Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №202/14837/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4843/26 Справа № 202/14837/24 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська,15» про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , чоловік ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_4 володів гаражем № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15», придбавши у 2008 році цей гараж у гр. ОСОБА_6 , що підтверджується випискою з рішення №151 від 06.02.2008 на ім`я ОСОБА_4 , членською книжкою, квитанціями про сплату членських внесків, технічним паспортом на гараж.

Зазначено, що за життя ОСОБА_4 не оформив правовстановлюючий документ на гараж, тому позивачі не можуть отримати свідоцтво про право власності на вказане спадкове майно у нотаріуса.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину гаражу через відсутність правовстановлюючого документу.

Враховуючи зазначене, просили суд визнати за позивачами право власності в порядку спадкування за законом, по 1/3 частині за кожною, на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15» після смерті ОСОБА_4 .

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у позові до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська, 15» про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадкове майно, що залишилося після смерті померлого звернулися дружина ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та його доньки: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Вказані спадкоємці отримали свідоцтво про право власності на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.43-135 т.1).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. від 10.03.2025 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15». В постанові зазначено, що від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР у вигляді інформаційної довідки №11258 надійшла відповідь, що станом на 31.12.2012 рік в інвентаризаційній справі містяться відомості про те, що право власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15», на підставі рішення Індустріального райвиконкому №350 від 18.06.1993 року, зареєстровано за ОСОБА_6 , про що видано реєстраційне посвідчення від 24.02.1995 року та зареєстровано в реєстрову книгу Г-19 за реєстровим номером 36 (а.с.172-164 т.1).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив за їхньої недоведеності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Так, за змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

В абзаці другому пункту восьмого постанови Пленуму Верховного суду України від 30.095.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відзначено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно з положенням ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. від 10.03.2025 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15».

В постанові зазначено, що від КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР у вигляді інформаційної довідки №11258 надійшла відповідь, що станом на 31.12.2012 рік в інвентаризаційній справі містяться відомості про те, що право власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15», на підставі рішення Індустріального райвиконкому №350 від 18.06.1993 року, зареєстровано за ОСОБА_6 , про що видано реєстраційне посвідчення від 24.02.1995 року та зареєстровано в реєстрову книгу Г-19 за реєстровим номером 36 (а.с.172-164 т.1).

Доказу про те, що ОСОБА_4 за час свого життя повністю вніс пайовий внесок в ОК «Гаражний кооператив «Автомобіліст» по вул. Батумська15» за спірний гараж, позивачами не надано, а представником відповідача ця обставина заперечується.

За таких обставин вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка обґрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “22” липня 2026 року.

Повний текст постанови складено “23” липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: