Окрема думка від 17 червня 2026 р. у справі №990SСGС/3/26 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Губської О. А.

справа № 990SCGC/3/26

провадження № 11-42сап26

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 18 червня 2026 року у справі № 990SCGC/3/26 скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення. Рішення ВРП від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25 у справі № 990SCGC/3/26 залишити без змін.

2. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет дотримання вимог, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), дійшла таких висновків.

3. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Першої Дисциплінарної палати від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

4. Зазначені порушення, про що йшлося вище, полягали у тому, що 19 червня 2023 року мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_3. щодо можливості ухвалення суддею ОСОБА_2. необхідного судового рішення та обговорення розміру майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи.

5. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком ВРП про те, що із наведеної вище розмови вбачається, що суддя ОСОБА_4. позитивно реагує на пропозицію адвоката розподілити отримані кошти на власний розсуд, оскільки на судді ОСОБА_1. більше відповідальності. При цьому суддя ОСОБА_4. запевняє адвоката, що він у гарних стосунках із суддею ОСОБА_2 та зможе вирішити з нею питання.

6. Так, зі змісту розмови, яка відбулась між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3. під час зустрічі 19 червня 2023 року в салоні автомобіля вбачається, що суддя ОСОБА_4. використовує в розмові фрази, які свідчать про його намір надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_2 за ухвалення нею необхідного судового рішення. А саме: суддя ОСОБА_4. позитивно реагує на обговорення з адвокатом ОСОБА_3. можливості ухвалення суддею ОСОБА_2. необхідного судового рішення у справі, ставить адвокату уточнюючі запитання з метою з`ясувати, яку суму грошей необхідно буде отримати за вирішення цього питання, пропонує адвокату порядок розподілу отриманих грошових коштів від «клієнта», запевняє адвоката, що він із суддею в гарних стосунках, що дасть йому змогу вирішити питання стосовно справи, яка перебуває в її провадженні.

7. За висновком Великої Палати Верховного Суду, такі дії судді ОСОБА_1 вказують на невиконання суддею обов`язків, визначених статтею 56 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб та свідчать про умисність дій судді ОСОБА_1 , оскільки він не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи. А така поведінка судді ОСОБА_1 створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

8. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що хоча дисциплінарне провадження й ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах, отриманих від органів досудового слідства, але оцінювалися ці матеріали ВРП та її Дисциплінарною палатою лише в аспекті того, чи були в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

9. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «Х. проти Австрії» (X. v. Austria) про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «С. проти Сполученого Королівства» (C. v. the United Kingdom) про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Рінґвольд проти Норвегії», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

10. Висновок щодо можливості використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження щодо судді Велика Палата неодноразово робила у своїх постановах від 8 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21), від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24 (провадження № 11-22сап24), від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24 (провадження № 11-168сап24), від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25 (провадження № 11-137сап25), від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25).

11. У підсумку Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ВРП навела чіткі та переконливі докази, які, з точки зору звичайної розсудливої людини, у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

12. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

13. Вважаю за необхідне висловити окрему думку у цій справі з таких міркувань.

14. Коротко викладаючи мотиви незгоди ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням ВРП, слід зазначити, що останній головним чином наполягає на тому, що під час розгляду дисциплінарної справи ВРП самостійно надавала оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявних у матеріалах дисциплінарної справи доказів, застосувавши такий стандарт доказування, як «чіткий і переконливий доказ».

15. Однак, оскільки наведені в оскаржуваному рішенні і матеріалах дисциплінарного провадження докази, факти та обставини отримані і складаються виключно з матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі, де дії кваліфікуються як кримінально карані дії корупційного характеру, а сама справа перебуває на розгляді Вищого антикорупційного суду України (справа № 991/10516/23, провадження № 1-кп/991/125/23), про що на момент ухвалення рішення було відомо ВРП, підстава притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна відповідати тій, що визначена пунктом 15 частини першої статті 106 Закону Закон № 1402-VІІІ, а саме - визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, у випадках, установлених законом.

16. На думку скаржника, цієї обставини ВРП не врахувала, а тому докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, не можуть вважатися чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Відтак тільки у кримінальному процесі, після перевірки належності і допустимості усіх доказів та встановлення фактів із застосуванням стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та у разі ухвалення обвинувального вироку, який набрав законної сили, ВРП мала право реалізувати свої повноваження щодо звільнення судді з посади.

17. Так, статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

18. У справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

19. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

20. Частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

23. Частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VІІІ визначено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

25. Згідно із частиною восьмою статті 50 Закону № 1798-VIIІ рішення у дисциплінарній справі повинне містити, зокрема: встановлені у дисциплінарній справі обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких ухвалено рішення.

26. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.

27. Також звертаю увагу на те, що дисциплінарні палати ВРП у дисциплінарному провадженні є фактично квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки здійснюють розгляд дисциплінарних скарг щодо суддів та приймають рішення про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді на підставі балансу поданих доказів.

28. Визначальним критерієм правомірності рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності є встановлення у ньому обставин, які підтверджують наявність підстави дисциплінарної відповідальності судді. Такі обставини встановлюються дисциплінарним органом на підставі доказів, наданих та отриманих в межах відповідного дисциплінарного провадження щодо судді.

29. Оскільки, фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення останнім дисциплінарного проступку, ВРП під час дисциплінарного провадження повинна встановити склад такого проступку.

30. Зупиняючись на питанні доказування у цій справі [щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності] та здійснюючи послідовний аналіз положень Закону № 1798-VIII, вважаю за необхідне зазначити, що цей Закон безпосередньо не встановлює вичерпних обмежень щодо джерел отримання доказів. Положення статті 49 Закону № 1798-VIII наділяють ВРП певними процесуальними повноваженнями щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин дисциплінарної справи.

31. Наділення ВРП Законом № 1798-VIII процесуальними повноваженнями щодо витребування документів/інформації, отримання пояснень від учасників дисциплінарної справи, дослідження доказів та виклику свідків для надання пояснень вказує на те, що законодавець поклав на цей орган обов`язок самостійно встановлювати обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. А також і самостійно оцінювати зібрані докази в межах дисциплінарного провадження на предмет їх чіткості та переконливості для підтвердження наявності підстав дисциплінарної відповідальності судді.

32. Вагомого значення такі повноваження дисциплінарного органу набувають з огляду на вимоги частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ, де підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою за умови, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими.

33. Відповідно до матеріалів справи, в межах кримінального провадження № 52023000000000250 було зафіксовано розмови, які відбулися між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3. 19 червня 2023 року у салоні автомобіля, під час яких адвокат ОСОБА_3. та суддя ОСОБА_1 обговорюють можливість ухвалення суддею ОСОБА_2. необхідного судового рішення та розмір майбутньої ймовірної неправомірної вигоди за вирішення судової справи [протокол про результати проведення НСРД від 26 червня 2023 року].

34. Саме ці обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 стали підставою для висновку ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

35. Базуючись на тому, що до повноважень ВРП відноситься самостійне встановлення та дослідження доказів в межах дисциплінарного провадження, Рада могла використати передбачені законом механізми для перевірки обставин дисциплінарного проступку, зокрема шляхом виклику свідків [адвоката ОСОБА_3 ] для надання пояснень під час розгляду дисциплінарної справи. Однак, за встановлених обставин ВРП та її Дисциплінарна палата цього не зробила.

36. На мою думку, факт наявності в дисциплінарній справі матеріалів кримінального провадження [НСРД], які ВРП оцінювала з погляду наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не звільняє ВРП від обов`язку самостійно перевірити відповідні відомості та здійснити комплексну оцінку доказів з урахуванням і інших матеріалів, зокрема, здобутих за власною ініціативою цього органу.

37. Наведене у свою чергу свідчить про неповноту дослідження обставин дисциплінарного проступку та, як наслідок, недостатнє мотивування ВРП рішення від 18 грудня 2025 року № 2752/0/15-25, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 23 грудня 2024 року № 3716/1дп/15-24.

Суддя О. А. Губська