Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №467/709/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/709/26

2/467/561/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилалась на те, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем від якого вони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач разом з дитиною зареєстрована і проживають окремо від відповідача, у зв`язку з чим просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку щомісячно у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів).

Процесуальні дії у справі

Спрощене позовне провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2026 року та цією ж ухвалою витребувано докази щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі у порядку ч. 2 ст. 13 ЦПК України, позаяк, це було необхідно для захисту прав неповнолітньої дитини.

Позиція сторін

Позивач в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлена належно.

Разом із своїм представником клопотали про розгляд справи за їх відсутності, паралельно висловивши позицію щодо підтримання позовних вимог, у т.ч. й щодо загоди на ухвалення заочного рішення.

Відповідач на слухання справи не з`явився, до суду викликався двічі шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, у тому числі й шляхом публікації оголошення про виклик до суду, яке розміщувалась на офіційному веб-порталі Судової влади України у розділі «Громадянам».

Усі судові повістки були повернуті до суду без вручення адресату з відміткою про відсутність останнього за зазначеною адресою.

Вирішуючи питання про належне сповіщення відповідача про це судове провадження, суд враховував наступне.

Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом четвертим частини восьмої статті 128 передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тим самим судом ужито усіх доступних його заходів щодо повідомлення і виклику відповідача до суду, однак, які пропри їх об`ємність, не сприяли прибуттю останнього на слухання справи, що дає суду підстави ухвалити рішення за наявними у справі доказами.

Таким чином, в зв`язку з належним повідомленням відповідача про час та місце судового засідання в силу положень ст. 128 ЦПК України, суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явився, причин своєї неявки не вказав, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, що надані позивачем

У свою чергу, суд, дослідивши надані йому докази та оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, встановив наступні обставини, відповідні їм правовідносини і зробив такі висновки.

Сторони перебувають шлюбі, який зареєстровано 21 січня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24 лютого 2026 року.

Згідно витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі дитина проживає разом з матір`ю і перебуває на її утриманні, про що відповідач будь-яких заперечень із цього приводу до суду не подавав.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини

Стаття 180 СК України установлює обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, способи виконання батьками такого роду обов`язку визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Та у цьому випадку, суд не установив наявності між сторонами домовленості щодо способів утримання їхньої спільної дитини, чи то у грошовій, чи то у натуральній формі, про що, зокрема, свідчить звернення до суду із цим позовом.

За такого, правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дитини, регулюються нормою ч. 3 ст. 181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, слідує, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом і має право вибору щодо способу їх стягнення.

При цьому, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України) і не може бути меншим від 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тож, інтереси та потреби дитини превалюють у даному, конкретному випадку, у той час, як відповідач повинен нести відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку і належного забезпечення дитини.

При цьому, суд виходив із того, що у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Тому у цьому аспекті суд бере до уваги малолітній вік, стан здоров`я дитини та її матеріальне становище, зокрема, те, що вона проживає разом з матір`ю і перебуває на даний час на її утриманні.

Також суд ураховує матеріальне становище і стан здоров`я відповідача, який, зокрема, є особою працездатного віку, має дохід у вигляді виплат військовослужбовцям, що підтверджується відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 27 травня 2026 року.

Суд також враховує відсутність у відповідача відкритих виконавчих проваджень про стягнення з нього грошових коштів.

Отже, суд, у контексті установлених ним фактичних обставин, із числа тих, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, приходить до висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі, що заявлений позивачем, як то, 1/4 частини його заробітку (доходу), але у будь-якому випадку не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з цим, суд не установив обставин, що передбачені ст. 188 СК України.

З питання стягнення аліментів на утримання дружини

Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 77 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

При цьому, визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду врегульовано нормами ст. 80 СК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 80 указаного Кодексу аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 80 СК України).

А перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 81 СК України).

Водночас, на підставі ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тож, ураховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, являється військовослужбовцем, отримує дохід у виді виплат військовослужбовцям, то суд приходить до висновку, що він спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дружини (позивачки), із якою проживає його дитина до досягнення останньою трирічного віку.

При цьому, суд установив наявність усіх передумов, за яких норма ч. 2 ст. 84 СК України має змогу бути застосована, як то, позивач є дружиною відповідача, спільна дитина сторін, батьком якої є відповідач, проживає разом з позивачкою окремо від відповідача, у той час як матеріальне становище позивачки не має значення для виникнення у неї права на утримання, а так само і те, чи вона працює.

До того ж, суд не установив будь-яких даних, які б свідчили про неспроможність відповідача утримувати дружину до досягнення дитиною трирічного віку (стан здоров`я, інші обставини, що мають істотне значення).

Так само, які і обставин, які б нівелювали право позивачки на її утримання з боку чоловіка, зокрема, передбачених ч. 5 ст. 75 СК України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу утримувати дружину до досягнення дитиною трирічного віку шляхом сплати аліментів на користь позивача у розмірі, що заявлений позивачем, а саме у розмірі 1/6 частини усі видів заробітку (доходу).

Як наслідок, цей позов підлягає до повного задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Тож, у цьому випадку, з урахуванням задоволення позову, він підлягає розподілу за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, тобто, має бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги задоволення обох позовних вимог, а також те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2 622,40 грн.

Інші питання, що вирішуються судом при стягненні аліментів

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд ухвалою про негайне виконання цього рішення у межах суми платежу за один місяць.

Аліменти підлягають стягненню із дня пред`явлення позову.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 10-13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розміні 1/4 (одна четверта) частки від усі видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частки від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 травня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць - допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.В. Явіца