Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №642/2331/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №642/2331/25 Доповідач: Люшня А.І.

Провадження №23-з/818/41/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові заяву судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. знаходиться справа за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

09 липня 2026 року суддя Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В. заявив самовідвід у справі за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2025 року.В обґрунтування заявленого самовідводу посилається на те, що приймав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (справа №642/2255/25), щодо події, яка мала місце 21 квітня 2025 року. Вказав, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, є тотожними апеляційним доводам, викладеним в апеляційній скарзі у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема у частині заперечення останнім факту керування транспортним засобом, який був встановлений під час апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Каленик О.В., будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду заяви про самовідвід, а тому апеляційний розгляд відбувся за їх відсутності.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Процедура самовідводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого самовідводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме ст.ст.75, 80-81 КПК України.

Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.

Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v.UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).

Статтей 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).

Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

З матеріалів справи вбачається, що суддя Гєрцик Р.В. приймав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (справа №642/2255/25), щодо події, яка мала місце 21 квітня 2025 року та постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року за його головуванням встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Toyota Landcruiser», д.н.з. НОМЕР_1 .

Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, є тотожними апеляційним доводам, викладеним в апеляційній скарзі у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема у частині заперечення останнім факту керування транспортним засобом.

Враховуючи викладене, вказані обставини можуть викликати сумніви в безсторонності судді, як у учасників судового розгляду так і будь-якого стороннього спостерігача, а тому заява судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 80 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. про самовідвід задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення (апеляційне провадження 33/818/190/26, справа 642/2331/25) за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Холодногірського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 передати на автоматичний розподіл для визначення головуючого судді.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Люшня