Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №727/4841/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4841/26

Провадження № 2/727/1990/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання Лепчук О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав.

В позові позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернівці у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась ОСОБА_5 , про що 19.11.2015 року складено відповідний актовий запис №2738 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини згідно вказаного актового запису вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 .

Мати ОСОБА_3 сім`ю покинула і з ОСОБА_6 не проживала та вела антисоціальний спосіб життя. З 2019 року малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживала з батьком до моменту його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, про що департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради 07.10.2025 складено актовий запис №974 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 .

З вказаної дати малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з своєю сестрою ОСОБА_1 .

Рішенням служби в справах дітей Чернівецької міської ради від 21.10.2025 №2/145, з метою забезпечення належного та безперервного утримання і виховання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її було влаштовано до сестри ОСОБА_1 , як дитину, яка залишилась без батьківського піклування у зв`язку із смертю батька ОСОБА_6 та самоусуненням матері ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради було надано висновок від 27.01.2026, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.01.2026 №34/2, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після обговорення на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 14.01.2026 та дослідження наданих документів.

З метою соціального захисту інтересів малолітньої ОСОБА_7 , виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі вищевикладеного просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Малолітня дитина ОСОБА_5 в судовому засіданні надала пояснення, не заперечувала щодо задоволення позову, надала пояснення аналогічні позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, спрямував до суду заяву, в якій просив справу розглянути у їх відсутність.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернівці у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась ОСОБА_5 , про що 19.11.2015 складено відповідний актовий запис №2738 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини згідно вказаного актового запису вказано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 .

Мати ОСОБА_3 сім`ю покинула і з ОСОБА_6 не проживала та вела антисоціальний спосіб життя. З 2019 року малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживала з батьком до моменту його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, про що департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради 07.10.2025 складено актовий запис №974 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 .

З вказаної дати малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з своєю однокровною сестрою ОСОБА_1 .

06.02.2020 вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_3 по справі №725/406/20 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України із призначенням остаточного покарання 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75, 76 КК України з встановленням 1 річного іспитового строку.

01.11.2021 вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_3 по справі №725/1127/20 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України із призначенням остаточного покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.75, 76 КК України з встановленням 3 річного іспитового строку.

21.07.2022 вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_3 по справі №725/3143/22 була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України із призначенням остаточного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Згідно довідки ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» від 23.11.2022 ОСОБА_3 вибула до ДУ «Збаразька ВК №63» для відбування покарання.

Після звільнення з установи виконання покарань до дитини ОСОБА_3 не повернулась і продовжила ведення антисоціального способу життя.

10.04.2025 постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці по справі №727/4343/25 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.51 КУпАП, якою було об`єднано справи про адміністративні правопорушення 727/4345/25, 727/4346/25, 727/4347/25, - визнано винною у скоєнні вказаних правопорушень і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

03.05.2025 постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці по справі №727/6595/25 ОСОБА_3 визнано винною і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

07.08.2025 постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці по справі 727/9875/25 ОСОБА_3 визнано винною і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

13.10.2025 постановою Чернівецького районного суду міста Чернівці по справі 725/9447/25 про адміністративне правопорушення, якою було об`єднано справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.187 КУпАП, - ОСОБА_3 визнано винною і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.187 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

31.10.2025 року постановами Шевченківського районного суду міста Чернівці по справах 727/13844/25, 727/13845/25 ОСОБА_3 визнано винною і притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Чернівці у подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , про що 02.02.2004 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції в книзі реєстрації актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №183 та видано свідоцтво про народження НОМЕР_5 .

Згідно довідки №23/14114 від 08.07.2019 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 являється адреса: АДРЕСА_1 .

Наказом служби в справах дітей Чернівецької міської ради від 21.10.2025 №2/145, з метою забезпечення належного та безперервного утримання і виховання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її було влаштовано до сестри ОСОБА_1 , як дитину, яка залишилась без батьківського піклування у зв`язку із смертю батька ОСОБА_6 та самоусуненням матері ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків.

Пунктом 2 вказаного наказу тимчасово покладено на ОСОБА_1 відповідальність за виховання, матеріальне утримання дитини ОСОБА_5 на час її перебування в сім`ї.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради було надано висновок від 27.01.2026, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 27.01.2026 № 34/2, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після обговорення на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 14.01.2026 та дослідження наданих документів, яким встановлено наступне: «Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 21.10.2025 №2/145 тимчасово влаштована до сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . Батько дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 07.10.2025 складено відповідний актовий запис №974, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Мати дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, матеріальної допомоги не надає, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє. Відповідно до вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06.02.2020 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частинами 1, 2 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. Відповідно до вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21.07.2022 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі. Після дострокового звільнення громадянка ОСОБА_3 неодноразово була притягнена до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановами Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.04.2025, 03.05.2025, 07.08.2025 та 31.10.2025. Згідно із постановою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 13.10.2025 ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 187 кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до виписки із медичної карти, наданої комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Роша» Чернівецької міської ради від 15.10.2025 у разі хвороби малолітньої ОСОБА_5 чи при проходженні профілактичних оглядів звертався батько ОСОБА_4 або сестра ОСОБА_1 . За інформацією Чернівецького ліцею № 15 Чернівецької міської ради від 13.10.2025 №02-21/392 основну турботу над дитиною здійснював батько - ОСОБА_4 , який приділяв значну увагу вихованню, розвитку та навчанню доньки. Він регулярно відвідував школу, цікавився успішністю, підтримував зв`язок із класним керівником та педагогами. Завдяки його піклуванню дитина мала належні умови для навчання, стабільний емоційний стан і відчуття безпеки. У вихованні та догляді за ОСОБА_7 йому допомагала старша донька ОСОБА_1 та рідний брат ОСОБА_9 . Мати ОСОБА_3 за період навчання дитини у школі жодного разу не відвідувала заклад, не брала участь у батьківських зборах, не контактувала з педагогічним колективом і не виявляла зацікавленості у вихованні чи навчанні дитини. Працівниками служби у справах дітей 13.01.2025 здійснено виїзд за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_3 , під час якого вона написала заяву, в якій вказала, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_10 було належним чином запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, на яке вона не з`явилась. Зазначене питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 14.01.2026, на якому прийнято рішення про надання до суду висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

Виходячи з викладеного вище та з метою соціального захисту інтересів малолітньої ОСОБА_7 , виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №715/1337/23 від 07.05.2024 встановлено, що Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав має рекомендаційний характер.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 (далі-Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-III від 26 квітня 2001 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ст. 11 вищезазначеного Закону).

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, яке відповідно мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, зокрема, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а зазначені у ст.164 СК України фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Питання про застосування такого крайнього заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц та у постанові КЦС ВС від 29 листопада 2019 року у справі № 127/23281/18, зроблено висновок по застосуванню п.2 ч.1 ст.164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов`язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, а саме: не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не допомагає матеріально, не цікавиться здоров`ям, навчанням та вихованням своєї дитини, не спілкується із нею зовсім, без будь-яких перешкод та причин для цього і таким чином ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки.

Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про її намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

За таких обставин, за наявності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, враховуючи права та інтереси дитини, суд вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

У спірній по справі ситуації, суд, передусім, виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів самої дитини, тому задовольняючи позов суд вважає, що від такого вирішення справи у житті дитини настануть позитивні наслідки.

І таке втручання для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції суд визнає виправданим у спірній по справі ситуації і здатним забезпечити належний захист інтересів дитини для її подальшого гармонійного розвитку.

При цьому, суд роз`яснює відповідачу, що остання у випадку зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, відповідно до ст.169 СК України має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , у зв`язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П.С. Гавалешко