Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №134/884/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/884/26

1-кп/134/76/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль Вінницької області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020190000070 від 02 квітня 2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олешки Олешківського району Херсонської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого піскострумщиком в ТОВ «Група Компаній «Автострада», жителя АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 02 березня 2024 року о 01 год. 31 хв. у с-щі Крижопіль Тульчинського району Вінницької області по вул. Спорту керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння та без права керування, у зв`язку із чим відносно нього складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2024 року у справі № 134/471/24, яка набрала законної сили 26 травня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Після чого ОСОБА_4 будучи належним чином ознайомлений із вищевказаною постановою, 25 квітня 2025 року о 01 год. 30 хв. у селищі Вапнярка Тульчинського району Вінницької області на дорозі Т-0233, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, з метою її невиконання, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення вимог ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому будучи позбавлений права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим, відносно ОСОБА_4 , складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Згідно постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 травня 2025 року у справі № 146/717/25, яка набрала законної сили 30 травня 2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

У подальшому 11 січня 2026 року о 01 год. 47 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на невиконання вищезазначених постанов суду, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 у с. Щасливе Тульчинського району Вінницької області на відрізку автодороги Т-0233, у зв`язку з чим, відносно нього складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року у справі № 134/85/26, яка набрала законної сили 07 березня 2026 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне невиконання вищевказаних постанов суду, якими ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами, останній 13 лютого 2026 року о 15 год. 05 хв., керував автомобілем марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 у с-щі Крижопіль Тульчинського району Вінницької області по вул. Фалаштинських, у зв`язку з чим, його притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн, а також складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Згідно постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 березня 2026 року у справі № 134/298/26, яка набрала законної сили 29 березня 2026 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Незважаючи на вищевказані постанови суду, якими ОСОБА_4 позбавлено права керування транспортними засобами, останній знову ж таки, 02 квітня 2026 року близько 08 год. 29 хв. був зупинений працівниками поліції по вул. В`ячеслава Чорновола в с-щі Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, у зв`язку із керуванням транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 без пристебнутого ременя безпеки, внаслідок чого на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 510,00 грн. В подальшому інспектор з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 , встановивши, що ОСОБА_4 згідно постанов суду неодноразово позбавлявся права керування транспортними засобами та продовжує умисно не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили, викликав слідчо-оперативну групу відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми незаконними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, яке виразилося в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні, та підтвердив вищевикладені обставини вчинення кримінального правопорушення. При цьому надав покази, що дійсно він неодноразово був позбавлений права керування транспортними засобами постановами суду. Дані постанови суду були винесені за керування ним транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, та керування транспортним засобом, не маючи такого права. Зазначив, що оскільки у нього троє малолітніх дітей і були потреби у негайному керуванні автомобілем, у дружини немає посвідчення водія, сусіди не мали можливості поїхати з ним, тому він сідав за кермо автомобіля, усвідомлюючи про те, що не має такого права. Для себе зробив висновки, що вчиняв протизаконно та в подальшому не буде порушувати закон. Автомобіль він продав. Разом з тим зазначив, що штрафи за адміністративні правопорушення уже почав сплачувати, при цьому звернувся в державну виконавчу службу із заявою про розстрочення йому сплати на рік.

Наведені обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 ніким не оспорювалися. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, в тому числі обвинуваченого, немає, у зв`язку з чим судом відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце, а його дії, які виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили повністю доведені, а їх правова кваліфікація за ч.1 ст.382 КК України є правильною. Тому ОСОБА_4 винуватий у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Такі дії обвинуваченого свідчать про свідоме і тривале ігнорування обов`язковості судових рішень, що посягає на авторитет правосуддя як одну з основних засад функціонування судової влади.

Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.

Відповідно до положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже, згідно з положеннями ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Судом в ході судового розгляду встановлено обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття та визнання вини.

Про щире каяття обвинуваченого свідчить те, що він повністю визнав вину, повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свою поведінку, зазначив про усвідомлення протиправності своїх дій та намір у подальшому не порушувати закон.

Обставини що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67, не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує те, що він вчинив нетяжкий злочин, відомості про особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, раніше не судимий, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, має статус багатодітної сім`ї, на обліку у лікаря нарколога та у психіатра не перебуває, є учасником бойових дій. Відповідно до досудової доповіді представника персоналу органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється як середній, ризик небезпеки ОСОБА_4 для суспільства оцінюється як середній, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т. ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що є необхідними для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Визначаючи вид покарання ОСОБА_4 , суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер вчинених злочинних дій, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку до та після вчинення кримінального правопорушення, і приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства та йому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу. Суд також враховує, що обвинувачений протягом тривалого часу систематично ігнорував судові рішення та неодноразово керував транспортними засобами всупереч установленій судом забороні, що свідчить про стійке зневажливе ставлення до обов`язковості судових рішень. Разом із тим, беручи до уваги наведені пом`якшуючі обставини, суд вважає достатнім призначити покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду саме таке покарання забезпечить досягнення його мети, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373-376, 395 КПК України, суд -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня надсилається поштою.

Суддя