Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №607/8020/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 607/8020/26

Провадження № 2/211/4646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Н.О. Сарат,

за участю секретаря судового засідання С.М. Зоріної,

за участі позивача ОСОБА_1 через вкз

за участі відповідача ОСОБА_2

розглянувши в м. Кривий Ріг за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який уточнив, до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, позивач просив зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити розмір аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з урахуванням його обставин, зазначених в позові.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 , є платником аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аліменти стягуються з 2015 року на підставі судового рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 25.05.2015 року по справі № 423/429/15-ц за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача ( ОСОБА_1 ), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Позивач сумлінно виконував обов`язок із сплати аліментів протягом усього часу, у тому числі під час проходження військової служби в ЗСУ, сплачував аліменти навіть із додаткових виплат за участь у бойових діях. При розірванні шлюбу з ОСОБА_2 , позивач не заявляв вимог щодо поділу спільного майна подружжя, фактично залишивши відповідачу житловий будинок та все спільне нажите майно (побутові речі, інші цінні речі) У подальшому це призвело до відсутності у нього власного житла та необхідності нести додаткові витрати на оренду житла, що суттєво вплинуло на його матеріальне становище. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 1 групи, отримав тяжке поранення під час проходження військової служби в Збройних Силах України. Внаслідок цього у нього суттєво погіршився стан здоров`я, обмежена працездатність та постійні витрати на лікування та реабілітацію. Його дружина фактично здійснює догляд за ним та не має можливості повноцінно працювати. Крім того, на його утриманні перебуває малолітня дитина дружини. Під час перебування у шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , разом із нами проживав син від її попереднього шлюбу : ОСОБА_4 , якому на той час було близько 14 років, якого позивач фактично утримував, не наполягаючи при цьому на стягнення аліментів з його біологічного батька. ОСОБА_2 не подавала заяви на стягнення аліментів з його біологічного батька: ОСОБА_5 . При ОСОБА_6 не подавала заяви на аліменти щодо утримання цієї дитини: ОСОБА_4 , вважаючи, що заробітку позивача достатньо для забезпечення потреб сім`ї. На даний момент згідно довідки МСЕК позивач потребую забезпечення спеціальним автотранспортом із ручною системою керування або керуванням на одну ногу, що вимагає додаткових витрат. Протягом періоду з січня 2024 року до січня 2026 року позивач фактично проживав у найманому житлі та щомісяця сплачував орендну плату на користь власниці житла - ОСОБА_7 . Платежі здійснювались безготівковим переказом через АТ “ПриватБанк” у розмірі 10 000 грн щомісяця; ці перерахунки підтверджуються банківськими виписками. За наявних обставин прошу суд врахувати в якості доказів моїх витрат на оренду наведені банківські виписки, у яких отримувачем платежів зазначено: ОСОБА_7 , адреса орендованого житла: АДРЕСА_1 . Крім того постійно несу витрати на переміщення за допомогою таксі. До виписок додані скріншоти з рахунку таксі-сервісу, що відображають його вимушені витрати на таксі, пов`язані з необхідністю переміщення через обмеження його рухомості, стану здоров`я, відсутність власного придатного до спеціального керування транспорту та потреб у постійному догляді.

Ухвалою суду від 14.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка, надала відзив згідно якого заперечувала проти позову та вказала, що вона виховує сина самостійно з 2015 року, після розлучення. ОСОБА_3 мешкає зі нею. Заяви що визначення місця проживання дитини, або заперечення від його батька ОСОБА_1 не надходила. Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 25.05.2015 року у справі №423/429/15-ц про стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку( доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Згідно частини першої статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Чинне законодавство не наділяє будь-кого з батьків пріоритетним правом здійснювати таке утримання. Витрати не зменшились, з 20.04.2022 року вони з сином взяті на облік як внутрішньо переміщені особи з м. Золоте Попаснянського району Луганської області переїхали до м. Калуш Івано – Франківської області, зараз вони змінили місце проживання та мешкаємо в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, (довідки ВПО). Орендують квартиру, сплачуємо 4000 гривень щомісяця, та ще комунальні послуги, які взимку досягають 3000 грн. Докази надати не можу, сплачує готівкою. Дитині зараз 15 років, підліток, який потребує додаткових витрат на одяг та взуття ( має зріст на сьогодні 181 см), вимушені купувати кожні пів року новий одяг та взуття (кросівки 2123 грн квитанція від 5.05.2026, джинси 939.00 грн, квитанція від 05.04.2026. Додаткові витрати на потребу дитини це- постійний інтернет зв`язок (350 грн щомісяця) ,так як дитина навчається дистанційно, гаджети ( телефон ( рахунок на 6999 грн, квитанція від 29.04.2024), планшет, ноутбук). Підліток потребує посиленого харчування в період активного зросту , більшої кількості білкової їжі. Загально на продукти вона вимушена витрачати біля 4000 грн щотижня. Після закінчення 9 класу ОСОБА_8 планує продовжити навчання в Професійному закладі освіти. Заперечувала проти зменшення розміру аліментів.

28.05.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач визнає свої обов`язки щодо утримання дитини і не заперечує право дитини на відповідний рівень життя, забезпечений батьками (ст. 180 СК України, ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”). Однак обов`язки батьків мають бути пропорційні їх доходам, матеріальному стану та іншим обставинам. Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 1 групи, зі значно обмеженими доходами (наприклад пенсія, доходи від роботи, при наявності працевлаштування згідно стану здоров`я), але надзвичайно високими витратами на лікування, реабілітацію, ліки, технічні засоби, догляд. Ці обставини згідно зі ст. 192 СК України є об`єктивними підставами для зменшення розміру аліментів. Відповідач зазначає, що її витрати не зменшились, але не надає документального підтвердження повного переліку витрат: Договори про оренду, чеки по сплату за оренду житла, контракти, підтвердження підписів, довідки про заробітну плату/ допомоги тощо. Без цього суд не може об`єктивно оцінити, чи витрати дійсно зросли, або продовжують покриватися іншими джерелами. Відповідач стверджує, що орендують квартиру за 4 000 грн, але оплата проводиться “з рук”, без офіційних квитанцій. Це підтверджує, що частина витрат не підтверджена суду, але вимагається більший фінансовий тиск на позивача, який має обмежені доходи. Щодо твердження відповідача, що вона самостійно з 2015 року після розлучення виховує сина, ОСОБА_3 і що від мене не надходило заяв про визначення місця проживання дитини або заперечень, хочу зазначити наступне: З січня 2015 року по січень 2024 року позивач проходив службу в ЗСУ фактично майже не мав відпусток, постійно знаходився в зоні проведення бойових дій або на навчальних полігонах. У цей період не мав власного житла і тому знаходився далеко від місця проживання дитини, що фактично унеможливлювало йому приділяти достатньо уваги дитині та особисто брати участь у її вихованні. Це не означає, що він не хотів брати участь у вихованні - так сталося внаслідок війни та мого обов`язку служби. Це підтверджує, що позивач не ухилявся від виховного обов`язку, а обставини війни та служби обмежили його можливість бути фізично присутнім біля дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, право дитини на рівень життя, достатній для розвитку, не залежить тільки від аліментів, а враховує загальні джерела коштів (державна допомога, пенсії, соціальні програми, підтримка батьків). Батьки або особи, що їх замінюють, несуть пряму відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини (ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, ст. 180 СК України). Позивач виконує обов`язки щодо аліментів, які отримує відповідач на сина. Позивач також виконує свої обов`язки щодо виховання та забезпечення дитини від його теперішнього шлюбу (донька дружини 9 років), яка проживає зі ним і не отримує аліментів від свого батька. Під час перебування у шлюбі з відповідачкою позивач також виконував обов`язки батька щодо її дитини від її попереднього шлюбу: утримував її сина, якому на той момент було 14 років, відповідач не подавала до суду на аліменти - я виконував обов`язки самостійно. Це підтверджує моє відповідальне ставлення до дітей, незалежно від того, у якому шлюбі вони народилися, і спростовує твердження, що він нібито ухиляюсь від обов`язків. Щодо твердження, що позивач маю власне житло, зазначає ,що він отримав житло відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №719 як особа з інвалідністю 1 групи внаслідок війни, яка захищала суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії Російської Федерації. Це житло отримано за рахунок компенсації держави, а не за власні кошти; Договір укладено в грудні 2025 року, а житло отримано в січні 2026 року; До цього він мав статус ВПО ( додаю довідки ВПО, взятий на облік в місті Черкаси, а також в місті Тернопіль). До січня 2026 року позивач сплачував оренду винайманого житла в м. Черкаси (10 000 грн + комунальні послуги, близько 3 000 грн), але не отримував компенсації, що додатково зменшувало мої можливості утримувати дитину. Отже, житло не є збільшенням його доходів, а є соціальною підтримкою для особи, яка втратила працездатність, але зобов`язана утримувати дітей. Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів може бути зменшений, якщо змінився матеріальний стан платника, або позиція щодо інших дітей, або погіршився стан здоров`я. Позивач подаю відповідні докази: довідка про інвалідність 1 групи внаслідок війни; довідка про потребу постійного догляду; довідка про склад сім`ї.

В судовому засіданні позивач пояснив згідно змісту позову, вказав, що підтримує позовні вимоги, уточнену позовну заяву.

В судовому засіданні відповідач пояснила згідно змісту відзиву та просила відмовити в задоволенні позову, у них з дитиною відсутнє власне житло, ВПО, працює на кількох роботах, їй дуже важко, сама виховує сина, син хворіє, потребує лікування, та правильного харчування, вона сама також хворіє.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина другастатті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві (стаття 180 СК України), де на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , є платником аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аліменти стягуються з 2015 року на підставі судового рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 25.05.2015 року по справі № 423/429/15-ц за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача ( ОСОБА_1 ), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Виконував обов`язок із сплати аліментів протягом усього часу, у тому числі під час проходження військової служби в ЗСУ, сплачував аліменти навіть із додаткових виплат за участь у бойових діях.

При розірванні шлюбу з ОСОБА_2 , позивач не заявляв вимог щодо поділу спільного майна подружжя, фактично залишивши відповідачу житловий будинок та все спільне нажите майно (побутові речі, інші цінні речі) .

У подальшому це призвело до відсутності у нього власного житла та необхідності нести додаткові витрати на оренду житла, що суттєво вплинуло на його матеріальне становище.

Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 1 групи, отримав тяжке поранення під час проходження військової служби в Збройних Силах України. Внаслідок цього у нього суттєво погіршився стан здоров`я, обмежена працездатність та постійні витрати на лікування та реабілітацію. Його дружина фактично здійснює догляд за ним та не має можливості повноцінно працювати. Крім того, на його утриманні перебуває малолітня дитина дружини.

На даний момент згідно довідки МСЕК позивач потребує забезпечення спеціальним автотранспортом із ручною системою керування або керуванням на одну ногу, що вимагає додаткових витрат.

Протягом періоду з січня 2024 року до січня 2026 року позивач фактично проживав у найманому житлі та щомісяця сплачував орендну плату на користь власниці житла - ОСОБА_7 . Платежі здійснювались безготівковим переказом через АТ “ПриватБанк” у розмірі 10 000 грн щомісяця; ці перерахунки підтверджуються банківськими виписками.

Крім того позивач постійно несе витрати на переміщення за допомогою таксі. До виписок додані скріншоти з рахунку таксі-сервісу, що відображають його вимушені витрати на таксі, пов`язані з необхідністю переміщення через обмеження його рухомості, стану здоров`я, відсутність власного придатного до спеціального керування транспорту та потреб у постійному догляді.

Позивач подає відповідні докази: довідка про інвалідність 1 групи внаслідок війни; довідка про потребу постійного догляду; довідка про склад сім`ї.

Відповідачка вказує, що працює на кількох роботах, їй дуже важко, сама виховує сина, син хворіє, потребує лікування, вона сама також хворіє, але при цьому будь-яких доказів не надає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей150,180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Частинами 1-3 статті 181 Сімейного КодексуУкраїнипередбачено,що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються задомовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1-2статті 182 СКУкраїни передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав,у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів,виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути не обхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 1статті 192 СК Українипередбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів`розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду від 29січня 2021року по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно положеньстатті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство, відповідно до частин 1-3статті 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як згідно частини 6статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що з моменту стягнення аліментів на сина з 2015 року у позивача змінився сімейний статус, оскільки на його утриманні, крім сина, стали перебувати дитина та дружина, він став особою з інвалідністю 1 групи, отримав тяжке поранення під час виконання бойових завдань, потребує постійного лікування, та як наслідок змінилося його матеріальне становище.

Відповідно до положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6- 143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Підставами для зменшення розміру аліментів можуть бути зміна матеріального або сімейного стану платника, погіршення здоров`я, народження інших дітей або поява інших утриманців, а також інші обставини, що роблять виплату аліментів у раніше встановленому розмірі неможливою. Початок форми При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що стягнення з позивача аліментів на утримання сина розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу) є надмірним тягарем, оскільки утримання потребують ще дві особи та позивач має інвалідність 1 групи. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки розмір аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач, при цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року), тому вважає можливим змінити розмір стягуваних з позивача на утримання сина аліментів, зменшивши їх до 1/ 6 частки.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст. 192,196 СК України, ст.ст.10,12,13,81,141,263-265,278-279 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на підставі судового рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 25.05.2015 року по справі № 423/429/15-ц за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача ( ОСОБА_9 ), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму надитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення заявидо суду і до досягнення дитиною повноліття, до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та проголошено 23.07.2026 року о 11-20 год..

Суддя: Н. О. Сарат