину, про що свідчить його заява,та з урахуванням позицій сторін щодо визнання позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права власності на частку квартири у порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП- НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у порядку спадкування право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , успадковану після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності якого було посвідчено свідоцтвом про право власності на житло, виданим 30 листопада 1993 року Веселинівською районною службою приватизації Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіТустановський А.О.