Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №713/3419/23 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3419/23

Провадження №2/713/141/26

РІШЕННЯ

іменем України

14.07.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд в складі: головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П., Коваль Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діють адвокати Кириляк Ю.В., Токар А.П., до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Берегометської селищної ради Вижницького району,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Берегометської селищної ради Вижницького району, посилаючись на таке.

Позивач є бабою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач, будучи мамою ОСОБА_4 , злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, виходячи з чого позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо їх доньки ОСОБА_4 , встановити над нею опіку та призначити позивача опікуном над дитиною.

Заочним рішенням від 08.04.2024 позов задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 щодо її доньки, встановлено над ОСОБА_4 - опіку, та призначено позивача ОСОБА_1 опікуном на ОСОБА_4 .

Ухвалою від 21.11.2025 заочне рішення від 08.04.2025 скасовано, та призначено справу до розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 надала суду відзив на позов, яким позов не визнала. Вказала, що вона не ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків. Так, у грудня 2021 вона за домовленістю з батьком дитини поїхала до м.Скадовськ. У лютому 2022 року відбулось вторгнення і м.Скадовськ було окуповане. В цей час батько дитини разом з дитиною переїхали до Чехії. ОСОБА_6 виїхала з окупованого м.Скадовськ в червні 2022 року та поїхала до Польщі. Восени 2022 року батько дитини повідомив, що віддав дитину своїй матері – позивачу по справі. ОСОБА_2 підтримувала з дитиною зв`язок по телефону. Але з літа 2023 позивач перестала відповідати на дзвінки і повідомила ОСОБА_2 , що хоче забрати дитину собі. ОСОБА_2 вказує, що позбавлення батьківських прав є крайній захід, який тягне за собою правові наслідки як для батьків, так і для дитини. На даний час ОСОБА_2 має постійне місце роботи, створила для себе та для дитини умови проживання. Може забезпечувати себе і дитини

Виходячи з викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій вказала, що ОСОБА_2 залишила дитину у віці півроку та більше 4-х років до дитини не навідувалась та не брала участь у її вихованні та утриманні, не піклувалась про неї. Всі обов`язки виконувала позивач. ОСОБА_2 не має сформованого емоційного зв`язку з дитиною. Крім того, ОСОБА_2 постановою Святошинського районного суду м.Києва від 13.10.2020 визнано винуватою у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов`язків, а саме за те, що вона залишила свою дитину 2019 р.н. на сторонніх осіб. Крім того, ОСОБА_2 тривалий час перебувала за кордоном.

Позивач ОСОБА_1 в особі своїх представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали суду 04.02.2026 повторну відповідь на відзив, в якій просили позов задовольнити, з підстав аналогічних до підстав, вказаних у позові, відповіді на відзив з приводу того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Третя особа орган опіки та піклування Берегометської селищної ради Вижницького району надали відзив, у якому просили позов задовольнити.

Ухвалою від 06.03.2026 закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 16.06.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_9

Позивач та її представники адвокати Кириляк Ю.В та Токар А.П. позов підтримали, просили його задовольнити, відмовились від допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Бабічук А.С. в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, запропонували позивачу мирову угоду, за умовами якої дитина ОСОБА_4 певний період часу залишається проживати з позивачем, а позивач не перешкоджає відповідачу ОСОБА_2 спілкуватись з дитиною.

ОСОБА_2 вказала, що вона, після того, як припинила сімейне життя з ОСОБА_9 , самостійно не заробляла достатніх коштів на своє утримання та утримання дитини. Намагалась працювати, але за наявності маленької дитини вона не могла працювати. Внаслідок цього вона в 2021 році домовилась з батьком дитини, що дасть йому дитину на деякий час, до того, поки вона почне заробляти і віддала. У лютому 2022 року ОСОБА_2 виїхала за кордон на заробітки. В той час ОСОБА_9 також був за кордоном. Надалі у ближче до осені 2022 року, коли відповідач вже заробляла достатні кошти, вона передзвонила позивачу ОСОБА_1 , щоб забрати дитину. Але ОСОБА_1 відмовилась та заперечувала проти цього. Вона змінила номер телефону. ОСОБА_2 хотіла надавити кошти на утримання дитини, але ОСОБА_1 відмовилась. Після зміни телефону ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 не знала про місце перебування дитини та про місце проживання ОСОБА_1 . І дізналась про це тільки у 2025 році.

З приводу притягнення до відповідальності ОСОБА_2 постановою від 13.10.2020 за ч.1 ст.184 КУпАП вказуєє, що на той час вона сама дивилась за дитино. Чоловік мав вже іншу сім`ю. Їй необхідно було працювати. Дитину залишила, оскільки перебувала на роботі. В подальшому, побачивши, що не справляється зі своїми обов`язками, домовилась з чоловіком ОСОБА_9 про передачу дитини йому як батьку. А він віддав доньку своїй мамі, яка, в подальшому не давала дитину ОСОБА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в особі представника ОСОБА_12 позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у висновках та відзиві на позов, поданому 06.03.2026.Також, надали відзив, яким позов підтримали.

Свідок ОСОБА_13 в судому засіданні показала, що вона знає позивача ОСОБА_14 позивач є син, у якого є донька ОСОБА_15 . У 2021 році син ОСОБА_16 привіз свою доньку ОСОБА_15 до позивача та залишив там. Дитина була налякана та недоглянута. З того часу ОСОБА_15 проживає у позивача. Позивач, являючись бабою здійснює догляд за нею. Маму ОСОБА_15 відповідача по справі ОСОБА_2 свідок побачила вперше в грудні 2025 року, коли та приїхала та шукала позивача ОСОБА_17 в смт.Берегомет Вижницького району і питала у свідка про місце перебування позивача. І потім ОСОБА_2 ціли тиждень ходила шукала позивача.

Проаналізувавши обставини справи та відповідні їм право відносини, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Позивач є мамою відповідача ОСОБА_9 , та бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане підтверджується копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , після чого ОСОБА_18 , взяла собі дошлюбне прізвище « ОСОБА_20 » та копією свідоцтва про одруження, після чого ОСОБА_21 взяла собі прізвище « ОСОБА_22 ».

З довідки про склад сім`ї від 16.10.2023 Берегометської селищної ради Вижинцького району вбачається, що позивач, відповідачі та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 .

З довідки від 16.10.2023 Берегометської ЗДО №1 «Світанок» Вижницького району вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Берегометської ЗДО №1 «Світанок» Вижницького району. Дитину до закладу приводить та забирає бабуся ОСОБА_1 , вона цікавиться поведінкою дитину, контактує з вихователями. Батько чи мама дитини у заклад з приводу виховання дитини не звертались, дитину до закладу н приводили та не забирали.

Аналогічно з довідки від 23.10.2023 №68 Берегометської АЗПСМ Вижницького району вбачається, що бабуся ОСОБА_1 приводить на огляд внучку ОСОБА_4 та бабуся займається її лікуванням. Батько чи мама дитини до лікаря з приводу лікування дитини жодного разу не звертались.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.10.2023р. вбачається, що внучка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачем в АДРЕСА_1 , та знаходяться на повному утриманні позивача. Син ОСОБА_9 знаходиться за межами України.

З довідки головного центру спеціальної інформації державної прикордонної служби України, що у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України вбачається, що в період з 01.01.2018 по 09.01.2024 року (станом на 15:40,): ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 перетинала державний кордон України: 04.09.2021 р. виїзд 9516 Київ-Афіни, 16.09.2021 р. в`їзд 6268 Афіни-Київ; 28.01.2022 р. виїзд 1723 Київ-Анкара, 06.07.2022 р. в`їзд т.з. НОМЕР_2 ; 11.10.2022 р. виїзд т.з. НОМЕР_3 , 01.12.2022 р. в`їзд т.з. НОМЕР_4 ; 26.12.2022 р. виїзд т.з. НОМЕР_5 , 04.01.2023 р. в`їзд т.з. НОМЕР_4 ; 01.03.2023 р. виїзд т.з. НОМЕР_6 , 15.03.2023 р. в`їзд т.з. НОМЕР_7 ; 20.05.2023 р. виїзд т.з. НОМЕР_8 , 25.08.2023 р. в`їзд т.з. НОМЕР_9 ; 31.08.2023 р. виїзд т.з. НОМЕР_10 , 23.12.2023 р. в`їзд т.з. НОМЕР_11 .

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району вивчивши питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ж та ОСОБА_9 надав висновки від 18.01.2023 та від 18.01.2024, яким вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительку АДРЕСА_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, орган опіки та піклування вважає доцільним встановити піклування над дитиною.

З характеристики від 01.12.2025 вбачається, що ОСОБА_4 навчається у 1-му класі Берегометського ліцею №3 Вижницького району. ОСОБА_1 здійснює догляд за дитиною, займається її вихованням та приводить до школи.

З медичної характеристики від 02.12.2025 вбачається, що ОСОБА_24 знаходиться на Д-обліку у лікаря. На консультації та огляд дитину приводить бабуся ОСОБА_1 .

З консультаційного висновку спеціаліста від 11.12.2025 вбачається, що у ОСОБА_25 тривожно-фобічний стан.

З характеристики від 02.12.2025 відносно ОСОБА_1 вбачається, що вона позитивно характеризується та займається вихованням внучки.

З психологічного висновку від 12.12.2025 (на його детальному дослідженні наполягали представники позивача) вбачається, що ОСОБА_4 проживає разом із ОСОБА_1 , яка є опікуном дитини та ключовою фігурою догляду. Мати ОСОБА_26 не присутня у спогадах дитини. Відсутні психологічні зв`язки у дитини з матір`ю. Дитина ОСОБА_25 має емоційну прив`язку до до ОСОБА_27 та ОСОБА_1 .

З довідки від 03.12.2025 №2 вбачається, що ОСОБА_25 відвідувала ЗДО №1 «Світанок». Приводила дитину та забирала дитину бабуся ОСОБА_1 .

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12.12.2025 та письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не дає побачити дитину

ОСОБА_28 викопіровки переписки особи «Alex»(а.с.179) вбачається, що неідентифіковані особи у період часу з 10 грудня по 13 грудня переписуються з приводу дитини.

З постанови від 13.10.2020 по справі №759/16531/20 вбачається, що ОСОБА_2 притягувалась до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП у зв`язку з тим, що 12.09.2020 залишила свою дитину ОСОБА_25 на інших осіб.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_29 та ОСОБА_30 є батьками доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після припинення сімейних відносин дитина залишилась проживати з відповідач ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , після намагання протягом деякого часу виховувати та утримувати сама, зрозуміла, що не маючи постійного грошового забезпечення, вона не зможе виховувати та утримувати дитину сама. Внаслідок цього до покращення свого матеріального стану вона домовилась за батьком дитини ОСОБА_31 , який на той час вже перебував у іншому шлюбі, що на деякий час - до покращення свого матеріального становища – віддасть дитину йому.

Внаслідок цього вона не ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків, але створювала умови для можливості подальшого виховання та утримання дитини.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першоїстатті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства`передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначеністаттею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина першастатті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першоюстатті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першоїстатті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд звертає звертає увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Судом не встановлено фактів нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №638/2254/18 зазначено про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першоїстатті 164 СК) є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не доведено факту злісного ухилення відповідачами щодо здійснення ними батьківських обов`язків відносно дитини.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається позивач - бабуся, не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участь у утриманні і вихованні дитини, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір`ю її батьківськими обов`язками.

Крім того, факт психологічної схильності дитини до бабусі свідчить виключно про те, що дитини довший час проживала з бабусею- позивачем ОСОБА_1 , але не свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування (а.с.45-46 т.2) вбачається, що висновок про нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини органом опіки та піклування в більшій мірі було зроблено лише на підставі слів позивача, довідок Берегометської ЗДО, Акту об стеження, проте інших доказів на підтвердження такої обставини надано не було.

Оцінюючи вказаний доказ, суд не погоджується з вказаним висновком органу опіки та піклування, зважаючи на те, що у вказаному висновку не наведено належних підстав та достатніх аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дітей та не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей. Крім того, цей висновок є недостатньо обґрунтований, здійснений без урахування характеристики матері дитини та її ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Отже, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дитини, який судом оцінено у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Сам факт залишення дитини батькові, на думку суду, як раз свідчить про те, що ОСОБА_2 належим чином намагалась виконувати свої обов`язки щодо доньки, розуміючи, що саме на той час, з врахуванням матеріального забезпечення самої ОСОБА_2 , дитині буде краще саме з батьком.

Крім того, та обставина, що ОСОБА_2 , будучи мамою ОСОБА_4 , вже будучи позбавленою батьківських прав заочним рішення, оскаржила його, - свідчить про те, що ОСОБА_2 активно бореться за свої батьківська права щодо дитини, тобто хоче виховувати доньку, піклуватись про неї.

З іншого боку, позивач ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вона є мамою ОСОБА_9 , який у свою чергу являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Первісний позов був буз вернутий ОСОБА_1 до свого сина ОСОБА_9 та до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, в подальшому ОСОБА_1 відмовилась від позовної вимоги в частині позбавлення батьківських прав свого сина ОСОБА_9 .

За таких обставин, ОСОБА_9 залишився опікуном та піклувальником щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-яких довіреностей, листів чи рішень суду тощо про те, що Зевар С.М. може здійснювати повноваження опікуна щодо внучки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і представляти її інтереси – до матеріалів справи не додано.

Виходячи з викладеного суд знаходить, що позов є необгрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

На підставі ст.ст.150, 164, 165, 166 СК України, керуючись ст.ст. 4, 13, ст.76, 77, 81, 258-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діють адвокати Кириляк Ю.В. та Токар А.П. до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бабічук А.А. про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування Берегометської селищної ради Вижницького району - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_12 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Берегометської селищної ради, вул. Центральна,2, смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області.

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя Андрій ОСОКІН