Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №719/541/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/541/26

Номер провадження 2-а/719/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі судді Вербіцької М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

13.07.2026 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що в оскаржуваній постанові зазначено, що він, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Однак у постанові від 06.07.2026 року не зазначено, чи був він належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП та про час та місце розгляду справи. А протокол № 821 від 25.06.2026 не містить підпису позивача на підтвердження його ознайомлення з протоколом, даних та підписів свідків, не містить запису посадової особи, яка склала протокол, про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснення або підписання протоколу.

Позивач підтвердив, що він дійсно перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 14.12.2013, що підтверджується копією Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 і відповідачі володіють щодо нього вичерпними обліковими даними, позаяк у протоколі № 821 від 25.06.2026 та у постанові від 06.07.2026 вказано всі його персональні дані, зокрема місце проживання та номер телефону, які є актуальними. Зокрема, він звертався до відповідача для отримання відстрочки від призову на військову службу та проходив ВЛК, тому його актуальні персональні дані відповідачу відомі.

Відповідачем 1, окрім протоколу № 821 від 25.06.2026, не надано розпорядження територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому відсутні відмітки про ознайомлення мене із його змістом.

У матеріалах справи також відсутні докази надіслання повістки про виклик в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за адресою задекларованого мого місця проживання.

Позивач уважає, що посадова особа відповідача 1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього не врахувала вимоги статті 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, і чи наявний у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП. По справі не встановлено та не надано належних доказів, чи було вручено ОСОБА_1 повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Окрім того, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 вже складав стосовно нього Постанову № 981 від 01.04.2025, яка була ним оскаржена, і у результаті - скасована Новодністровським міським судом Чернівецької області

Позивач переконаний, що будь-яке застосування штрафу Відповідачем 1 щодо нього на підставі ч. 3 ст.210-1 КУпАП є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті.

14.07.2026 суддя відкрила провадження у справи, постановивши при цьому розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні за наявними матеріалами справи та зобов`язала відповідача 1 надати суду у строк до 21.07.2026 належним чином завірені копії матеріалів справи, на підставі яких винесено оскаржувану № R617120 від 06.07.2026 за справою про адміністративне правопорушення, та наказу, яким уповноважено т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 на складання адміністративних протоколів щодо військовозобов`язаних осіб.

20.07.2026 на виконання ухвали суду від 14.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 надало суду матеріали адміністративної справи, що стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема, протокол № 821 від 21.06.2026 про адміністративне правопорушення, копію конверта з відмітками про рух поштового рекомендованого відправлення з поміткою «повістка ТЦК», повістка № 7107661 на ім?я ОСОБА_1 , у якій визначений обов?язок останньому з?явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 20.04.2026 о 10:00 годині, постанова № R617120 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

20.07.2026 до суду також надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, у якому останній заперечує повністю позовні вимоги та стверджує, що положеннями п. 21 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» визначено, що резервісти та військовозобов`язані зобов`язані за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів Згідно з оригіналом територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 41 вищевказаної постанови встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у тому числі, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . АITC «Оберіг» була сформована електронна повістка на ім`я позивача ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. За результатами електронної взаємодії дана повістка надійшла до Укрпошти для друку та подальшого оповіщення ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 на вказаний у повістці час і дату до вказаного ТЦК не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, та в подальшому не з`являвся.

Відповідно до даних протоколу ОСОБА_1 доведено зміст ст. 268 КУпАП та повідомлено про час та місце розгляду, а саме про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , однак на розгляд даної справи про адміністративне правопорушення позивач не з`явився.

Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

22.07.2026 від відповідача 2 до суду надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до пункту сьомого частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом дев`ятим Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (із змінами), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено статтею 288 КУпАП. Пунктом 3 статті 288 КУпАП встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящий посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21 зазначив, що аналіз правових норм свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.

При цьому визначення суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, незважаючи на те, що районний (міський) ТЦК та СП не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного ТЦК та СП, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного ТЦК та СП.

Позивач своїм правом на оскарження постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), яким являється ІНФОРМАЦІЯ_10 , не скористався.

У цій справі, складений протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_11 . Отже, належним відповідачем у справі є ІНФОРМАЦІЯ_11 , який виніс оскаржувану постанову, а не ІНФОРМАЦІЯ_10 . Окрім того, рішення суду першої інстанції не може бути виконане ІНФОРМАЦІЯ_10 в частині здійснення нового розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення позивачем, оскільки він не розглядав справу та не виносив оскаржувану постанову.

Як результат, відповідач 2 просив закрити провадження у справі № 719/541/26 у частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 - за безпідставністю.

Проаналізувавши позиції сторін, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.

Щодо заяви відповідача 2 про закриття справи у частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 - за безпідставністю

Ст. 238 КАС України передбачає вичерпне коло підстав для закриття провадження в адміністративній справі.

Серед таких відсутня наведена відповідачем 2 підстава для закриття провадження у справі загалом чи щодо частини позовних вимог - за безпідставністю. Натомість безпідставність позову тягне з собою відмову у його задоволенні.

Отже, суд резюмує, що він не може задовольнити заяву ІНФОРМАЦІЯ_12 , оскільки це суперечило би чинним процесуальним приписам КАС України.

Попри це суд установив також, що, власне, позовна вимога ОСОБА_1 ? постанову від 06.07.2026 року №R617120, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнати протиправною та скасувати, стосується відповідача 1.

Суд погоджується з аргументами відповідача 2, що складений протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 була винесена ІНФОРМАЦІЯ_11 . Отже, саме відповідач 1 має виконувати рішення суду щодо скасування такої постанови у разі визнання її судом протиправною.

Адже позивач своїм правом на оскарження постанови у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 , не скористався.

Суд наголошує, що визначення кола відповідачів - це виключне право позивача. За правилами КАС України саме позивач вирішує, чиї саме рішення, дії чи бездіяльність він оскаржує.

Суд не може самовільно змінювати відповідача, однак він перевіряє, чи є ця особа належною.

Визначаючи ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідачем 2 ОСОБА_1 керувався тим, що ІНФОРМАЦІЯ_13 відповідно до п. 1,7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022, є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_14 . Тобто ІНФОРМАЦІЯ_13 не є самостійним органом військового управління, а лише підрозділом такого органу. Статус органу військового управління має саме ІНФОРМАЦІЯ_14 , від імені якого діє керівник відокремленого підрозділу, а тому вважав за потрібне залучити останнього у якості відповідача 2.

Попри те відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, у тому числі той, що не має статусу юридичної особи, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, а також інший суб`єкт, який під час здійснення публічно-владних управлінських функцій або надання адміністративних послуг діє на підставі закону, у тому числі в межах делегованих повноважень.

Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення (цілодобово під час проведення мобілізації та/або в період дії воєнного стану) та накладати адміністративні стягнення відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наведене правило повністю корелюється зі ст. 235 КУпАП, відповідно до якої до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП (за винятком правопорушень, учинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені зазначених органів повноваження щодо розгляду таких справ та застосування адміністративних стягнень здійснюють керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Порядок судового оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення врегульований статтею 288 КУпАП. Так, відповідно до пункту 3 цієї статті постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена як до вищестоящого органу (посадової особи), так і до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в порядку, визначеному КАС України, з урахуванням особливостей, установлених КУпАП.

Правова позиція щодо належного відповідача у спорах цієї категорії викладена також у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21. Верховний Суд зазначив, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та не мають статусу юридичної особи. Разом із тим ця обставина не виключає їх належності до суб`єктів владних повноважень, оскільки пункт 7 частини першої статті 4 КАС України прямо поширює цей статус і на органи державної влади, які не є юридичними особами.

Зважаючи на приписи, викладені вище, суд резюмує, що районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, попри відсутність у нього статусу юридичної особи, є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та виступає належним відповідачем у справах щодо оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень, прийнятих начальником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Механізми остаточного визначення кола осіб на боці відповідача судом закріплені у ст. 48 КАС України, зокрема, частина 3 цієї статті визначає: якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Ч. 4 врегламетовує, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Попри це суд зауважує, що заява, у якій відповідач 2 висловив свою позицію щодо його участі у справі надійшла до суду лише 22.07.2026.

Згідно зі ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на стислі строки розгляду справи суд не вважає за необхідне очікувати на позицію позивача щодо процесуального статусу відповідача 2, позаяк переконаний, що це не матиме вирішального значення як для розгляду спору по суті, так і для виконання судового рішення, незалежно від того, чи буде задоволений позов повністю чи частково.

Водночас, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_10 є неналежним відповідачем, фактично, самостійних вимог до нього не заявлено, а та, що заявлена, стосується відповідача 1.

Щодо позовних вимог позивача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Своєю чергою згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Щодо суті виявленого правопорушення

Суд установив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_3 ) та є непридатним (згідно з редакцією Наказу № 402 від 14.10.24) за постановою ВЛК від 03.06.2025.

Позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 було видане тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 взамін військового квитка в тому, що він дійсно прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС № 901074А посадою діловод діловодства. Посвідчення було дійсне до 14.12.2023.

Відповідно до витягу з Резерву+ (військово-обліковий документ сформовано 22.04.2026) ОСОБА_1 є солдатом резерву, потребує проходження базової загальновійськової підготовки.

Крім того, у наведеному витягу міститься інформація про те, що датою уточнення даних є 08.08.2025, вказана адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса електронної пошти не вказана, номер телефону, вказаний у витягу з Резерву+ - НОМЕР_4, не співпадає із зазначеним позивачем у шапці позову як його номером телефону - НОМЕР_2 .

Повістка № НОМЕР_3 , сформована на ім`я ОСОБА_1 , датується 16.04.2026.

Відповідно до змісту повістки позивач мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних 20.04.2026 о 10:00 годині.

25.06.2026 був складений протокол № 821 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у фабулі якого вказано: 25.06.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_15 встановлено факт порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду, а саме ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № НОМЕР_3 на 20.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про причини неявки. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу, що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв адміністративне правопорушення. передбачене ч. 3 ст. 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення. період, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 14.04.2026 вбачається, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальник ОСОБА_2 постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 грн.

З огляду на суть спору та позиції сторін суд уважає за необхідне детально дослідити копію конверта з відмітками про рух поштового рекомендованого відправлення з поміткою «повістка ТЦК».

Відповідно до даних про трекінг відправлення № R0 6714 9935 301 відправлення було прийняте у поштовому відділенні у Сокирянах 17.04.2026. До поштового відділення у Новодністровську воно прибуло 20.04.2026 та було направлене назад відправнику 23.04.2026 з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

При цьому суд зауважує, що відповідач 1 направляв повістку позивачеві за повною адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідачі володіють щодо нього вичерпними обліковими даними, так як протоколі № 821 від 25.06.2026 р. та у постанові від 06.07.2026 р. вказано всі персональні дані, зокрема місце проживання та номер телефону, які є актуальними.

У протоколі вказана повна адреса реєстрації ОСОБА_1 .

Суд доходить переконання, що відповідач 1, дійсно, володіє актуальними даними щодо адреси проживання позивача, однак суд не знайшов підтвердження щодо наявності у ІНФОРМАЦІЯ_6 відомостей щодо його актуального номеру телефону.

За результатом розгляду матеріалів справи суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення.

Нормативно-правове обґрунтування рішення суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 210-1 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до ч. 9 ст. Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Виходячи із даних витягу з Резерву+ (військово-обліковий документ сформовано 22.04.2026) ОСОБА_1 є солдатом резерву, потребує проходження базової загальновійськової підготовки. Тобто він як резервіст підпадає під суб?єктний склад осіб, які можуть притягатися до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Суд уважає, що норми статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та КУпАП, хоча містять неоднакові дефінітивні конструкції щодо суб?єктного складу осіб, які наділені конкретними обов?язками під час мобілізації (громадяни), та, які притягаються до адміністративної відповідальності на підставі ст. 210, 210-1, 211 КУпАП через невиконання цих обов?язків (призовники, військовозобов`язані, резервісти), не конфліктують між собою, а навпаки, взаємодоповнюють, адже призовники, військовозобов`язані, резервісти в Україні завжди є її громадянами відповідно до Конституції України.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правила військового обліку визначені у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, (далі - Правила) на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позаяк ОСОБА_1 20.04.2026 о 10:00 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_15 , доказів наявності поважних причин неприбуття не надав.

Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, враховуючи положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Щодо вручення повістки

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071), зокрема, п. 16, повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто».

Згідно з п. 79, 82 наведених Правил поштові відправлення, зазначені в абзаці другому пункту 61 цих Правил, адресовані військовослужбовцям строкової служби, видаються за реєстрами у приміщеннях об`єкта поштового зв`язку уповноваженим в установленому законодавством порядку представникам чи адресатам (одержувачам).

Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

На підставі п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Суд зі змісту матеріалів справи встановив, що сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повістка № 7107661, сформована на ім`я ОСОБА_1 , датується 16.04.2026, 17.04.2026 була направлена рекомендованим поштовим відправленням № R0 6714 9935 301 з поміткою «повістка ТЦК. Вручити особисто» на адресу позивача.

Однак, зазначене рекомендоване поштове відправлення із вмістом повістки повернулось до відправника із проставленою працівником поштового відділення відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» на довідці Ф.20 про причини повернення/досилання.

Адреса, на яку надсилалася повістка про явку позивача для уточнення даних, є актуальною, ОСОБА_1 за нею зареєстрований та фактично проживає.

Про зміну місця проживання позивач відповідача 1 не повідомляв.

Отже, суд доходить переконання, що надані відповідачем 1 докази (копія повістки № 7107661 від 16.04.2026, копія конверта - рекомендованого поштового відправлення) у своїй сукупності достатні для того, щоби встановити, що наведена повістка 17.04.2026 дійсно направлялася Укрпоштою рекомендованим листом із поміткою «Повістка ТЦК» ОСОБА_1 на адресу його реєстрації, а саме: АДРЕСА_4 . Він не отримав її та відповідно до наведених вище приписів Правил надання послуг поштового зв`язку 23.04.2026 було направлено відділенням 60236 Укрпошти назад відправнику.

Доводи позивача про те, що у постанові від 06.07.2026 року не зазначено, чи був він належним чином повідомлений про виклик до ТЦК та СП та про час та місце розгляду справи, спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які витребував суд.

Отже, відповідно до положень пп. 2 п. 41 Порядку № 560 відповідач мав належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач у позовній заяві вказував, що у листі відповідач 1 йому разом з оскаржуваною постановою від 06.07.2026 року надіслав протокол № 8 21 від 25.06.2026 року, який не містить підпису ОСОБА_1 щодо ознайомлення, не містить даних та підписів свідків, не містить запису посадової особи, яка склала протокол про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснення або підписання протоколу.

До позовної заяви позивач додав копію протоколу № 821 про адміністративне правопорушення від 25.06.2026, у якому міститься лише один підпис - особи, яка склала протокол, - ОСОБА_4 .

Одночасно з тим, на вимогу суду ІНФОРМАЦІЯ_16 надав копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, серед яких, і копію цього самого протоколу №821, проте у цій копії містяться, окрім підпису ОСОБА_5 , підписи: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у графі «другий примірник протоколу отримав».

Проте суд уважає неприпусимим допущення правового пуризму при розгляді цієї справи, коли форма переважає над змістом.

При цьому суд покликається на правовий висновок Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 30.07.2024 у справі № 500/320/20, у якому суд касаційної наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акта, при цьому, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, як зазначає суд касаційної інстанції, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Суд переконаний, що він достеменно дослідив суть адміністративного правопорушення, наявність усіх компонентів його складу, а тому процедурні порушення, які не впливають на суть самого адміністративного правопорушення, не можуть бути підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу і на те, що та обставина, що позивач за рішенням ВЛК визнаний непридатним для військової служби, не позбавляє його обов`язку як резервіста прибути до ТЦК та СП для уточнення даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Отже, проаналізувавши оскаржувану постанову ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.07.2026 крізь призму ч. 2 ст. 2 КАС України, суд установив, що вона прийнята 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому слід відмовити у задоволенні позову про її скасування.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 72-81, 90, 132, 139, 143, 241-246, 251, 255-256, 286, 293, 295, 297 КАС України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача 2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.07.2026.

Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА