Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №467/895/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Суд: Арбузинський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №467/895/26

Суддя: Явіца І. В.

Справа № 467/895/26

3/467/230/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засіданні – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника – Мураль О.В., потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Звинувачення, яке визнане доведеним

11 червня 2026 року о 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ» моделі 1105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Садовій в с. Панкратове порушив вимоги п. 2.3 «б» ПДР України, оскільки не врахував дорожню обстановку, здійснив виїзд на зустрічний бік проїзної частини, внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом «Gear», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим спричинив механічні пошкодження транспортного засобу і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Позиція учасників справи

ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини, що відображені у протоколі, зокрема, щодо часу, місця і наслідків, які настали, підтвердив.

Проте, свою винуватість у спричиненні ДТП заперечив із посиланням на те, що потерпіла рухалась у правій частині дороги, тоді як він тримався ближче до середини проїзної частини через наявність значних пошкоджень дороги.

Вказав, що швидкість його руху була мінімальною через врай поганий стан дороги.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, зокрема, умислу.

Посилалась, крім цього, на грубі порушення поліцією вимог закону при складанні протоколу, у якому нічого не вказано про потерпілу та нечітко зазначені порушення, які допустив ОСОБА_1 .

Вказала, що наслідки у виді легких тілесних ушкоджень настали через відсутність у потерпілої водійського посвідчення та керування мопедом без мотошолому.

Потерпіла ОСОБА_2 указані ОСОБА_1 обставини події заперечила.

Пояснила, що у зазначений у протоколі час, вона рухалась на належному їй мопеді по вул. Садовій в с. Панкратове.

Оминаючи заокруглення дороги, узбіччя якої густо вкрите кущами, що робить видимість мінімальною, вона в якусь мить побачила перед собою автомобіль, що рухався їй назустріч по її частині дороги, тобто, у зустрічному по ходу його руху боці проїзної частини.

Оскільки з`їхати на праве узбіччя вона не могла через значну рослинність, то змінила напрямок свого руху вліво, аби уникнути зіткнення із автівкою.

Проте, контактуванням автомобіля і мопеда все ж таки відбулось із механічними пошкодженнями та наслідками для її здоров`я.

Доповнила, що коли приїхала поліція її на місці події не було, так як вона вже знаходилась у лікарні, оскільки внаслідок ДТП отримала закриту черепно – мозкову травму та струс головного мозку.

Суд, у свою чергу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вирішував такі питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

У контексті обставин конкретно цієї справи,суд вказує,що згідно п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

У цій справі шляхом дослідження та аналізу сукупності усіх наявних доказів, у т.ч. й пояснень учасників, схеми ДТП та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зокрема, у частині розташування транспортних засобів відразу після події, суд установив такий алгоритм її розвитку:

1. водійка мопеду ОСОБА_2 рухалась у правому по ходу її руху боці проїзної частини;

2. у зустрічному для неї напрямку рухався автомобіль «ЗАЗ» під керуванням водія ОСОБА_1

3. при маневруванні через незадовільний стан дорожнього покриття водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_1 виїхав на зустрічну для нього смугу руху:

4. що, у свою чергу, змусило водійку мопеда ОСОБА_3 для уникнення зіткнення здійснити маневр ліворуч через відсутність місця для з`їзду праворуч.

5. в цей час водій автомобіля «ЗАЗ» почав повертатись на попутний для його руху правий бік дороги, однак, в цей час відбулось зіткнення із мопедом, водійка якого в цей час здійснювала об`їзд перешкоди з лівої сторони.

Тому суд відхиляє доводи сторони захисту про порушення ПДР з боку ОСОБА_2 , оскільки остання опинилась на зустрічній для неї смузі руху вимушено, з метою уникнення зіткнення із автомобілем «ЗАЗ».

Зокрема, пункт 12.3 ПДР України передбачає, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Тобто, ПДР України зобов`язують водія у разі виникнення небезпеки та / або перешкоди учинити одну із таких альтернативних дій залежно від дорожньої обстановки: 1) негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу; або ж 2) безпечно для інших учасників руху об`їхати перешкоду.

У даному випадку, небезпекою для водійки мопеду ОСОБА_2 був автомобіль «ЗАЗ», який рухався у лівому (зустрічному для нього) боці дороги у зв`язку із здійсненням водієм маневруванням для об`їзду пошкодженої ділянки дороги.

Оскільки часу для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 не мала, так як була позбавлена змоги завчасно побачити автомобіль «ЗАЗ» через рослинність на узбіччі дороги з її боку і з цих же причин не могла з`їхати праворуч, то здійснила об`їзд автомобіля ЗАЗ ліворуч, з урахуванням того, що зустрічна смуга руху була вільною, а тому цей її маневр можливо було вважати безпечним.

Тим самим, вона діяла з урахуванням дорожньої обстановки і у межах, що дозволені пунктом 12.3 ПДР України, позаяк, останній не визначає яким саме чином, у т.ч. з якого боку водій повинен здійснювати об`їзд перешкоди. Головне, щоб у дорожній обстановці, що склалась, об`їзд був безпечним для інших учасників дорожнього руху.

Однак, суд певний, що вимоги цього пункту в сукупності із вимогами пункту 2.3 «б» ПДР порушив водій ОСОБА_1 , який не врахував дорожню обстановку (обмежену видимість через рослинність на узбіччі) і не відреагував вчасно на її зміну (рух мопеда під керуванням ОСОБА_2 ) і не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи то безпечного об`їзду небезпеки.

Натомість він розпочав маневр праворуч, з метою повернутись у правий бік дороги, де в цей час його об`їзд здійснювала ОСОБА_2 .

На таке суду вказує схема ДТП, яка фіксує положення автомобіля ЗАЗ відносно меж проїзної частини під відповідним кутом і з якої, крім цього, убачається, що зіткнення (осип пластика №3) мало місце ближче до правого краю дороги.

Тому навіть якщо він і вживав заходи для об`їзду мопеда, то такий маневр з технічної точки зору вже не можна було вважати безпечним.

Загалом же, оцінюючи дії водія ОСОБА_1 , суд вважає, що на даній ділянці дороги він мав право маневрувати із виїздом на зустрічний бік дороги відповідно до п. 11.3 ПДР України, який передбачає, що дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Проте, у порушення вимог п. 10.1 ПДР України водій ОСОБА_1 перед зміною напрямку свого руху не переконався, що буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

А у подальшому, під час маневрування із виїздом на зустрічний бік дороги, допустив порушення вимог п. 2.3 «б» та п. 12.3 ПДР України, так як не відреагував на зміну дорожньої обстановки (появу мопеда під керуванням ОСОБА_2 ) і не ужив негайно заходів відповідно до п. 12.3 ПДР.

З урахуванням того, що реагування на зміну дорожньої обстановки - це здатність водія миттєво оцінювати ситуацію, що постійно змінюється і своєчасно застосовувати адекватні заходи, до прикладу, знижувати швидкість, змінювати смугу або зупинятися.

Тим самим, ДТП знаходилась у прямому причинному зв`язку із діями водія ОСОБА_1 , які полягали у порушенні указаних пунктів ПДР України.

Тому, суд, розглядаючи справу у межах, що окреслені протоколом, вважає водія ОСОБА_1 винним у порушенні вимог п. 2.3 «б» ПДР України, так як він несвоєчасно виявив небезпеку, появу якої можливо було передбачити з урахуванням обмеженої видимості на дорозі і неправильно оцінив дорожню обстановку, що, з рештою, й призвело до зіткнення транспортних засобів.

Водночас, суд вказує, що відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія, і, відповідно, спеціальної підготовки, саме по собі є підставою для її притягнення до відповідальності, але очевидно не знаходиться у прямому причинному зв`язку із зіткненням транспортних засобів і їх пошкодженням, з урахуванням й того, що вона діяла відповідно до ПДР у цій ситуації.

А порушення нею правил користування мотошоломами у певній мірі зумовило наслідки для неї самої у виді ЗЧМТ і струсу головного мозку, що спричинило її тривале лікування.

Однак, для кваліфікації дій учасника дорожнього руху за статтею 124 КУпАП, суд ураховує, що відповідальність за указаною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, є адміністративним правопорушенням з матеріальним складом, оскільки диспозиція статті вимагає встановлення не тільки діяння (порушення правил дорожнього руху), а й настання суспільно-небезпечних наслідків (спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Оскільки законодавцем встановлено матеріальний склад даного правопорушення, тому для наявності в діях правопорушника складу, передбаченого ст.124 КУпАП, обов`язково слід встановити наявність заподіяної матеріальної шкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Саме лише порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що не спричинило пошкодження транспортних засобів, не утворює склад правопорушення за ст.124 КУпАП. Отже, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є заподіяння шкоди зазначеній в цій статті об`єктам.

Однак, повертаючись до обставин цієї справи, слід вказати, що пошкодження належного ОСОБА_2 мопеду повністю підтверджується матеріалами справи, у т.ч. й відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.

Тому порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» ПДР України спричинило пошкодження чужого для нього транспортного засобу, що свідчить про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Тим самим, суд вважає, що було учинене відповідне правопорушення.

Чи винна особа, щодо якої складено протокол, у вчиненні адміністративного правопорушення

І вина ОСОБА_1 повністю підтверджена сукупністю доказів, у першу чергу, протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1№ 690587 від 11 червня 2026 року.

При цьому, протокол слід оцінити як належний доказ щодо часу, місця і способу учинених правопорушень, оскільки він за своїм змістом відповідає приписам ст. 256 КУпАП, у т.ч. містить викладену у ньому суть звинувачення, що відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП і вказує на дійсний пункт ПДР України, який, у т.ч. був порушений водієм, стосовно якого цей протокол був складений, що свідчить про виконання поліцію вимог банкетної правової норми.

Суд не встановив істотних порушень процедури складання протоколу та/або прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які б зумовити визнання його недопустимим доказом.

Відсутність у ньому анкетних даних потерпілої не має істотного значення для цієї справи і саме по собі не свідчить про грубе порушення закону, з урахуванням і того, що по приїзду поліції на місце події вона знаходилась у лікарні.

Тож, відсутність у протоколі даних щодо потерпілої є виключно формальним порушенням вимог ч.2 ст. 256 КУпАП, що не тягне за собою визнання його недопустимим.

Протокок містить у собі посилання на пункт ПДР який у даному випадку було порушено водієм ОСОБА_1 і суть висунутого йому звинувачення, яка, однак, є зрозумілою відносно обставин події і тим самим є такою, що дозволяє особі належно здійснювати захист у суді.

Те, що захисник не зрозуміла викладеного у протоколі суті порушення є виключно її суб`єктивним сприйняттям.

Водночас, пошкодження, що були отримані мопедом під керуванням потерпілої ОСОБА_2 належно зафіксовані поліцією, найдетальніше – у протоколі огляду місця ДТП від 11 червня 2026 року, котрий долучений до протоколу.

Тоді як сам механізм розвитку ДТП суд установив із сукупності пояснень учасників, схеми ДТП та відеозапису з нагрудної камери поліцейського, у т.ч. й щодо розташування транспортних засобів відразу після події та наявних на них пошкоджень.

Тим самим, усі докази забезпечують суд таким фактичними даними, які дають змогу дійти висновку стосовно наявності у діх ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Тобто, його вина доведена у цій справі згідно із стандартом «поза розумним сумнівом».

Мотиви відхилення доводів сторони захисту

Суд, однак, із пояснень захисника не зрозумів, що конкретно свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, але вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків ( ст. 10 КУпАП).

Водночас, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Тож, тож у даному випадку наявна змішана форма вини – умисел щодо діяння та необережність щодо наслідків.

Окрім цього, суд відхиляє доводи щодо грубого порушення поліцією вимог закону при складанні протоколу, так як захисник не пояснила, у чому саме полягали ці порушення, тоді як суд самостійно їх не виявив.

І як указував вище, відсутність даних про потерпілу є формальним порушенням, оскільки жодним чином не вплинуло ні на права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні на достовірність протоколу як доказу.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, з огляду характер допущених порушень і наслідки, що настали.

Тому водій ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ст. 124 КУпАП із застосуванням її санкції, тобто, на нього належить накласти стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Тим самим, надані захисником документи щодо перебування ОСОБА_1 у шлюбі і розміру його пенсії не впливають на можливість зменшення розміру штрафу, який, згідно санкції ст. 124 КУпАП, є безальтернативним.

Тоді як сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у шлюбі не свідчить про те, що він утримує його дружину.

Що, однак, ніяк не має ніякого правового значення для цієї справи.

Мотиви накладення стягнення

На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, у т.ч. що воно не було учинене в стані сп`яніння, наслідки, які настали, особу порушника, котрий є пенсіонером, у т.ч. й відсутність даних про його неприйнятну репутацію у місці постійного проживання та факти притягнення до адміністративної відповідальності раніше, ступінь його вини, зокрема, що правопорушення було учинене із змішаною формою вини, відсутність обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП.

З огляду на відсутність даних про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а так само і обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає, що стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами надмірними у цій ситуації невідповідними даним про характер учинених порушень та особу порушника.

Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.2 ст. 38 КУпАП.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., як те передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Підстав для зменшення розміру судового збору та звільнення від його сплати, що передбачені ст. 8 Закону України «Про судовий збір» немає.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.36, 245, 246, 283-284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, у зв`язку із чим накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца

Оригінал: reyestr.court.gov.ua