Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №638/7047/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/7047/26

Провадження № 1-кп/638/1570/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю прокурора: ОСОБА_3 ,

з участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222750000318 від 04.03.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні дитину 3 роки, на час вчинення злочину перебував на посаді головного сержанта розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , на теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання – 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено, зокрема, Указом Президента України №40/2026 з 05 год. 30 хв. 03.02.2026 строком на 90 діб. Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2024 № 110 сержанта ОСОБА_4 , було зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду головного сержанта 2 розвідувального взводу 2 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 247-РС (по особовому складу) від 02.01.2025 сержант ОСОБА_4 , на підставі до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу за пунктом «г» (необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) звільнено з військової служби в ЗАПАС та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Таким чином, сержант ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 409 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Разом з цим, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, сержант ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

04.12.2024 сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, вирішив ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 .

Реалізуючи злочинний умисел, того ж дня, сержант ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Ізюм, Харківської області подав рапорт до командування, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 2 групи.

До рапорту про звільнення, ОСОБА_4 , додав завідомо неправдиві відомості, а саме нотаріально засвідчену копію: довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 217492 від 12.09.2022, видану Дніпровською психіатричною МСЕК №1 на ім`я його дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 217492 від 12.09.2022 зазначено, що ОСОБА_5 оглянута 12.09.2022, їй встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності – наслідки ГПШК, гіпертонічна хвороба, інвалідність встановлена безстроково, висновок про умови та характер праці – нездатність трудової діяльності, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності – спостереження та лікування щодо інвалідних захворювань.

Згідно довідки з Департаменту охорони здоров`я Дніпровської обласної військової адміністрації, інформація щодо видачі довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №217492 від 12.09.2022, Дніпровською психіатричною МСЕК №1, відсутня.

Згідно інформації з КНП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричною допомоги» ДОР» довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №217492 від 12.09.2022, Дніпровською психіатричною МСЕК №1 не видавалась., медико-експертна справа стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – відсутня.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді головного сержанта розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливу мету, з метою наживи, повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості, надававши при цьому медичні документи (довідки) із завідомо неправдивою інформацію щодо наявності підстав звільнення з військової служби, у зв`язку з чим був звільнений зі служби у військовій частині НОМЕР_1 , та внаслідок звільнення отримував виплати.

У зв`язку із цим, командуванням військової частини сержанту ОСОБА_4 було нараховано та виплачено грошове забезпечення військовослужбовця на загальну суму 94 719 грн. 53 коп., які останній отримав та розпорядився на власний розсуд, чим спричинено матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 на вказану суму.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, 4 статті 409 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся та вказав, що добровільно відшкодував завдані збитки.

Від представника потерпілого військової частини НОМЕР_4 – ОСОБА_6 в матеріалах справи міститься заява з проханням провести судове засідання за його відсутності, претензій фінансового чи матеріального характеру до обвинуваченого не має, оскільки завдані державі збитки були відшкодовані добровільно в повному обсязі.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно відображають обстановку і обставини скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України, а саме ухилення від військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану та за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що останній є громадянином України; з вищою освітою; одружений; має на утриманні дитину – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; раніше не судимий; є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання – 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов»; згідно службової характеристики за своїми професійними, діловими і моральними якостями характеризується позитивно, займаній посаді відповідає; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; не є інвалідом; має зареєстроване місце проживання.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття; добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь важкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до категорії проступку (частина 1 статті 190 Кримінального кодексу України) та тяжкого злочину (частина 4 статті 409 Кримінального кодексу України), дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

При цьому також суд враховує, що відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу;

Враховуючи сукупність наведених обставин справи та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення та враховуючи конкретні обставини справи, а також особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також те, що за приписами статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання відповідно до санкції частини 4 статті 409 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень статті 69 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті); за вчинення кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання у межах санкції даної статті у вигляді штрафу.

Крім цього, відповідно до статті 58 Кримінального кодексу України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, зважаючи на ставлення військової частини до виконання військовослужбовцем ОСОБА_4 своїх обов`язків, вік та стан здоров`я обвинуваченого, суд вважає за можливе замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців на той же самий строк з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.

Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільній позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

- за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.;

- за частиною 4 статті 409 Кримінального кодексу України із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі статті 58 Кримінального кодексу України замінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовця на строк 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Відповідно до частини 3 статті 72 Кримінального кодексу України, призначене ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн, - виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя: