Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №568/1200/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1200/26

Провадження № 3/568/619/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В. В.

за участі соби, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , РНОКПП - , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , працюючого ремонтником вагонів ПТО м. Броди, до адміністративної відповідальності раніше згідно протоколу не притягався,

(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП і вимоги ст. 63 Конституції України суддею роз`яснені),

У С Т А Н О В И В :

09.07.2026 до Радивилівського районного суду Рівненської області з Відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 (протокол серії ВАД № 752066 від 03.06.2026), з матеріалів встановлено наступне.

11.04.2026, близько 23 год. ОСОБА_1 за місцем свого проживання ухилився від виконання передбачених ст. 150 СК України обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого, останній керував транспортним засобом «Porsche», н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Дії ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).

Частиною 1 статті 184 КУпАП, передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Разом з тим, у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 та яка набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі п. 1 ст. 18 Конвенції Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, відомості про оскарження ним дій працівників поліції суду не надано.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, підтвердив обставини викладені у протоколі, у вчиненому розкаявся, пояснив, що не догледів за сином, разом із тим провів профілактичну бесіду з ним з роз`ясненням заборони вчинення подібних дій в майбутньому.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено частинами 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному провадженні за формою, на відмінну від їх належності, що визначається як придатність таких доказів для використання їх за змістом.

При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП не зазначене у частинах третій - шостій статті 38 КУпАП.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП не носить характеру триваючого.

Згідно протоколу серії ВАД № 752066 від 03.06.2026 правопорушення вчинене ОСОБА_1 - 11.04.2026.

У зв`язку з цим, станом на день розгляду матеріалів (21.07.2026), пройшли строки накладення адміністративного стягнення, визначені у ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Разом з цим, положення п. 7 ст.247 КУпАП не є реабілітуючими, а тому при вирішенні питання про закриття провадження у справі в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суддя повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад адміністративного правопорушення і особа винувата в його вчиненні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини вчинення правопорушень, суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, окрім повного визнання вини у судовому засіданні, підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 752066 від 07.04.2026, в якому викладена узагальнена сутність та всі обов`язкові елементи складу зазначеного проступку;

-повідомленням Батальйону № 3 (з обслуговування Дубенського району) полку УПП в Рівненській області ДПП від 20.05.2026 № 4024/41/30/-2026 (а.с.4);

-копією протоколу серії ЕПР 1 № 638227 від 11.04.2026 складеного за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно неповнолітнього ОСОБА_2 (а.с.5)

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.06.2026 (а.с.7);

-витягом із бази «ІПНП» адмінпрактика (а.с.8);

-копією постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 25.05.2026 № 568/743/26 винесеної за результатами розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с.11).

Таким чином, під час розгляду справи встановлена провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, разом із тим, враховуючи, що на час розгляду справи строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчились, у зв`язку з чим, провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.7, 9, 38, 184, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП - закрити, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2026.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК