Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №398/4263/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4263/26

провадження №: 2/398/4026/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Ремезок А.Ю.,

за участю секретаря Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії

ОСОБА_1 , яка діє через свого представника - адвоката Семенову О.В., звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю колишнього чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_3 , та бабусею їх спільної дитини. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради визначено місце проживання дитини, ОСОБА_4 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . 21.05.2025 ОСОБА_2 звернулась до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її колишня свекруха ОСОБА_1 протягом останніх трьох років постійно переслідує заявницю, слідкує за нею, неодноразово вчиняє сварки, образливо чіпляється до заявниці та її теперішньої свекрухи. Дане звернення розглянуто, проведено профілактичну бесіду з свекрухою заявника. 23.04.2025 ОСОБА_2 звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про встановлення обмежувального припису, її заяву було задоволено частково. Під час розгляду даної справи було досліджено відеозапис зустрічі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з ОСОБА_1 , в ході якої вона почала вчиняти сварку в громадському місці в присутності дитини. Дана поведінка принижує статус бабусі в очах її онуки. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.08.2025 рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області скасовано. Крім того, апеляційний суд встановив: саме ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з онукою; наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є достатнім для визнання в діях останньої ознак домашнього насильства; звернення ОСОБА_2 до суду стосовно насильства зі сторони ОСОБА_1 для заявниці було можливістю обмеження спілкування між бабусею та онукою; обмежувальним та хибним по своїй суті є тлумачення СК України про те, що піклуватися про здоров`я дитини зобов`язані тільки батьки. Моральною шкодою, завданою ОСОБА_1 є: приниження честі, гідності, престижу або репутації (вчинення сварки у січні 2025 року в громадському місці в присутності дитини); перебування під судом (розгляд справи про встановлення обмежувального припису щодо ОСОБА_1 ); порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми (налаштування негативного ставлення та спонукання до протиправних дій своїх дітей, невістки та її родичів, втягування у конфлікт сторонніх осіб). ОСОБА_1 вимушена була доводити, що не вчиняла домашнього насильства щодо ОСОБА_2 в судових засіданнях, спростовувати намагання ОСОБА_2 виставити турботу про онучку саме як психологічний тиск. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 змінила свій сталий спосіб життя, зверталась за правовою допомогою, змінювала розклад занять, оскільки вона працює викладачем, для участі в судових засіданнях, з метою відновлення свого порушеного права. Усі переживання щодо розгляду справи спричинили тривожність, втрату сну та спокою. Розгляд справи в апеляційній інстанції та відкладення розгляду справи за ініціативи представника ОСОБА_2 позбавило ОСОБА_1 можливості вільно планувати та розпоряджатися часом у відпустці. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 . ОСОБА_1 тривалий час, понад рік, позбавлена можливості спілкуватися з онукою, цікавитись її життям, розвитком, уподобаннями, здоров`ям, приділяти їй увагу, турботу та любов, чим спричинила значні моральні страждання, які призвели до позбавлення можливості реалізації своїх законодавчо визначених прав бабусі.

29.06.2026 ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі. Визначено проводити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Представник відповідача адвокат Долина Л.Г. подала відзив, у задоволенні позовних вимог просила відмовити. Свою позицію обґрунтовувала тим, що дійсно, ОСОБА_1 є колишньою свекрухою позивачки та бабусею ОСОБА_4 . Протягом останніх трьох років ОСОБА_2 потерпає від негативного впливу з боку ОСОБА_1 , яка постійно намагається її контролювати, тисне в питаннях виховання дитини, висловлюючи різноманітні погрози. ОСОБА_2 перебуває на обліку спеціалізованої служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства з приводу вчинення домашнього насильства щодо неї. Є незрозумілим, чому позивачка бажає отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи про видачу обмежувального припису в суді першої та апеляційної інстанції, чи отримати відшкодування моральної шкоди, завданої, на її переконання, ухваленням необґрунтованого судового рішення. Сварка, яка мала місце у січні 2025 року, мала яскраво виражений конфліктний характер не тільки зі сторони ОСОБА_2 , а й зі сторони ОСОБА_1 . Будь-яких доказів щодо вчинення протиправної поведінки ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 пред`явлений позов не містить. До позовної заяви не приєднано будь-якого належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження доводів позивачки, зокрема щодо погіршення стану її здоров`я внаслідок спричинених їх переживань.

Позивач та її представник в судовому засіданні свої вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Позивач вказала, що отримує погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_2 , потерпає від цькування з боку оточення відповідача, відповідач намагається давати негативну оцінку її професійній діяльності. Зазначила, що є вчителем біології, знає анатомію та фізіологію, а тому сама може оцінити стан свого здоров`я та рідко звертається до лікарів, тому медичних документів на підтвердження погіршення здоров`я не має. Представник позивача вказала, що в даний момент позивачка позбавлена можливості спілкуватись з онукою, що є, окрім іншого, підставою для стягнення з позивачки моральної шкоди.

Представник відповідачки в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджуються належними доказами. Просила відмовити у їх задоволенні.

Опис встановлених судом обставин

Ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.05.2025 та постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.08.2025 встановлено наступне.

08.06.2019 у Олександрійському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . У зв`язку із цим прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_4 , 2019 р. н.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суд Кіровоградської області від 17.02.2023 № 398/3149/22 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було розірвано.

У зв`язку із реєстрацією нового шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 13.06.2024 № 372 місце проживання дитини ОСОБА_4 , визначено з матір`ю ОСОБА_2 .

Місце проживання ОСОБА_2 та її дочки ОСОБА_4 зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_1 .

21.01.2025 ОСОБА_2 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її колишня свекруха ОСОБА_1 протягом останніх трьох років постійно переслідує заявницю, слідкує за нею, неодноразово вчиняє сварки, образливо чіпляється до заявниці та її теперішньої свекрухи ОСОБА_5 .

Згідно з листом Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 03.02.2025 № 2202/мн-25, адресованому ОСОБА_11 , її звернення від 21.01.2025 щодо конфлікту зареєстроване за № 1649 та розглянуто, в ході проведення перевірки проведено профілактичну бесіду зі свекрухою заявника щодо недопущення вчинення даного факту щодо дитини заявника.

ОСОБА_2 перебуває на обліку спеціалізованої служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі з приводу факту вчинення домашнього насильства відносно неї.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.05.2025 заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково.

Суд постановив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 на строк три місяці, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження її прав, а саме:

- заборонити ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_1 вести телефонні переговори, або контактувати із ОСОБА_2 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати, переслідувати та в будь який спосіб спілкуватися із ОСОБА_2 ;

- заборонити ОСОБА_1 наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця роботи та інших місць відвідування ОСОБА_2 .

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.08.2025 рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.05.2025 в частині обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 , від імені якої діє представник – адвокат Гулий Андрій Васильович, про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Судом встановлено, що, порушуючи перед судом вимогу про відшкодування за рахунок відповідачки моральної шкоди, позивачка мотивує таку вимогу вчиненням відповідачкою протиправних дій, які полягали, зокрема, у:

- вчиненні сварки у січні 2025 року в присутності дитини у громадському місці, що мало наслідком приниження честі, гідності, престижу або репутації;

- ініціюванні розгляду справи про встановлення обмежувального припису щодо ОСОБА_1 , перебування її під судом;

- позбавленні позивачки відповідачкою можливості тривалий час спілкуватися з онукою, наслідком чого є моральні страждання, які призвели до позбавлення можливостей реалізації її законодавчо визначених прав бабусі.

Релевантні джерела права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (Постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22)).

Оцінка доказів та аргументів сторін, висновки суду

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд має встановити наявність сукупності чотирьох елементів:

1)наявність моральної шкоди;

2)протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;

3)наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;

4)вину особи, яка завдала моральної шкоди.

Щодо моральної шкоди

Суд звертає увагу, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. Тому в даному випадку діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Посилаючись на наявність моральної шкоди, позивач вказує, що вона виражається в приниженні честі, гідності, престижу або репутації, оскільки звинувачення у вчиненні домашнього насильства компроментує ОСОБА_1 не лише як людину, а як викладача вищої категорії, звання «Старший вчитель», у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми; зміну позивачкою сталого способу життя, необхідність звертатись за правовою допомогою, змінювати розклад занять. ЇЇ переживання щодо розгляду справи спричинили тривожність, втрату сну та спокою.

Честь, гідність та ділова репутація – це особисті немайнові блага, захист яких гарантовано частиною 4 статті 32 Конституції України та статтею 277 Цивільного кодексу України. Тлумачення даних понять містить постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 № 1.

Так, гідність - це визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної особистості. Честь, у свою чергу, це позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Ділова репутація фізичної особи - набута суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових або громадських обов`язків.

Позивачкою не доведено наявності шкоди її честі, гідності, престижу або репутації. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона 45 років працює в освітній галузі, має звання «Відмінник освіти» та відзнаки за вагомий вклад у справі виховання та забезпечення якісної освіти, що підтверджено дослідженими в судовому засіданнями доказами, вказують на високий професійний рівень позивачки, проте не підтверджують приниження її честі, гідності і репутації.

Також ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів стосовно того, що порушено її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Позивачка обмежилась загальними фразами, не конкретизуючи та не наводячи фактів на підтвердження своїх доводів.

Щодо наявності переживань, тривожності, втрати сну та спокою, ОСОБА_1 також свої твердження жодними доказами не підкріпила. Натомість вказавши, що вона, як вчитель біології, має знання з фізіології та анатомії людини, а тому не має потреби звертатись за медичною допомого у випадку погіршення стану її здоров`я.

Такі докази не є допустимими у розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки погіршення стану здоров`я людини, її психологічного та психічного стану, має бути підтверджено висновками спеціалістів та відповідною медичною документацією, а не базуватись на власних знаннях особи та на її суб`єктивній оцінці свого стану.

Отже, факт наявності у ОСОБА_1 моральної шкоди в судовому засіданні підтвердження не знайшов.

Протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди

Посягання на честь і гідність полягає у діях або висловлюваннях, які знецінюють особу, принижують її моральні якості або підривають авторитет у суспільстві. Воно може відбуватися у різних формах. Під час судового розгляду даної справи факт вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, які б можна було розцінювати як посягання на честь і гідність, ділову репутацію відповідачки, не встановлено.

Щодо сварки між позивачкою та відповідачкою у січні 2025 року суд зазначає, що в судовому засіданні не доведено факт того, що дану сварку вчинила саме відповідачка, і що вона відбулася з вини ОСОБА_2 . Судом не досліджувалось відео, на яке посилалась позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, а досліджені судові рішення також факту вчинення даної сварки саме відповідачкою не встановили.

Стосовно подання відповідачкою заяви про встановлення обмежувального припису щодо ОСОБА_1 суд зазначає, що сам по собі факт подання позову, у якому суд відмовив, не є протиправною дією. Звернення до суду - це конституційне право людини захищати свої інтереси. Якщо позивач вважав, що відповідачем порушено його право, але під час процесу не зміг це довести (або виявилися інші юридичні обставини), його поведінка не може бути визнана неправомірною. Недоведеність позовних вимог не є тотожною протиправній поведінці позивача.

Доказів, що при розгляді заяви про встановлення обмежувального припису ОСОБА_2 зловживала своїми правами, вводила суд в оману, судом не встановлено.

Посилання позивача на те, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року встановлено, що «саме ОСОБА_2 чинить ОСОБА_1 перешкоди реалізації її прав щодо спілкування з онукою», «звернення ОСОБА_2 до суду стосовно насильства зі сторони ОСОБА_1 для заявниці було можливістю обмеження спілкування між бабусею та онукою» суд до уваги не бере, оскільки судом було досліджено вказану постанову та визначено, що вона таких висновків не містить, подібні твердження в її тексті відсутні.

Щодо перешкоджання ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 спілкуватись з ОСОБА_4 , факту такої поведінки відповідачки судом не встановлено, жодними доказами не підтверджено. Звернення до суду з заявою про встановлення обмежувального припису є формою захисту від домашнього насильства, та не може розцінюватись як перешкоджання спілкуванню дитини з бабусею.

Аналогічно зміна навчального закладу та зміна місця проживання дитини може бути обумовлена обставинами життя батьків дитини, та автоматично не свідчить про те, що це є способом обмежити спілкування баби з онукою. Факту, що такі зміни відбулись з метою перешкоджання ОСОБА_1 спілкуванню з онукою, судом не виявлено.

Доводи позивачки про те, що підставою для відшкодування їй моральної шкоди є самовільна зміна місця проживання малолітньої дитини відповідачкою суд відхиляє на тій підставі, що ч. 2 ст. 162 СК України передбачена можливість відшкодування в такому випадку моральної шкоди особі, з якою малолітня дитина проживала. Під час розгляду справи встановлено, сторонами визнано, що ОСОБА_1 не проживала з малолітньою ОСОБА_4 .

Таким чином, протиправності поведінки ОСОБА_2 судом не встановлено.

Оскільки судом не встановлено наявності моральної шкоди ОСОБА_1 та протиправності поведінки ОСОБА_2 , суд не досліджує наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою, а також наявність вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Аналогічно суд не досліджує обґрунтованість грошового виразу моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивачкою не доведено факту наявності моральної шкоди та наявності протиправної поведінки відповідачки по відношенню до позивачки, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за потрібне залишити судові витрати по фактично понесеним.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 200, 206, 223, 263, 265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Анастасія Ремезок