Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №953/5839/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5839/26

н/п 2-а/953/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю секретаря судового засідання – Кот Я.А.,

розглянувши в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Стрілець О.М. звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_2 №5219 від 03.07.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі (17000 гривень) за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.3 ст.210 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

До позову додано заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Стрілець О.М. про поновлення строку на подачу позовної заяви, якою просить визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП № НОМЕР_1 для подання позовної заяви та поновити строк для подання до Київського районного суду м.Харкова до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання противоправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП, прийняти позовну заяву про скасування постанови до провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.07.2025 відносно ОСОБА_1 (далі -Позивач) начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі-Відповідач), майором ОСОБА_2 винесена постанова №5219 від 03.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП. Даною постановою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, 03.07.2025 о 15-00 по прибуттю Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наданих громадянином документів виявлено, що він не пройшов медичний огляд до 05.06.2025, з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги абз.1, абз4, п.п.4, п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та військового обліку призовників і військовозобов`язаних ведення затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 15.02.2025, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервістів з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду.

Вважає, що вказана постанова є необгрунтованою, не містить належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Вважає таку постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, Позивач вимушений звернутись до суду з позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає постанову незаконною та необгрунтованою, виходячи з того, що відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення, при винесенні оскаржуваної постанови були порушені права позивача, передбачені нормами КУпАП.

Позивач зауважує, що він на день винесення оскаржуваної постанови не досяг 25 років, а тому на нього не розповсюджувалася дія відповідних норм закону. Отже, він не був зобов`язаний до 05 червня 2025 року проходити медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 визначено головуючоу суддю у справі: Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 12.05.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою про скасування постанови №5219 від 03.07.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 : - належним чином засвідченої копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (постанова №5219 від 03.07.2025).

19.05.2026 до суду надійшов відзив представника ІНФОРМАЦІЯ_1 на адміністративний позов, відповідно до змісту якого представник відповідача ОСОБА_4 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволенні позову представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги абз. 1, абз. 4, підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в України настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП). Пунктом 3.8. Положення, визначено, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби . Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Згідно ЗУ Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12.02.2025 року. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду". Виходячи з викладеного, всі особи, які не пройшли згідно вищевказаного закону повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року вважаються такими, що вчинили адміністративне правопорушення предбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. З моменту введення в Україні правового режиму до дня написання адміністративного позову ОСОБА_1 не пройшов жодної Військово-лікарської комісії, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів «Оберіг». (на дату складання постанови 03.07.2025). Відомостей про виключення Позивача з військового обліку як непридатного до військової служби згідно ВЛК в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відсутні. 9 відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 (Чутове) була виписана повістка № НОМЕР_2 з вимогою прибуття на 07.02.2025 року о 09-00 годині для проходження медичного огляду до ТЦК та СП. Поважних причин неприбуття по повістці позивач не надав. Тож, у зв`язку з тим що ОСОБА_1 не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Чутове), було згенеровано ЄДРПВ «Оберіг» автоматичне електронне звернення № Е2314614 від 03.06.2025 року до відділу поліції №3 (м. Карлівка) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про розшук і доставлення до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: Не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 (ст. 22 ЗУ « про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 03.07.2025 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 прпцівником поліції ОСОБА_5 . Таким чином, позивачем не дотримано вищенаведені вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тим самим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

21.05.2026 електронним шляхом до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача – адвоката Стрілець О.М., відповідно до змісту якої вказує, що в своєму відзиві Відповідач вказує на те, що Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що взагалі не проходив огляд ВЛК, в той час як відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності саме відповідно до абз.1,абз.4,пп.4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487, а не «взагалі» на підставі будь-яких інших нормативних актів, які регламентують проходження військово-лікарської комісії. Доказів того, що Позивач взагалі не проходив огляд ВЛК Відповідачем не надано. Позивач на день винесення оскаржуваної постанови не досяг 25 років, а тому на нього не розповсюджувалася дія відповідних норм закону. Отже, він не був зобов`язаний до 05 червня 2025 року проходити медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Також у своєму відзиві Відповідач долучив повістку, дата видачі якої невідома про необхідність явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 07.02.2026, однак доказів того,що ОСОБА_1 отримав цю повістку та ухилився від явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 Відповідач не надав. У фабулі постанови від 03.07.2025 Відповідачем факт неявки Позивача за повісткою взагалі не висвітлений та Позивачу не інкримінований. Крім того вважаємо також зазначити, що Позивач Військово-облікові дані уточнив вчасно, від проходження огляду ВЛК не ухилявся. Після отримання повістки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ) та направлена поштовим відправленням, яка була отримана ним 03.07.2025 про явку на 04.07.2025 з метою проходження медичного огляду. За вказаною повісткою Позивач з`явився вчасно та пройшов огляд ВЛК, що підтверджується оновленим військово-обліковим документом. Таким чином, доводи Відповідача є безпідставними, оскільки правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та сама постанова винесена з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.06.2026 залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП у якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

07.07.2026 електронним шляхом до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , який за змістом є аналогічним до відзиву, що надійшов до суду 19.05.2026.

13.07.2026 електронним шляхом до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача – адвоката Стрілець О.М., яка за змістом є аналогічною до відповіді на відзив, що надійшла до суду 21.05.2026.

У судове засідання, призначене на 17.07.2026 позивач не з`явився, про дату, час і місце проведення підготовчого розгляду повідомлений в установленому законом порядку та належним чином. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Стрілець О.М. з проханням здійснити розгляд справи без участі позивача та його представника, вказала, що позов підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання, призначене на 17.07.2026, не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду не надходило.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання, призначене на 17.07.2026, не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву подано не було, будь-яких заяв чи клопотань від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не надходило.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судове засідання, призначене на 17.07.2026, не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Пояснень щодо позову подано не було, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно із ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженець селища Артемівка Чутівського району Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з даними військово-облікового документу №241220201396020100002, виданого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 (Чутове), військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 23.12.2020 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_12 . Рішення військово-лікарської комісії (результати медичного огляду) непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час на підставі довідки Чутівська ВЛК 2020 від 06.10.2020 № гр. 1 ст. 30г, 53в, 61в. Підлягає повторному медичному огляду 06.10.2025. Відстрочка на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 27.01.2026.

Відповідно до інформації військово-облікового документу Резерв + Міністерства оборони України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , військовозобов`язаний, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 (Чутове), номер в реєстрі Оберіг 241220201396020100002, ВОС 999037, тип відстрочки бронювання, відстрочка до 31.12.2026.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 17.12.2020 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (Чутове). 03.07.2025 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_14 . Відомості про медичний огляд: 06.10.2020 Чутівська ВЛК 2020 визнаний непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний стан по гр. 1 ст.30г, 53в, 61в. Підлягає переогляду 06.10.2020. Бронювання до 27.01.2026.

03 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 прийнято постанову №5219 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Постанова мотивована тим, що 03.07.2025 о 15-00 по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наданих громадянином документів виявлено, що він не пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги абз.1, абз. 4, підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та військового обліку призовників і військовозобов`язаних ведення затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 15.02.2025, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервістів з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду.

Постанова не містить посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення, пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.3 ст.210 КУпАП.

Постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Завалій Е.Т. за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №5219 виданої 03.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_14 про стягнення з ОСОБА_7 штрафу (ч.3 ст.210 КУпАП) в розмірі 34000,00 грн відкрито виконавче провадження №80852193.

Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.1 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Нормами п.п. 12-13 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Згідно з ч. 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Нормами абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У пункті 2 Постанови від 30.12.2022 № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Порядок №1487) закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 1, 2, 7, 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку №1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ),військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ,відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України встановлено Законом № 3543-XII, частиною 1 статті 4 якого передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Так, суд вказує на те, що 04.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024.

Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

Таким чином, обов`язок щодо обов`язкового повторного проходженн ВЛК до 05 червня 2025 року покладається на осіб віком від 25 до 60 років.

Положеннями ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що 03 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наданих громадянином документів виявлено, що він не пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги абз.1, абз. 4, підпункт 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та військового обліку призовників і військовозобов`язаних ведення затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ від 15.02.2025, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервістів з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду.

При цьому в позові позивач зазначає, що станом на день винесення спірної постанови не досяг 25 років, у зв`язку з чим не був зобов`язаний до 05.06.2025 проходити медичний огляд.

Суд, надаючи оцінку означеним доводам позивача вважає за необхідне зазначити, що дійсно судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_15 , відповідно, станом на час притягнення його до відповідальності (03.07.2025) не досяг 25-річного віку, тому вимоги законодавства щодо обо`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та звернення самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, на ОСОБА_1 не поширюються відповідно до вимог Закону України від 12.02.2025р. №4235-IX, що виключає вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 201 КуПАП.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов`язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 зазначено, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Отже, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір за подання цього позову у розмірі 1331,20 гривень.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3328,00 гривень.

Таким чином, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні з позовом до суду першої інстанції становить 665,60 гривень.

При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

З огляду на вищевикладене, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_16 , у розмірі 665,60 гривень.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду з заявою про повернення зайво сплаченої суми судового збору у розмірі 665,60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 №5219 від 03.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000,00 гривень – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_17 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 ;

третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Суддя- С.М. Лисиченко