Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №202/15617/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа № 202/15617/23

провадження № 61-15431св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Морганіт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дніпровська міська рада, Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Дніпропетровській області,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Морганіт» (далі - ТОВ «Морганіт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О., Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд» (далі - ТОВ «Нафта Альянс Трейд»), в якому просило суд:

- визнати об`єкт нерухомого майна - автозаправну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,8 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - резервуар, літ. «Ж під Д» - резервуар, літ. «З під Е» - резервуар, літ. «К під В» - колонка, літ. «М під Л» - колонка, літ. «І» - мостіння, 1-3 - огорожа, таким, що було введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 червня 2011 року № ДП14211010274;

- зобов`язати Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 09 червня 2011 року № ДП14211010274 щодо нерухомого майна - автозаправної станції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,8 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - резервуар, літ. «Ж під Д» - резервуар, літ. «З під Е» - резервуар, літ. «К під В» - колонка, літ. «М під Л» - колонка, літ. «І» - мостіння, 1-3 - огорожа;

- визнати іпотечний договір, укладений 14 серпня 2019 року між ним та ОСОБА_1 , дійсним.

- визнати за ним право власності на нерухоме майно - автозаправну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,8 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - резервуар, літ. «Ж під Д» - резервуар, літ. «З під Е» - резервуар, літ. «К під В» - колонка, літ. «М під Л» - колонка, літ. «І» - мостіння, 1-3 - огорожа;

- визнати його добросовісним набувачем нерухомого майна - автозаправної станції, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,8 кв. м, яка складається з: літ. «А» - операторська, літ. «Б» - резервуар, літ. «Ж під Д» - резервуар, літ. «З під Е» - резервуар, літ. «К під В» - колонка, літ. «М під Л» - колонка, літ. «І» - мостіння, 1-3 - огорожа.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 вересня 2023 року прийнято позовну заяву ТОВ «Морганіт»до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено цивільну справу № 202/15617/23 до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ТОВ «Морганіт», після усунення заявником її недоліків, відповідає вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та підсудна Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року провадження у справі за позовом ТОВ «Морганіт» до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А.О., ТОВ «Нафта Альянс Трейд», про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання іпотечного договору дійсним, визнання права власності, визнання добросовісним набувачем, - закрито в частині позовних вимог до Дніпровської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем. Роз`яснено позивачеві ТОВ «Морганіт», що позовні вимоги до Дніпровської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем підлягають розгляду за правилами господарського судочинства. Роз`яснено позивачеві ТОВ «Морганіт», що позовні вимоги до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області про зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ «Морганіт» до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області про зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, є публічно-правовим спором, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги позивача, пред`явлені до Дніпровської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства за суб`єктним складом учасників правовідносин, змістом їх прав та обов`язків, предметом спору та характером спірних правовідносин у їх сукупності. За таких обставин суд вважав, що, в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Морганіт» задоволено. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі в частині позовних вимог, помилково розмежувавши їх між різними видами судочинства.

Апеляційний дійшов висновку про те, що всі заявлені у цій справі позовні вимоги є взаємопов`язаними, спрямованими на захист права власності позивача на спірне нерухоме майно. За наявності серед відповідачів фізичної особи такі вимоги підлягають розгляду в одному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

08 грудня 2025 року Дніпровська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року про закриття провадження в частині позовних ТОВ «Морганіт вимог до неї про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував по суті правильну та законну ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до неї;

- дійшов помилкового висновку про те, що спір між нею та ТОВ «Морганіт» про визнання спірного нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності позивача на це нерухоме майно, визнання позивача добросовісним набувачем підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір є господарським за змістом спірних правовідносин.

07 січня 2026 року ТОВ «Морганіт» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суд заперечення на відкриття касаційного провадження, у якому просило суд відмовити у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/15617/23, з огляду на її необґрунтованість.

19 січня 2026 року ТОВ «Морганіт» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення до заперечення на відкриття касаційного провадження, в яких доповнило свої аргументи щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради.

17 лютого 2026 року ТОВ «Морганіт» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, в якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів такої касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/15617/23.

Межі касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки касаційна скарга Дніпровської міської ради не містить доводів щодо оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в частині визначення цивільної юрисдикції позовних вимог ТОВ «Морганіт» до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області про зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та скасування з цих мотивів ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року, то оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом не переглядається.

Отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року переглядаються Верховним Судом лише в частині щодо визначення цивільної юрисдикції позовних вимог ТОВ «Морганіт» до Дніпровської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем та скасування з цих мотивів ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 грудня 2025 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року передано на розглядсудді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без руху та надано Дніпровській міській раді строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2026 року (після усунення недоліків) продовжено Дніпровській міській раді строк на усунення недоліків касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Індустріального районного суду м. Дніпра матеріали справи № 202/15617/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У лютому 2026 року матеріали справи № 202/15617/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року справу № 202/15617/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра перебуває цивільна справа № 202/15617/23 за позовом ТОВ «Морганіт» до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Дніпропетровській області, треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов А. О., ТОВ «Нафта Альянс Трейд», про визнання нерухомого майна таким, що введене в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання іпотечного договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позовні вимоги ТОВ «Морганіт» про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності на нерухоме майно, визнання ТОВ «Морганіт» добросовісним набувачем пред`явлені саме до Дніпровської міської ради, а позовні вимоги позивача про зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації пред`явлені саме до Державної інспекції архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції з архітектури та містобудування в Дніпропетровській області.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленим у Конституції України принципом верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи тощо.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Таким чином, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Водночас юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема за змістом пункту 6 частини господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду спорів щодо речових прав на майно, усунення перешкод у користуванні цим майном проведено відповідно до предмета та суб`єктного складу учасників цих спорів. Спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядають господарські суди, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Статтею 376 ЦК України регламентовано правовий режим самочинного будівництва.

Згідно з частинами першою-третьою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

У справі за позовом особи, яка здійснила самочинне будівництво, або набула прав на нього, про визнання права власності на збудоване майно (частина третя статті 376 ЦК України) належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій таке майно розташоване. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлячи ухвалу про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог ТОВ «Морганіт», пред`явлених до Дніпровської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі позовні вимоги за суб`єктним складом учасників правовідносин, змістом їх прав та обов`язків, предметом спору та характером спірних правовідносин у їх сукупності, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Натомість, скасовуючи таку законну і обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, апеляційний суд помилково виходив із того, що всі заявлені ТОВ «Морганіт» у цій справі позовні вимоги є взаємопов`язаними, спрямованими на захист права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Також апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що за наявності серед відповідачів фізичної особи такі вимоги ТОВ «Морганіт» підлягають розгляду в одному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що позовні вимоги ТОВ «Морганіт» у цій справі про визнання нерухомого майна - автозаправної станції таким, що введено в експлуатацію, визнання права власності на це нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем цього майна за своїм змістом стосуються вирішення питання про виникнення у позивача права власності на об`єкт нерухомого майна, який споруджений на земельній ділянці комунальної власності, не визнається власником земельної ділянки та потребує легалізації.

Вказані правовідносини підлягають правовій оцінці суду з урахуванням положень статті 376 ЦК України, яка визначає власника земельної ділянки належним відповідачем у спорі про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Оскільки власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, то саме вона як юридична особа є належним відповідачем за цими позовними вимогами.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що об`єднання позивачем кількох позовних вимог в одній позовній заяві саме по собі не змінює правил визначення юрисдикції спору. Питання належності вимог до певного виду судочинства має вирішуватись виходячи зі змісту спірних матеріальних правовідносин та суб`єктного складу щодо кожної з них. Сам лише факт участі у справі фізичної особи не є достатньою підставою для розгляду позовних вимог до Дніпровської міської ради за правилами цивільного судочинства.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині, апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права щодо визначення юрисдикції спору та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для продовження розгляду зазначених позовних вимог за правилами цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги та підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, знайшли своє часткове підтвердження.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ТОВ «Морганіт» до Дніпровської міської ради, то оскаржувана постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи висновки Верховного Суду, скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині і залишення в цій частині в силі ухвалу суду першої інстанції, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ТОВ «Морганіт» на користь Дніпровської міської ради підлягають стягненню фактично сплачені судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 422,20 грн

Керуючись статтями 141, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року в частині визначення цивільної юрисдикції позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Морганіт» до Дніпровської міської ради про визнання нерухомого майна таким, що введено в експлуатацію, зобов`язання зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, визнання права власності на нерухоме майно, визнання добросовісним набувачем скасувати, а ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 11 серпня 2025 року про закриття провадження у справі в цій частині залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морганіт» на користь Дніпровської міської ради на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 20 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк