Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №204/6884/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4798/26 Справа № 204/6884/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» про захист прав споживачів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що 29.03.1999 вона була звільнена з підприємства, правонаступником якого є відповідач, по інвалідності ІІ групи за п.2 ст.40 КЗпП України.

Рішенням виконкому Ленінської районної ради м. Дніпропетровська та профспілкового комітету ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» №306 від 31.12.1999 їй та її родині була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

12.01.2000 їй видане посвідчення б/н на право заняття житла, за яким разом з нею в квартирі мешкають три члени родини: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З 01.01.2000 і дотепер позивач з родиною мешкають у вказаній квартирі.

У 2016 році відповідачем був встановлений прилад обліку електричної енергії №8427278.

01.11.2021 відповідач надіслав їй інвентаризаційне повідомлення, яким сповістив про проведення інвентаризації дебіторської заборгованості за договорами на користь ПрАТ «ДМЗ», та її заборгованість на 01.11.2021 становить 68804,40 грн.

25.10.2022 нею була здійснена оплата відповідачеві за спожиту електроенергію в сумі 91477,00 грн.

16.09.2023 обсяг спожитої електроенергії згідно з приладом обліку №8427278 складав 009235(6) кВт-год.

15.04.2024 месенджером Viber їй надійшов лист відповідача від 11.04.2024, яким повідомлено, що її заборгованість перед відповідачем становить за постачання електроенергії – 256542,00 грн, за водопостачання – 11443,74 грн та за опалення – 31323,61 грн. Вона повідомила про незгоду з розміром заборгованості за електроенергію та для проведення звірки просила надати розрахунок заборгованості, в чому їй було відмовлено.

01.07.2024 відповідач припинив постачання електроенергії до її квартири, за приладом обліку обсяг спожитої електроенергії становив 012695(4) кВт-год.

Враховуючи зазначене, позивач просила суд визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД», які призвели до відключення енергопостачання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» відновити електропостачання квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» про захист прав споживачів – відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , з 27.06.2013.

12.01.2000 Дніпропетровським орендним підприємством металургійний завод імені Петровського ОСОБА_1 видане посвідчення б/н на право заняття службової житлової площі з поміткою «для участі у будівництві». Посвідчення видане ОСОБА_1 як працюючій на заводі ОСОБА_5 в тому, що їй надається житлова площа на період роботи на заводі, за адресою: АДРЕСА_4 , розміром 44,38 м2, що складається з трьох кімнат. Підставою для надання житлової площі зазначено постанову №306від 31.12.1999. Зазначено, що спільно з ОСОБА_1 проживатимуть три особи: чоловік ОСОБА_2 та сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №295262885 від 19.01.2022 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з 13.01.2022.

З трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 працювала на Дніпропетровському метзаводі імені Петровського з 02.02.1987 та була звільнена за інвалідністю ІІ групи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України 29.03.1999.

Згідно з інвентаризаційним повідомленням на ім`я ОСОБА_1 за підписом головного бухгалтера ПрАТ «ДМЗ» ОСОБА_6 станом на 01.01.2021 наявна дебіторська заборгованість згідно договору(ам) від 01.01.2015 в сумі 68804,40 грн, зазначене прохання підтвердити вказану заборгованість до 01.12.2021 та про те, що у разі неотримання підтвердження сальдо вважається узгодженим. До інвентаризаційного повідомлення доданий незаповнений бланк підтвердження ОСОБА_1 вказаної заборгованості.

З дублікату квитанції 0.0.2720797705.1 від 25.10.2022 АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що платником ОСОБА_7 на рахунок одержувача ПАТ «Дніпровський металургійний завод» сплачено 91 477,00 грн з призначенням платежу «Кацанюк, кв. АДРЕСА_5 ».

Листом від 11.04.2024 за підписом начальника відділу соціально-господарчого забезпечення ПрАТ «ДМЗ» Ю. Гурмач позивачеві спрямоване нагадування про погашення до 01.05.2024 заборгованості за електроенергію в сумі 256 542,00 грн, за водопостачання – 11543,74 грн, за опалення – 31323,61 грн, та повідомлено, що в разі непогашення боргу в зазначений строк квартира буде відключена від подачі електроенергії, водопостачання та опалення.

На скріншотах листування в месенджері з «Цейтлин Михаил» від 15.04.2024 наявне зображення вищенаведеного листа від 11.04.2024 та згода співрозмовника (як зазначено ОСОБА_1 , листування відбувалося з нею) з боргом за опалення та воду та заперечення суми боргу за електроенергію, вимога позивача надати їй докази такого боргу, відмова прийти на завод за розрахунками з підстав неперебування в країні та її відмова підписувати листа.

Актами про відсутність мешканця від 06.10.2023 та 01.09.2025, складеними працівниками ПрАТ «ДМЗ», встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не проживає та не з`являється, зі слів сусідів вона виїхала за кордон.

Квитанціями за 2005 та 2006 роки підтверджена сплата ОСОБА_1 комунальних послуг на рахунок ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», а квитанціями мешканців будинку АДРЕСА_6 підтверджується оплата за поставлену електроенергію на рахунок відповідача ПрАТ «ДМЗ» за період з серпня 2024 року по серпень 2025 року.

З наданих позивачем ОСОБА_1 документів вбачається, що з приводу технічного стану житла за вказаною вище адресою у 2000-2002 роках велося листування з виконкомом Ленінської районної ради, і в листі заступника голови ради від 27.03.2002 №Ка-22 зазначено, що від виділеної їй квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відмовляється, посилаючись на відсутність можливості брати участь у реконструкції житла з причин хвороби та тяжкого матеріального становища. Втім 31.10.2000 заводом видавався наказ щодо робіт з реконструкції об`єктів під жилі квартири, в тому числі по АДРЕСА_7 .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив за їхньої недоведеності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до положень ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

За приписами ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів. Зазначеним законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 7 частини першої Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - це усний або письмовий правочин між споживачем та продавцем (виконавцем) про якість, строк, ціну та інші умови, при яких реалізується продукція; підтвердження оформлення усної угоди оформлюється квитанцією, товарним чи касовим чеком, білетом, талоном чи іншими документами (розрахунковий документ).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комінальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

До комунальних послуг належать, серед іншого, послуги постачання та розподілу електричної енергії (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до п.84 ч.1ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальники мають право, зокрема звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам; звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відновлення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим законом та правилами роздрібного ринку (ч.3 ст.60 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі – Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Згідно з п.1.1.1 Правил, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); приватне домогосподарство - земельна ділянка разом з розташованими на ній за однією адресою житловим будинком або котеджем (та у разі наявності господарськими (присадибними) будівлями наземними та/або підземними комунікаціями), що належить індивідуальному побутовому споживачу на праві власності. До складу членів приватного домогосподарства належать його власник та співвласники; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Відповідно до п.1.2.8 Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Згідно з п.2.3.13, п.2.3.14 Правил, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (п.4.3 Правил).

Відповідно до п.4.7 Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з п.4.10 Правил, у разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати. Побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.

За п.4.12 Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 Правил).

За приписами п.7.5 Правил, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється (абз.8 п.7.5 Правил).

Згідно з п.7.12 Правил, відновлення електроживлення електроустановок споживача, електроживлення яких було припинено з підстав, зазначених у пунктах 7.5 та/або 7.6 цього розділу, здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу, протягом 3 робочих днів у містах та 5 робочих днів у сільській місцевості після отримання від ініціатора відключення інформації про усунення споживачем порушень, що підтверджується відповідним документом учасника ринку, на вимогу якого здійснювалося припинення електроживлення. Про усунення причин відключення ініціатор такого відключення повідомляє оператора системи в день отримання такої інформації.

Відповідно до 8.3.11 Правил, електропостачальник розглядає звернення споживачів щодо перевірки правильності рахунку за електричну енергію, а оператор системи - рахунку за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, у строк до 5 робочих днів з дня отримання ними такого звернення.

Згідно з п.8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Пунктом 8.6.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачений обов`язок індивідуальних побутових споживачів щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об`єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних, та надавати їх до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, відповідному оператору системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД) в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД); 2) за телефоном чи іншими електронними засобами; 3) шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку; 4) через особисте звернення або іншим зручним та прийнятним для сторін способом згідно з укладеним договором.

Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника(ів) протягом періоду, що починається за два календарні дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій календарний день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. Покази лічильника, зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку електропостачальника, вважаються показами на початок доби оплати цього рахунка. Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника(ів) протягом періоду, що починається з четвертого календарного дня та закінчується за два календарні дні до кінця розрахункового місяця, за відсутності переданих (зчитаних) показів шляхом дистанційного зчитування лічильника, є (до дати отримання наступних фактичних показів лічильника) вихідними даними для визначення оціночних показів лічильника (зокрема на початок першої доби наступних календарних місяців) та вважаються показами лічильника на початок доби їх передачі (п.8.6.3, п.8.6.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії).

Згідно з п.8.6.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічних причин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця. Якщо за підсумками наступного місяця споживач надасть покази лічильника, визначення фактичного обсягу розподілу та споживання електричної енергії за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показів, показів, зчитаних оператором системи або ППКО та показів, на які споживачу здійснено розрахунки (п.8.6.6).

Відповідно до п.8.6.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику.

Оператор системи/ППКО має забезпечити протягом п`яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів ЗКО (п.8.6.17).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 (далі – житло), належить на праві власності ПрАТ «Дніпровський металургійний завод».

Позивачем не надано суду доказів того, що вона є власником або належним користувачем житла в розумінні ЦК України та ЖК України для цілей визнання її статусу індивідуального споживача житлово-комунальних послуг, які надаються у квартиру.

Місце проживання позивача згідно з паспортом зареєстроване по АДРЕСА_3 з 27.06.2013 .

Аналізуючи наведене, суд 1 інстанції дійшов до обґрунтованих висновків, що не встановлено ознак неправомірності в діях відповідача щодо позивача при відключенні електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 , відсутні підстави і для зобов`язання ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» відновити електропостачання житла.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено факту незаконного відключення, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вищенаведені норми.

Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, вірно встановлені правовідносини та суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При таких обставинах апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом заочне рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “22” липня 2026 року.

Повний текст постанови складено “23” липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: