Окрема думка від 13 травня 2026 р. у справі №990SСGС/16/25 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Губської О. А., Банаська О. О.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/16/25 скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2025 року № 357/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2024 року № 2688/1дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/16/25 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скаргу ОСОБА_2 задоволено повністю. Рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 27 лютого 2025 року № 357/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2024 року № 2688/1дп/15-24 про притягнення судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасовано.

2. Свою постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає у необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом. Помилки, допущені судом при прийнятті та виготовленні судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій з їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством. У протилежному випадку правосуддя втрачає ознаки легітимності як процесуальна діяльність. Такі методи роботи суддів не викликатимуть суспільної довіри та матимуть наслідком ігнорування цінностей правосуддя. Вони не можуть виправдовуватися необхідністю забезпечення єдності судової практики чи верховенства права, оскільки за своєю суттю становлять ігнорування процесуального права, дотримання якого очікується суспільством як складової частини верховенства права.

3. Велика Палата Верховного Суду також погодилася з висновком ВРП про те, що дотримання суддею високих стандартів поведінки охоплює як дії судді в особистому житті, так і при прийнятті ним процесуальних рішень у його професійній діяльності. Зазначила, що саме такого підходу притримується КРЄС, надаючи свої висновки щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості.

4. Велика Палата Верховного Суду не побачила помилки при кваліфікації ВРП дій судді ОСОБА_1 як дисциплінарного проступку відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ). Зазначила, що ВРП дійшла правильного висновку та належно мотивувала своє рішення про те, що дії судді ОСОБА_1. щодо зміни підписаного, проголошеного та надісланого до реєстру судового рішення у спосіб, що суперечить процесуальному закону, створюють у стороннього спостерігача враження щодо ігнорування судом процесу дотримання основних правил судочинства, не відповідають дотриманню високих стандартів поведінки судді з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість, справедливість суду, підривають довіру суспільства до судової влади та утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

5. Водночас суд зазначив, що ВРП була зобов`язана визначити вид дисциплінарного стягнення з урахуванням спеціальних обмежень, прямо встановлених статтею 109 Закону № 1402-VIII. Нагадав, що абзацом першим частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII імперативно визначено, що дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, зокрема попередження, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону. Отже, законодавець прямо виключив можливість застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження за вчинення відповідного дисциплінарного проступку.

6. Незважаючи на це, ВРП, кваліфікувавши дії судді саме за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження, тобто стягнення, застосування якого в такому випадку прямо заборонене законом, що, за висновком суду, є підставою для скасування рішення ВРП.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

7. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

8. Висловлюючи окрему думку погоджуємося з мотивами постанови Великої Палати Верховного Суду щодо правильності юридичної кваліфікації ВРП дій судді ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ. Водночас не можемо повною мірою погодитися з мотивами постанови в частині оцінки виду застосованого дисциплінарного стягнення.

9. Варто нагадати, що предметом розгляду Спірного рішення ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 16 вересня 2024 року № 2688/1дп/15-24 про притягнення судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

10. Установлене ВРП та її дисциплінарним органом порушення виявилися у тому, що суддя ОСОБА_1. змінила зміст вирішення спору в рішенні у справі № 520/3773/2020 на протилежний шляхом виправлення описки.

11. За наслідками розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 50 Закону № 1798-VIII, буде застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження. З таким висновком погодилася й ВРП переглядаючи указане рішення дисциплінарної палати.

12. Велика Палата Верховного Суду погодилася з кваліфікацією таких дій судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

13. Разом з цим, надаючи оцінку застосуванню дисциплінарного стягнення у виді попередження Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що, встановивши у діях судді ОСОБА_1 склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України № 1402-VIII, ВРП була зобов`язана визначати вид дисциплінарного стягнення з урахуванням спеціальних обмежень, прямо встановлених статтею 109 цього Закону. У зв`язку із чим констатувала, що ВРП, кваліфікувавши дії судді саме за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження, тобто стягнення, застосування якого в такому випадку прямо заборонене законом.

14. Не заперечуючи того, що положення статті 109 Закону № 1402-VІІІ містять обмеження щодо застосування окремих видів дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону, вважаємо, що застосування таких законодавчих обмежень не може розглядатися ізольовано від загальних принципів юридичної відповідальності, насамперед принципу пропорційності, який вимагає забезпечення справедливого співвідношення між характером дисциплінарного проступку, ступенем вини судді, наслідками його поведінки та суворістю застосованого заходу дисциплінарного впливу, з приводу чого зазначає таке.

15. Так, за частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІ під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

16. Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

17. Вичерпний перелік діянь, які можуть бути визнані істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісними зі статусом судді або виявляють його невідповідність займаній посаді, визначені в частині дев`ятій статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

18. Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, суддя, який допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

19. Таким чином, застосоване законодавцем у вказаній нормі словосполучення «може бути визнаний» свідчить про те, що поняття істотності дисциплінарного проступку є оціночним та підлягає встановленню дисциплінарним органом з урахуванням конкретних обставин справи.

20. ЄСПЛ у рішенні від 6 листопада 2018 року у справі «Рамос Нунеш де Карвальое Са проти Португалії» (Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal) зазначав, що судовий орган не може стверджувати про наявність у нього повної юрисдикції, якщо він не має повноважень оцінювати пропорційність застосованої санкції вчиненому проступку.

21. Положеннями пункту 5.1 статті 5 Європейської хартії про статус суддів від 10 липня 1998 року, на яку, зокрема, посилався ЄСПЛ у рішенні у справі «Олександр Волков проти України», встановлено, що шкала санкцій, яка може застосовуватися до суддів, визначається в законі та повинна відповідати принципу пропорційності.

22. У Рекомендації CM/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленій 17 листопада 2010 року, зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для відповідальності судді, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункти 66, 68).

23. Подібна позиція висловлена й Венеціанською комісією у висновку від 16-17 березня 2007 року № CDL-AD (2007)003 щодо законопроєкту про судоустрій та статус суддів в Україні. У ньому було наголошено, що неправильне тлумачення закону суддею має вирішуватися шляхом апеляції, а не дисциплінарної процедури (пункт 40).

24. У пункті 40 Висновку від 6 грудня 2024 року № 27 (2024) Консультативною радою європейських судів (далі - КРЄС) повторює, що дисциплінарні санкції повинні бути чітко визначені в законі, легкодоступні та перераховані у вичерпному переліку. При прийнятті рішення слід керуватися принципом пропорційності. Він вимагає дотримання балансу між серйозністю правопорушення та його наслідками, з одного боку, і якістю та розміром стягнення, з іншого. Звільнення судді повинно застосовуватися лише як крайній захід у винятково серйозних випадках.

Усі пом`якшувальні та обтяжуючі обставини конкретної справи мають бути враховані для того, щоб чітко визначити відповідальність судді з урахуванням конкретних обставин, за яких було вчинено дисциплінарний проступок. У всіх випадках при оцінці адекватності санкції необхідно враховувати потенційний «охолоджуючий ефект», який певна санкція може мати на окремого суддю та на інших суддів. КРЄС підкреслює, що певні заходи, які мають або можуть мати той самий ефект, що і дисциплінарні санкції, повинні розглядатися як такі, із застосуванням усіх суддівських прав і процесуальних гарантій. Це також стосується будь-яких заходів, незалежно від їхньої форми, які мають на меті покарання судді [пункти 41-43 Висновку КРЄС від 6 грудня 2024 року № 27 (2024)].

Будь-яке дисциплінарне стягнення, що накладається на суддю, має бути пропорційним [підпункт «g» пункту 13 Висновку КРЄС від 06 грудня 2024 року № 27 (2024)].

25. У пункті 24 Рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації) зазначено, що для сприяння дотриманню принципу передбачуваності та зменшення ризику зловживань і перевищення повноважень при встановленні підстав для дисциплінарного провадження, дії чи бездіяльність, що становлять дисциплінарні проступки, мають бути чітко визначені законом. Дисциплінарні санкції мають бути пропорційними відповідному дисциплінарному проступку.

Рішення у дисциплінарних провадженнях мають бути добре обґрунтованими та містити найважливіші висновки, докази та правову аргументацію. Вони можуть бути оскаржені у компетентному суді, рішення якого має бути обов`язковим для рад суддів та органів, які ухвалюють рішення у справах про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (пункт 23 зазначених Рекомендацій ОБСЄ).

Санкції, які може застосовувати орган у випадку доведеного порушення належної поведінки, повинні визначатися якомога точніше в законі про статус суддів та застосовуватися за принципом пропорційності (підпункт vi пункту 77 Висновок № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів).

26. З огляду на наведене вважаємо, що при розгляді цієї справи визначальне значення повинен був мати не лише формальний критерій відповідності виду дисциплінарного стягнення положенням статті 109 Закону № 1402-VІІІ, а й перевірка того, чи відповідає обраний підхід принципу пропорційності як складовій верховенства права та фундаментальній засаді застосування юридичної відповідальності.

27. Спираючись на принцип пропорційності, дисциплінарний орган ВРП має обґрунтувати обрання того чи іншого виду стягнення, зважаючи на його співмірність зі складом і наслідками вчиненого дисциплінарного проступку. Більш суворий вид дисциплінарного стягнення застосовується тільки тоді, коли менш суворого виду такого стягнення недостатньо для досягнення мети його застосування.

28. У спірних правовідносинах ВРП при визначенні виду дисциплінарного стягнення не була позбавлена дискреції щодо вибору одного із інших видів стягнень, передбачених статтею 109 Закону № 1402-VIII для відповідної категорії дисциплінарного проступку. Разом з цим така дискреція не є безмежною та повинна реалізовуватися з урахуванням принципу пропорційності, тобто шляхом оцінки характеру порушення, ступеня вини судді, наслідків допущеної поведінки, наявності чи відсутності негативних наслідків, відомостей про суддю та інших обставин дисциплінарної справи.

29. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги необхідність урахування принципу пропорційності, а також неумисний характер допущеного суддею ОСОБА_1 порушення, відсутність істотних негативних наслідків для сторін у справі № 520/3773/2020, позитивну характеристику судді та відсутність у неї дисциплінарних стягнень у минулому, з огляду на що вважала, що пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та таким, що відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 50 Закону № 1798-VIII, буде застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження. Також зважила і на те, що такі дії, пов`язані з постановленням ухвали від 14 серпня 2020 року про виправлення описки у справі № 520/3773/2020, суддя ОСОБА_1 вчинила як суддя першої інстанції, а тому сторони не були позбавлені можливості оскаржити таке судове рішення в апеляційному порядку, тобто для них не настали істотні негативні наслідки, а саме сторони не були позбавлені оскаржити його в установленому процесуальним законом порядку.

30. На підставі викладених висновків у цій окремій думці, переконані, що за обставин цієї справи, висновок ВРП та її Першої Дисциплінарної палати про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді попередження є обґрунтованим та належним чином мотивованим, а застосоване стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку.

Судді О. А. Губська

О. О. Банасько