Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №716/1786/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року місто Чернівці справа №716/1786/25

провадження №22-ц/822/1180/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н. К.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Ярема А.-Л.С.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Сірик І.С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересованими особами вказала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України.

Посилалася на те, що 19 травня 1991 року між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 січня 2019 року було розірвано.

У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Вказувала, що після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_4 продовжили проживати однією сім`єю у належному їй житловому будинку разом зі своїми дочками та внуками.

Вона проживала із ОСОБА_4 до 2022 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мала з ним спільний побут, взаємні права і обов`язки, як у чоловіка та жінки, вела спільне господарство. Також мала з ним спільний сімейний бюджет, спільні витрати на придбання побутових речей, продуктів харчування.

02 квітня 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 липня 2022 року №184 солдата ОСОБА_4 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із смертю.

Встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібне їй для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , який помер в результаті поранення і зв`язку із захистом Батьківщини.

Просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є членом сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 20 червня 2022 року, що є днем загибелі ОСОБА_4 .

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із загиблим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ведення із ним спільного господарства і наявності між ними взаємних прав та обов`язків станом на 20 червня 2022 року, що є днем загибелі ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із померлим ОСОБА_4 , ведення із ним спільного господарства, наявність між ними взаємних прав та обов`язків станом на 20 червня 2022 року, що є днем смерті ОСОБА_4 та встановлення факту, що ОСОБА_4 є членом сім`ї ОСОБА_1 - відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Біла У.М. сформувала в системі «Електронний Суд» 15 травня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення вимог заяви, аналогічні викладеним в заяві.

Вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

Вказала, що незважаючи на розірвання шлюбу з правової точки зору через тимчасові конфлікти подружньої пари, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 продовжили проживати разом, зберігши при цьому всі ознаки, які притаманні подружжю, проте вищевказані доводи були проігноровані судом першої інстанції.

Також, на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, заявницею надано наступні докази:

-копії довідок, виданих виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 445 від 14 липня 2022 року та № 551 від 12 вересня 2022 року, із яких вбачається, що станом на 20 червня 2022 року, що є датою смерті ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , 1968 р.н.; ОСОБА_1 , 1973 р.н.; ОСОБА_2 , 1992 р.н, (донька); ОСОБА_7 , 2017 р.н. (онука); ОСОБА_3 , 1997 р.н. (донька); ОСОБА_8 , 2013 р.н. (онука);

-копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2009 року, яке підтверджує, що будинок, у якому проживали загиблий із заявницею, належить саме ОСОБА_1 ;

-копію листа № 784 від 15 серпня 2022 року, наданого у відповідь на адвокатський запит Відділом №2 (м. Заставна) Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області, яким підтверджується, що ОСОБА_4 , 1968 р.н., користувався пільгами та компенсаціями, передбаченими відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за адресою: АДРЕСА_1 по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-фототаблиці № 1 та № 2 з фотографіями, зробленими протягом 2019- 2022 років, які зберігаються в сімейному архіві, на яких ОСОБА_4 проводить час зі своєю сім`єю на родинному святі, а також танцює із онукою ОСОБА_9 на подвір`ї їхнього будинку;

-копію повідомлення про смерть та сповіщення про факт загибелі ОСОБА_4 , яке було скеровано військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я дочки ОСОБА_2 на адресу їхнього спільного проживання з матір`ю та загиблим військовослужбовцем ( АДРЕСА_1 ).

Окрім того, у суді були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1991 року проживали в зареєстрованому шлюбу, в якому у них народилось двоє дітей. Зазначили, що згодом у 2019 році подружжя офіційно розірвали шлюб, проте продовжували проживати в одному будинку, підтримували подружні відносини та вели спільне господарство, обробляли город, мали спільний побут.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року по справі № 716/307/25 було встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , як чоловіка та жінки без шлюбу по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Однак, у подальшому постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року в частині задоволення позову — скасовано.

Так, підставою для скасування рішення стало лише неврахування судом першої інстанції того факту, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такого спору бути не може.

Також апеляційний суд зазначив, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю має розглядатися в порядку окремого провадження, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Заставнівського районного суду Чернівецької області із відповідною заявою, проте суд при ухваленні оскаржуваного рішення не надав належної оцінки доказам по справі та не навів конкретних мотивів, якими керувався при відмові у задоволенні вимог заявниці.

Просила рішення скасувати, а вимоги заяви задовольнити повністю.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України, інтереси якого представляє ОСОБА_12 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказав, що посилання апелянта на те, що після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати за однією адресою, саме по собі не свідчить про існування між ними фактичних шлюбних відносин та не підтверджує наявності сім`ї у розумінні сімейного законодавства.

Водночас заявницею не надано жодного належного, допустимого та об`єктивного доказу того, що після розірвання шлюбу між сторонами фактично виникли або були відновлені саме відносини, притаманні подружжю. У матеріалах справи відсутні будь-які докази існування спільного бюджету, взаємного утримання, спільного придбання майна, спільних фінансових зобов`язань, спільного планування сімейних витрат, оформлення майнових чи цивільно-правових відносин на обох осіб, а також інші об`єктивні дані, які б свідчили про існування між сторонами сталих сімейних відносин у розумінні статті З Сімейного кодексу України.

Сам лише факт проживання за однією адресою не є достатнім доказом існування сім`ї, оскільки законодавство та усталена судова практика виходять із необхідності доведення сукупності юридично значимих обставин, характерних саме для подружніх відносин. Натомість надані заявницею докази свідчать виключно про підтримання між сторонами родинних та побутових зв`язків після розірвання шлюбу, що не є тотожним фактичним шлюбним відносинам.

Посилання апелянта на рішення у справі №716/307/25 також є юридично неспроможними, оскільки зазначене рішення було скасоване судом апеляційної інстанції та втратило законну силу, а тому не породжує жодних преюдиційних наслідків та не може бути належним доказом у цій справі.

Також вказує, що трирічний строк, визначений статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є саме строком реалізації суб`єктивного матеріального права на отримання одноразової грошової допомоги. У межах цього строку особа повинна не лише формально звернутись із заявою, а й подати належний пакет документів, достатній для підтвердження її права на отримання відповідної виплати.

Подання особою заяви без документального підтвердження її належності до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011 -XII, не створює для такої особи статусу отримувача допомоги та не свідчить про належну реалізацію права. На момент спливу трирічного строку заявниця не мала підтвердженого статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, а отже її суб`єктивне право не було реалізоване у встановленому законом порядку.

Звернення після спливу трирічного строку із вимогою про встановлення юридичного факту фактично спрямоване на створення нового юридичного стану поза межами строку реалізації права, що суперечить правовій природі статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Станом на момент розгляду справи встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вже не може породити для заявниці юридичних наслідків, оскільки право, для реалізації якого вона просить встановити відповідний факт, припинилось у зв`язку зі спливом визначеного законом строку його реалізації.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28 січня 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 19 травня 1991 року Дорошовецькою сільською радою народних депутатів Заставнівського району, актовий запис №9 розірвано. Прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_13 » (а.с.10-11).

Отже, заявниця ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_4 .

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження, свідоцтвами про шлюб (а.с.12-15).

ОСОБА_4 проживав з колишньою дружиною ОСОБА_1 , доньками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , малолітніми онуками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22, 23), власником якого є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на нерухоме майно (а.с.24).

ОСОБА_4 користувався пільгами та компенсаціями передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).

За витягом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2022 року №184, солдата ОСОБА_4 зараховано на посаду солдата резерву НОМЕР_2 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС НОМЕР_3 . Встановлений посадовий оклад (а.с.28).

Витягом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 квітня 2022 року №111, солдата ОСОБА_4 , солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 відряджено у АДРЕСА_2 з метою виконання бойового завдання (а.с.35).

Як вбачається із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 липня 2022 року №184 солдата ОСОБА_4 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку із смертю. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків служби (а.с.36).

Згідно з довідкою про участь особи у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, солдат ОСОБА_4 дійсно з 20 квітня 2022 року по 20 червня 2022 року безпосередньо брав участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (здійснення заходів)(а.с.41).

За витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця протокол №2047 від 15.12.2022, травма, поранення (20.06.2022) солдата ОСОБА_4 , 1968 року народження, «Вибухова травма. Інші комбінації відкритих ран, які охоплюють декілька ділянок тіл. Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків» - травм, поранення і причина смерті пов`язані з захистом Батьківщини (а.с.39 на звороті).

21 червня 2022 року військова частина НОМЕР_1 направила сповіщення про смерть (загибель) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 для сповіщення доньки ОСОБА_14 . Смерть відбулася при виконанні бойового завдання (а.с.40).

На підтвердження ведення спільного проживання та наявності спільного бюджету з померлим ОСОБА_4 за період з 2019 по 20 червня 2022 року надано: довідки видані виконавчим комітетом Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 14.07.2022 № 445 та від 12.09.2022 за № 551 про те, що ОСОБА_4 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований та постійно проживав в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , разом із дітьми та неповнолітніми онуками; повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області, відповідно до якого ОСОБА_4 користувався пільгами та компенсаціями передбаченими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за адресою: АДРЕСА_1 ; виписку з банківського рахунку по картці, яка належить ОСОБА_15 та копії квитанції про відправлення коштів з рахунку, який належив ОСОБА_4 , та фотознімки на яких зображений ОСОБА_4 .

Згідно з випискою по банківському рахунку за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 рік на рахунок ОСОБА_15 (зять померлого) надходили кошти від ОСОБА_4 (а.с.29-34)

Також у суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_10 , яка являється матір`ю заявниці та ОСОБА_11 яка є рідною сестрою заявниці по справі. Так, свідки в судовому засіданні вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1991 проживали в зареєстрованому шлюбі, в якому народилось двоє дітей. У 2019 році подружжя офіційно розірвали шлюб, проте продовжували проживати в одному будинку, підтримувати подружні відносини, вели спільне господарство та мали спільний побут.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надала жодних доказів на підтвердження наявності у сторін взаємних обов`язків щодо утримання майна, проведення його ремонту, сплати комунальних послуг, спільного придбання майна чи побутової техніки, актів обстеження умов проживання, спільних фото чи переписок.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що заявник не довела належними та допустимими доказами факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з весни 2019 року по червень 2022 року, оскільки надані заявником світлини (фотографії), на яких зображений ОСОБА_4 , разом із онуками, та на фото де зображений ОСОБА_4 із іншими членами сім`ї за столом, самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ними склалися та мали місце протягом весни 2019 по червень 2022 усталені відносини, які притаманні подружжю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним і достатнім підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період після офіційного розірвання шлюбу з 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті ОСОБА_4 ).

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам та з урахуванням балансу вірогідностей дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спільні світлини, покази свідків та наявна реєстрація померлого у помешканні заявниці, не свідчить про виникнення у них прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

Заявницею не надано доказів, що після розірвання шлюбу вони проживали з ОСОБА_4 як чоловік і дружина, відсутні докази, що померлий сприймав/асоціював її ОСОБА_1 , як свою дружину, а їх правовідносини - як сімейний союз. Також, відсутні світлини їх двох як подружжя, не надано доказів, що ОСОБА_4 вже будучи мобілізованим матеріально дбав про свою дружину чи підтримував з нею спілкування як з дружиною, зокрема не надано доказів їх листування. Також, сповіщення про загибель ОСОБА_4 надіслано доньці померлого, періодичні перекази здійснювалися на картку чоловіка доньки (зятю).

Отож, доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин, крім показів свідка, позивачка не надала.

Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що надані та вказані докази не свідчать про наявність взаємних прав та обов`язків подружжя.

Доводи апеляційної скарги по суті вирішення спору зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29—30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 23 липня 2026 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак