Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №629/421/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/421/26 Головуючий І-ї інстанції – Мицик С.А.

Провадження № 33/818/1027/26 Суддя доповідач – Гєрцик Р.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Гури В.В.

за участю потерпілого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Нев`ядомського А.Д. на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що 13.01.2026 року о 12 год. 40 хв. ОСОБА_2 на автодорозі P-51 між м. Лозова та с. Катеринівка біля «Вантажного шиномонтажу», керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21061» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом від «авторозбірки» у бік проїжджої частини, допустив зіткнення з автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав повз нього. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.10.9 ПДР України.

Постановою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень та стягнуто в дохід держави судовий збір.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції не було надано обґрунтованої оцінки матеріалам справи, безпідставно взято до уваги протокол про адміністративне правопорушення та пояснення потерпілого.

Вказує, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 .

Мотиви суду

ОСОБА_2 та його захисник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення потерпілого, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 13.01.2026 року о 12 год. 40 хв. ОСОБА_2 на автодорозі P-51 між м. Лозова та с. Катеринівка біля «Вантажного шиномонтажу», керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21061» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом від «авторозбірки» у бік проїжджої частини допустив зіткнення з автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав повз нього. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 10.9 ПДР України.

Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані уповноваженою особою.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Пунктом 10.9 ПДР передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 914010 від 13.01.2026 року, яким зафіксовано порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.9 КУпАП; схемою місця ДТП від 13.01.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 від 13.01.2026 року.

В матеріалах справи наявна схема ДТП, яка складена у відповідності з вимогами наказу МВС №1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

У вказаній схемі зафіксовано ділянку дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода, транспортний засіб, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, а також зафіксовані пошкодження, які отримали автомобілі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Характер та локалізація пошкоджень транспортних засобів підтверджують факт спричинення їх внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , який рухаючись заднім ходом, не був достатньо уважним, не переконався у безпечності маневру, що це не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, допустив зіткнення із автомобілем «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Твердження захисника, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №614010 від 13.01.2026 року не є належним та допустимим доказом у справі, апеляційний суд відхиляє, оскільки будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_2 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

Крім того, ОСОБА_2 особисто підписав протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких заперечень щодо його складення не вказував. Дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржив.

Аналізуючи схему місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 , характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення вимог п.10.9 ПДР водієм ОСОБА_2 , що призвело до зіткнення транспортних засобів та спричинило їх пошкодження.

Апеляційний суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується, що саме дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.9 ПДР України, а невідповідність його дій вимогам п.10.9 ПДР України знаходилися у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення потерпілого ОСОБА_3 є неналежним та недопустимим доказом, апеляційний суд також визнає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодних даних, які б свідчили про наявність в останнього підстав для надання упереджених або неправдивих показів. Крім того, пояснення потерпілого ОСОБА_3 узгоджуються з іншими доказами, долученими до матеріалів справи, та наданими в суді першої інстанції поясненнями.

Таким чином, посилання апелянта про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене у сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 245, 251 КУпАП, судом першої інстанції було об`єктивно з`ясовано обставини даної справи із урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, та за принципом «поза розумним сумнівом» було встановлено про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ст. 124 КУпАП, як штраф, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, те, що його дії складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_2 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Нев`ядомського А.Д. залишити без задоволення.

Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик