Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №568/1151/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1151/26

Провадження № 3/568/609/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В. В.

за участі соби, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №3 з обслуговування Дубенського району полку УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою АДРЕСА_2 , не працюючу, до адміністративної відповідальності раніше згідно протоколу не притягалася ,

(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП і вимоги ст. 63 Конституції України суддею роз`яснені),

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 367376 від 11.06.2026, цього ж дня, близько 09 год. 30 хв. на АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, тобто умисно вчинила дії психологічного характеру, а саме, застосувала психологічне насильство до своєї матері ОСОБА_2 (погрожувала, ображала, виражалася нецензурною лайкою), внаслідок чого, була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні порушник вину не визнав, пояснила, що із матір`ю була побутова сімейна сварка. Вини у вчиненні насильства не визнає, оскільки такого не вчиняла.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п.п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству: психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Конфлікт не містить вище перелічених ознак, та не завжди призводить до насильства.

Суддя виходить з того, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Так, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, долучено окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 367376 від 11.06.2026 (а.с.2); заяву ОСОБА_2 та її пояснення від 11.06.2026 (а.с.3,4); копію термінового заборонного припису серії ЕТ № 110593 від 11.06.2026 (а.с.6); форму оцінки ризиків (а.с.5); диск із відеозаписом (а.с.7).

Разом із тим, суддя зауважує те, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі (а.с.7) зафіксовано оформлення матеріалів, а тому, даний запис не може бути доказом, за фактом подій описаних в протоколі від 11.06.2026 серії ВАВ № 367376.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 по відношенню до матері ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що не кожна конфліктна ситуація чи сварка розуміється як домашнє насильство. Психологічне насильство передбачає за собою контроль однієї особи над іншою з метою приниження її щоб підкорити чи показати її незначущість, обмежити її волевиявлення. Також психологічне насильство має викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

За таких обставин приходжу до висновку, що долученими до матеріалів справи доказами не підтверджено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому виходячи із принципу презумпції невинуватості, провадження у справі підлягає закриттю, відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст.7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , за ч. 1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2026.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК