Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №642/7214/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №642/7214/25 Головуючий 1 інстанції: Вікторов В.В.

Провадження №33/818/861/26 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:

- головуючого судді Люшні А.І.,

- за участю захисника Поліканова А.М.,

- потерпілої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Поліканова А.М. на постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 23 січня 2026 року,-

УСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:

- за ч.1 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.;

- за ч.2 ст.173-8 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на ОСОБА_2 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини

Відповідно до постанови 09 листопада 2025 року близько 14-00 год. ОСОБА_2 за місцем спільного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови) вчинив щодо матері ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали в образах нецензурною лайкою, двічі вдарив подушкою, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_1 .

Також 09 листопада 2025 року о 17-00 год. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 протягом строку дії термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №535739, а саме: з 17-00 год. 09 листопада 2025 року до 17 год. 00 хв. 14 листопада 2025 року, який винесено щодо нього, перебував за місцем проживання ОСОБА_1 та контактував з потерпілою, чим порушив заходи, застосовані до нього, а саме заборону в будь-який спосіб контактувати з потерпілою особою.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Поліканов А.М. просить скасувати постанову суду, закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності ОСОБА_2 . Вказав, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_3 . Зазначив, що єдиним доказом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень були письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання протоколу, від яких остання відмовилася та просила закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю будь-яких претензій до ОСОБА_2 . Вважає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла сварка на побутовому рівні. Наголосив, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, а саме невірно вказано час його складання.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду захисник Поліканов А.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, думку потерпілої, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Положеннями ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний симантичний аналіз положень ст.173-2 КУпАП свідчить про те, що орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне та фізичне насильство, внаслідок якого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_2 у виді спричинення фізичної та психічної шкоди ОСОБА_1 , хоча і відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду "Енгель та інші проти Нідерландів" були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: "критерій національного права", який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; "критерій мети та тяжкості наслідків", за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі.

Аналіз диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію "кола адресатів" та критерію "мети та тяжкості наслідків". Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Фактично об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №332873 від 08 листопада 2025 року не розкрита.

Насильство в сім`ї, у розумінні ст.173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно - наслідковий зв`язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.

Штовхання, вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З фабули протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у ОСОБА_1 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, тощо.

У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_1 відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна перепалка на ґрунті вживання спиртних напоїв, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону.

Сам факт звернення ОСОБА_1 , до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Командиром роти 3 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП Марченком О.О., який складав протокол про адміністративне правопорушення, не зібрано жодних доказів, які б встановлювали винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

З наданих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_2 під час спілкування з поліцейськими стверджував, що не торкався до ОСОБА_1 та нецензурно не висловлювався щодо неї.

Рапорт працівника поліції, який міститься в матеріалах справи, апеляційним судом не може бути визнаний достатнім доказом по справі, оскільки відображає лише висновок посадової особи органу поліції за результатами проведеної перевірки. При цьому сам працівник поліції не був очевидцем події, тому його висновки не містять доказових даних. Рапорт містить лише інформацію про можливу подію.

Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності винуватості особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Письмові пояснення потерпілої ОСОБА_1 , надані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не приймаються до уваги, оскільки остання зверталася до суду першої інстанції з заявою, в якій просила закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП. Вказала, що 09 листопада 2025 року вона разом з чоловіком та сином вживала спиртні напої, знаходилася в стані алкогольного сп`яніння та не могла об`єктивно зазначити про обставини сварки працівникам поліції; письмові пояснення, які написали поліцейські, підписала не читаючи, а тому вказані в них дані не відповідають фактичним обставинам справи (а.с.41).

Інших доказів на встановлення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, матеріали провадження не містять.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведена.

З матеріалів справи вбачається, що терміновий заборонний припис був винесений поліцейським одночасно зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із нібито вчиненням ОСОБА_2 домашнього насильства та на підставі тих самих фактичних обставин.

Фактична підстава застосування до ОСОБА_2 термінового заборонного припису повністю збігається з фактичними обставинами, які апеляційним судом визнані такими, що не існували.

За таких обставин, висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, є передчасним, оскільки обов`язок, невиконання якого поставлено особі за вину, виник виключно внаслідок застосування термінового заборонного припису, виданого на підставі обставин, існування яких під час апеляційного перегляду не підтвердилося.

Притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за невиконання вказаного припису фактично означало б покладення на нього відповідальності за невиконання акта, єдиною фактичною підставою винесення якого були обставини, відсутність яких встановлена судом, що не відповідає вимогам ст.7 КУпАП.

Матеріали справи не містять даних, які б підтверджували наявність законних підстав для винесення термінового заборонного припису та виникнення у ОСОБА_2 обов`язку його виконання, а невиконання якого утворило склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав та дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутності події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Поліканова А.М. задовольнити.

Постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 23 січня 2026 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Люшня