Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №386/1130/26 — Благовіщенський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1130/26

ВИРОК

іменем України

23.07.2026 рокум. Благовіщенське

Благовіщенський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисниці - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Благовіщенське кримінальне провадження № 12026121110000173, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пушкове, Голованівського району, Кіровоградської області, з середньою освітою, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який на утриманні малолітніх, неповнолітніх та осіб похилого віку не має, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 20.11.2025 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на вбивство іншої людини, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Злочин вчинив за таких обставин.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тому, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку проходження військової служби за мобілізацією. Згідно статей 3, 65, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь, гідність інших людей. Відповідно до статей 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV, статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

07.04.2026 року близько 16 год. військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів раптово-виниклих неприязних відносин із-за ревнощів, вчинив сварку з ОСОБА_6 , яка в подальшому переросла в бійку. В ході бійки у ОСОБА_5 , виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя останнього, маючи внутрішнє спонукання (бажання помститися), з мотивів раптово виниклих неприязних відносин не стримуючи свої емоції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій - посягання на життя іншої особи, суспільно небезпечні наслідки у вигляді фізіологічної смерті людини та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно з прямим умислом з метою спрямованою на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 та бажаючи настання невідворотного наслідку у вигляді смерті людини, посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому обравши знаряддя вбивства наявний у приміщенні будинку сокиру-колун та взявши її до рук, наніс один удар в область життєво важливого орану голови потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого останній втратив свідомість та впав на підлогу. В подальшому ОСОБА_5 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з місця події пішов, однак з причин, які не залежали від волі останнього, злочин до кінця доведено не було, так як потерпілий ОСОБА_6 вижив та був доставлений до лікарні з тілесними ушкодженнями у вигляді: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, вдавлений перелом лобної кістки, забій головного мозку, пневмоцефалія, забійна рана волосистої частини голови. Згідно висновку судово-медичної експертизи, з наданої медичної карти стаціонарного хворого № 5025 нейрохірургічного відділення КНП «Кіровоградська лікарня Кіровоградської обласної ради» встановлено, що у ОСОБА_6 , були наявні ушкодження: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, вдавлений перелом лобної кістки справа і операція-трепанація черепа видалення кісткових уламків, забій головного мозку, забійно-рубана рана лобної ділянки справа. Ці тілесні ушкодження могли утворитися від травматичної дії твердого предмету/предметів, можуть відповідати вказаному в постанові терміну та в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння згідно з пунктом 2.1.3.6. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6".

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій щодо вчинення закінченого замаху на умисне вбивство визнав повністю.

Пояснив, що 07.04.2026 року вдень він зі своєю співмешканкою - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обідали в будинку ОСОБА_11 , що по АДРЕСА_3 та вживали алкоголь. Близько 16 години прийшов ОСОБА_6 і приєднався до них. ОСОБА_5 вийшов на деякий час з будинку, а коли повернувся, побачив, що ОСОБА_6 пристає до його співмешканки ОСОБА_12 . У зв`язку з цим між ним та ОСОБА_13 виникла сварка через ревнощі. Сварка переросла у бійку. В ході бійки він схопив колун, який лежав на підлозі, та наніс один удар в голову ОСОБА_6 . Від удару ОСОБА_6 впав на підлогу. Він із ОСОБА_7 пішли додому. На запитання прокурора додатково повідомив, що конкретного наміру вбивати потерпілого не мав, а мав намір лише вдарити того в ході бійки з невизначеним наміром. Повідомив, що розкаюється у вчиненому, має намір не вчиняти подібного надалі.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які наведені у обвинувальному акті. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих його даних.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні закінченого замаху на вбивство іншої людини доведена повністю, кваліфікація його дій за частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України як закінчений замах на вбивство іншої людини вірна. При цьому суд виходить з таких мотивів:

- характер тілесних ушкоджень - відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, вдавлений перелом лобної кістки справа, забій головного мозку, забійно-рубана рана лобної ділянки справа. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння;

- локалізація тілесних ушкоджень – життєво важливий орган, а саме - голова людини;

- знаряддя злочину – сокира–колун,

- сила удару – значна, якою заподіяно проникаючу черепно-мозкову травму потерпілому,

- поведінка обвинуваченого до вказаних дій – сварка та бійка з потерпілим;

Усі ці обставини, оцінені в сукупності, підтверджують прямий умисел обвинуваченого на заподіяння смерті потерпілому.

Вирішуючи питання про те, чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за частиною 2 статті 15 Кримінального кодексу України як закінчений замах на вказаний злочин, суд зважає на те, що обвинуваченим було виконано усі дії, необхідні для заподіяння смерті потерпілому, але потерпілий залишився живим в силу причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

Обставинами, пом`якшуючими покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд приходить до висновку про щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, виходячи з того, що обвинувачений висловлює жаль з приводу вчиненого.

Суд приходить до висновку про активне сприяння обвинуваченого розкриттю кримінального правопорушення, виходячи з того, що обвинувачений надав органам досудового слідства та суду допомогу в установленні невідомих їм обставин справи щодо вчинення ним вказаних вище дій – зокрема про обставини заподіяння тілесного ушкодження потерпілому.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Суд вважає, що врахування вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння як обтяжуючої покарання обставини є необхідним, оскільки злочин вчинено на ґрунті зловживання алкоголем.

Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог частини 1 статті 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим дій, ступінь здійснення тим кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця. Суд враховує, що обвинувачений наніс потерпілому відкритупроникаюча черепно-мозкову травму, вдавлений перелом лобної кістки справа, забій головного мозку, забійно-рубану рану лобної ділянки справа.

Обвинувачений повністю реалізував кримінально протиправний намір щодо нанесення ушкодження потерпілому. Суд бере до уваги також причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця – надання потерпілому своєчасної медичної допомоги.

Обвинувачений є судимим, за місцем проживання обвинувачений негативно не характеризується, не одружений, утриманців не має, офіційно не працює, на обліку у лікаря – нарколога, психіатра не перебуває.

З урахуванням наведеного, характеру та тяжкості наслідків, які настали від вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання в межах санкції передбаченої частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі з урахуванням положень частини 3 статті 68 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обтяжуючу покарання обставину, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд прийшов до переконання, що до обвинуваченого неможливо застосувати ст. 69 Кримінального кодексу України та призначити покарання нижче від нижчої межі встановленою в санкції частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Період попереднього ув`язнення ОСОБА_5 підлягає зарахуванню у строк покарання за правилами частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України.

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись стттями 100, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Згідно частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.11.2025 року і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді восьми років шести місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 20 години 03 хвилин 7 квітня 2026 року.

Відповідно до вимог частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_5 зарахувати строк досудового тримання під вартою з 20 години 03 хвилин 7 квітня 2026 року з розрахунку день за день.

Запобіжний захід ОСОБА_5 по день набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази:

- колун, вилучений з кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , визнаний речовим доказом відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 19.06.2026 року, після набрання вироком законної сили знищити;

- чоловічу флісову кофту кольору олива, вилучену з кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , визнану речовим доказом відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 19.06.2026 року, після набрання вироком законної сили знищити;

- змив речовини бурого кольору, вилучений з поверхні дерев`яної підлоги кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , визнаний речовим доказом відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів від 19.06.2026 року після набрання вироком законної сили знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1